ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИМІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС: ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ – ГІМНАЗІЯ № 6 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ




ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС(Петриківський розпис) 


Навчальний посібник







Вінниця – 2016
 
УДК 373.5.016:745.51(075.8)ББК 74.263я73Д 44
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 15 від 11 січня 2016 року)

Рецензенти:
Т.П. Зузяк, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, член національної спілки художників України;І.В. Савчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;С.С. Любчак, завідувач кабінету методики викладання технологій Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Дидяк Б.Я. Художнє оздоблення виробів із деревини на уроках трудового навчання та в позаурочний час (Петриківський розпис) : навчальний посібник / Богдан Ярославович Дидяк. – Вінниця. –  2016. –  68 с.

Даний навчальний посібник сприятиме засвоєнню учнями знань з художнього оздоблення деревини петриківським розписом на уроках трудового навчання та в позаурочний час. Посібник містить теоретичні відомості про використання сучасних матеріалів, виготовлення інструментів для розпису, декоративні і технологічні особливості способів художнього оздоблення виробів із деревини; прийоми виконання елементів оздоблення, а також послідовність виконання робіт тощо.Для вчителів трудового навчання (технології), керівників гуртків, майстрів виробничого навчання та студентів педагогічних начальних закладів напряму підготовки «Технологічна освіта».    Матеріали подано в авторській редакції.
УДК 373.5.016:745.51(075.8)ББК 74.263я73
© Б.Я. Дидяк, 2016

 

Дидяк Богдан Ярославович



Дата народження: 08 березня 1966 рокуОсвіта: вищаНавчальний заклад: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла КоцюбинськогоФах: учитель трудового навчанняСтаж: 12 роківПедагогічна  кваліфікаційна категорія: першаКурси: 2012 рік при ВОІПОППАтестація: 2013 рік.Адреса: м. Вінниця, вул. Фрунзе, б.95 Телефон: 097 506 88 12
 


ПЕРЕДМОВА


На Україні раніше були дуже поширені настінні розписи на будинках. Хати розписували там, де були білені стіни, – готове тло для розписів. На півночі України, у поліських селах та у карпатському регіоні, де всі будівлі робили з дерева, не обмазуючи потім глиною і не білячи, настінних розписів не було. В інших місцевостях вони були розповсюджені нерівномірно. Особливо поширені розписи були в Хмельницькій, Одеській та Дніпропетровській областях, у різних районах вони мали свої особливості. Причому нерідко відрізнялися навіть розписи сусідніх сіл, що свідчить про те, що на землях України вони побутували з давніх часів. Нині - розписи майже зникли. Однак традиції народного декоративного живопису живуть і успішно розвиваються і в наш час. Адже, крім настінного розпису, існували також інші його різновиди: на Україні розмальовували олійними фарбами дерев'яний посуд, головним чином тарілки; меблі – мисники, полиці, весільні скрині; вози, сани, навіть деякі сільськогосподарські машини. І в минулому, і тепер майстри з Петриківки змальовували квіти, фрукти, ягоди такими, якими бачили їх на лоні природи. Від покоління до покоління передавалася любов до природної форми, до природних кольорів, а головне – до відтворення дрібних деталей. Тому так ретельно вималювані прожилки на кожній пелюстинці квітки, загострені краї листочків, усілякі вусики й пагінці. Це неодмінна ознака петриківських розписів. Але все це – не копіювання. Кожен майстер вкладав у розпис своє фантастичне бачення царства квітів. Ось чому у них не просто троянди, настурції чи мальви, а своєрідний синтез усього привабливого, що є у царстві флори. Деталізація відбувалася не шляхом відтворення родових, видових чи окремих рис, а типових, загальних подробиць, які мали декоративний характер. Умовність – одна з найважливіших прикмет декоративного мистецтва. З особливою силою вона виявляється в розписах.Мальовниче село Петриківка на Дніпропетровщині славиться народними майстрами декоративного розпису. Мистецтво малювання має тут глибоке коріння. У XVIII ст. на ці землі прийшли запорізькі поселенці. Вони почали будувати світлі саманні та глиняні хати, побілені крейдою, підведені кольоровою глиною. Декоративний розпис на Придніпров'ї, як і скрізь на Україні, виник насамперед як мистецтво мальованої хати. Однак на Придніпров'ї йому притаманні особлива неповторність, самобутність. У його основі лежить образне, поетичне осмислення світу рідної природи, краси української землі. Недаремно квітка й калина є основними мотивами декоративного розпису Придніпров'я. У ньому легко пізнаються рожа і півонія, гвоздика й жоржина, айстри й горошок, навіть придорожній будяк – ймовірний прообраз славнозвісної петриківської «цибульки».  Ранньою формою розпису на Придніпров'ї було настінне малювання.Про його своєрідність надає уявлення ряд акварельних копій, виконаних художницею Є. Евенбах у 1911 та 1913 роках на замовлення академіка Д. Яворницького. Стінопис був поширеним і в інтер'єрі (насамперед розпис комина печі), і в екстер'єрі (хата, клуня, льох), що утворювало єдиний декоративний ансамбль садиби. Виконувався розпис тонким пензлем, очеретинкою, трісочкою, пучками пальців на мазаному ґрунті стіни. Спочатку використовувалися рослинні та мінеральні барвники. Пізніше, коли розпис перейшов на папір, їх замінюють анілінові фарби на яєчній основі. Колорит розпису будується переважно на градаціях трьох кольорів: червоного, жовтого (жовто-зеленого) й синього. Стриманість декоративного начала і в той же час барвисте розмаїття квіткових форм визначає стилістичну систему придніпровського розпису. Проте можна виявити й стилістичні особливості його в окремих селах. Так, у селі Мишурин Ріг, де найбільш поширеним був розпис по дереву, гама більш сувора. У селах, розташованих біля річки Самари, Спаському, Василівці, малюнок крупний, з ясно виявленим трьохквіттям. Розпис Петриківки й близьких до неї Могилева і деякою мірою Шульгівки відзначається особливою конкретністю й різноманітністю декоративних мотивів, свідчить про наявність сталої художньої традиції. Подальшим етапом придніпровського розпису стала широко відома «мальовка» – розпис на папері. У ній, як і в декоративному стінописі, ясно виступає традиційна особливість – образне осмислення рідної природи і її декоративна інтерпретація. Репродукції найдавніших зразків декоративного розпису Придніпров'я, що експонувалися на першій ретроспективній виставці «Петриківський розпис. Джерела та сучасність», розкривають багатство й глибину тієї художньої традиції, на основі якої склалася своєрідність Петриківки – визначного центру художнього розпису України.
 


РОЗДІЛ 1
ІНСТРУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБУ


1.1.Інструмент для петриківського розписуДля оздоблення виробу Петриківським розписом потрібно мати кілька пензлів різних розмірів (білячих та саморобних котячих), графітовий олівець середньої твердості, гумку та склянку для води, палітру або плоску тарілочку, що використовуватиметься як палітра.

 Рис. 1.
Вибір пензлів є назвичайно важливим, оскільки, у значній мірі саме від нього залежить кінцевий результат роботи. Пензлі рекомендують підбирати відповідно до матеріалу, з яким працює художник. Також, не слід забувати про якість, завдяки якій пензлі слугуватимуть Вам значно довше.Набори художніх пензлів розроблені відповідно до технік живопису: акварельної, олійної, акрилової, гуашевої.Для оздоблення виробу петриківським розписом потрібно мати пензлі круглої форми (№ 0, № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8), пензлі, виготовлені із волосу поні, підійдуть для роботи з гуашшю, для акрилових фарб -синтетичні, для акварелі – із білки, для олії – із щетини (рис. 1).Попередній ескіз (малюнок) виконують графітним олівцем середньої твердості (Т, ТМ, М, 2М). У європейській системі графітні олівці мають позначення (2Н, Н, F).Для витирання олівця використовують м’яку гумку. 

 Рис. 2.
Виконуючи елементи круглої форми, майстри часто використовують патички, виготовлені з олівця, руків’я пензля або палички потрібного діаметру в перерізі. При малюванні пальцем відбитки різного розміру одержують, притискаючи палець до поверхні з різною силою. Щоб мати палички різного діаметру, можна використати дерев’яні шпажки (рис. 3).

 Рис. 3.
1.2. Виготовлення пензлика із котячої шерстіГоловне місце при виконанні петриківського розлису посідає, звичайно, пензлик. Для елементів, пов'язаних з виконанням «зернятка», «кривенького зернятка», «тоненьких гілочок» використовують саморобний пензлик із котячої шерсті. 
   
  Рис. 4. Рис. 5.
Такий пензлик можна зробити самому. Даний пензлик складається з дерев'яного руків’я і котячих шерстинок, які збирають у пучечок і туго прив'язують до руків’я по колу, щоб шерстинки закрили з усіх боків загострений кінчик шпажки. Пензлики з котячої шерсті добре вбирають фарбу й легко підкорюються ледь помітному поруху руки під час малювання. 
   
  Рис. 6. Рис. 7.
Котячі шерстинки вистригають під лапками або на животику тварини, де шерсть найпухкіша. Пучечок для пензля набирається з двох-трьох вистригів.Для виготовлення саморобного пензлика нам знадобиться клей ПВА, котячі шерстинки, нитки, держальце від пензлика (який вам не потрібний). За допомогою ножа заточимо держальце з одного боку у вигляді конуса, залишаючи на кінці кульку.Кінчики котячих шерстинок притиснути пальцем, а з відрізаного боку потрібно зібрати пух за допомогою голки.Вистриг шерстинок (без пуху) став тоншим. Вирівнюємо кінчики шерстинок. Для цього вистриг розтягуємо в різні боки, накладаємо отримані пучечки один на одного і продовжуємо цю процедуру до того часу, поки шерстинки в пучку не складуть рівну лінію (рис. 6).Коли держальце та шерсть підготовлені, конусоподібний кінчик держальця змащують густим клеєм і кладуть на середину вирівняного пучка шерстинок та охайно обгортають пучок навколо кінчика держальця. Потім беруть довгу нитку, роблять легеньку петельку і обережним рухом затягують навколо кульки, зафіксувавши таким чином пучечок (рис. 7). Далі пучечок змащують клеєм зверху над держальцем і туго обмотують ниткою.  
    
  Рис. 8. Рис. 9.
Нитку потрібно ще раз промастити клеєм, дати висохнути і, якщо пензлик вийшов вдалий, на нитку (для міцності) нанести фарбу, лак (манікюрний або меблевий).

1.3. Вибір матеріалів для петриківського розписуДля того, щоб оздобити будь який виріб із деревини петриківським розписом, потрібно мати такі матеріали: білу фарбу на водяній основі та барвники до неї, гуаш та акрилові фарби, клей ПВА, воду, палітру, наждачний папір, лак ПФ170.
      
  Рис. 10. Рис. 11.
Для того щоб отримати фарбу потрібного кольору, необхідно до так званої «бази» (рис. 10) додати відповідну кількість барвника (рис. 11). Фарбу слід перемішувати ретельно, щоб потім на поверхні виробу не з’явилися тіні або смуги. Барвник до фарби додаємо поступово, враховуючи пропорції, рекомендовані виробником. Дуже важливо постійно перевіряти відтінок. 

     

Рис. 12. Рис. 13.
Якщо колір видається достатньо насиченим, найкраще зробити «пробу» і зачекати близько 30 хвилин. Якщо проба вас не задовольнить, слід продовжити додавання барвників і повторити процес перевірки. Це необхідно, тому що колір фарби в ємності може значно відрізнятися від того, який з’явиться через деякий час на виробі. Остаточний колір часто залежить не лише від самого барвника, але і від використаної базової фарби.Гуаш – це фарба, яка легко розводиться водою, швидко висихає на повітрі, добре лягає на папір, картон і деревину (рис. 12).Акрилові фарби не прозорі, при нанесенні на скло, деревину, метал, полотно тощо висихають дуже швидко і утворюють міцну незмиваючу плівку (рис. 13). Зручні у використанні тим, що розводяться водою.
              

  Рис. 14. Рис. 15.
Клей ПВА в петриківському розписі краплинами добавляють до фарб, також використовують для ґрунтування поверхні із деревини. Палітра служить для розведення фарб до потрібної густини та відтінків.
            
Рис. 16. Рис. 17.
Після ґрунтування деревини клеєм на поверхні виробу з’являється ворсистість, яку потрібно зашліфувати наждачним папером малої зернистості (рис. 16). Для покриття поверхні виробу використовують лак на маслянній основі, який захищає виріб від вологи, подряпин і механічних пошкоджень, надає поверхні блиску, дозволяє довгий час зберігати його попередній вигляд (рис. 17).Потрібно дотримуватися правил розміщення інструментів на робочому столі. Робоча ділянка повинна бути вільна. Тут розташовують матеріал, на якому будуть малювати, а також палітру та пензлики. Усі предмети мають знаходитись у межах витягнутої руки, щоб можна було їх легко дістати. 

