ДЕПАРТАМЕНТ  ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №10

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

 

 

 

 

 

 

 

Впровадження інтерактивних технологій на уроках української мови та літератури

 

Номінація «Навчально – методичний посібник»

Левицька Лариса Василівна,

учитель української мови та літератури

«спеціаліст вищої категорії»

                                тел. (067)4313194 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

     м. Вінниця

                                                          2015

 

Автор-упорядник Левицька Лариса Василівна, учитель української мови та літератури закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Вінницької міської ради».

 

 

Левицька Лариса Василівна «Впровадження інтерактивних технологій на уроках української мови та літератури». Методичний посібник / – Вінниця: 2015.   112  с.

 

 

 

 

 

Рецензенти:

   Максименюк О. М., заступник директора з навчально-виховної роботи закладу «Загальноосвітня школа I – III ступенів №10 ВМР», учитель української мови та літератури  вищої кваліфікаційної категорії,  «учитель-методист» 

   Черній Т.А., учитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії, «учитель-методист»

 

Рекомендовано методичною радою закладу «Загальноосвітня школа 

І – ІІІ ступенів № 10 Вінницької міської ради» ( Протокол №5

від 06.02.2015р.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            У посібнику запропоновано різні методи та засоби навчання в залежності від мети та змісту уроку : індивідуальні завдання, різні форми взаємоконтролю, рольові ігри, диспути, різнорівневі індивідуально–групові завдання, тестові форми контролю знань, елементи інноваційних технологій, інтерактивні методи викладання предмета, враховуючи особистісні якості учнів. Матеріали посібника можуть бути використані у практичній роботі вчителями-філологами.

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І.

Сучасні підходи до організації навчання й інтерактивні технології………..5

1.1.  Урок як форма організації навчання………………………………………5

1.2.    Інтерактивне навчання як новітній підхід до організації навчального процесу в школі…………………………………………………………………..8

1.3.   Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці...…11

1.4.    РОЗДІЛ II.

Види технологій інтерактивного уроку в процесі навчання…………………26

РОЗДІЛ III.

 Опис педагогічного досвіду. Зразки відкритих уроків:

а) з української літератури…………………………………………………….31

б) нестандартні форми проведення уроків позакласного читання…………43

в) картки - завдання з різних мовознавчих тем……………………………….57

Використані джерела…………………………………………………………...86

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Традиційним навчанням, структурою навчального матеріалу і способом його викладу узгоджуються інформаційно-пізнавальні конфлікти: вчитель

заздалегідь усе пояснює, позбавляючи можливості „поламати над суперечністю голову". Доцільність виявлення суперечностей у процесі учнівського пізнання не викликає сумнівів. С.Л. Рубінштейн вважав, що „мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з подиву або здивування, із суперечності".

Ф. Ніцше писав: «Людина — це стріла, пущена в майбутнє». Стріла реалізує себе в леті! Дати дитині цей лет - завдання вчителя.

Основні напрями реалізації цих шляхів: забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження сучасних технологій та наукових досягнень у навчальний процес, усунення уніфікації освіти, авторитарної педагогіки, що склалася у тоталітарній державі і призвела до нівелювання природних здібностей; підготовка нової генерації педагогічних кадрів; реорганізація існуючих та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання педагогічних інноваційних та освітніх модулів.

Діяльність всіх типів загальноосвітніх закладів повинна спрямовуватись на формування національної інтелігенції, виховання обдарованої особистості, здатної самостійно діяти й приймати рішення у будь-яких ситуаціях.

Домінуючими в організації навчально-виховного процесу мають бути переорієнтація стратегії освіти (навчання та виховання) на здібності, інтереси учнів, подолання відчуження між учителем та учнем, звернення до надбань світової культури, насичення навчальних процесів ідеями людяності, толерантності. Розвиваюче навчання повинно забезпечуватись оновленим змістом освіти, цілеспрямованим формуванням способів діяльності, умінь і навичок.

Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути психічно готовим до роботи дітьми із різною обдарованістю.

Сучасний етап розвитку народної освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні.

У педагогіці виник новий напрям - педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку.

Педагогічні інновації - це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень, різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій, як процесом творчої діяльності ,є зростання педагогічної майстерності вчитель ,. рівня його культури, мислення, світогляду. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки. Інновації в педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен з цих рівнів має свою технологію і особливості, залежні від багатьох чинників.

Інноваційні процеси зумовлюються рядом суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти - невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм методів і умов освіти.

Стрімке зростання обсягу інформації обумовлює необхідність її аналізу та оптимального підбору. Постійна робота щодо відбору навчального матеріалу і його оновлення - одна із суттєвих джерел інноваційних процесів у педагогіці.

Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави - це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання індивідуального підходу до особистості, тобто більших витрат часу порівняно із традиційними, усталеними у нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків інновацій.

Мета моєї роботи: дослідити та проаналізувати форми організації сучасного уроку.

На основі вище поданої мети ставлю перед собою такі завдання:

1.                             Опрацювати науково-педагогічну літературу з проблеми організації уроку в сучасній школі.

2.                             Визначити форми та методи організації в середній та старшій школі.

3.                             Проаналізувати нетрадиційні підходи до проведення уроків. Об'єктом дослідження є уроки української мови та літератури у школі. Предметом дослідження є використання сучасних методів проведення

уроків з української мови та літератури в школі.

Гіпотеза - передбачити, що сучасний урок української мови та літератури в школі відрізняється за змістом, формою та структурою, що зумовлено новими вимогами щодо організації навчально-виховного процесу.

РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Й ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1.1 Урок як форма організації навчання

Основним підходом до організації системи навчання в сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчальної роботи є урок.

У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання ,урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти як мета, зміст, методи, засоби навчання, взаємодія вчителя та учнів.

Незважаючи на широке визнання в світі, класно-урочна система має багато недоліків. Найістотнішими з них є: орієнтованість на середнього учня; часто висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання;неможливість повної реалізації в навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів. Тому у XX столітті до уроку долучились такі форми, як консультації, заліки, семінари, практичні заняття тощо.

Водночас слід зазначити, що навчання - це підготовка молодої людини до життя і громадської активності в суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, "готової" інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні і громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, будити в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежить від умінь та стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури

уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа - центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен цей елемент грунтовніше, аналізуючи методику його відтворення в рамках уроків з української мови та літератури.

Мотивація.

Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивації учнів і мотивації навчальної діяльності - не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія ("мозковий штурм", "мікрофон" тощо).

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів

Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення очікуваних результатів всіх учнів.

Ця таблиця також допоможе вчителеві вибрати тип уроку залежно від завдань і умов роботи. Як правило, сучасна система навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на «знання» і «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивного навчання. У середньовіччі використання пасивних методів було виправдано. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все навіть у якійсь вузькій галузі знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютери. Учні ж повинні мати інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інтерактивні технології. Проте, як ми бачимо з таблиці, при їхньому застосуванні , педагог стикається з певними труднощами.

Для того, щоб подолати труднощі у застосуванні окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

■                   Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

■                   Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

■                   Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

■                  Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.

■                   Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен

старанно планувати свою роботу, щоб:

>                   дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

>                    відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи ,які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

>                   під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

>                   на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

>                   дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

>                    проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

1.3 Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці

В сучасній дидактиці виділяють чотири форми організації навчальної діяльності учнів:

•    парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

•    групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

•    кооперативна (колективна) (всі учні активні і навчають один одного);

•    індивідуальна (самостійна) робота учня.

Кожна з цих форм має свої особливості, які необхідно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння учнями знань (методи, технології).

Групова (фронтальна) форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу.. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із

наступним контролем результатів.

Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності учнів проводиться у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Загальнокласну роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не можна назвати колективною перш за все тому ,що при загальнокласній роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету.

Внаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової — викликає конкуренцію, змагання.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.

Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок , група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного учня в навчанні всіх.

На традиційному уроці найчастіше використовують групову (фронтальну) форму організації навчальної діяльності учнів. Усі спроби осучаснити класно- урочну систему, позбавити її притаманних їй недоліків були пов'язані з використанням у рамках уроку ще й парної та колективної форм.

Співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються і невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання доти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.

У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями вони розуміють, що можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.

Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, другі — конкуренцію, треті — тільки зусилля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає , коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що насправді досяжна тільки для одного чи кількох учнів. У конкуренції присутня негативна взаємозалежність між цілями, що досягаються. Учні розуміють, що вони досягають своїх цілей (тільки за умови, що інші учні класу зазнають невдачі. Здійснюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку — учні або ретельно працюють, щоб перемогти інших однокласників, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що |в них є шанс на перемогу

Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального навчання вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними зусиллями, приводить до:

а) більш високих досягнень і більшої продуктивності;

б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;

в)  більшого психологічного здоров'я дітей, соціальної компетентності і самоповаги.

Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

Об'єднавши учнів у групи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяльності. Об'єднання в групи, цілком може закінчитися конкуренцією, причому в тісному просторі. Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.