РОЗДІЛ 2
ЕЛЕМЕНТИ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ


2.1. Колористика в петриківському розписіБудь-який колір може бути і теплим, і холодним, у залежності від того, до якого ближче його відтінок: до червоно-жовтогарячого чи синьо-зеленого кольору. У природі часто буває, що світло (те, що освітлено) холодне, а тіні теплі, і навпаки. 

 Рис. 18.
Таким чином, обираючи колір для розлису, необхідно пам’ятати про те, що різноманітніі кольори спричиняють різні реакції людської психіки:Червоний колір асоціюється з життєвою енергією, викликає загальний приплив сили, радість, бажання рухатися, прагнення до спілкування з людьми, потяг до творчості.Жовтий колір приваблює, викликає симпатію та позитивні емоції, веселість, душевну легкість, приємне відчуття благополуччя, радості, незалежності, молодості.Спектральний зелений, а також колір листя чи трави, позитивно впливає на нервову систему: він вгамовує роздратованість, знімає втому, умиротворяє та одночасно підбадьорює, дає розрядку нервовій напрузі.Синій – це колір ідеалу та духовної краси, він викликає відчуття спокою, непорушності, глибини простору, серйозність, миролюбність, натхнення.Природні відтінки блакитного сповільнюють, заспокоюють осередки роздратування у корі головного мозку.Фіолетовий – ніби згаслий червоний, на який накинули синє покриття темряви. Головна ознака цього кольору – подвійний вплив на психіку: він одночасно збуджує і пригнічує, поєднуючи ефекти червоного і синього кольорів.Пурпуровий – проміжний між червоним та фіолетовим. Він має так само подвійну дію, як і фіолетовий, але збудження превалює над пригніченням – чим ближче до червоного, тим більша перевага першого над другим.Малиновий – вселяє відчуття повноти буття, чогось радісного і прекрасного.Жовтогарячий колір посилює концентрацію думок та впевненість у правильності дій. Окрім цього, він сприяє самоорганізації, а також спонукає до творчості. Однак забагато яскравого жовтогарячого швидко викликає втому.Білий колір сприятливий для людей, він створює відчуття чистоти, спокою, підносить думки, нівелює емоції, знімаючи напругу і збудження.Чорний колір, так само як і білий, сповільнює психічну діяльність, тамує та знімає напругу, адже ці протилежності тотожні. У білому – активність, у чорному – пасивність. Ці два кольори нерозлучні. У природі вони змінюють одне одного або співіснують, у людській свідомості – супроводжують безперервну зміну процесів збудження та уповільнення.Сірий. Цим словом називають велику кількість варіантів змішування білого і чорного кольорів. Потрібно розрізнювати принаймні три відтинки сірого: світлий, середній та темний. Їхні психологічні впливи відрізняються. Світло-сірий близький до білого та майже аналогічний до нього щодо збудження емоцій. Темно-сірий близький до чорного, і так само близький ефект його впливу на психіку. Середньо-сірий відрізняється від цих двох відтінків особливим характером. Він більше за них сповільнює та гальмує збудження, гасить напруження емоцій, викликає навіть такі почуття як нудьга, туга, безнадійність.Коричневи  заспокоює, розраджує, гальмує збудження, дає відпочинок очам та стомленим нервам, проте, на відміну від чорного, він не повністю поглинає все кольорове: у коричневому зберігається присутність хроматичного кольору – теплого чи холодного. Саме тому, навіть у великій кількості він не викликає почуття «колірного голоду», – він делікатно тішить око, не подразнюючи та не стомлюючи його надмірною яскравістю.Існує 4 групи гармонійних поєднань кольорів:1. Однотональні – досягається додаванням в один хроматичний колір чорного або білого кольорів.2. Споріднені – це групи кольорів жовто-червоних, червоно-синіх, синьо-зелених, зелено-жовтих.3. Споріднено-контрастні – це групи зелено-червоних, жовто-синіх, червоно-зелених, синьо-жовтих кольорів.4. Контрастні – це групи кольорів, розташовані у протилежних чвертях.

2.2. Технологічна послідовність виконання елементів петриківського розписуДля створення орнаменту в техніці петриківського розпису, потрібно навчитися володіти чотирма типами мазка, традиційно названих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».«Гребінець» – мазок, який починається з потовщення, зробленого натиском пензля та завершується тонким вусиком, який виконується легким дотиком кінчика пензля. Прокладені разом декілька таких мазків нагадують гребінець.«Зернятко» – мазок, який наносять, починаючи з легкого дотику до сильного натиску пензлем. Коли мазки «зернятко» накладені по обидва боки стебла кінчиками наверх, зображення нагадує колос. Звідси і назва.«Пуп’янок» складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих напівлунками та накладених один проти одного, що нагадують форму підківки. Заповнивши вільне місце між лунками мазками «зернятко», отримуємо форму, схожу на пуп’янок квітки.«Перехідний мазок» накладається одним пензлем, але двома фарбами. Спочатку  сухим пензликом беруть фарбу одного кольору (наприклад, зелену), а потім на його кінчик – іншу фарбу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений колір.Мета навчання петриківського розпису – долучити дітей до чарівного світу народного мистецтва, навчити прийомів виконання декоративних елементів та основі композиції; збагатити уявлення дітей про симетрію, ритм, колорит; розвивати естетичний смак, спонукати до творчого зростання та самовираження; формувати естетичне ставлення до природи, праці та життя; розвивати образне сприйняття світу, логічне мислення, просторове уявлення; виявляти індивідуальні нахили дітей, прищеплювати любов до мистецтва і художньої творчої праці, формувати уміння та навички декоративного малювання за мотивами петриківського розпису.Під час навчання петриківського розпису діти набувають знань, розширюють світогляд; у них формуються пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси, розвиваються операції логічного мислення – аналіз, порівняння, узагальнення, збагачується мова. Діти засвоюють кольори, набувають уміння розташовувати елементи візерунка на площині та у різноманітних формах, що сприяє сенсорному розвитку. Джерелом матеріалу для петриківського розпису є навколишня природа та твори петриківських майстрів. Важливе місце в петриківському розписі займає композиція – розміщення, співвідношення зображувальних елементів, у даному випадку рослинних, у певному порядку. Існує чотири вимоги до створення композиції:1. Не звертатися у своїх творах до зображення реальних квітів та рослин.2. Не повинно бути симетрії.Тобто, якщо провести вертикаль, то лівий бік не повинен бути точною копією правого. Також більш великі і масивні елементи повинні розміщуватися внизу композиції, а дрібніші, більш легкі, ажурні – зверху, щоб композиція була природною. Те саме з кольоровою гамою: більш темні відтінки внизу, а світліші - вгорі.3. Жоден елемент не повинен зависати «в повітрі», а «виростати» з якогось корінчика або кріпитися до якоїсь билинки чи стебельця – як це є в природі.4. У композиції слід залишати поля з усіх боків – повністю розписана площина виглядає неефектно.Рослинно-орнаментальні композиції петриківського розпису ніколи не претендували на зображення якоїсь певної, конкретної, наявної у природі рослини. Хоча сучасні майстри знаходять все більше засобів максимально відтворити красу справжніх рослин, у стилі петриківського розпису.Це фантастичні квіти, які деякими елементами, деталями нагадують півонію, жоржину, або асоціюються з хризантемою чи айстрою. Також у композиціях часто присутні фантастичні птахи, метелики, звірі, різні комахи. Зовні вони нагадують реальних, але це – плід людської фантазії, виконаний особливими прийомами в стилі петриківського розпису.Спочатку необхідно зробити ескіз: олівцем намалювати композицію на аркуші паперу чи виробі в загальних рисах. Після цього протерти гумкою, щоб малюнок не просвічувався через фарбу.  І вже потім виконувати роботу фарбами, підібравши гаму кольорів. Дрібні елементи виконуються наприкінці роботи, доповнюючи весь твір, надаючи йому завершеності.Для опанування технології петриківського розпису та його елементів початківцю краще взяти цупкий білий папір. 

 
Основним елементом народного петриківського розпису є «зернятко». За його допомогою створюються всі орнаментальні мотиви.
   
  Рис. 19. Рис. 20.
Уздовж вертикальної лінії пензликом наносять мазки («зернятка»), схожі на краплі води, що падають. Тримати пензлик потрібно так, щоб вусик «зернятка» був перпендикулярний до лінії, проведеної олівцем або уявної. При цьому корпусом пензлика натискують так, щоб мазок був овальної форми. Для закріплення даної вправи виконаємо «зернятка» так, щоб овальна форма була  перпендикулярною до лінії (рис. 19).Уздовж вертикальної лінії наносять такі ж мазки («зернятка»), але під гострим кутом відносно лінії. Мазки потрібно навчитися виконувати легко, однакової форми (рис. 20).

 
Уздовж вертикальної лінії наносять пензликом мазки на однаковій відстані один від одного під гострим кутом, виконуючи плавні повороти ліворуч та праворуч. Тримати пензлик потрібно кінчиком угору, щоб вусик «зернятка» тягнувся догори, а овальна форма мазка була біля лінії.Щоб отримати «зернятко» вусиком донизу, кінчик пензлика опускають біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, легким поворотом пензля роблять «кривеньке зернятко». Цю вправу треба навчитися виконувати впевнено, з легкістю (рис. 21).
 
  Рис. 21. Рис. 22.
Обабіч вертикальної лінії під гострим кутом наносять «зернятка», розташовуючи мазок проти мазка. Оволодіння цією вправою наближає до зображувальних елементів петриківського розпису, наприклад, травички, билинки тощо (рис.  22). 



 
Кінчиком пензля вертикально проведемо тоненьку невелику за розмірами лінію. Відступивши знизу третю частину лінії, із лівої сторони почнемо виконувати «кривеньке зернятко» під гострим кутом до лінії.Вусик «зернятка»  повинен бути донизу і торкатися лінії. Наступні «зернятка»  наносимо послідовно під тим самим кутом так, щоб вони торкалися один одного, утворюючи «гребінець» (рис.  23). 
   

Рис. 23. Рис. 24.
Так само виконаємо «зернятка» із правого боку. Закінчивши будувати «кривенькі зернятка», ми отримали листочок, в середині якого є світлі видовжені «зернятка» (рис. 24).
    
  Рис. 25. Рис. 26.
Візьмемо пензлик і легенько намалюємо «зернятко» вертикально вусиком до верху. Наступні три «кривенькі зернятка» виконаємо з правого боку, поступово опускаючи вусик кожного зернятка на 2 мм нижче попереднього (рис. 25). Виконавши побудову «зернят» із правого боку, продовжуємо виконувати «зернята» в тій самій послідовності і з лівого. Отримані зернятка сполучимо тоненькою хвилястою лінією (рис. 26). 

 
Для того, щоб навчитися виконувати тоненькі лінії пензликом із котячої шерсті, намалюємо гілочку (рис. 27 ). 
 
  Рис. 27. Рис. 28.
З її кінчика почнемо малювати під гострим кутом до лінії маленькі, тоненькі прожилки (рис. 28 ).
 
  Рис. 29. Рис. 30.
Прожилки малюємо однакової довжини, які щільно прилягають один до одного, щоб вони мали точку сполучення із лінією гілочки. Промалювавши всі тоненькі лінії, ми отримали гілочку деревини – хвойної породи (рис. 29). Даний малюнок можна доповнити елементом шишка (рис. 30).
 

 

Використовуючи навички, набуті при виконанні попередніх вправ, намалюємо листок складнішої форми (хмелю). 
 
  Рис. 31. Рис. 32.
Листочок малюємо, використовуючи спарені «кривенькі зернятка» (рис. 31), щоб надати йому кращого вигляду, нанесемо тоненьким пензлем білі прожилки. За допомогою шпажки жовту фарбу у вигляді крапок наносимо на прожилки. 

 
Із двох мазків «кривеньке зернятко» роблять напіврозкриту квітку – «пуп'янок». Мазки сполучають округлою частиною так, ніби вусики тягнуться з однієї точки (рис. 33).
 
  Рис. 33. Рис. 34.
Вправа, яка показана на малюнку (рис. 34), надзвичайно подібна до попередньої. Елементи розміщують так само, але кожний «пуп'янок» роблять з двох більших «кривеньких зерняток» та двох менших мазків «зерняток», які розміщені всередині. Готові елементи сполучаються тоненькою хвилястою лінією, знизу «пуп'янка» домальовуємо кінчиком пензля два малих зернятка (рис. 35).
 