 

Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дає можливість вчителям:

•        застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах звичайних шкільних курсів;

•       перебудовувати уроки, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволяли корегувати недоліки навчальних програм та недостатній пізнавальний рівень учнів;

•       діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів при кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.

Суттєвими компонентами співробітництва є навчання:

Позитивна взаємозалежність. Її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони пов'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові нові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так щоб вони повірили, що вони або "потонуть", або "випливуть") але тільки разом.

Другий основний елемент спільного навчання — особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташовувалися обличчям один до одного. Учні повинні спільно займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно використовуючи можливості, допомагаючи один одному. Існують важливі види пізнавальної діяльності і міжособнстісної динаміки, що можуть здійснитися тільки у випадку, коли учні сприяють навчанню один одного.

Сюди належить і усне пояснення того, як вирішувати проблеми, і передача друзям власних знань, і перевірка розуміння, і обговорення досліджуваних понять. Завдяки цьому групи кооперативного навчання є одночасно системою академічної (кожен учень має когось, кому небайдужі його успіхи в навчанні, бере на себе зобов'язання з надання допомоги) й особистісної підтримки (кожен учень має когось, хто тому по-людськи відданий).

Третій елемент — індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності повинні неодмінно бути структурно включені в уроки, засновані на кооперативному навчанні. Група повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, і кожен член повинен відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюється діяльність кожної особи, і результати надходять назад у групу, і самій особі — з метою встановити, хто більше потребує допомоги, підтримки і схвалення в ході навчання. Ціль кооперативного навчання в навчальних групах полягає в тому, щоб кожен член групи зміцнився, реалізувався як повноправна особистість.

Четвертим елементом спільного навчання є розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскільки учні повинні одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і робити групову роботу (ефективно функціонувати як єдина група). Соціальні здібності необхідно розвивати в учнів так само цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички. Навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування й улагоджування конфліктів дають учням можливість успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з виконанням академічного завдання. Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов'язані процедури, то навички конструктивного розв'язання конфліктів особливо важливі для довгострокового успіху при кооперативному навчанні.

П'ятим основним елементом кооперативного навчання є обробка даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, на скільки успішно вони досягають своїх цілей і як вони підтримують ефективні робочі стосунки.

Група повинна розібратися, які дії окремих її членів корисні, а які марні, і прийняти рішення про те, як варто поводитися надалі: що залишити і що змінити у своїй поведінці. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівнянно з групою, має свої особливості. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуацій при вирішенні спірних питань.

Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Потік ідей допомагає учням бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.

Сутнісним є встановлення міцного контакту між учителем і класом, а також між учнями.

Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:

1.         Поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату.

2.      Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.

3.   Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням.

4. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому. Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи, вона обумовлюється наданням кожному учневі можливості зробити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають групу з 3-6 осіб.

Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність порушень правил поведінки, прийнятих усіма. Групи непарної і парної кількості членів — незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута.

Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (здебільшого на добровільній основі, за результатами жеребкуванню або самими учнями за власним вибором.

Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів у рамках класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

РОЗДІЛ II. ВИДИ ТЕХНОЛОГІЙ ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ в ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Для засвоєння навчального матеріалу необхідно, щоб теорія не розходилася з практикою. Тому вчитель після пояснення теоретичного матеріалу завжди звертає увагу на практичні елементи у вивченні даного матеріалу. Саме практична частина у навчанні повинна бути домінуючою.

Працюючи в школі не один рік, я спостерігала, що інтегроване навчання створює комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Слід зауважити також, що, враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних технологій навчання, ми визначили їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Ми розподіляємо їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

•                     Інтерактивні технології кооперативного навчання.

•                     Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

•                     Технології ситуативного моделювання.

•                     Технології опрацювання дискусійних питань.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

 

Технологія "Робота в парах" особливо актуальна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах. Вона була використана для досягнення дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримали рідкісну можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дала учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише тоді озвучувати свої думки перед класом. Вона посприяла розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання цього методу сприяло тому, що учні не могли ухилитись від виконання завдання. Під час роботи в парах швидко виконували вправи, які за інших умов потребували великої затрати часу. Серед них:

•                     Обговорювали короткий текст, завдання, письмовий документ.

•                     Брали інтерв'ю і визначали ставлення партнера до заданого читання, лекції чи іншої навчальної діяльності.

•                     Зробили критичний аналіз письмової роботи один одного.

•                     Сформулювали підсумок уроку з теми.

•                     Розробили разом питання до викладача та інших учнів.

•                     Проаналізували разом проблему, вправу.

•                     Протестували та оцінили один одного.

•                     Дали відповіді на запитання вчителя.

•                     Порівняли записи зроблені в класі.

Для організації роботи було:

•                     запропоновано учням завдання, поставлено запитання для невеликої дискусії. Після пояснення питань та фактів, наведених у завданні, було дано їм 2 хв. для продумування можливих відповідей індивідуально.

•                      об'єднано учнів у пари, визначено,хто з них буде висловлюватись першим, і щоб обговорили свої ідеї один з одним. Зразу визначено час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах.

•                      по закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії. (Див. додаток 1).

Мозковий штурм

На уроках української літератури використовується також відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко застосовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. "Мозковий штурм" спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає їм можливість вільно висловлювати свої думки.

Мета "мозкового штурму" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Організація роботи:

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання, запропоновано всім висловити ідеї, коментарі щодо цієї проблеми. Усі пропозиції записуються на дошці чи великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів.

Звертається увага на такі моменти:

1.   Під час "висування ідеї" не пропускати жодної. Бо якщо судити про ідеї і оцінювати їх, учні зосередять більше увагу на відстоюванні своїх ідей, ніж на пропозиції нових.

2.   Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати і фіксувати навіть фантастичні ідеї.

3.   Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники "штурму" мають можливість пофантазувати.

4.    Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання висунутих раніше ідей призвело до появи нових, які перевершили первинні.

Ажурна пилка

Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може змінити лекцію у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Організація роботи:

1.                        Щоб         підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, слід підібрати матеріал, необхідний для уроку і підготувати індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня ( вирізки з газет, статті тощо).

2.                 Підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входить у дві групи - "домашню" і "експертну". Спочатку учні були об'єднані у "домашні" групи, а потім створені "експертні" групи за допомогою кольорових позначок. У кожній "домашній" групі всі учасники мали позначки різних кольорів, а у кожній "експертній" - однакові.

3.     Учнів розписали по "домашніх" групах від 3 до 5 осіб - , залежно від кількості учнів. Кожен учень був поінформований, хто входить до його "домашньої" групи, тому що її члени збирались раніше. "Домашнім" групам дали "порцію" інформацію для засвоєння, щоб обмінятись нею потім з іншими.

4.      Після завершення роботи «домашніх» груп учні розійшлися по своїх «кольорових" групах, де вони стали експертами з окремої теми ( своєї частини інформації). Наприклад, всі "червоні" зібралися біля дошки, а всі "сині" - у холі. В кожній групі був представник з кожної домашньої групи.

5.     Кожна експертна група вислухала всіх представників домашніх груп і проаналізувала матеріал в цілому, провела його експертні оцінки за визначений час. Після завершення роботи учням було запропоновано повернутись "додому". Кожен учень поділився інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї "домашньої" групи. Наприклад, всі учні під номером 1 зустрілись перед класом. В "домашніх" групах було по одній особі з експертних груп. Учні донесли інформацію якісно і в повному обсязі за визначений учителем час.

Симуляції або імітаційні ігри

Імітаціями називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію. Під час імітації учні отримали чіткі поопераційні інструкції. Учні виконували дії індивідуально. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримали подібний результат, але він різнився залежно від індивідуальних особливостей учня. Імітаційна гра позитивно вплинула на розвиток уяви та навички критичного мислення, посприяла застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Організація роботи:

1.   Було обрано явище, тему для імітації.

2.    Сплановано все, що необхідно для імітації, продумано участь у ній всього

класу.

3.         Надано учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі процедури.

4.   Перед імітацією було зроблено короткий вступ.

5.    Заздалегідь продумано запитання для підбиття підсумків. (Див. додаток ). Складніші імітаційні ігри називаються симуляціями. Це - створені

вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у прощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльність суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з Кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань.

(Див.додаток 4)

  Рольова гра

Імітує реальність призначенням ролей учасникам і наданням їм можливості діяти, наче насправді. Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра була використана для отримання конкретних навичок, вмінь і знань. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомогло учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяти розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити і розглядати можливості дій, співчувати іншим.

У ході рольової гри учасники "розігрували у ролях" визначену ситуацію. Рольова гра потребувала початкові вправи, була простою з наступними ускладненнями. Учні розігрували свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це була ситуація, в яких вони вже побували.

Уроки з української літератури

Організація роботи:

1. Сформульовано проблему, яку ілюструє рольова гра.

Ми пригадали вивчене про життя і творчість поетеси.