  Рис. 35. Рис. 36.
Зі спарених «кривеньких зерняток» малюють трипелюсткову квітку таким чином, щоб вусики кожного мазка були спрямовані до центра квітки. Бажано, щоб усі елементи «пуп'янок» були однакові за розміром. До центру квітки намалюємо два великих «зернятка», від них проведемо тоненьку, хвилясту лінію. Між пелюстками і великими «зернятками» пензликом із котячої шерсті виконаємо «зернятка», менші за розмірами, а біля стебла – три більших «кривеньких зернят» (рис. 36).

  Рис. 37. Рис. 38.
За допомогою простих елементів петриківського розпису можна створювати малюнки різної складності. Побудуємо квіти із «кривеньких зернят», які утворюють «пуп’янок» (рис. 37). Від нього проведемо тоненьку лінію, на якій намалюємо три «кривенькі зернятка» і листочок. За допомогою трьох елементів «пуп’янка» створимо трипелюсткову квітку вусиками догори, а біля стебла «кривенькі зернятка» вусиками донизу (рис. 38).
 
 
Намалюємо «пуп’янок», під ним два маленьких зернятка та стебло в зеленому кольорі (рис. 39). Додамо до нижнього «пуп’янка» три пелюстки фіолетового кольору у вигляді «пуп’янків». Елементи «кривеньке зернятко» намалюємо між пелюстками так, щоб вони обгортали пелюстку. На пелюстки поставимо червоною та білою фарбами крапки, різної величини на однаковій відстані одна від іншої. Квітку можна удосконалювати «зернятками «різної форми та величини. Стебло квітки доповнимо листочком та «кривенькими зернятами».Листочок малюємо використовуючи «кривенькі зернята», які з’єднуються округлою частиною в одній точці, білу фарбу у вигляді крапок наносимо на листок (рис. 40).

  Рис. 39.Рис. 40.
 
 

 

Для того, щоб намалювати ромашку, півонію, айстру, необхідно ввести нові елементи композиції, які створюються поєднанням різних мазків таких як «зернятко» і «кривеньке зернятко». Потрібно зважати на їхній розмір, розташування та колір. На основі квітки – «пуп’янка» будуються й інші великі квіткові елементи. Залежно від форми основи (округлої, видовженої чи розтягнутої по ширині) вибирають форму рослинного елемента (рис. 41).На основі цих нових рослинних елементів можна виконати свої варіанти квіток, створити новий мотив орнаменту за допомогою вже відомих нам прийомів.

  
Рис. 41. Рис. 42.
Ще один варіант квіток можна створити за допомогою «зерняток», покладених колом в один або декілька рядів. Ці смуги дозволяють намалювати ромашки, майори та айстри (рис. 42, 43). У середині кола «зерняток» дерев’яним кінцем пензлика, шпажки можна накласти густу фарбу невеликими крапками, які зроблять малюнок рельєфнішим і веселішим (рис. 43, 44).
          

  Рис. 43. Рис. 44.


 
Багато творів петриківського розпису виконані з використанням грон калини, винограду та горошку. Елементи круглої форми виконаємо круглими патичками, шпажками або кінчиком пальця. 
  
  Рис. 45. Рис. 46.
Щоб виконати грона червоної смородини, калини спочатку, тоненькими лінія малюємо гілочку зеленою фарбою (рис. 45). Наступним кроком буде створення листочків, прожилок за допомогою чорної фарби та білих крапок на ній. Грона виконуємо  паличкою круглої форми. Ягоди смородини ставимо симетрично на одинаковій відстані одна від одної. Перший ряд  ягід калини розміщуємо у вигляді дуги, а наступні ряди зміщуємо в бік на одну ягоду (рис. 46).

  
Квітка півонії є улюбленим елементом у створенні петриківського орнаменту. Півонію виконуємо кінчиком пальця: палець змочуємо червоною фарбою і ставимо дві крапки, від них плавно проводимо дуги вправо, а потім уліво, а третій мазок наносимо між ними (рис. 47).

  
Рис. 47. Рис. 48.
Потім наносимо два мазки нижче, протягуючи їх до центра. На рис. 48 побудований «пуп’янок» із трьох мазків, а квітка півонії – із семи. Стебло та листочки виконуємо за допомогою тоненьких ліній. Листочки малюємо напівкруглим пензликом зеленою фарбою (рис. 49). Прожилки зображуємо чорною фарбою, крапки на листочках жовтою, а на пелюстках «пуп’янка» та квітки – білою (рис. 50).

  Рис. 49. Рис. 50.
 

Техніку петриківського розпису використовують не тільки при малюванні листя, квітів, але і птахів, та звірів. За допомогою олівця середньої твердості виконаємо ескіз лебедя (рис. 51). Створюємо його в холодних кольорах, а почнемо малювати лебедя із голови голубою фарбою до ліній крила. Грудку та хвостик пропишемо продовгуватими «кривенькими зернятками» фіолетовою фарбою (рис. 52).

  
Рис. 51. Рис. 52.
Після висихання фарби на грудку і хвостик трохи нижче за попередні мазки наносимо голубу фарбу, крило та маківку голови промалюємо фіолетовою. 

  Рис. 53. Рис. 54.
У нижній частині крила олівцем намалюємо квітку та зернятка (рис. 53).На шийці, крилі починаємо виконувати прожилки та зернятка зверху і донизу, закінчуючи квіткою (рис. 54). Темно-фіолетовою фарбою за допомогою тоненького пензля намалюємо на квітці прожилки, які відділяють пелюстки одну від одної (рис. 55).
 

  Рис. 55. Рис. 56.
Дзьоб виконаємо червоною фарбою, а на зернята, пелюстки, які виконані білою, ставимо крапки темною фарбою, а на темні фарби – білі крапки різної величини. За допомогою тонких хвилястих ліній, крапок та «кривеньких зернят» намалюємо хвилі води. Елементи, які знаходяться на задньому плані, – рослини водойм (рис. 56). 

 
Не можна собі уявити петриківський розпис без казкових птахів, елементи яких насичені яскравими, барвистими фарбами, пишним пір’ячком та хвостом. Отже, наступним елементом, який ми виконаємо за допомогою різнокольорових фарб, буде казкова пташка. Спочатку малюємо олівцем всі елементи нашого малюнка (рис. 57).

  Рис. 57. Рис. 58.
Зеленою фарбою розпочинаємо малювати із хвоста птаха. Наносимо пензлем тоненькі прожилки до зернят, гілочку калини виконуємо теж пензлем із котячої шерсті (рис. 58).

  Рис. 59. Рис. 60.
Ягоди калини, зернятка та «пуп’янки» виконуємо яскраво-червоною фарбою (рис. 59).

  Рис. 61. Рис. 62.
Листочки калини наносимо напівкруглим пензлем, а пір’я хвостика – тоненькими прожилками зеленого кольору (рис. 60, 61).

  Рис. 63. Рис. 64.
Хвостик продовжуємо малювати червоним кольором, а прожилки листочка білим, грудку виконаємо оранжевим (рис. 63).


  Рис. 65. Рис. 66.
Крапки жовтого кольору поставимо на листочок калини, а білого на зернята та прожилки (рис. 64). Пір’ячко (прожилки) на голівці виконаємо за допомогою тоненького пензля (рис. 65).

  Рис. 67. Рис. 68.
На гроні калини тоненькою шпажкою поставимо на кінчику ягід чорною фарбою крапки, а білою маленькі «кривенькі зернята».Крило пташки починаємо малювати знизу червоно-фіолетовою фарбою.На фарбу, що висохла, наносимо прожилки білого кольору і продовжуємо малювати від прожилків крило червоною фарбою (рис. 66).

  Рис. 69. Рис. 70.
Шийку та пір’ячко голови прикрасимо червоними крапками, які на грудях зображають намисто, крило продовжуємо оздоблювати білими крапками та темними прожилками (рис. 67). Верхню частину крила ми прикрасимо голубою фарбою зі світлими прожилками, дзьоб – червоною, а око – чорною із білою крапкою (рис. 68). Лапки пташки намалюємо коричневою фарбою, вільні місця заповнимо ягодами, хвилястими лініями та маленькими зернятами (рис. 69, 70).


 
У петриківському розписі часто зустрічається ефект плавного переходу одного насиченого кольору у світліший чи навпаки. Це досягається перехідним мазком. Щоб навчитися виконувати плавні переходи від одного кольору до іншого, спочатку намалюємо олівцем кленовий листочок (рис. 71).
  
  Рис. 71. Рис. 72.
На пензлик набираємо фарбу яскравого кольору (наприклад, зелену), потім кінчиком пензля – фарбу більш яскравого кольору (наприклад, червону). Робимо перший мазок: спочатку тягнемо світлий (червоний) вусик, поступово з'являється другий відтінок (зелений), який набирає повної сили в кінці мазка (рис. 72).
   
   Рис. 73. Рис. 74.
Щоб намалювати весь кленовий листок, для нового мазка весь процес повторюють до кінцевого результату, хвостик листочка малюємо тоненьким пензлем (рис. 73, 74).
   
  Рис. 75. Рис. 76.
Всередині листочка виконаємо прожилки чорною фарбою (рис. 75), із центральної точки ставимо білі крапки, починаючи більшими, а закінчуємо меншими (рис. 76).  

Техніку «перехідний мазок» застосуємо при малюванні квітки, яка складається із пелюстків утворюючи два віночки, стебла з листочками та тичинками (рис. 77).

  Рис. 77. Рис. 78.

  Рис. 79. Рис. 80.
Голубу фарбу набираємо на пензлик, потім червону на його кінчик і виконуємо три «перехідні мазки» в середині квітки. Після висихання фарб виконуємо темно-фіолетовою фарбою прожилки, які нагадують нам тичинки (рис. 78).

  Рис. 81. Рис. 82.
Цей процес постійно виконуємо, малюючи пелюстки квітки (рис. 79, 80). За допомогою темних, тоненьких прожилків та світлих крапок відділимо верхній віночок квітки від нижнього, листочки на стеблі намалюємо теж «перехідним мазком» у вигляді «кривеньких зернят» (рис. 81). Фарбою золотого відтінку поставимо крапки на прожилки листочків та кінчики тичинок, травичку у вигляді тоненьких, хвилястих ліній виконаємо теж цією ж фарбою (рис. 82). 
  
Олівцем виконаємо композицію у якій елементи частково накладаються один на другий (листочки та квіти маку) (рис. 83). 
 
  Рис. 83. Рис. 84.
Елементи в петриківському розписі починають малювати з гілочок та листочків, у нашому випадку починаємо із листочків.
  
  Рис. 85. Рис. 86.
Листочки виконуємо технікою «перехідний мазок», за основу беремо синьо – зелений колір, а на кінчик пензля - золотистий. Мазки доводимо до ліній наступного елементу (рис.84, 85). В подальшому визначаємо на малюнку, який із елементів знаходиться у площині нижче за інші,  та починаємо його малювати. На пензлик набираємо червону фарбу потім кінчиком пензля набираємо фарбу більш світлого кольору (наприклад,  жовту) та замальовуємо середину квітки. Прожилки на листочках виконаємо чорною фарбою (рис. 86).

    
Рис. 87. Рис. 88.
Після того як червона фарба висохла, на пензлик із котячої шерсті набираємо коричневу фарбу і малюємо прожилки до лінії (рис. 87).

     
Рис. 89.Рис. 90.
Продовжуємо наносити пензликом «перехідні мазки» червоного кольору, а за допомогою коричневих прожилок відділяємо пелюстки та квіти (рис. 88-91).
    

Рис. 91. Рис. 92.
У всередній частині квітки світло-зеленою фарбою малюємо маківку (рис. 92). На маківку та пелюстки мака білою фарбою ставимо крапки різної величини, також на пелюстках світлою фарбою промалюємо місця підсвітлення (рис. 93).
    
  Рис. 93. Рис. 94.
За допомогою світло – зеленої та золотистої фарби вільні частини заповнимо травичкою та листочками із «кривеньких зернят» (рис. 94). 
 
Смужковий орнамент, «бігунок». «Бігунок» – це найпростіша орнаментальна композиція петриківського розпису. Це – смужкова композиція, яка будується на основі рівномірного ритмічного повторення основного елементу. У будь-якому з наведених варіантів смужкового орнаменту, можна виділити основний елемент, який становить основу цих малюнків: квітка, широке і багатозубчасте, перисте листя, листя з ягідками. Разом з тим, у цих, так званих «бігунках», ритм закладений і в повторенні поворотів цих елементів і їх кольоровому вирішенні. 
    