В той час, коли пари працюють з кросвордом, всі останні приймають участь у грі «мозковий штурм», завдяки якій ми перевіримо , як ви зрозуміли незнайомі вам слова в поемі «Давня казка». Я буду говорити звичні вам слова, а ви називатимете мені те слово, яке використала в своїй поемі Леся Українка.

Отже, чотири пари отримують кросворд, а всі останні працюють разом зі мною. (Роздаю кросворди). Хто перший розгадає кросворд, підніме руку і отримає фішку за виконане завдання.

«Мозковий штурм».

(Словникова робота) за поемою «Давня казка»

Отже, починаймо штурмувати:

Сл. 7 (на слайді слова)

(Словникова робота) за поемою «Давня казка»

1.      Задоволений. (Догодний.)

2.       Обов'язково. (Конечне.)

3.       Мисливець. (Мисливий.)

4.       Пані, в Італії так шанобливо звертаються до жінки. (Донна.)

5.       Пісня про любов, яку виконували під вікном коханої. (Серенада.)

6.       Той, хто повідомляв про важливі події. (Герольд.)

7.       Струнний щипковий музичний інструмент. (Лютня.)

8.       Дурниця, щось пусте. (Байка.)

(За кожну правильну відповідь учень отримує фішку)

Отже, діти ми згадали з вами незнайомі слова, а тепер подивіться на дошку: кросворд розгадано і із букв записаних по вертикалі у виділених клітинках ми вже можемо прочитати назву першого надрукованого у львівському журналі вірша 14-річної Лесі. («Конвалія»))

Сл. 8 Розгаданий кросворд

III.        Повідомлення теми та очікуваних результатів роботи

1.       Слово вчителя.

— Діти, ось ми і згадали вивчений вами раніше матеріал: життєвий і творчий шлях поетеси. Та на цьому «Давня казка» для Вас ще не закінчиться.

Сл. 9 (тема уроку) Сьогодні ми з вами будемо продовжувати працювати над цією поемою, а саме: поговоримо про проблеми і мотиви у творі: роль митця в суспільстві та суть людського щастя.

Ви вже вивчали творчість Л. Українки. Читали та вивчали напам’ять її поезії.

 

 

 

Сл. 10 Очікування. Зверніть будь ласка увагу на дошку і скажіть, з якого вірша ці рядки

Може, квіти зійдуть - і настане

 Ще й для мене весела весна.

                                                   Леся Українка «Contra spem spero!»

Леся Українка чекає на весну і сподівається, що в неї ще все буде гаразд і квіти для поетеси є символом віри в життя.

У вас на партах також є квіточки. Напишіть, будь ласка, на них чого ви чекаєте від цього уроку.(мелодія)

Діти оголошують свої очікування, а вчитель оголошує мету уроку.

.... Чого ти чекаєш від цього уроку?

Тож, діти, будемо сподіватися, що ваші сподівання справдяться.

Сл. 11 Сьогодні на уроці ми будемо з’ясовувати основні мотиви, що звучать у творі, з’ясуємо роль митця в суспільстві, служіння музі й народові; розкриємо високі моральні риси народного співця

2.       Робота в зошитах.

Діти, відкрийте свої зошити і запишіть, будь ласка сьогоднішню дату і тему

уроку

3.       «Асоціативне гроно».

Слово вчителя з елементами бесіди

Діти, зверніть свою увагу на епіграф до нашого уроку

Сл. 12                                                         Так, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

(Леся Українка)

Що саме мала на увазі, пишучи ці рядки, Леся Українка?

Що ви можете сказати про її характер?

На дошці карта та портрет Зенона)

Говорять, що Леся Українка має стоїчний характер.

Колись у далекому - далекому минулому грецький мудрець - філософ Зенон проводив свої заняття біля портика Стоя в Афінах. Він говорив, що людина має надавати перевагу розумові, а не почуттям серця, повинна мужньо і стійко переносити життєві труднощі, негаразди. Так виник філософський напрям - стоїцизм, а його прибічники стали називати стоїками. Тепер про людину, яка виявляє стійкість і мужність, незламність волі під час життєвих випробувань, говорять, що вона має стоїчні риси характеру.

Саме таким стоїчним характером і володіла видатна українська поетеса Леся Українка.

Давайте спробуємо охарактеризувати Лесю Українку: Хто вона... Яка вона...

Сл. 13 (По черзі з’являється кожна гілочка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складання «Асоціативного куща»

Учні за питаннями вчителя складають асоціативний кущ.

1.      Діти, назвіть будь ласка справжнє ім’я Лесі українки. (Лариса Петрівна Косач)

2.          Хто вона? Актриса чи поетеса?

3.          Як звали матір Лариси? (Олена Пчілка)

4.          З якими віршами Л.Українки знайомились та вивчали у 6 класі («Мрії», «Як дитиною, бувало...», «Тиша морська»)

5.       Яке випробування спіткало поетесу? (боротьба з хворобою)

6.        

7.         Що весь час супроводжувало Л. Українку? (талан)

8.        Ліро-епічна поема, яка вперше була надрукована у журналі „Життє і слово” («Давня казка»)

хворобою

«Мрії». «Як

[дтиною, бувало...»,
«Т иша морська»

Отже, Леся Українка, Лариса Петрів^ .юсач - це талановита поетеса, яка мужньо бореться з хворобою, і вона є автором поеми «Давня казка».

Сл. 14 - Діти, сформулюйте тему, яка пронизує кожне слово поеми «Давня казка» (відповіді учнів) (Тема твору: роль поетичного слова у житті суспільства)

Сл.15 Висновок вчителя:

«Давня казка» — твір про силу поетичного слова, зокрема про надихаючу й мобілізуючу роль його у визвольній боротьбі, про єдність поета з народом.

Сл.16 (портет І. Франка та його слова)І. Франко назвав «Давню казку» Лесі Українки однією «з найкращих і найхарактерніших окрас нашої нової літератури».

2.         Бесіда за змістом прочитаної поеми «Давня казка».

— Назвіть центральних персонажів поеми. (Народний поет і граф Бертольдо.)

Сл.16. Розігрування сцени першої зустрічі поета й Бертольда в особах. С. 148 -150

—      Що є кульмінацією у розвитку конфлікту поміж ними? (Поет виступає як натхненник народного повстання; в афористичній формі підноситься думка про найвище, найголовніше призначення поезії.)

Сл. 17 Робота з підручником

—      Знайдіть у тексті і зачитайте відповідь поета на запрошення Бертольдо стати «придворним співцем» та прокоментуйте її. С. 163 -164

(Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани...

Відповідь поета графові була свого роду естетичною декларацією, але кожне слово було і ділом героя поеми.)

Сл. 18 Словникова робота (Декларація - це документ, офіційна заява,

яка проголошує основні принципи внутрішньої та зовнішньої політики

-               Назвіть «діла» героя поеми.

(Був з народом і в радощах, і в біді; складає пісні, що закликають повстати проти гнобителів-панів; гордо відкидає запрошення Бертольдо; його думки вільні; він непохитний у своїх поглядах і віддає життя, обстоюючи їх).

-        Знайдіть і зачитайте в тексті епізод, в якому йдеться про боротьбу наступних поколінь і її завершення. С. 165 - 166

3.       Метод « Дослідження»

Сл..19   - Діти, вдома ви працювали в групах, досліджували та

характеризували героїв поеми «Давня казка» поета та Бертольда. Тож зараз ми дізнаємося, які відомості вдалося зібрати нашим дослідницьким групам.

Я запрошую до слова капітана дослідницької групи поета. Шановний капітане, підведіть, будь ласка, підсумок своєї роботи.

Група поета. Виступ учня

Цитатна характеристика.

Додатковий матеріал.(Випереджувальне завдання)

Упродовж всього твору Леся Українка показує поета у тісному зв'язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».

Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед на­роду, він ніколи не буває самотній. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв'язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості.

Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них велику повагу і довір'я. Народ уважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:

Нас таки чимале військо, Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар...

Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в'язницею. Леся Українка перша в тодішній літературі змалювала образ поета-співця соціальної війни між класами, а не народами.

В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти визискувачів.

Сл. 19 Інформаційне гроно до характеристики образу героя.

Тож давайте закріпимо, читаючи ланцюжком риси характеру поета, який цей герой.

 

(Учні ланцюжком зачитують риси характеру поета)

гордий, вшіиший у своїх діях і вчинках стійкий, сміливий, мужній, відданий народові нещасний, але талановитий *,. .божа людина *

♦...навесні... оживляв сумну діброву» не вмів співати ♦лиха не боюся*

♦завжди вільний*

♦Я на крилах думки лину* поважне ставлення до простого люду на жорстокість відповідає добром яв приваблює воло«, лаври

Хвилинка відпочинку

Слово вчителя. У поета була пісня і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною... Більшість його пісень були сумними, бо боліла душа за народ...

Тож давайте трішки відпочинемо: сядьте рівненько, заспокойтесь і послухайте чому сумує скрипаль

Пісня «Сум скрипаля.»