  Рис. 95. Рис. 96.
Таким чином, «бігунок» – цікавий і динамічний орнамент, який дає великі творчі можливості при виконанні декоративних панно і оздобленні речей побуту. Розпис бігунка починають з послідовного виконання основних елементів композиції, наприклад, маленьких червоних ягідок, розташовуючи їх на однаковій відстані одна від одної, розвертаючи кожен раз у протилежний бік.Після цього з’єднують ягідки хвилястою лінією і доповнюють композицію легкими, невимушеними мазками «вигнуті зернятка», створюючи ними перисте листя, билинки. Постійно виконують інші варіанти «бігунків». При цьому необхідно пам’ятати, що основою таких орнаментів є ритм, тобто періодичне повторення однотипних елементів.На цупкому папері побудуємо три «бігунки»: посередині більший, а по боках два одинакові, але менші за середній «бігунець» (рис. 95) Починаємо розписувати «бігунок» зі стебла (рис. 96), поступово переходимо до малювання листочків, при цьому використовуємо техніку «перехідного мазка» (рис. 97-99). Прожилки на листочках наносимо чорною фарбою (рис. 100).
  
  Рис. 97. Рис. 98.
Верхню частину квітів середнього «бігунка» намалюємо жовтим кольором (рис. 101).
  
  Рис. 99. Рис. 100.
Від жовтого кольору намалюємо по три пелюстки на кожній із квіток.
   
  Рис. 101. Рис. 102.
Пелюстки виконаємо «перехідним мазком», набравши на пензлик червоно – фіолетової фарби, а на кінчик – червоної (рис. 102). 
 
  Рис. 103. Рис. 104.
Таким же кольором та способом виконуємо пелюстки, «пуп’янки» на всіх «бігунках» (рис. 103, 104).
  
  Рис. 105. Рис. 106.
За допомогою тоненьких прожилок темно-синьою кольору та світлих крапок відділимо пелюстки одну від одної (рис. 105, 106).Щоб композиція виглядала закінченою, у петриківському розписі використовують так зване «пітушиння», тобто з’єднання як окремих мазків у квітках і листках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з’єднані в одній точці, повздовж центральної лінії квітки. Аборізноманітні «травинки», «бутони», маленькі ягідки, колосочки і велика кількість інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів чи повздовж стебла в букетах. 
    

Рис. 107. Рис. 108.
Спробуємо розташувати вздовж стебла «травинки», «ягідки», «зернята», «колосочки». Ці елементи є додатковими засобами для збагачення малюнка. Однак, вони займають важливе місце в петриківському розписі, так як є завершальним елементом усього малюнка, надають йому легкість та об’ємність.
 


ВИСНОВКИ
Петриківський розпис увійшов яскравою і барвистою сторінкою в історію культури України. Зародження цього виду розпису почалося у 18 столітті в селі Петриківка, де народний живопис застосовувався для розписування стін хат неповторними різнокольоровими квітковими візерунками. До сьгодні мешканці села дбайливо зберігають і оберігають багатовікові традиції розпису. Спочатку вони використовували розпис для декоративного та художнього оформлення предметів інтер'єру, таких як стіни, меблі, піч, карнизи. Невід’ємні предмети побуту у вигляді посуду, скатертин, рушників також були оформлені в традиційному українському стилі, оздоблені яскравими орнаментами і візерунками.Сьогодні широке застосування художній петриківський розпис знаходить у книжковому оформленні і графіці, художньому оформленні різних побутових предметів та предметів внутрішнього інтер'єру, а також для прикраси всіляких традиційних українських сувенірів, таких як тарілки, ложки, крашанки та багато іншого.Візерунки петриківського розпису – це, в першу чергу, пишні квіткові мотиви, які є втіленням природного багатства української землі, її лісів, степів і полів, а також майстерність людей, які передають неймовірний рослинний світ на поверхні різних предметів. Серед основних орнаментів можна розпізнати чарівних птахів, грона винограду і калини, а також чудові насичені бутони мальв і жоржин. У кольоровій гамі домінують зелені, жовті та червоні тони, у поєднанні з різними барвистими спектрами. Традиційно візерунки розпису наносяться на чорне тло, але це не обов'язково, існує безліч різних варіантів поєднання кольорів. Як правило, кожна майстриня, яка створює пертриківський візерунок, намагалася зобразити буяння фарб і квітів, оскільки серед народу існувала думка про те, що яскраві і барвисті картини свідчать про внутрішнє духовне багатство людини.
 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи / Н. Глухенька. – К. : Мистецтво, 1965. – 64 с.2. Гнатюк М. Художні вироби з дерева в інтер’єрі народного житла українських Карпат і Прикарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст. / М. Гнатюк : дис. канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. – Львів, 2000. – 170 с.3. Гринюк М. Декоративний народний розпис в інтер’єрі гуцульської хати (середина ХІХ-кінець ХХ ст.) / М. Гринюк : дис. канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. –  Львів, 1997. – 184 с.4. Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис / М. А. Кириченко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 228 с.5. Найден О. Орнамент українського народного розпису : витоки, традиції, еволюція / О. Найден. – К. : Наукова думка, 1989. – 162 с.6. Селівачов М. Українська народна орнаментика ХІХ-ХХ ст. (іконографія, номінація, стилістика, типологія) / М. Селівачов : дис. док. мистецтвознавства.  – К. : Вид-во НАН України, 1996. – 421 с.7. Тимків Б. Виготовлення художніх виробів з дерева : [Підручник] / Б. Тимків, К. Кавас. – В 2 ч. – Львів : Світ, 1996. – Ч. 2. Мозаїка. Випалювання. Розпис. – 144 с.8. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-ХVIII ст.) / О. Тищенко. – К. : Либідь, 1992. – 192 с.9. Українська старовина : Із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та Покуття. – К. : Родовід, 2002. – 360 с.

 
ДОДАТКИ

Додаток А
 
                                                                                                                                                              

                                                                                                                    

                                                                                                                                                         

 

                                                                                                                                         

 

                                                                                                                                           

                                                                                                                                                                     

                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                 

                                                                                                                              

                                                                                                                                  

 Додаток Б

                                                                                                                   

                                                                                                             

                                                                                                    

 

Додаток В
                                                                                                  

                                                                                          

Додаток Д          
  

Додаток Ж
 
 
  
 

 

 

 

 

Додаток З Дидяк Богдан Ярославович Заклад «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія №6» Вінницької міської ради.
Варіативний модуль Технологія оздоблення виробів петриківським розписом (7-9 класи)
Пояснювальна записка
Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 7-9 класів із одним із видів оздоблення виробів з деревини – петриківським розписом. Заняття петриківським розписом сприяє розвитку творчих здібностей учнів, їх уяви, фантазії, естетичного смаку.При навчанні елементам петриківського розпису необхідно дотримуватися послідовності від простого до складного. Спочатку учні засвоюють азбуку петриківського розпису, вчаться поєднувати прості елементи зі складнішими, а потім вже виготовляють проект (виріб) та прикрашають його петриківським декором. При виконанні елементів петриківського розпису слід звертати увагу на робочу позу, вибір інструмента та оздоблювальних матеріалів під час оформлення виробу. Розкриття змісту художньої обробки деревини дає можливість учням виконувати творчі завдання, самостійно створювати проекти виробів, вчитися активно ділитися знаннями; сприяє пошуку нових ідей, відповідає потребам шкільного колективу, формуючи навички роботи в групах.Реалізація всієї програми має бути виконана в формі творчого проекту (розробка та виготовлення простого виробу і оздоблення його петриківським орнаментом). Форма захисту проекту – проведення учнівської виставки, ярмарки-продажу.Особливу увагу при вивченні кожної теми слід звертати на знання і точне дотримання учнями правил безпечної праці, систематичний контроль за виконанням учнями поставлених вимог.
 Тематичний план
№з/пРозділи  і темиК-сть годин1 Вступ12 Розділ 1. Основи петриківського розпису(3)Тема 1.1. Інструмент та матеріали для виконання петриківського розпису1Тема 1.2. Виконання традиційних елементів петриківського розпису1Тема 1.3. Виконання нескладної композиції для петриківського розпису13 Розділ 2. Проектування та оздоблення виробів петриківським розписом(10)Тема 2.1. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту1Тема 2.2. Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації1Тема 2.3. Розробка ескізного малюнка виробу, складання композиції в стилі петриківського розпису1Тема 2.4. Підготовка поверхні виробу та нанесення орнаментальної композиції на виріб1Тема 2.5. Оздоблення виробу петриківським розписом4Тема 2.6. Опоряджувальні роботи та економічне обґрунтування виробу14 Розділ 3. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності(2)Тема 3.1. Захист проекту (за планом)25 Резерв часу2Разом:18
 Програма
№ п/пК-сть годинЗміст навчальногоматеріалуДержавні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів14Вступ. Короткі історичні відомості з розвитку петриківського розпису. Петриківка, як центр художнього розписуУчень  знає історію виникнення петриківського розпису;І. Основи петриківського розпису.Інструменти і матеріали необхідні для виконання петриківських мотивів. Виготовлення пензлика з шерсті кішки


добирає інструмент та матеріали для виконання розпису; вчиться виготовляти пензлик з котячої шерсті;Виконання традиційних елементів петриківського розписувиконує основні елементи розпису;Виконання нескладної композиції для петриківського розписувиконує нескладні композиційні вправи;210ІІ. Проектування та оздоблення виробів петриківським розписом. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проектуСкладає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності;Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації
здійснює пошук інформації для виробу; аналізує та систематизує інформацію;Розробка ескізного малюнка виробу, складання композиції в стилі петриківського розписурозробляє ескізний малюнок та орнаментальну композицію;Підготовка поверхні виробу та нанесення орнаментальної композиції на вирібздійснює нанесення малюнка на поверхню виробу;Оздоблення виробу петриківським розписомвибирає  матеріали та інструменти;виконує оздоблення петриківським розписомОпоряджувальні роботи  та економічне обґрунтування виробуконтролює якість роботи;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;визначає собівартість виробу;розробляє рекламу;обґрунтовує естетичну оцінку виробу, здійснює аналіз допущених помилок32ІІІ. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності.Захист проекту (за планом)Здійснює оцінку проекту виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками
Орієнтовний перелік об'єктів проектування
Предмети побутового та декоративного призначення, виготовлені з деревини (дитячі іграшки, скриньки, кухонний посуд, роздільні дошки, полички, органайзери, підставки, вішалки, предмети інтерєру та ін.)
Інструменти, обладнання та пристосуванняПензлі, палітра, лекала, кутник, лінійка, прості олівці, шаблони, посуд для води, дерев’яні палички, наждачний папір.
МатеріалиБіла фарба на водяній основі та барвники до неї, гуаш, акрилові фарби, клей ПВА, лак ПФ170.
Рекомендована література:
1.Білоусов Є.В. Як навчитися петриківському розпису. Майстер-клас для почтківців. / Є.В. Білоусов. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2014. – 32 с. : іл.2.Купрієнко В.І. Петриківський первоцвіт [Методичний посібник] / В.І. Купрієнко В.І., Н.О. Міхіна,  І.Б. Корінько та ін. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 40 с 3.Ружицький В.А. Основи петриківського розпису: Навч.-метод. посіб. / В.А. Ружицький, А.О. Малиніна. – Харків: Скорпіон, 2003. – 112 с.4.Харченко О.В. Мистецтво петриківського розпису [Текст] : навч.-метод. посіб. / Олена Харченко, Наталя Горшкова-Кандаурова. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 71, [1] с. : іл., табл., портр. 5.Традиції петриківського розпису [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://petdnepr.at.ua/publ/petrikivskij_rozpis/17-1-0-452.


 
ЗМІСТ
Передмова…………………………………………………………………………………….4РОЗДІЛ 1. Інструмент та матеріали для оздоблення виробу……………………………………………………………………………………………61.1. Інструмент для петриківського розпису………………………….61.2. Виготовлення пензлика із котячої шерсті……………………….71.3. Вибір матеріалів для петриківського розпису…………………9РОЗДІЛ 2. Елементи петриківського розпису……………………………122.1. Колористика в петриківському розписі…………………………..122.2. Технологічна послідовність виконання елементів петриківського розпису…………………………………………………………………14Висновки……………………………………………………………………………………….44Список рекомендованої літератури………………………………….............45Додатки…………………………………………………………………………………………46Додаток А ………………………………….……………………………………….46Додаток Б ……………………………………….………………..............................51Додаток В ………………….……………………………………………..………….52Додаток Д …………………………………………………………………………...53Додаток Е ……………………………………………………………………………..57Додаток Ж …………………………………………………………………………..59Додаток З …………………………………………………………………………….62


 


Навчально-методичне видання

ДИДЯК Богдан Ярославович
ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС(Петриківський розпис)
УДК 373.5.016:745.51(075.8)ББК 74.263я73



Дидяк Б.Я. Художнє оздоблення виробів із деревини на уроках трудового навчання та в позаурочний час (Петриківський розпис) : навчальний посібник / Богдан Ярославович Дидяк. – Вінниця. –  2016. –  68 с.