Слово вчителя. Трішки відпочили, а тепер знову до праці. Ми дізналися все про поета, підвели підсумки, а тепер послухаємо групу Бертольдо. Запрошуємо капітана цієї групи.

Цитатна характеристика.

Додатковий матеріал. (Випереджувальне завдання)

В образі графа Бертольдо Леся Українка показала ті ворожі народові сили, проти яких борються трудящі.

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серцепанни Ізідори. Бертольдо вирушає воювати до чужих міст. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці, незважаючи на розлуку. Щасливий і сп'янілий від перемог лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово.

Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоно­ровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину.

Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги:

Бачте,- крикнув,- що за птиця!

Чи не встав би ти, небоже?

Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!».

Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує:

Гей, ловіть співців, в'яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

Непокірному поетові Бертольдо загрожує:

...в тюрму його закину,

Там він, клятий, і загине!

Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства»

Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.

Сл. 20. Лицар Бертольдо

Інформаційне ґроно до характеристики (учні читають ланцюжком)

«Лихий такий, крий боже» гордий, завзятий,

упертий прагнення до збагачення улесливий і     

підступний  зневажливе ставлення до простого              люду «сліпа» любов до Ізідори бездушний 

лякливий, не сприймає революційних пісень

Сл. 21 - Молодці, діти ви добре попрацювали і отримуєте дипломи юних дослідників!

Висновок: ми охарактеризували героїв поеми і визначили їх місце в суспільстві, а тепер працюючи з підручником, згадаємо зміст самої поеми

4.      Робота з підручником. Ми охарактеризували героїв поеми та визначили їх місце в суспільстві, а тепер працюючи з підручником ще раз пригадаємо зміст поеми.

Виразне читання учнями уривків з поеми.

Завдання:

-       Знайдіть в тексті і зачитайте рядки, в яких говориться про реакцію Бертольдо на відмову поета...»; с.164

-       Знайдіть і прочитайте в тексті рядки, в яких описується перший візит - прохання Бертольдо до поета. С.154 - 155

-       Знайдіть в тексті і прочитайте виразно рядки, які характеризують «одважного лицаря»;(фішка)с. 160

5.       Робота над аналізом прочитаного.

—       Пісні поета завжди відбивали думки і почуття людей, широко розносилися світом. Надихаючи народ, вони стають великою силою. Тремтить граф Бертольдо, почувши з уст народних співців складену поетом сатиричну пісню. Чому?

(Пісня висміює панські вигадки про «вищість породи», «блакитну кров», «білу кість дворянства»).

IV.       Закріплення вивченого.

—       Дайте відповідь на запитання: «Чим повчальна «Давня казка» для поетів усіх епох?»

—        Прочитайте, яку думку стверджує Леся Українка в поемі «Давня казка».

Сл.22

 

(«Ніякий гніт, ніяке насильство не може придушити прагнення народу до волі».)

Сл. 23 - Які проблеми порушені у поемі «Давня казка»?

( - роль поета і поезії у житті суспільства; проблема людського щастя.)

Обговорення очікувань учнів

-      Діти, на початку уроку ви написали на квітах те, чого ви чекали від цього уроку. Скажіть, чи справдилися ваші сподівання?

Діти коментують свої очікування.

-      Тож давайте уквітчаємо вінком наших сподівань, вінком шани і любові славну доньку українського народу - Лесю Українку.

Сл. 24 Діти створюють віночок із своїх квіток-очікувань навколо портрета поетеси.(мелодія)

-        Наступний слайд -«Мікрофон». Продовжіть речення:

«Твір Лесі Українки «Давня казка» актуальний до цього часу, тому що...»

V.        Підбиття підсумків.

Всі ви, діти, молодці,

Гарно працювали!

І сьогодні за урок отримуєте бали (Оцінювання)

VI.        Домашнє завдання.

Зверніть увагу на дошку і запишіть завдання додому. Кожен з вас . - скласти план розгортання сюжету поеми;

-                  малюнки до окремих епізодів твору, які найбільше запам’яталися, вразили або сенкан за змістом поеми;

-                    підібрати 6 питань тестового характеру за творчістю Лесі Українки; Але дзвоник пролунав.

Він мені і вам сказав,

Що урок вже час кінчати,

Треба йти відпочивати.

Тож закінчився наш урок.

За роботу по заслузі Щиро дякую Вам, друзі.

Діти, мені ще хочеться вам побажати, щоб навчання вам завжди було у задоволення, щоб Вас завжди цікавило щось новеньке і щоб з вашого словникового запасу ніколи не зникало таке чудове питаннячко «Чому?»

Пісенька «Чомучка»

Нестандартні форми проведення уроків позакласного читання

Одне за найважливіших завдань вивчення літератури в школі - прищепити учням любов до художньої книги, виробити правильні критерії оцінки творів мистецтва. Світ художніх книжок надзвичайно багатогранний і різноманітний. Але не кожен твір позитивно впливає на дитину. Від того, що читають наші діти, залежить їх загальний розвиток, естетичний смак, моральні якості. Книга, літературні герої завжди були наставниками і вихователями молоді, разом з батьками та вчителями. Але художня література тільки тоді зможе виконувати освітньо-виховне завдання, коли її читач буде грамотним, творчим, залюбленим у книгу, прагнутиме пізнавати через книгу життя, самовдосконалюватися. А формування і розвиток цих якостей у юних читачів залежить насамперед від нас, учителів-словесників. Треба вміло керувати цим процесом, враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів, щоб сприйняття творів не було передчасним, а тому поверховим і навіть спотвореним.

У кожному віці виявляються свої особливості, що зумовлюють потяг до читання. За статистикою, найвища читацька активність - у підлітків. З віком змінюється інтерес учнів до різних жанрів художньої літератури. Для того щоб спрямувати читацькі інтереси дітей, у кожному класі передбачені уроки з позакласного читання. Основна їх мета - активізувати читацький досвід учнів, розвивати інтерес до самостійного спілкування з книгою, забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Саме позакласне читання привчає, заохочує дітей до самостійного, вмілого, вдумливого читання книжки, газети, журнали. Воно має на меті розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання, познайомити учнів з широким колом доступної для учнів літератури; розвивати за допомогою читання бажання і уміння вчитися; розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

Школа прищеплює вперше в житті людини смак до читання, потребу самостійно читати, щоб поповнити свої знання.

Позакласне читання має важливе значення для навчання дитини в школі, для кращої успішності учня. Воно розширює світогляд, сприяє розвиткові мислення, збагачує мову.

Діти, які багато читають, краще навчаються. Звикають самостійно учитися з книжок, краще орієнтуватися в них.

Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити дітей книгою, навчити міркувати над прочитаним, самостійно здобувати знання, тобто навчити дитину вчитися з книги. Завдання позакласного читання - виховати в учнів любов до книги, розширити їх знання, пізнавальні інтереси.

У «Пояснювальній записці» до програми з української мови так визначено завдання позакласного читання:

1)      розширити і поглибити знання, набуті під час класного читання з усіх предметів;

2)      навчити дітей знаходити необхідну книгу в бібліотеці, потрібний матеріла у книзі;

3)       ознайомити учнів з кращими книжками;

4)       виховати читацьку активність і допитливість;

5)       розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

Та ці уроки мають свої особливості:

Позитивне в методиці викладання уроків позакласного читання:

вільний вибір літератури;

виховна, пізнавальна мета;

зацікавленість учнів;'

збагачення словникового запасу;

розвиток мовлення;

формування творчої особистості;

застосування інтерактивних технологій.

Негативне в методиці викладання уроків позакласного читання:

недостатня кількість годин; обмежена кількість творів; недостатньо розвинений читацький інтерес; вимагає від учнів більшої підготовки.

Організовуючи позакласне читання, необхідно дотримуватися таких принципів: національне спрямування читацьких запитів дітей; диференційований підхід до окремих учнів, врахування їх інтересів, наявності необхідних умінь і навичок, здібностей, звернення до їх читацького та життєвого досвіду, стимулювання активності та ініціативи; урізноманітнення форм роботи, що дають можливість постійно обмінюватися думками з приводу прочитаного.

Модель читача

читаємо уважно, зосереджено; уявляє прочитане; співпереживає героям книги;

стежить за мовою твору, особливостями його побудови;

виявляє читацьку витримку;

має особисту думку щодо прочитаного;

ділиться своїми міркуваннями з учителем, товаришами.

Модель ментора

формує позитивну мотивацію читання;

вміє зацікавити учнів перед прочитанням кожного конкретного твору; створює на уроці атмосферу експериментування, дослідження; уважно вислуховує думку кожного;

знає можливості всіх учнів і залежно від цього розподіляє ролі на уроці; Дуже важливим є створення на уроках позакласного читання атмосфери, що сприяє живому обміну думками, обрання такої форми проведення уроку, таких видів робіт, щоб він запам’ятався та відрізнявся від звичайного, став святом для учнів.

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нестандартних уроків є: уроки - прес-конференції, уроки - аукціони, уроки - ділові ігри, уроки - занурення, уроки типу КВК, уроки - консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання, уроки творчості, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки- творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-"суди", уроки-пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-рольові ігри, уроки- екскурсії. інтегровані уроки тощо ". Отже, тут наведено перелік деяких нестандартних уроків, а не їх класифікація за певними параметрами. Автор підкреслює, що нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у демократизації ніколи. З іншого боку - перетворювати нестандартні уроки у головну форму роботи, вводити тільки їх недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці учнів, невисокої результативності, великої втрати часу.

У посібнику Н.П. Волкової "Педагогіка" з'являється спроба певної класифікації нестандартних уроків. Автор називає 12 типів нестандартних уроків, але кожний тип має свої параметри, за якими окремі уроки відносяться до певного типу. До нестандартних уроків автор відносить такі уроки:

1)     Уроки змістовної спрямованості (уроки-семінари, уроки - конференції, уроки-лекції);

2)       Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами).

3)       Уроки між предметні;

4)       Уроки-змагання (уроки КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки- вікториниуроки-конкурси.);

5)     Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки- консиліуми);

6)     Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки- діалоги, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя, уроки-парадокси);

7)     Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіноуроки, дидактичний театр);

8)     Уроки подорожування, уроки дослідження (уроки пошуки, уроки- розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки експедиційні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-наукові дослідження);

9)       Уроки з різновіковим складом учнів;

10)          Уроки ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки - "Слідство ведуть знавці", уроки-імпровізації, уроки - ілюстрації);

11)          Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми-діяльності, де формальна драма створюється самими учасниками гри);

12) Уроки-психотренінги.

Автор наводить коротко мету, методику проведення таких нестандартних уроків. Але в такій класифікації нестандартних уроків немає загального підходу до її основних параметрів.

Багато інших авторів намагалися навести загальну класифікацію нестандартних уроків, але ними, як правило, не виділялися певні узагальнені основи такої класифікації (Антипова О.Й., Паламарчук В.Ф., Румянцева Д.І., Селевко Т.К., Фіцула М.М. та ін.).

Підсумовуючи різні підходи до класифікації і структури нестандартних уроків, можна запропонувати класифікацію таких уроків відносно педагогічних технологій навчання, які в основному використовуються в організації і методиці їх проведення. Поділимо всю систему нестандартних уроків на такі групи за педагогічними технологіями:

Відобразимо цю класифікацію нестандартних уроків в таблиці 1.

1)       Інформаційно - комунікативна технологія.

2)       Ігрова технологія.

3)       Дослідницька технологія.

4)       Інтерактивна технологія.

5)       Психотренінг.

Безумовно, не можна абсолютно розділити численні типи нестандартних уроків по ізольованим групам, бо, як правило, на таких уроках використовуються "декілька педагогічних технологій навчання. Недарма деякі уроки називають інтегрованими (інтеграційними) не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а я за поєднанням різних педагогічних технологій навчання. Розглянемо як деякі педагогічні технології реалізуються на нетрадиційних уроках. В посібнику "Універсальні інтелектуальні ігри" розглядаються деякі типи таких ігор та методика їх організації і проведення. До структури навчальних ігор входять такі компоненти: - ігрова задумка; - правила гри; - безпосередньо ігрові дії; - дидактичні завдання; -обладнання гри; - результати гри. Навчальна гра дозволяє досягти таких цілей: 1)дидактичних (формування і застосування нових ЗУН, розширення кругозору тощо): 2)розвиваючих (розвиток пам'яті, мови, інтелекту, творчих здібностей, інтересу до знань); 3) виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі навичок співробітництва ін.

 

Етапи дидактичної гри: підготовчий, проведення гри, узагальнення і аналіз результатів. Під час підготовчого етапу формується мета гри, обирається її навчальний зміст, розробляється план і сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл релей, консультації тощо. На 3-му етапі вчитель повинен допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, в позакласній роботі.

Пропонується описи різних інтелектуальних ігор та деякі приклад їх використання. Особливістю запропонованих ігор є їх універсальність, тобто будь- який вчитель, незалежно від навчального предмета та вікових особливостей учнів, може використовувати всі ці ігри, наповнивши їх своїм навчальним змістом. Зрозуміло, що підготовка уроку-гри потребує більше часу, ніж підготовка до звичайного уроку. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим (інтерес учнів до нових знань, активність їх в проведенні заняття, позитивний настрій вчителя й учнів та ін.). У посібнику розглянуто 15 універсальних інтелектуальних ігор: ланцюжок, "Так чи ні?", КВК, "Ерудит" "Поле чудес", брейн-ринг, "Перший мільйон", "О, щасливчик", "Щасливий випадок" "Блеф", "Бізнес", інтелектуальний хокей, вікторина, рольова гра, ділова гра (імітаційні, театралізовані, гра-конференція).

Модель читача читаємо уважно, зосереджено; уявляє прочитане; співпереживає героям книги;

стежить за мовою твору, особливостями його побудови;

виявляє читацьку витримку;

має особисту думку щодо прочитаного;

ділиться своїми міркуваннями з учителем, товаришами.

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.

Педагогічно грамотно організоване позакласне читання відкриває значні можливості для розвитку читацької культури особистості, її інтелектуального, духовного і творчого зростання.

Завдання позакласного читання :

1)      розширити і поглибити знання, набуті під час класного читання з усіх предметів;

2)      навчити дітей знаходити необхідну книгу в бібліотеці, потрібний матеріла у книзі;

3)       ознайомити учнів з кращими книжками;

4)       виховати читацьку активність і допитливість;

5)       розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

6)      виховати в учнів любов до книги, розширити їх знання, пізнавальні інтереси.

Найбільш ефективними вважаємо такі форми проведення уроків позакласного читання:

урок-гра;

урок-фантазія;

урок-посвята;

урок-дослідження;

урок-ярмарок;

урок-сміхопанорама;

урок-добра і милосердя;

урок-мозаїка;

урок-пам'ять; урок-духовності; урок-родинної звичаєвості; урок-сповідь.

 

 

Організовуючи позакласне читання, необхідно дотримуватися таких принципів:

національне спрямування чита цьких запитів дітей; диференційований підхід до окремих учнів,

врахування їх інтересів, наявності необхідних умінь і навичок, здібностей, звернення до їх читацького та життєвого досвіду, стимулювання активності та ініціативи;

урізноманітнення форм роботи, що дають можливість постійно обмінюватися думками з приводу прочитаного.

Позитивне в методиці викладання уроків позакласного читання:

вільний вибір літератури; виховна, пізнавальна мета; зацікавленість учнів; збагачення словникового запасу; розвиток мовлення; формування творчої особистості; застосування інтерактивних технологій.

Модель ментора

формує позитивну мотивацію читання;

вміє зацікавити учнів перед прочитанням кожного конкретного твору; створює на уроці атмосферу експериментування, дослідження; уважно вислуховує думку кожного;

знає можливості всіх учнів і залежно від цього розподіляє ролі на уроці;

заохочує до висловлювання оригінальних думок, реалізації цікавих ідей.

Негативне в методиці викладання уроків позакласного читання:

недостатня кількість годин;

обмежена кількість творів;

недостатньо розвинений читацький інтерес;

вимагає від учнів більшої підготовки.

Основна їх мета - активізувати читацький досвід учнів, розвивати інтерес до самостійного спілкування з книгою.

Урок позакласного читанння за творами О.Довженка на тему: «Краса і сила душі людської, яка немає меж...»

Мета: розкрити красу і силу людської душі в оповіданнях О.Довженка, показати силу духу людини, її бажання жити, віру в свої сили, самовідданість і героїзм лікарів у роки війни; виховувати шанобливе ставлення дітей до учасників Великої Вітчизняної війни, повагу та інтерес до історичних подій; розвивати прагнення виховувати і гартувати свій характер та волю.

Тип уроку: узагальнення та систематизація вивченого з використанням інтерактивних методів навчання.

Обладнання: портрет письменника, виставка творів про Велику Вітчизняну війну.

Хід уроку

 

Людина на війні - це воля Є воля - є людина

(О.Довженко)

1.      - Вивчаючи творчість О.Довженка, ми з вами ознайомились з оповіданнями «Воля до життя», «Ніч перед боєм», «Мати». Ці твори повертають нас у суворі часи війни, коли у смертельному поєдинку з фашизмом у всій своїх красі і повноті проявився нескорений дух нашого народу.

В чому ж краса і сила людської душі ми сьогодні з’ясуємо на уроці повертаючись у ті жорстокі і далекі часи.

2.       Звучить музика. (Пісня «Вставай страна огромная»),

З .Виступ учня про насту військ на рідне село.

4.      Слово вчителя. Жорстокості і цинізму ворога не було меж, як не було меж сміливості, відвазі, мужності наших солдатів, дівчат і юнаків, матерів і старих дідів.

5.      Виступ учня про підпілля ,яке існувало у селі під час Великої Вітчизняної війни.

6.       Інсценування уривка з оповідання «Ніч перед боєм».

7.       Запитання до класу:

Як на перший погляд ставились діди до солдатів, які відступали?

Чи справді діди зневажали оцих бійців?