Оригінал-макетВ.П. КорольДизайн обкладинкиД.М. Луп’як










Підписано до друку 28 січня 2016 р.Формат 60х84/8.Папір офсетний. Друк різографічний.Гарнітура Times New Roman. Ум. др. арк. 3,1Наклад 100 прим.

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИМІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС: ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ – ГІМНАЗІЯ № 6 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ




ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС(Петриківський розпис) 


Навчальний посібник







Вінниця – 2016
 
УДК 373.5.016:745.51(075.8)ББК 74.263я73Д 44
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 15 від 11 січня 2016 року)

Рецензенти:
Т.П. Зузяк, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, член національної спілки художників України;І.В. Савчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологічної освіти, економіки і безпеки життєдіяльності Інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;С.С. Любчак, завідувач кабінету методики викладання технологій Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Дидяк Б.Я. Художнє оздоблення виробів із деревини на уроках трудового навчання та в позаурочний час (Петриківський розпис) : навчальний посібник / Богдан Ярославович Дидяк. – Вінниця. –  2016. –  68 с.

Даний навчальний посібник сприятиме засвоєнню учнями знань з художнього оздоблення деревини петриківським розписом на уроках трудового навчання та в позаурочний час. Посібник містить теоретичні відомості про використання сучасних матеріалів, виготовлення інструментів для розпису, декоративні і технологічні особливості способів художнього оздоблення виробів із деревини; прийоми виконання елементів оздоблення, а також послідовність виконання робіт тощо.Для вчителів трудового навчання (технології), керівників гуртків, майстрів виробничого навчання та студентів педагогічних начальних закладів напряму підготовки «Технологічна освіта».    Матеріали подано в авторській редакції.
УДК 373.5.016:745.51(075.8)ББК 74.263я73
© Б.Я. Дидяк, 2016

 

Дидяк Богдан Ярославович



Дата народження: 08 березня 1966 рокуОсвіта: вищаНавчальний заклад: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла КоцюбинськогоФах: учитель трудового навчанняСтаж: 12 роківПедагогічна  кваліфікаційна категорія: першаКурси: 2012 рік при ВОІПОППАтестація: 2013 рік.Адреса: м. Вінниця, вул. Фрунзе, б.95 Телефон: 097 506 88 12
 


ПЕРЕДМОВА


На Україні раніше були дуже поширені настінні розписи на будинках. Хати розписували там, де були білені стіни, – готове тло для розписів. На півночі України, у поліських селах та у карпатському регіоні, де всі будівлі робили з дерева, не обмазуючи потім глиною і не білячи, настінних розписів не було. В інших місцевостях вони були розповсюджені нерівномірно. Особливо поширені розписи були в Хмельницькій, Одеській та Дніпропетровській областях, у різних районах вони мали свої особливості. Причому нерідко відрізнялися навіть розписи сусідніх сіл, що свідчить про те, що на землях України вони побутували з давніх часів. Нині - розписи майже зникли. Однак традиції народного декоративного живопису живуть і успішно розвиваються і в наш час. Адже, крім настінного розпису, існували також інші його різновиди: на Україні розмальовували олійними фарбами дерев'яний посуд, головним чином тарілки; меблі – мисники, полиці, весільні скрині; вози, сани, навіть деякі сільськогосподарські машини. І в минулому, і тепер майстри з Петриківки змальовували квіти, фрукти, ягоди такими, якими бачили їх на лоні природи. Від покоління до покоління передавалася любов до природної форми, до природних кольорів, а головне – до відтворення дрібних деталей. Тому так ретельно вималювані прожилки на кожній пелюстинці квітки, загострені краї листочків, усілякі вусики й пагінці. Це неодмінна ознака петриківських розписів. Але все це – не копіювання. Кожен майстер вкладав у розпис своє фантастичне бачення царства квітів. Ось чому у них не просто троянди, настурції чи мальви, а своєрідний синтез усього привабливого, що є у царстві флори. Деталізація відбувалася не шляхом відтворення родових, видових чи окремих рис, а типових, загальних подробиць, які мали декоративний характер. Умовність – одна з найважливіших прикмет декоративного мистецтва. З особливою силою вона виявляється в розписах.Мальовниче село Петриківка на Дніпропетровщині славиться народними майстрами декоративного розпису. Мистецтво малювання має тут глибоке коріння. У XVIII ст. на ці землі прийшли запорізькі поселенці. Вони почали будувати світлі саманні та глиняні хати, побілені крейдою, підведені кольоровою глиною. Декоративний розпис на Придніпров'ї, як і скрізь на Україні, виник насамперед як мистецтво мальованої хати. Однак на Придніпров'ї йому притаманні особлива неповторність, самобутність. У його основі лежить образне, поетичне осмислення світу рідної природи, краси української землі. Недаремно квітка й калина є основними мотивами декоративного розпису Придніпров'я. У ньому легко пізнаються рожа і півонія, гвоздика й жоржина, айстри й горошок, навіть придорожній будяк – ймовірний прообраз славнозвісної петриківської «цибульки».  Ранньою формою розпису на Придніпров'ї було настінне малювання.Про його своєрідність надає уявлення ряд акварельних копій, виконаних художницею Є. Евенбах у 1911 та 1913 роках на замовлення академіка Д. Яворницького. Стінопис був поширеним і в інтер'єрі (насамперед розпис комина печі), і в екстер'єрі (хата, клуня, льох), що утворювало єдиний декоративний ансамбль садиби. Виконувався розпис тонким пензлем, очеретинкою, трісочкою, пучками пальців на мазаному ґрунті стіни. Спочатку використовувалися рослинні та мінеральні барвники. Пізніше, коли розпис перейшов на папір, їх замінюють анілінові фарби на яєчній основі. Колорит розпису будується переважно на градаціях трьох кольорів: червоного, жовтого (жовто-зеленого) й синього. Стриманість декоративного начала і в той же час барвисте розмаїття квіткових форм визначає стилістичну систему придніпровського розпису. Проте можна виявити й стилістичні особливості його в окремих селах. Так, у селі Мишурин Ріг, де найбільш поширеним був розпис по дереву, гама більш сувора. У селах, розташованих біля річки Самари, Спаському, Василівці, малюнок крупний, з ясно виявленим трьохквіттям. Розпис Петриківки й близьких до неї Могилева і деякою мірою Шульгівки відзначається особливою конкретністю й різноманітністю декоративних мотивів, свідчить про наявність сталої художньої традиції. Подальшим етапом придніпровського розпису стала широко відома «мальовка» – розпис на папері. У ній, як і в декоративному стінописі, ясно виступає традиційна особливість – образне осмислення рідної природи і її декоративна інтерпретація. Репродукції найдавніших зразків декоративного розпису Придніпров'я, що експонувалися на першій ретроспективній виставці «Петриківський розпис. Джерела та сучасність», розкривають багатство й глибину тієї художньої традиції, на основі якої склалася своєрідність Петриківки – визначного центру художнього розпису України.
 


РОЗДІЛ 1
ІНСТРУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБУ


1.1.Інструмент для петриківського розписуДля оздоблення виробу Петриківським розписом потрібно мати кілька пензлів різних розмірів (білячих та саморобних котячих), графітовий олівець середньої твердості, гумку та склянку для води, палітру або плоску тарілочку, що використовуватиметься як палітра.

 Рис. 1.
Вибір пензлів є назвичайно важливим, оскільки, у значній мірі саме від нього залежить кінцевий результат роботи. Пензлі рекомендують підбирати відповідно до матеріалу, з яким працює художник. Також, не слід забувати про якість, завдяки якій пензлі слугуватимуть Вам значно довше.Набори художніх пензлів розроблені відповідно до технік живопису: акварельної, олійної, акрилової, гуашевої.Для оздоблення виробу петриківським розписом потрібно мати пензлі круглої форми (№ 0, № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8), пензлі, виготовлені із волосу поні, підійдуть для роботи з гуашшю, для акрилових фарб -синтетичні, для акварелі – із білки, для олії – із щетини (рис. 1).Попередній ескіз (малюнок) виконують графітним олівцем середньої твердості (Т, ТМ, М, 2М). У європейській системі графітні олівці мають позначення (2Н, Н, F).Для витирання олівця використовують м’яку гумку. 

 Рис. 2.
Виконуючи елементи круглої форми, майстри часто використовують патички, виготовлені з олівця, руків’я пензля або палички потрібного діаметру в перерізі. При малюванні пальцем відбитки різного розміру одержують, притискаючи палець до поверхні з різною силою. Щоб мати палички різного діаметру, можна використати дерев’яні шпажки (рис. 3).

 Рис. 3.
1.2. Виготовлення пензлика із котячої шерстіГоловне місце при виконанні петриківського розлису посідає, звичайно, пензлик. Для елементів, пов'язаних з виконанням «зернятка», «кривенького зернятка», «тоненьких гілочок» використовують саморобний пензлик із котячої шерсті. 
   
  Рис. 4. Рис. 5.
Такий пензлик можна зробити самому. Даний пензлик складається з дерев'яного руків’я і котячих шерстинок, які збирають у пучечок і туго прив'язують до руків’я по колу, щоб шерстинки закрили з усіх боків загострений кінчик шпажки. Пензлики з котячої шерсті добре вбирають фарбу й легко підкорюються ледь помітному поруху руки під час малювання. 
   
  Рис. 6. Рис. 7.
Котячі шерстинки вистригають під лапками або на животику тварини, де шерсть найпухкіша. Пучечок для пензля набирається з двох-трьох вистригів.Для виготовлення саморобного пензлика нам знадобиться клей ПВА, котячі шерстинки, нитки, держальце від пензлика (який вам не потрібний). За допомогою ножа заточимо держальце з одного боку у вигляді конуса, залишаючи на кінці кульку.Кінчики котячих шерстинок притиснути пальцем, а з відрізаного боку потрібно зібрати пух за допомогою голки.Вистриг шерстинок (без пуху) став тоншим. Вирівнюємо кінчики шерстинок. Для цього вистриг розтягуємо в різні боки, накладаємо отримані пучечки один на одного і продовжуємо цю процедуру до того часу, поки шерстинки в пучку не складуть рівну лінію (рис. 6).Коли держальце та шерсть підготовлені, конусоподібний кінчик держальця змащують густим клеєм і кладуть на середину вирівняного пучка шерстинок та охайно обгортають пучок навколо кінчика держальця. Потім беруть довгу нитку, роблять легеньку петельку і обережним рухом затягують навколо кульки, зафіксувавши таким чином пучечок (рис. 7). Далі пучечок змащують клеєм зверху над держальцем і туго обмотують ниткою.  
    
  Рис. 8. Рис. 9.
Нитку потрібно ще раз промастити клеєм, дати висохнути і, якщо пензлик вийшов вдалий, на нитку (для міцності) нанести фарбу, лак (манікюрний або меблевий).

1.3. Вибір матеріалів для петриківського розписуДля того, щоб оздобити будь який виріб із деревини петриківським розписом, потрібно мати такі матеріали: білу фарбу на водяній основі та барвники до неї, гуаш та акрилові фарби, клей ПВА, воду, палітру, наждачний папір, лак ПФ170.
      
  Рис. 10. Рис. 11.
Для того щоб отримати фарбу потрібного кольору, необхідно до так званої «бази» (рис. 10) додати відповідну кількість барвника (рис. 11). Фарбу слід перемішувати ретельно, щоб потім на поверхні виробу не з’явилися тіні або смуги. Барвник до фарби додаємо поступово, враховуючи пропорції, рекомендовані виробником. Дуже важливо постійно перевіряти відтінок. 

     

Рис. 12. Рис. 13.
Якщо колір видається достатньо насиченим, найкраще зробити «пробу» і зачекати близько 30 хвилин. Якщо проба вас не задовольнить, слід продовжити додавання барвників і повторити процес перевірки. Це необхідно, тому що колір фарби в ємності може значно відрізнятися від того, який з’явиться через деякий час на виробі. Остаточний колір часто залежить не лише від самого барвника, але і від використаної базової фарби.Гуаш – це фарба, яка легко розводиться водою, швидко висихає на повітрі, добре лягає на папір, картон і деревину (рис. 12).Акрилові фарби не прозорі, при нанесенні на скло, деревину, метал, полотно тощо висихають дуже швидко і утворюють міцну незмиваючу плівку (рис. 13). Зручні у використанні тим, що розводяться водою.
              

  Рис. 14. Рис. 15.
Клей ПВА в петриківському розписі краплинами добавляють до фарб, також використовують для ґрунтування поверхні із деревини. Палітра служить для розведення фарб до потрібної густини та відтінків.
            