Завдяки чому капітан Коло дуб став Г ероєм Радянського Союзу?

Чого своїм прикладом навчили діди солдатів?

8.       Слово вчителя

-       Що ж наштовхнуло Марію Стояниху, просту жінку, на подвиг заради зовсім чужих їй людей? Давайте запитаємо у неї самої.

Рольова гра.

Учні задають запитання, підготовлені вдома, для Марії.

-       А зараз давайте зачитаємо той момент, коли воїни проходили повз обійстя Марії Стоянихи.

9.       Слово вчителя.

Два діди - Платон і Савка - ціною свого життя топлять у Десні човни з гітлерівцями; ціною свого життя українська колгоспниця рятує радянських льотчиків, яких назвала своїми синами. Вони герої, бо віддали заради власного народу і батьківщини найдорожче, що було у них - життя.

Чи можемо ми назвати героїчним вчинок Івана Карнелюка?

А тепер давайте задамо запитання нашому героєві.

10.      Робота в групах.

1      група: Як ви розумієте слова хірурга: «Людина на війні - це воля. Є воля - є людина».

2       група: Чому лікар сказав І.Карналюку: «Ви навчили мне жити?»

11.      Підсумок уроку.

-        Отже, у чому ж краса і сила душі людської?

12.      Метод «Мікрофон».

-        Чого своїм прикладом навчили вас герої творів?'

13.      Оцінювання учнів (мотивація оцінок).

Слово вчителя:

Завдяки таким простим і разом з тим незвичайним людям наш народ здобув перемогу над фашизмом.

Звучить запис про капітуляцію фашистської Німеччини та пісня «День Победьі».

Педагогічно грамотно організоване позакласне читання відкриває значні можливості для розвитку читацької культури особистості, її інтелектуального, духовного і творчого зростання.

 Картки - завдання з різних мовознавчих тем

 

Вживання великої букви

1.      Напишіть, де треба, слова з великої букви і поясніть її вживання.

Будинок учених україни, обласний суд, новий рік, європа, юпітер, пес бобик, товариство надія, орден перемоги, цукерки вишня, народна палата індії, конгрес захисту миру, Укрінформ, Хмельницька область, орден "мати-героїня", восьме березня, острів земля гранта, художній театр, автомобіль таврія, парламент, сенат.

2.       Перепишіть, розкриваючи дужки; букви, де треба, замініть великими.

Земле шевченкова, (з)емле (ф)ранкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова (д)ністра із (д)ніпром. Найвеселіше ж було на (р)іздво та (н)овий рік. Нескінченний (ч)умацький (ш)лях простягався кривими коліями. Підбилися в зеніт (в)олосажари, і каже казку зірка до зорі. Розливався (д)ніпро, дочекавшись приходу весни, і в турбінах вода клекотала, як (с)іч (з)апорізька. Лебединою піснею літа айстри в (к)иївських парках цвітуть.

З.Знайди рядок, де всі слова пишуться з великої букви.

А-(п)оділля, (м)іністр, (д)ень (ф)лоту.

Б-(є)вропа, (к)ороль, (з)агс.

В-(в)сесвітня (р)ада (м)иру, (з)евс, (п)олісся.

Г-(а)кадемія (м)истецтв, (к)онгрес, і(н)стиут (к)ультури.

Вживання апострофа

1.      Замість крапок поставте, де треба, апостроф.

Грав...юра, п...ятирічка, брукв...яний, від...ємний, безправ...я, розм...якнути, мавп...ячий, п...юре, п...єса, б...язь, ф...юзеляж, солов...ї, м...ята, арф...ярка, подвір...я, бур...ян, тр..юк, Лук...ян, суб...єктивний, без...ядерний, бур...ячиння, повітр...я, вітр...як, роз...юшити, над...їхати, моркв...яний, обов...язок, Св...ятослав, зм...якшити, В...ячеслав, підгір...я, р...ясно.

2.     Запишіть слова в дві колонки: 1) ті ,у яких вставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа. Дев...ятсот, серм...яга, хутор...янин, зв...язок, духм...яне,

пор...ядок, бур...ЯН, 6ЄЗ...ЯЗИКІ, ТБМ...ЯНО, ЦВ...ЯХ, приев...ята, реп...ях, П...ЯТДЄСЯТ,

з...ясовано, роз...ятрити.

                                                                                                                           

3.     Перепишіть, вставляючи, де треба, апостроф. Всі квіти зберу у дніпрових гаях, зв...яжу у вінки і букети.Чорнолісся п...янко духм...янить доспілою суницею .Як гарно дихається- п...єш повітр...я, мов тепле молоко. Бджоли сонячним дощем падають на медв...яний лан. Ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір...ям гнізда перев...ють.У всякому подвір...ї своє повір...я.

4.       Позначте, у якому рядку всі слова пишуться з апострофом.

А- жаб...ячий, різдв...яний, горохв...яний.

Б- пів...яблука, СВ...ЯТО, духм...яний.

В- надвечір...я, торф...яний, п...янкий.

Г- трав...яний, духм...яний, бур...як.

Ненаголошені е, и.

Картка №1

Прочитати слова* групуючи їх за правилами написання. Виписати слова з ненаголошеними голосними, що не перевіряються наголосом.

Житловий, математика, чеснота, пильнувати, майстер, голубка, килим, терен, березняк, південь, летючий, бетонний, нахилитися, легенда, черпак, лини, блискучий, бобіна.

Картка №2

Списати, вставляючи пропущені букви, слова з ненаголошеними голосними. Якщо є сумніви щодо правопису певних слів, перевірити їх за словником і запам'ятати.

М...даль, г...рой, демонстрація, с...лдат , в...кзал, м...тро, в...лос...пед, т...атр, держава, д..ректор, ар...фметика, п.„нал, м..нулий, абр...кос, ап...льсин, л...мон, республіка, Ке.шеня.

Картка №3

Переписати, вставляючи замість крапок пропущені букви е чи и, без добору перевірних слів. Пояснити правопис слів.

 

Шел...ст, бр...ніти, др...жати, ч...р...пок, ож...ледиця, тр...вога, т...р...вені, кр...ниця, п...р...лаз, п...р...дплата.

Картка №4

Переписати, вставляючи замість крапок пропущені букви. Пояснити правопис слів.

Дал..чінь, в...селий, в...шневий, т...хенький, т..хнічний, з...рнина, д..витися, дев'ятий, п...линка, п...кти, щ...пати, щ..пити, ч...твертий, ч...тець. Січ...нь, ХЛОП...ЦБ, НОЖ...К, ЩИГЛ...К, ЧОВ...Н, ПІВ...НБ, майст..р, пласт...р, ГЛЄЧ...К, СТОЛ...К,

промов...ць.

Картка №5

Списати вірш. Охарактеризувати вимову й написання слів з не- наголошеними голосними е, и.

Вже сон...чко в море сіда; у тихому морі т...мніє; прозора гл...бока вода, немов оксамит, з...л...ніє.

На хвилях з...лєних тр...мтять

ч...рвонії іскри бл..скучі і ясним огнем М...ГОТЯТБ. мов блискавка з темної тучі.

(Леся Українка)

Ненаголошені е, и Картка № 6

Переписати, вставляючи пропущені букви е чи. й. Пояснити їхнє вживання. Підкреслити орфограми.

Вітер січе в обличчя. Нам..ло снігу — січневого снігу. Важкувата стало пташкам, що з..мують у нас. Але вони не дуже сумують. Ось, вес...ло цвірінькаючи, хв...лясто прол...тіла зграйка жвавих щигл...ків, ч...жів і коноплянок. Помчали десь по лопухах чи б..різках поснідати насіннячком.

 

А яке гарне д...р...вце горобини! Червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. Це наші з...мові гості. Вони прил...тіли з далекої півночі, щоб тут п...р...бути зиму. (О. Копиленко)

Картка № 7

Списати речення. Назвати орфограми, обґрунтувати вибір букви е чи и.

З..мляний, л...холіття, ж...ст...куляція, ч...р...да, ш...нель, щ....б...тання,

б.      ..р...стяний, с...ротина, кр...м...нистий, ж...тловий, ж...нці, ч..р..ш..нь, витр...мка, чемпіонат, трен...р, м...сливець, м...чі, ф..хтування, с...крет, гв..нтівка, р...жим.

Картка № 8

Охарактеризувати вимову ненаголошених голосних у коренях слів. Записати, добираючи до кожного слова спільнокореневе або форму з наголошеним звуком е чи и. Позначити наголос. Охарактеризувати звуки у виділеному слові.

Д...шевий, м... довий, кр...венький, ц...ферблат, розумний, зам..рзати,

в.       .ртлявий, заг...нати, безземельний, греби, кр..чати, ст...бло.

Картка № 9

Прочитати слова. Охарактеризувати вимову ненаголошених го­лосних у коренях слів. Назвати і пояснити орфограми. Виписати слова з неперевіреними голосними, перевірити їх правопис за словником.