Рис. 16. Рис. 17.
Після ґрунтування деревини клеєм на поверхні виробу з’являється ворсистість, яку потрібно зашліфувати наждачним папером малої зернистості (рис. 16). Для покриття поверхні виробу використовують лак на маслянній основі, який захищає виріб від вологи, подряпин і механічних пошкоджень, надає поверхні блиску, дозволяє довгий час зберігати його попередній вигляд (рис. 17).Потрібно дотримуватися правил розміщення інструментів на робочому столі. Робоча ділянка повинна бути вільна. Тут розташовують матеріал, на якому будуть малювати, а також палітру та пензлики. Усі предмети мають знаходитись у межах витягнутої руки, щоб можна було їх легко дістати. 

РОЗДІЛ 2
ЕЛЕМЕНТИ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ


2.1. Колористика в петриківському розписіБудь-який колір може бути і теплим, і холодним, у залежності від того, до якого ближче його відтінок: до червоно-жовтогарячого чи синьо-зеленого кольору. У природі часто буває, що світло (те, що освітлено) холодне, а тіні теплі, і навпаки. 

 Рис. 18.
Таким чином, обираючи колір для розлису, необхідно пам’ятати про те, що різноманітніі кольори спричиняють різні реакції людської психіки:Червоний колір асоціюється з життєвою енергією, викликає загальний приплив сили, радість, бажання рухатися, прагнення до спілкування з людьми, потяг до творчості.Жовтий колір приваблює, викликає симпатію та позитивні емоції, веселість, душевну легкість, приємне відчуття благополуччя, радості, незалежності, молодості.Спектральний зелений, а також колір листя чи трави, позитивно впливає на нервову систему: він вгамовує роздратованість, знімає втому, умиротворяє та одночасно підбадьорює, дає розрядку нервовій напрузі.Синій – це колір ідеалу та духовної краси, він викликає відчуття спокою, непорушності, глибини простору, серйозність, миролюбність, натхнення.Природні відтінки блакитного сповільнюють, заспокоюють осередки роздратування у корі головного мозку.Фіолетовий – ніби згаслий червоний, на який накинули синє покриття темряви. Головна ознака цього кольору – подвійний вплив на психіку: він одночасно збуджує і пригнічує, поєднуючи ефекти червоного і синього кольорів.Пурпуровий – проміжний між червоним та фіолетовим. Він має так само подвійну дію, як і фіолетовий, але збудження превалює над пригніченням – чим ближче до червоного, тим більша перевага першого над другим.Малиновий – вселяє відчуття повноти буття, чогось радісного і прекрасного.Жовтогарячий колір посилює концентрацію думок та впевненість у правильності дій. Окрім цього, він сприяє самоорганізації, а також спонукає до творчості. Однак забагато яскравого жовтогарячого швидко викликає втому.Білий колір сприятливий для людей, він створює відчуття чистоти, спокою, підносить думки, нівелює емоції, знімаючи напругу і збудження.Чорний колір, так само як і білий, сповільнює психічну діяльність, тамує та знімає напругу, адже ці протилежності тотожні. У білому – активність, у чорному – пасивність. Ці два кольори нерозлучні. У природі вони змінюють одне одного або співіснують, у людській свідомості – супроводжують безперервну зміну процесів збудження та уповільнення.Сірий. Цим словом називають велику кількість варіантів змішування білого і чорного кольорів. Потрібно розрізнювати принаймні три відтинки сірого: світлий, середній та темний. Їхні психологічні впливи відрізняються. Світло-сірий близький до білого та майже аналогічний до нього щодо збудження емоцій. Темно-сірий близький до чорного, і так само близький ефект його впливу на психіку. Середньо-сірий відрізняється від цих двох відтінків особливим характером. Він більше за них сповільнює та гальмує збудження, гасить напруження емоцій, викликає навіть такі почуття як нудьга, туга, безнадійність.Коричневи  заспокоює, розраджує, гальмує збудження, дає відпочинок очам та стомленим нервам, проте, на відміну від чорного, він не повністю поглинає все кольорове: у коричневому зберігається присутність хроматичного кольору – теплого чи холодного. Саме тому, навіть у великій кількості він не викликає почуття «колірного голоду», – він делікатно тішить око, не подразнюючи та не стомлюючи його надмірною яскравістю.Існує 4 групи гармонійних поєднань кольорів:1. Однотональні – досягається додаванням в один хроматичний колір чорного або білого кольорів.2. Споріднені – це групи кольорів жовто-червоних, червоно-синіх, синьо-зелених, зелено-жовтих.3. Споріднено-контрастні – це групи зелено-червоних, жовто-синіх, червоно-зелених, синьо-жовтих кольорів.4. Контрастні – це групи кольорів, розташовані у протилежних чвертях.

2.2. Технологічна послідовність виконання елементів петриківського розписуДля створення орнаменту в техніці петриківського розпису, потрібно навчитися володіти чотирма типами мазка, традиційно названих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».«Гребінець» – мазок, який починається з потовщення, зробленого натиском пензля та завершується тонким вусиком, який виконується легким дотиком кінчика пензля. Прокладені разом декілька таких мазків нагадують гребінець.«Зернятко» – мазок, який наносять, починаючи з легкого дотику до сильного натиску пензлем. Коли мазки «зернятко» накладені по обидва боки стебла кінчиками наверх, зображення нагадує колос. Звідси і назва.«Пуп’янок» складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих напівлунками та накладених один проти одного, що нагадують форму підківки. Заповнивши вільне місце між лунками мазками «зернятко», отримуємо форму, схожу на пуп’янок квітки.«Перехідний мазок» накладається одним пензлем, але двома фарбами. Спочатку  сухим пензликом беруть фарбу одного кольору (наприклад, зелену), а потім на його кінчик – іншу фарбу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений колір.Мета навчання петриківського розпису – долучити дітей до чарівного світу народного мистецтва, навчити прийомів виконання декоративних елементів та основі композиції; збагатити уявлення дітей про симетрію, ритм, колорит; розвивати естетичний смак, спонукати до творчого зростання та самовираження; формувати естетичне ставлення до природи, праці та життя; розвивати образне сприйняття світу, логічне мислення, просторове уявлення; виявляти індивідуальні нахили дітей, прищеплювати любов до мистецтва і художньої творчої праці, формувати уміння та навички декоративного малювання за мотивами петриківського розпису.Під час навчання петриківського розпису діти набувають знань, розширюють світогляд; у них формуються пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси, розвиваються операції логічного мислення – аналіз, порівняння, узагальнення, збагачується мова. Діти засвоюють кольори, набувають уміння розташовувати елементи візерунка на площині та у різноманітних формах, що сприяє сенсорному розвитку. Джерелом матеріалу для петриківського розпису є навколишня природа та твори петриківських майстрів. Важливе місце в петриківському розписі займає композиція – розміщення, співвідношення зображувальних елементів, у даному випадку рослинних, у певному порядку. Існує чотири вимоги до створення композиції:1. Не звертатися у своїх творах до зображення реальних квітів та рослин.2. Не повинно бути симетрії.Тобто, якщо провести вертикаль, то лівий бік не повинен бути точною копією правого. Також більш великі і масивні елементи повинні розміщуватися внизу композиції, а дрібніші, більш легкі, ажурні – зверху, щоб композиція була природною. Те саме з кольоровою гамою: більш темні відтінки внизу, а світліші - вгорі.3. Жоден елемент не повинен зависати «в повітрі», а «виростати» з якогось корінчика або кріпитися до якоїсь билинки чи стебельця – як це є в природі.4. У композиції слід залишати поля з усіх боків – повністю розписана площина виглядає неефектно.Рослинно-орнаментальні композиції петриківського розпису ніколи не претендували на зображення якоїсь певної, конкретної, наявної у природі рослини. Хоча сучасні майстри знаходять все більше засобів максимально відтворити красу справжніх рослин, у стилі петриківського розпису.Це фантастичні квіти, які деякими елементами, деталями нагадують півонію, жоржину, або асоціюються з хризантемою чи айстрою. Також у композиціях часто присутні фантастичні птахи, метелики, звірі, різні комахи. Зовні вони нагадують реальних, але це – плід людської фантазії, виконаний особливими прийомами в стилі петриківського розпису.Спочатку необхідно зробити ескіз: олівцем намалювати композицію на аркуші паперу чи виробі в загальних рисах. Після цього протерти гумкою, щоб малюнок не просвічувався через фарбу.  І вже потім виконувати роботу фарбами, підібравши гаму кольорів. Дрібні елементи виконуються наприкінці роботи, доповнюючи весь твір, надаючи йому завершеності.Для опанування технології петриківського розпису та його елементів початківцю краще взяти цупкий білий папір. 

 
Основним елементом народного петриківського розпису є «зернятко». За його допомогою створюються всі орнаментальні мотиви.
   
  Рис. 19. Рис. 20.
Уздовж вертикальної лінії пензликом наносять мазки («зернятка»), схожі на краплі води, що падають. Тримати пензлик потрібно так, щоб вусик «зернятка» був перпендикулярний до лінії, проведеної олівцем або уявної. При цьому корпусом пензлика натискують так, щоб мазок був овальної форми. Для закріплення даної вправи виконаємо «зернятка» так, щоб овальна форма була  перпендикулярною до лінії (рис. 19).Уздовж вертикальної лінії наносять такі ж мазки («зернятка»), але під гострим кутом відносно лінії. Мазки потрібно навчитися виконувати легко, однакової форми (рис. 20).

 
Уздовж вертикальної лінії наносять пензликом мазки на однаковій відстані один від одного під гострим кутом, виконуючи плавні повороти ліворуч та праворуч. Тримати пензлик потрібно кінчиком угору, щоб вусик «зернятка» тягнувся догори, а овальна форма мазка була біля лінії.Щоб отримати «зернятко» вусиком донизу, кінчик пензлика опускають біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, легким поворотом пензля роблять «кривеньке зернятко». Цю вправу треба навчитися виконувати впевнено, з легкістю (рис. 21).
 
  Рис. 21. Рис. 22.
Обабіч вертикальної лінії під гострим кутом наносять «зернятка», розташовуючи мазок проти мазка. Оволодіння цією вправою наближає до зображувальних елементів петриківського розпису, наприклад, травички, билинки тощо (рис.  22). 



 
Кінчиком пензля вертикально проведемо тоненьку невелику за розмірами лінію. Відступивши знизу третю частину лінії, із лівої сторони почнемо виконувати «кривеньке зернятко» під гострим кутом до лінії.Вусик «зернятка»  повинен бути донизу і торкатися лінії. Наступні «зернятка»  наносимо послідовно під тим самим кутом так, щоб вони торкалися один одного, утворюючи «гребінець» (рис.  23). 
   

Рис. 23. Рис. 24.
Так само виконаємо «зернятка» із правого боку. Закінчивши будувати «кривенькі зернятка», ми отримали листочок, в середині якого є світлі видовжені «зернятка» (рис. 24).
    
  Рис. 25. Рис. 26.
Візьмемо пензлик і легенько намалюємо «зернятко» вертикально вусиком до верху. Наступні три «кривенькі зернятка» виконаємо з правого боку, поступово опускаючи вусик кожного зернятка на 2 мм нижче попереднього (рис. 25). Виконавши побудову «зернят» із правого боку, продовжуємо виконувати «зернята» в тій самій послідовності і з лівого. Отримані зернятка сполучимо тоненькою хвилястою лінією (рис. 26). 

 
Для того, щоб навчитися виконувати тоненькі лінії пензликом із котячої шерсті, намалюємо гілочку (рис. 27 ). 
 
  Рис. 27. Рис. 28.
З її кінчика почнемо малювати під гострим кутом до лінії маленькі, тоненькі прожилки (рис. 28 ).
 
  Рис. 29. Рис. 30.
Прожилки малюємо однакової довжини, які щільно прилягають один до одного, щоб вони мали точку сполучення із лінією гілочки. Промалювавши всі тоненькі лінії, ми отримали гілочку деревини – хвойної породи (рис. 29). Даний малюнок можна доповнити елементом шишка (рис. 30).
 

 

Використовуючи навички, набуті при виконанні попередніх вправ, намалюємо листок складнішої форми (хмелю). 
 
  Рис. 31. Рис. 32.
Листочок малюємо, використовуючи спарені «кривенькі зернятка» (рис. 31), щоб надати йому кращого вигляду, нанесемо тоненьким пензлем білі прожилки. За допомогою шпажки жовту фарбу у вигляді крапок наносимо на прожилки. 

 
Із двох мазків «кривеньке зернятко» роблять напіврозкриту квітку – «пуп'янок». Мазки сполучають округлою частиною так, ніби вусики тягнуться з однієї точки (рис. 33).
 
  Рис. 33. Рис. 34.
Вправа, яка показана на малюнку (рис. 34), надзвичайно подібна до попередньої. Елементи розміщують так само, але кожний «пуп'янок» роблять з двох більших «кривеньких зерняток» та двох менших мазків «зерняток», які розміщені всередині. Готові елементи сполучаються тоненькою хвилястою лінією, знизу «пуп'янка» домальовуємо кінчиком пензля два малих зернятка (рис. 35).
 