Гр...чаний, знервований, тр..мати, пр..рода, д...тячий, м..нати, дж...р...ло. л..вада, кр..ниця, ч..кати, з...л..ніти, к..шеня, б..р..гти,

штепс..ль, тр..вога, л..ман, в..дмідь, ком...н, ст...р...гти, гр...міти, кр..слярський, м..лодія, к...тушка.

Чергування у-в, і-й

1. Запишіть, вставляючи замість крапок потрібні слова чи префікси. У-в: Живемо... Сквирі, наші рідні... Обухові ,працюю... Україні, пірнаю глибоко... воду, буває різне., житті, зібралися дома... Ірини, уважно заглиблююсь., роботу, ...школу йдуть діти, ... шість років, знайду підтримку ... батьків, ...театрі

 

не/славити (не прославляти), не/щастить, не/волити, не/дужати, не/злюбити, не/зчутися, не/притомніти.

2.    Пояснити правопис -ться, -шся у дієсловах.

Все з рук валит...ся, а він хвалит...ся. Коли стелит...ся доріжка, козакові не до ліжка. Як десь болить, торкаєш—ся кожну мить. Людям косовиця, а він веселит...ся. Як віз ламаєт...ся, чумак ума набирает...ся. Ти граєш..., як знаєш..., а я скачу, як хочу. Де риба чіпляєт...ся, там і вудку кидай. Дружба народжуєт...ся в біді, а гартуєт...ся в труді. Коли є згода, здаєт...ся кращою погода. Чого нема, того й хочет...ся.

3.       Вставити е, и в особових закінченнях дієслів першої та другої дієвідмін.

Дзвон...ш, н...се, пиш..мо, чита...мо, дзвон...мо, воз...ш, пуст...мо, стел...мо, крут...ш, мож...ш, сад...ш, свист...ш, чита...ш, мовч...ш, люб...ш,

6ІЖ...МО, КОЛИШ...МО, ВОД...МО, в'яж...тє, ЧЄІН...ТЄ, верт...ш, ХОД...МО,

мост..те, нос..ш, їзд...тє, пуст...мо.

Скаж...ш гоп, як перескоч...ш. Однією рукою вузла не зав'яж...ш. Від совісті не вт..чєш. Сльозами горя не здола...ш. Сном не дороб...шся.

 

 

 

 

 

 

Не з дієсловами

1.   Напишіть не- разом або окремо, розкриваючи дужки.

(Не) волити, (не) знає. (не) зчутися, (не) дочути, (не) покоїти, (не) досипляти, (не) тямитися. (не) любити, (не) дооцінювати, (не) хочемо.

2.    Запишіть дієслова у два стовпчики:

-   не з дієсловами пишемо разом. .

-   не з дієсловами пишемо окремо.

(не)доказувати, (не) хочемо, (не) здужати, (не) додержати, (не) гратися, (не) покоїтися, (не) дочувати, (не) чути, (не) довиконувати.

3.    Перепишіть, розкриваючи дужки

 

   О земле рідна, земле пребагата , куди (не) піду, куди (не) гляну, та де б (не) був, де б (не) шукав дороги, я (не) забуду вчителя старого. Загальний гомін на площі (не) вгавав. Я (не) люблю тебе, (не) навиджу Беркуте за те, що в грудях ти ховаєш серце люте. Бійці (не) хтуючи (не) безпекою, рвалися вперед. Згоден, що треба доброту плекати, а (не) роздмухувати ненависть.

4.             До дієслів, які пишуться з не завжди разом, доберіть синоніми.

Неволити, нездужати, незлюбити, незчутися, непокоїти,

непритомніти, нехтувати, неславити.

5.          За допомогою префікса недо утворіть і запишіть нові слова. Писати, казати, думати, спати, вчити, грати, читати.

Вид дієслова. Перехідніта не перехідні дієслова

1.   Запишіть дієслова, надписавши над дієсловами вид.

Розвивати,            зачепити,           прикрашати,            скликати,           брати,

виписувати, стукнути, розговоритися, бродити, ходити.

2.    Спишіть. Визначте вид дієслів.

Згортати - згорнути, загорітися - загорятись .збудити будити,        вивершувати        -                         вивершити,               спізнитись

спізнюватись, взувати - взути.

3.    Запишіть дієслова видовими парами.

Стати,            організувати,            прибувати,            ступити,            ставати,

закривати.

4.    Спишіть. Підкреслюючи перехідні дієслова.

Підганяй (кінь) вівсом ,а не батогом. Труд облагороджує (душу) людини. Ложкою (море) не вичерпаєш. Де багато пташок, там нема (комашок). Корова (молоко) в дійницю не наллє.

5. Запишіть дієслова у три стовпчики за способами:

1 - дійсного.2 - умовного; 3 - наказового способу.

Звертаємося, повечоріло б, стійте, ходитиму, читала б, сядь, графлю, росла б, гукніть, мощу, купуймо, руште, вивчав, повеселіло б, виберіть, визнач.

Дієслова І і II дієвідміни. Правопис особових закінчень дієслів

1.    Надпишіть дієвідміну дієслів.

Привези , дзвенять, несе, іржуть, гориш, летиш, будувати, іти, кинеш, сіють, несете, грає.

2.    Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами.

Знати, сипати, кроїти, ударити, оборонити, стелити, тягти, стругати, свистати, наколоти, гуркотіти, бачити, зважити, зморитися,                        схотіти,                 белькотіти,                              відпороти,        спізнитися,

знехтувати.

3.    Вставити е (є), і (ї) в особових закінченнях дієслів.

Ізд..ш, чита..ш, плач..те, лет..те. ріж..ш, вар..те, ляж..мо, піднос..мо, люб..мо, СИД..МО.

4.    Перепишіть речення, вставляючи голосні в закінченнях дієслів.

Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось, мало не щодня. Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться. Синиці голос - голосок один не збляк, один не змовк, голками сипл..ться сухими. В променях сонця купаються жита, кол..ться вуса шорсткі. Пож..веш більше на білім світі - сам свою помилку побач., ш. Минулого не перебор..ш. Сніжну скатерку розстел..ш в саду.

Числівники кількісні та порядкові

1.   Запишіть числа словами:

67,74,373,617,887,932, 1787.

2.         Запишіть, змінивши числа словами. Іменники, що в дужках, поставити в потрібному відмінку.

На присадибній ділянці є 16 (грядка) городини та фруктовий садок з 20 (дерево). Група лижників складалася з 40 (особа). Спортивний одяг видали 70 (турист). На 11 (грядка) посаджено буряки.

З.Запишіть арифметичні вирази словами.

57-24- 78-54= 41 -39=

65 -30 =                     11 + 14=                12 : 4 =

4.    Утворіть і запишіть словосполучення, розкриваючи дужки.

12                                                  3                                    1

—( клас), — ( день), — ( кімнати), 5 — ( кг)

4      3                   5                    2

5.   Запишіть словами арифметичні вирази.

1        3            112                              1

5 — + — 4—+8— 2 — +3 —

4 4           3 2 5 5

6.    Спишіть, заміняючи числа словами, і з ними утворіть складні ( 200 ) кілометровий пробіг: ( 500 ) десант, ( 4 ) річна ,

( 3 )актна п'єса, ( 3000 ) глядач, ( 10 ) поверх.

7.   Диктант.

Волга - ( най ) більша річка ( Є, є ) вропи. Її довжина близько 3541 км, площа басейну в 138000 км² більша від площі ( Ф, ф ) ранції, (І, і) талії та( В, в )еликобританії, взятих разом.

8.    Провідміняйте словосполучення збірних числівників.

Троє вікон, п'ятеро хлоп'ят, четверо олівців, дев'ятеро дітей

Дієприкметник

1.                                                          Переписати,   вставляючи н або нн

Згуртован(н)ий,             сказан(н)ий,            неоцінен(н)ий,            печен(н)ий,

зрізан(н)ий,    пересичен(н)ий,            непримирен(н)ий,             з' ясован(н)ий,

незрівнян(н)ий,                 закінчен(н)ий,                          запрограмован(н)ий,

довершен(н)ий,     написан(н)ий,              спилян(н)ий,              незлічен(н)ий,

широчен(н)ий,     принесен(н)ий,              стражден(н)е,              страшен(н)ий,

провірен(н)ий.

2.                                                Напишіть не-разом або окремо

Не/ сказаний, не/ наситний, не/ вгасимий, не/ довиконаний, не/докритий,                                 не/розроблені            питання,            не/досказані            слова,

не/ оцінений виступ, надто не/ уважний студент, надзвичайно не/ веселий день, не/ виконане мною завдання, не/ сказане, а написане                слово,                 проблеми      не/                           вирішені,       картина

не/ намальована, не/ кований кінь, давно не/ кований кінь, не/ закінчений портрет; не/ закінчений вчасно портрет;

не/ завершена справа; не/ завершена вчасно справа; сінечки не/ метені; хліб не/ замішаний; кінь не/ кований.

3.                                           Виберіть     е, є чи й, ї у суфіксах дієприкметників.

Зачин(е, и)ний, побіл(и, е)ний, розбудж(и, е)ний, заспоко(є, ї)ний, присво(є, ї)ний, міч(е, и)ний, січ(и, е)ний, загубл(и, е)ний, простел(и, е)ний, провір(и, е)ний, закінч(и, е)ний, створ(и, е)ний, привед(и, е)ний, нездійсн(и, е)ний, незліч(е, и)ний.

Правопис прислівників

І.Напишіть прислівники, де потрібно, разом, окремо і через дефіс.

(В)цілому, (по) людськи, (в) плач, видимо (не) видимо, (кінець) кінцем, рано (по) раненьку, (без) ліку, (у)поміч, де (не) де, (до) пізна, плече (в) плече, (до) гола, день (у) день,(у) вись, як

(не) як,(по) перше, любо (дорого), (на) диво, час (від) часу, (десь) інде, (на) чисто, (на) ходу, всього (на) всього.

2.                                       Розкрий        дужки.

(Без) права, ні (за) що, (по) совісті, (на) ходу, (на) жаль, (до) дому, (без) перестанку, (у) вись, (на) щастя, (з) року (в) рік, (під) час, (в) цілому, (по) вовчи, (до) пуття, тільки (но), (що) хвилини, зроду (віку), (по) правді, (на) диво, ні (де), пліч(о) пліч.

3.                                                          Перепишіть,  розкриваючи дужки.

(В) горі- перлисті переливи хмар, яких нема на небесах чужини. Цілий день вітер гуде (на) дворі; (над) вечір скресає річка. (В) день пригріло сонце, почалась відлига .(У) день пекучий, наковтавшись пилу, ми спраглими устами припадали до краю дерев"яного відра.(По) полудні прийшли на місце.(На) вшпиньках підійшов вечір.

4.                                            Позначте    рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс:

А- де (не) де, (до) вподоби, (ані) трохи, раз (у) раз. Б- ніч (у) ніч, (чим) дуж, (все) одно, (по) тихеньку. В-пліч (о) пліч, (по) латині, (на) гора, (хтозна) куди. Г-(по) нашому, (в) основному, (чим) далі, (в) нічию.

Прислівник

1.   Переписати, вставляючи Н чи НН

Невгамовн(н)о, багрян(н)о, несподіван(н)о, старан(н)о, незрівнян(н)о, невгамовн(н)о, грізн(н)о, самобутн(н)ьо, беззмін(н)о, спросон(н)я, зран(н)я, невпин(н)о, шален(н)о, щохвилин(н)о, попідвікон(н)ю, впевнен(н)о, щогодин(н)о, попідтин(н)ю, натхнен(н)о, сумлін(н)о, старан(н)о, сон(н)о, безвин(н)о, зелен(н)о, гадан(н)о.

2.    Напишіть ні, - не разом чи окремо.

Не/весело,                 не/далеко,                не/зрівнянно,                 не/сказанно,

не/доречно,           не/доцільно,                    не/достатньо,                    ні/защо,

ні/трохи,    не/щодавно,             не/рідко,             не/ухильно,             не/добре,

не/нароком, не/забаром, не/хотя; не/весело, а сумно;

не/добре, а погано, ні/де, ні/як,                                                 не/до ладу,

не/до вподоби, не/до речі, не/зрозуміло.

3. Напишіть прислівники разом, окремо, через дефіс.

По/перше, з/вечора, ліво/руч, по/українському, ледве/ледве, натще/серце, раз/у/раз, щедро/щедротно, рік/у/рік, рано/вранці, без/уваги, на/чолі, день/у/день, без/ладу, де/не/де, час/від/часу, до/речі, будь/що, кінець/кінцем, на/сухо, чим/дуж, все/одно, все/рівно, з давніх/давен, хоч/не/хоч, як/не/як, будь/що/будь, казна/в/чому, якось/то.

У/двох—у/двох руках;

В/перше — в/перше вікно;

На/четверо — на/четверо козаків;

За/одно — за/одно замовлення;

На/зовсім — на/зовсім суху землю.

Прийменник

1.   Напишіть прийменники, де треба, разом, окремо, через дефіс.

(За)ради миру, (на)перекір негодам, з (по)за хат, (із)за лісу, (на)зустріч бурі, (по)серед жит, з (за)дерев, (залежно)від обставин, (з)перед носа, (по)під вікнами, (на)прикінці відпусток, з (по)під воріт, (з)над ріки, (по)за село, у (напрямку )до мене, (під)час бою, (в)наслідок чвар, (з)під коліс, (по)над хмарами, (за)для вас, з (по)між гілля.

2.    Перепишіть, розкриваючи дужки.

(При)дніпровський край, (по)новому працює він, (у) глиб росте коріння, (у) глиб боліт, з хати (на) двір поніс, з вулиці (на) двір, (по) перше і (по)друге, (зо) зла кинув, (по) щирому руку потис, ідемо (по) новому шляху, опинився (в) середині, (зі) мною поряд, ми до всіх (по) щирому, (с) початку подумай.

3. Переписати речення, знімаючи риску.

Ліг на/бік — відкликав товариша на/бік. У/куиі гною — ми росли в/купі. Струмок збігає з/гори - зорі дивляться з/гори. В/день Перемоги — ні в/день ні/вночі. З/краю села — моя хата с/краю. З/боку товаришів - став з/боку. У/середині кімнати — спинився в/середині. З/початку місяця — с/початку треба подумати. З/гори лине пісня. Мчить літак до/дому далеко.

Частка 1.   Напишіть частки, де треба, разом, окремо, через дефіс:

Сказав/би/, немов/би, як/небудь, економимо чи/мало, спотикається/що/разу, казна/що, надумав/таки, електроніка/ж, майнув тільки/що, та/ж/так, /екс/чемпіон, роздивився/таки, а все/ж/таки, експериментують з чимо/сь, отакий/то, робить/аби/як, ні/до/кого,  іди/ж/бо, пішов/аби/куди,

будь/куди,чого/б/небудь, ні/скільки, стань/бо, он/куди,ген/далеко, ось/так, отак/от, от/же.

2.                    Перепишіть, правильно пишучи не із словами.

Не/вдаха, не/вблаганний, не/вдовзі, не/два, не/абиякий, не/безпека, не/билиця. Життя є добро, а не/зло, не/вибагливий, дорога не/далека, не/написати, не/пишучи, не/зчутися, не/здужати, не/дочути, не/чуваний ніколи, шлях не/легкий, не/здара, не/що давно, не/четвертий, не/довіра, не/слава, надворі не/холодно, не/пишу, не/думаючи, не/терпеливиться, не/славити, не/доїдати, не/задоволений зовсім, не/знаний тут, не/рабство, не/самовито, не/приязнь, нам ніщо не/страшне. І не/має маленьких людей — є лиш душ імалі.Ніхто не/має більшої любові, як той, хто душу поклала за друзів.

3.                     Перепишіть, правильно пишучи не із словами. Ні/до/чого, ні/звідки, ні/з/ким, ні/в/кого, ні/чий, ні/нащо, ні/куди, ні/один, ні/сенітниця, ні/кчемний, ні/нащо, ні/на кого, ні/так ні/сяк, ні/яковий, ні/вроку, ні/трохи.

Написання не з частинами мови

1.     Розкрийте дужки, написавши не разом або окремо.

(Не) дорога, (не) абищо, (не) пекучий, (не) густо, (не) моя, (не) твоя, (не) той, (не) час, (не) любов, (не) благодійний, (не) (до) речі, (не) боязкий, а сміливий, (не) нависть, (не) начебто, (не) легко, (не) там, (не) сподіване рішення, (не) доїдає, (не) бога, (не) вістка, (не) мовля, (не) дбалий, (не) настирний, (не) вгасимий, (не) волити, (не) насидіти, (не) славити, (не) даремно, (не) дарма, (не) гайно, (не) довіра, (не) друг.

2.                       (Не) догляд, (не) досяжність, (не)доук, (не) до оцінений, (не) до виконаний, (не) доважувати, (не) розроблені питання,                   (не)                     доказані          слова,     (не) дооцінений вступ, надто (не) уважний студент, надзвичайно (не) веселий день, дуже (не) добрий вчинок, (не) хай, (не) вже, (не) абихто, (не) зважаючи на, він мені (не) брат, (не) співає, (не) пише, (не) малюючи, (не) високо, (не) синій, (не) такий, (не) п'ять, (не) до ладу, (не) п'ятнадцятий, (не) виконане мною завдання, (не) сказане, а написане слово, проблеми (не) вирішені, картина (не) намальована.

3. (Не) вблаганний, (не) йтрон, (не) чужий, а радій, (не) сумуючи,(не) міч, (не) записано, (не) швидко, а повільно, (не) дочитаний, (не) озорий, (не) стямитися, (не) забаром, (не) вдовзі, (не) сподіванка, (не) вміння, (не) письменний, (не) докрів'я, (не) до вподоби, (не) до ладу, (не) до смаку, (не) виконане завдання, (не) написаний лист, (не) пошита сукня, (не) ворог, а товариш, хлопець був (не) високий, вчинив (не) по- товариськи.