  Рис. 35. Рис. 36.
Зі спарених «кривеньких зерняток» малюють трипелюсткову квітку таким чином, щоб вусики кожного мазка були спрямовані до центра квітки. Бажано, щоб усі елементи «пуп'янок» були однакові за розміром. До центру квітки намалюємо два великих «зернятка», від них проведемо тоненьку, хвилясту лінію. Між пелюстками і великими «зернятками» пензликом із котячої шерсті виконаємо «зернятка», менші за розмірами, а біля стебла – три більших «кривеньких зернят» (рис. 36).

  Рис. 37. Рис. 38.
За допомогою простих елементів петриківського розпису можна створювати малюнки різної складності. Побудуємо квіти із «кривеньких зернят», які утворюють «пуп’янок» (рис. 37). Від нього проведемо тоненьку лінію, на якій намалюємо три «кривенькі зернятка» і листочок. За допомогою трьох елементів «пуп’янка» створимо трипелюсткову квітку вусиками догори, а біля стебла «кривенькі зернятка» вусиками донизу (рис. 38).
 
 
Намалюємо «пуп’янок», під ним два маленьких зернятка та стебло в зеленому кольорі (рис. 39). Додамо до нижнього «пуп’янка» три пелюстки фіолетового кольору у вигляді «пуп’янків». Елементи «кривеньке зернятко» намалюємо між пелюстками так, щоб вони обгортали пелюстку. На пелюстки поставимо червоною та білою фарбами крапки, різної величини на однаковій відстані одна від іншої. Квітку можна удосконалювати «зернятками «різної форми та величини. Стебло квітки доповнимо листочком та «кривенькими зернятами».Листочок малюємо використовуючи «кривенькі зернята», які з’єднуються округлою частиною в одній точці, білу фарбу у вигляді крапок наносимо на листок (рис. 40).

  Рис. 39.Рис. 40.
 
 

 

Для того, щоб намалювати ромашку, півонію, айстру, необхідно ввести нові елементи композиції, які створюються поєднанням різних мазків таких як «зернятко» і «кривеньке зернятко». Потрібно зважати на їхній розмір, розташування та колір. На основі квітки – «пуп’янка» будуються й інші великі квіткові елементи. Залежно від форми основи (округлої, видовженої чи розтягнутої по ширині) вибирають форму рослинного елемента (рис. 41).На основі цих нових рослинних елементів можна виконати свої варіанти квіток, створити новий мотив орнаменту за допомогою вже відомих нам прийомів.

  
Рис. 41. Рис. 42.
Ще один варіант квіток можна створити за допомогою «зерняток», покладених колом в один або декілька рядів. Ці смуги дозволяють намалювати ромашки, майори та айстри (рис. 42, 43). У середині кола «зерняток» дерев’яним кінцем пензлика, шпажки можна накласти густу фарбу невеликими крапками, які зроблять малюнок рельєфнішим і веселішим (рис. 43, 44).
          

  Рис. 43. Рис. 44.


 
Багато творів петриківського розпису виконані з використанням грон калини, винограду та горошку. Елементи круглої форми виконаємо круглими патичками, шпажками або кінчиком пальця. 
  
  Рис. 45. Рис. 46.
Щоб виконати грона червоної смородини, калини спочатку, тоненькими лінія малюємо гілочку зеленою фарбою (рис. 45). Наступним кроком буде створення листочків, прожилок за допомогою чорної фарби та білих крапок на ній. Грона виконуємо  паличкою круглої форми. Ягоди смородини ставимо симетрично на одинаковій відстані одна від одної. Перший ряд  ягід калини розміщуємо у вигляді дуги, а наступні ряди зміщуємо в бік на одну ягоду (рис. 46).

  
Квітка півонії є улюбленим елементом у створенні петриківського орнаменту. Півонію виконуємо кінчиком пальця: палець змочуємо червоною фарбою і ставимо дві крапки, від них плавно проводимо дуги вправо, а потім уліво, а третій мазок наносимо між ними (рис. 47).

  
Рис. 47. Рис. 48.
Потім наносимо два мазки нижче, протягуючи їх до центра. На рис. 48 побудований «пуп’янок» із трьох мазків, а квітка півонії – із семи. Стебло та листочки виконуємо за допомогою тоненьких ліній. Листочки малюємо напівкруглим пензликом зеленою фарбою (рис. 49). Прожилки зображуємо чорною фарбою, крапки на листочках жовтою, а на пелюстках «пуп’янка» та квітки – білою (рис. 50).

  Рис. 49. Рис. 50.
 

Техніку петриківського розпису використовують не тільки при малюванні листя, квітів, але і птахів, та звірів. За допомогою олівця середньої твердості виконаємо ескіз лебедя (рис. 51). Створюємо його в холодних кольорах, а почнемо малювати лебедя із голови голубою фарбою до ліній крила. Грудку та хвостик пропишемо продовгуватими «кривенькими зернятками» фіолетовою фарбою (рис. 52).

  
Рис. 51. Рис. 52.
Після висихання фарби на грудку і хвостик трохи нижче за попередні мазки наносимо голубу фарбу, крило та маківку голови промалюємо фіолетовою. 

  Рис. 53. Рис. 54.
У нижній частині крила олівцем намалюємо квітку та зернятка (рис. 53).На шийці, крилі починаємо виконувати прожилки та зернятка зверху і донизу, закінчуючи квіткою (рис. 54). Темно-фіолетовою фарбою за допомогою тоненького пензля намалюємо на квітці прожилки, які відділяють пелюстки одну від одної (рис. 55).

  Рис. 55. Рис. 56.
Дзьоб виконаємо червоною фарбою, а на зернята, пелюстки, які виконані білою, ставимо крапки темною фарбою, а на темні фарби – білі крапки різної величини. За допомогою тонких хвилястих ліній, крапок та «кривеньких зернят» намалюємо хвилі води. Елементи, які знаходяться на задньому плані, – рослини водойм (рис. 56). 

 
Не можна собі уявити петриківський розпис без казкових птахів, елементи яких насичені яскравими, барвистими фарбами, пишним пір’ячком та хвостом. Отже, наступним елементом, який ми виконаємо за допомогою різнокольорових фарб, буде казкова пташка. Спочатку малюємо олівцем всі елементи нашого малюнка (рис. 57).

  Рис. 57. Рис. 58.
Зеленою фарбою розпочинаємо малювати із хвоста птаха. Наносимо пензлем тоненькі прожилки до зернят, гілочку калини виконуємо теж пензлем із котячої шерсті (рис. 58).

  Рис. 59. Рис. 60.
Ягоди калини, зернятка та «пуп’янки» виконуємо яскраво-червоною фарбою (рис. 59).

  Рис. 61. Рис. 62.
Листочки калини наносимо напівкруглим пензлем, а пір’я хвостика – тоненькими прожилками зеленого кольору (рис. 60, 61).

  Рис. 63. Рис. 64.
Хвостик продовжуємо малювати червоним кольором, а прожилки листочка білим, грудку виконаємо оранжевим (рис. 63).


  Рис. 65. Рис. 66.
Крапки жовтого кольору поставимо на листочок калини, а білого на зернята та прожилки (рис. 64). Пір’ячко (прожилки) на голівці виконаємо за допомогою тоненького пензля (рис. 65).

  Рис. 67. Рис. 68.
На гроні калини тоненькою шпажкою поставимо на кінчику ягід чорною фарбою крапки, а білою маленькі «кривенькі зернята».Крило пташки починаємо малювати знизу червоно-фіолетовою фарбою.На фарбу, що висохла, наносимо прожилки білого кольору і продовжуємо малювати від прожилків крило червоною фарбою (рис. 66).

  Рис. 69. Рис. 70.
Шийку та пір’ячко голови прикрасимо червоними крапками, які на грудях зображають намисто, крило продовжуємо оздоблювати білими крапками та темними прожилками (рис. 67). Верхню частину крила ми прикрасимо голубою фарбою зі світлими прожилками, дзьоб – червоною, а око – чорною із білою крапкою (рис. 68). Лапки пташки намалюємо коричневою фарбою, вільні місця заповнимо ягодами, хвилястими лініями та маленькими зернятами (рис. 69, 70).


 
У петриківському розписі часто зустрічається ефект плавного переходу одного насиченого кольору у світліший чи навпаки. Це досягається перехідним мазком. Щоб навчитися виконувати плавні переходи від одного кольору до іншого, спочатку намалюємо олівцем кленовий листочок (рис. 71).
  
  Рис. 71. Рис. 72.
На пензлик набираємо фарбу яскравого кольору (наприклад, зелену), потім кінчиком пензля – фарбу більш яскравого кольору (наприклад, червону). Робимо перший мазок: спочатку тягнемо світлий (червоний) вусик, поступово з'являється другий відтінок (зелений), який набирає повної сили в кінці мазка (рис. 72).
   
   Рис. 73. Рис. 74.
Щоб намалювати весь кленовий листок, для нового мазка весь процес повторюють до кінцевого результату, хвостик листочка малюємо тоненьким пензлем (рис. 73, 74).
   
  Рис. 75. Рис. 76.
Всередині листочка виконаємо прожилки чорною фарбою (рис. 75), із центральної точки ставимо білі крапки, починаючи більшими, а закінчуємо меншими (рис. 76).  

Техніку «перехідний мазок» застосуємо при малюванні квітки, яка складається із пелюстків утворюючи два віночки, стебла з листочками та тичинками (рис. 77).

  Рис. 77. Рис. 78.

  Рис. 79. Рис. 80.
Голубу фарбу набираємо на пензлик, потім червону на його кінчик і виконуємо три «перехідні мазки» в середині квітки. Після висихання фарб виконуємо темно-фіолетовою фарбою прожилки, які нагадують нам тичинки (рис. 78).

  Рис. 81. Рис. 82.
Цей процес постійно виконуємо, малюючи пелюстки квітки (рис. 79, 80). За допомогою темних, тоненьких прожилків та світлих крапок відділимо верхній віночок квітки від нижнього, листочки на стеблі намалюємо теж «перехідним мазком» у вигляді «кривеньких зернят» (рис. 81). Фарбою золотого відтінку поставимо крапки на прожилки листочків та кінчики тичинок, травичку у вигляді тоненьких, хвилястих ліній виконаємо теж цією ж фарбою (рис. 82). 
  
Олівцем виконаємо композицію у якій елементи частково накладаються один на другий (листочки та квіти маку) (рис. 83). 
 
  Рис. 83. Рис. 84.
Елементи в петриківському розписі починають малювати з гілочок та листочків, у нашому випадку починаємо із листочків.
  
  Рис. 85. Рис. 86.
Листочки виконуємо технікою «перехідний мазок», за основу беремо синьо – зелений колір, а на кінчик пензля - золотистий. Мазки доводимо до ліній наступного елементу (рис.84, 85). В подальшому визначаємо на малюнку, який із елементів знаходиться у площині нижче за інші,  та починаємо його малювати. На пензлик набираємо червону фарбу потім кінчиком пензля набираємо фарбу більш світлого кольору (наприклад,  жовту) та замальовуємо середину квітки. Прожилки на листочках виконаємо чорною фарбою (рис. 86).

    
Рис. 87. Рис. 88.
Після того як червона фарба висохла, на пензлик із котячої шерсті набираємо коричневу фарбу і малюємо прожилки до лінії (рис. 87).

     
Рис. 89.Рис. 90.
Продовжуємо наносити пензликом «перехідні мазки» червоного кольору, а за допомогою коричневих прожилок відділяємо пелюстки та квіти (рис. 88-91).
    

Рис. 91. Рис. 92.
У всередній частині квітки світло-зеленою фарбою малюємо маківку (рис. 92). На маківку та пелюстки мака білою фарбою ставимо крапки різної величини, також на пелюстках світлою фарбою промалюємо місця підсвітлення (рис. 93).
    
  Рис. 93. Рис. 94.
За допомогою світло – зеленої та золотистої фарби вільні частини заповнимо травичкою та листочками із «кривеньких зернят» (рис. 94). 
 
Смужковий орнамент, «бігунок». «Бігунок» – це найпростіша орнаментальна композиція петриківського розпису. Це – смужкова композиція, яка будується на основі рівномірного ритмічного повторення основного елементу. У будь-якому з наведених варіантів смужкового орнаменту, можна виділити основний елемент, який становить основу цих малюнків: квітка, широке і багатозубчасте, перисте листя, листя з ягідками. Разом з тим, у цих, так званих «бігунках», ритм закладений і в повторенні поворотів цих елементів і їх кольоровому вирішенні. 
    
  Рис. 95. Рис. 96.
Таким чином, «бігунок» – цікавий і динамічний орнамент, який дає великі творчі можливості при виконанні декоративних панно і оздобленні речей побуту. Розпис бігунка починають з послідовного виконання основних елементів композиції, наприклад, маленьких червоних ягідок, розташовуючи їх на однаковій відстані одна від одної, розвертаючи кожен раз у протилежний бік.Після цього з’єднують ягідки хвилястою лінією і доповнюють композицію легкими, невимушеними мазками «вигнуті зернятка», створюючи ними перисте листя, билинки. Постійно виконують інші варіанти «бігунків». При цьому необхідно пам’ятати, що основою таких орнаментів є ритм, тобто періодичне повторення однотипних елементів.На цупкому папері побудуємо три «бігунки»: посередині більший, а по боках два одинакові, але менші за середній «бігунець» (рис. 95) Починаємо розписувати «бігунок» зі стебла (рис. 96), поступово переходимо до малювання листочків, при цьому використовуємо техніку «перехідного мазка» (рис. 97-99). Прожилки на листочках наносимо чорною фарбою (рис. 100).
  
  Рис. 97. Рис. 98.
Верхню частину квітів середнього «бігунка» намалюємо жовтим кольором (рис. 101).
  
  Рис. 99. Рис. 100.
Від жовтого кольору намалюємо по три пелюстки на кожній із квіток.
   
  Рис. 101. Рис. 102.
Пелюстки виконаємо «перехідним мазком», набравши на пензлик червоно – фіолетової фарби, а на кінчик – червоної (рис. 102). 
 
  Рис. 103. Рис. 104.
Таким же кольором та способом виконуємо пелюстки, «пуп’янки» на всіх «бігунках» (рис. 103, 104).
  
  Рис. 105. Рис. 106.
За допомогою тоненьких прожилок темно-синьою кольору та світлих крапок відділимо пелюстки одну від одної (рис. 105, 106).Щоб композиція виглядала закінченою, у петриківському розписі використовують так зване «пітушиння», тобто з’єднання як окремих мазків у квітках і листках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з’єднані в одній точці, повздовж центральної лінії квітки. Аборізноманітні «травинки», «бутони», маленькі ягідки, колосочки і велика кількість інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів чи повздовж стебла в букетах. 
    

Рис. 107. Рис. 108.
Спробуємо розташувати вздовж стебла «травинки», «ягідки», «зернята», «колосочки». Ці елементи є додатковими засобами для збагачення малюнка. Однак, вони займають важливе місце в петриківському розписі, так як є завершальним елементом усього малюнка, надають йому легкість та об’ємність.
 


ВИСНОВКИ
Петриківський розпис увійшов яскравою і барвистою сторінкою в історію культури України. Зародження цього виду розпису почалося у 18 столітті в селі Петриківка, де народний живопис застосовувався для розписування стін хат неповторними різнокольоровими квітковими візерунками. До сьгодні мешканці села дбайливо зберігають і оберігають багатовікові традиції розпису. Спочатку вони використовували розпис для декоративного та художнього оформлення предметів інтер'єру, таких як стіни, меблі, піч, карнизи. Невід’ємні предмети побуту у вигляді посуду, скатертин, рушників також були оформлені в традиційному українському стилі, оздоблені яскравими орнаментами і візерунками.Сьогодні широке застосування художній петриківський розпис знаходить у книжковому оформленні і графіці, художньому оформленні різних побутових предметів та предметів внутрішнього інтер'єру, а також для прикраси всіляких традиційних українських сувенірів, таких як тарілки, ложки, крашанки та багато іншого.Візерунки петриківського розпису – це, в першу чергу, пишні квіткові мотиви, які є втіленням природного багатства української землі, її лісів, степів і полів, а також майстерність людей, які передають неймовірний рослинний світ на поверхні різних предметів. Серед основних орнаментів можна розпізнати чарівних птахів, грона винограду і калини, а також чудові насичені бутони мальв і жоржин. У кольоровій гамі домінують зелені, жовті та червоні тони, у поєднанні з різними барвистими спектрами. Традиційно візерунки розпису наносяться на чорне тло, але це не обов'язково, існує безліч різних варіантів поєднання кольорів. Як правило, кожна майстриня, яка створює пертриківський візерунок, намагалася зобразити буяння фарб і квітів, оскільки серед народу існувала думка про те, що яскраві і барвисті картини свідчать про внутрішнє духовне багатство людини.
 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи / Н. Глухенька. – К. : Мистецтво, 1965. – 64 с.2. Гнатюк М. Художні вироби з дерева в інтер’єрі народного житла українських Карпат і Прикарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст. / М. Гнатюк : дис. канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. – Львів, 2000. – 170 с.3. Гринюк М. Декоративний народний розпис в інтер’єрі гуцульської хати (середина ХІХ-кінець ХХ ст.) / М. Гринюк : дис. канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. –  Львів, 1997. – 184 с.4. Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис / М. А. Кириченко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 228 с.5. Найден О. Орнамент українського народного розпису : витоки, традиції, еволюція / О. Найден. – К. : Наукова думка, 1989. – 162 с.6. Селівачов М. Українська народна орнаментика ХІХ-ХХ ст. (іконографія, номінація, стилістика, типологія) / М. Селівачов : дис. док. мистецтвознавства.  – К. : Вид-во НАН України, 1996. – 421 с.7. Тимків Б. Виготовлення художніх виробів з дерева : [Підручник] / Б. Тимків, К. Кавас. – В 2 ч. – Львів : Світ, 1996. – Ч. 2. Мозаїка. Випалювання. Розпис. – 144 с.8. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-ХVIII ст.) / О. Тищенко. – К. : Либідь, 1992. – 192 с.9. Українська старовина : Із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та Покуття. – К. : Родовід, 2002. – 360 с.

 
ДОДАТКИ

Додаток А
 
                                                                                                                                                              

                                                                                                                    

                                                                                                                                                         

 

                                                                                                                                         

 

                                                                                                                                           

                                                                                                                                                                     

                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                 

                                                                                                                              

                                                                                                                                  

 Додаток Б

                                                                                                                   

                                                                                                             

                                                                                                    

 

Додаток В
                                                                                                  

                                                                                          

Додаток Д          
  

Додаток Ж
 
 
  
 

 

 

 

 

Додаток З Дидяк Богдан Ярославович Заклад «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія №6» Вінницької міської ради.
Варіативний модуль Технологія оздоблення виробів петриківським розписом (7-9 класи)
Пояснювальна записка
Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 7-9 класів із одним із видів оздоблення виробів з деревини – петриківським розписом. Заняття петриківським розписом сприяє розвитку творчих здібностей учнів, їх уяви, фантазії, естетичного смаку.При навчанні елементам петриківського розпису необхідно дотримуватися послідовності від простого до складного. Спочатку учні засвоюють азбуку петриківського розпису, вчаться поєднувати прості елементи зі складнішими, а потім вже виготовляють проект (виріб) та прикрашають його петриківським декором. При виконанні елементів петриківського розпису слід звертати увагу на робочу позу, вибір інструмента та оздоблювальних матеріалів під час оформлення виробу. Розкриття змісту художньої обробки деревини дає можливість учням виконувати творчі завдання, самостійно створювати проекти виробів, вчитися активно ділитися знаннями; сприяє пошуку нових ідей, відповідає потребам шкільного колективу, формуючи навички роботи в групах.Реалізація всієї програми має бути виконана в формі творчого проекту (розробка та виготовлення простого виробу і оздоблення його петриківським орнаментом). Форма захисту проекту – проведення учнівської виставки, ярмарки-продажу.Особливу увагу при вивченні кожної теми слід звертати на знання і точне дотримання учнями правил безпечної праці, систематичний контроль за виконанням учнями поставлених вимог.
 Тематичний план
№з/пРозділи  і темиК-сть годин1 Вступ12 Розділ 1. Основи петриківського розпису(3)Тема 1.1. Інструмент та матеріали для виконання петриківського розпису1Тема 1.2. Виконання традиційних елементів петриківського розпису1Тема 1.3. Виконання нескладної композиції для петриківського розпису13 Розділ 2. Проектування та оздоблення виробів петриківським розписом(10)Тема 2.1. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту1Тема 2.2. Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації1Тема 2.3. Розробка ескізного малюнка виробу, складання композиції в стилі петриківського розпису1Тема 2.4. Підготовка поверхні виробу та нанесення орнаментальної композиції на виріб1Тема 2.5. Оздоблення виробу петриківським розписом4Тема 2.6. Опоряджувальні роботи та економічне обґрунтування виробу14 Розділ 3. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності(2)Тема 3.1. Захист проекту (за планом)25 Резерв часу2Разом:18
 Програма
№ п/пК-сть годинЗміст навчальногоматеріалуДержавні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів14Вступ. Короткі історичні відомості з розвитку петриківського розпису. Петриківка, як центр художнього розписуУчень  знає історію виникнення петриківського розпису;І. Основи петриківського розпису.Інструменти і матеріали необхідні для виконання петриківських мотивів. Виготовлення пензлика з шерсті кішки


добирає інструмент та матеріали для виконання розпису; вчиться виготовляти пензлик з котячої шерсті;Виконання традиційних елементів петриківського розписувиконує основні елементи розпису;Виконання нескладної композиції для петриківського розписувиконує нескладні композиційні вправи;210ІІ. Проектування та оздоблення виробів петриківським розписом. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проектуСкладає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності;Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації
здійснює пошук інформації для виробу; аналізує та систематизує інформацію;Розробка ескізного малюнка виробу, складання композиції в стилі петриківського розписурозробляє ескізний малюнок та орнаментальну композицію;Підготовка поверхні виробу та нанесення орнаментальної композиції на вирібздійснює нанесення малюнка на поверхню виробу;Оздоблення виробу петриківським розписомвибирає  матеріали та інструменти;виконує оздоблення петриківським розписомОпоряджувальні роботи  та економічне обґрунтування виробуконтролює якість роботи;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;визначає собівартість виробу;розробляє рекламу;обґрунтовує естетичну оцінку виробу, здійснює аналіз допущених помилок32ІІІ. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності.Захист проекту (за планом)Здійснює оцінку проекту виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками
Орієнтовний перелік об'єктів проектування
Предмети побутового та декоративного призначення, виготовлені з деревини (дитячі іграшки, скриньки, кухонний посуд, роздільні дошки, полички, органайзери, підставки, вішалки, предмети інтерєру та ін.)
Інструменти, обладнання та пристосуванняПензлі, палітра, лекала, кутник, лінійка, прості олівці, шаблони, посуд для води, дерев’яні палички, наждачний папір.
МатеріалиБіла фарба на водяній основі та барвники до неї, гуаш, акрилові фарби, клей ПВА, лак ПФ170.
Рекомендована література:
1.Білоусов Є.В. Як навчитися петриківському розпису. Майстер-клас для почтківців. / Є.В. Білоусов. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2014. – 32 с. : іл.2.Купрієнко В.І. Петриківський первоцвіт [Методичний посібник] / В.І. Купрієнко В.І., Н.О. Міхіна,  І.Б. Корінько та ін. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 40 с 3.Ружицький В.А. Основи петриківського розпису: Навч.-метод. посіб. / В.А. Ружицький, А.О. Малиніна. – Харків: Скорпіон, 2003. – 112 с.4.Харченко О.В. Мистецтво петриківського розпису [Текст] : навч.-метод. посіб. / Олена Харченко, Наталя Горшкова-Кандаурова. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 71, [1] с. : іл., табл., портр. 5.Традиції петриківського розпису [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://petdnepr.at.ua/publ/petrikivskij_rozpis/17-1-0-452.


 
ЗМІСТ
Передмова…………………………………………………………………………………….4РОЗДІЛ 1. Інструмент та матеріали для оздоблення виробу……………………………………………………………………………………………61.1. Інструмент для петриківського розпису………………………….61.2. Виготовлення пензлика із котячої шерсті……………………….71.3. Вибір матеріалів для петриківського розпису…………………9РОЗДІЛ 2. Елементи петриківського розпису……………………………122.1. Колористика в петриківському розписі…………………………..122.2. Технологічна послідовність виконання елементів петриківського розпису…………………………………………………………………14Висновки……………………………………………………………………………………….44Список рекомендованої літератури………………………………….............45Додатки…………………………………………………………………………………………46Додаток А ………………………………….……………………………………….46Додаток Б ……………………………………….………………..............................51Додаток В ………………….……………………………………………..………….52Додаток Д …………………………………………………………………………...53Додаток Е ……………………………………………………………………………..57Додаток Ж …………………………………………………………………………..59Додаток З …………………………………………………………………………….62


 


Навчально-методичне видання

ДИДЯК Богдан Ярославович
ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАН%D