ДЕПАРТАМЕНТ  ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №10

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

 

 

Роль  «Екошколи»

 у вихованні екологічної культури школяра

номінація « Навчально – методичний посібник»

                                                       

   Сапон  Світлана Григорівна

вчитель біології

«спеціаліст вищої категорії»

                                тел. (097) 233-60-57.

 

                   

 

            

                                                           м. Вінниця

2016

 

 Автор Сапон Світлана Григорівна, вчитель біології закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10  ВМР»

 

 

Сапон С.Г. Роль «Екошколи» у вихованні  екологічної культури школяра. Методичний посібник /Сапон С.Г. – Вінниця: ММК, 2016.   114 с.

 

Рецензенти:

Мудрак О.В. доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології та природничо-математичних дисциплін Вінницького ОІПОПП.

Мксименюк О.М. заступник директора з навчально-виховної роботи закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10  ВМР»

 

 

 

Рекомендовано науково – методичною радою

закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10  ВМР»

 (Протокол №4   від  18.11.2015  р.)

 

 

 

 

 

      В методичному  посібнику розкривається роль  «Екошколи»  у вихованні екологічної культури школяра ,  а також презентується програма розвитку «Екошколи»,  проводиться аналіз ефективності її застосування.

      Для вчителів природничих дисциплін, які працюють над розвитком екологічної культури школярів , а також для широкого загалу.

 

ЗМІСТ

        ВСТУП………………………………………………………………………….4

        РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ

КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРА

        1.1. Проблема формування екологічної культури школяра в науковій літературі…………………………………………………………………………….7

        1.2.  Формування екологічної культури школяра як першооснова природоохоронної роботи…………………………………………………………16

        1.3. Формування екологічної культури школяра в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»…………………………...................................................................................21

       РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРА В ПРАКТИЦІ  РОБОТИ ЗАКЛАДУ  «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ №10 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

       2.1. Впровадження обласного освітнього проекту «Екошкола-школа майбутнього» в    природоохоронну роботу закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської  ради»…………………………………….27

      2.2.  Формування екологічної культури школяра в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»…………………………...38

      2.3. Результативність роботи Екошколи в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»……………………………………..39

    ВИСНОВКИ…………………………………………………….........................44

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….…..45

    ДОДАТКИ………………………………………………………………………47

 

 

 

 

ВСТУП

      Ми живемо у світі інформаційних технологій. З кожним днем інформаційний потік на дорослих і дітей постійно зростає, а наше середовище все більше і більше опановують сучасні цифрові технології. Сучасне життя пред'являє до школи нові вимоги. Це не тільки нові технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання. Cучасні актуальні проблеми взаємостосунків суспільства і природи висувають невідкладні завдання і одне з них - виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу.    

     Екологічна ситуація, яка склалася у сучасному світі, нагально вимагає швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості і екологічної культури. У зв'язку з цим, екологічна освіта і екологічне виховання школярів стають новим пріоритетним напрямком педагогічної теорії і практики. У цій системі особливе місце належить школі - найважливішій ланці становлення особистості. Екологічна освіта – це самостійний елемент загальної системи освіти, що виконує в ній інтегративну роль.

       Екологічна культура - частина загальної культури, шлях до формування якої лежить через ефективну екологічну освіту.

Мета екологічної освіти – формування екологічного світогляду особистості; формування екологічної культури молодого  покоління; формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

Завдання – сформувати систему знань, умінь і навичок, які забезпечать відповідальність за стан навколишнього середовища, що виключає споживацьке ставлення до природи та здатність приймати  екологічно грамотні рішення на основі нового стилю мислення.

Екологічна освіта  необхідна для формування людського ставлення до природи, визначення допустимої межі її перетворення. Школа майбутнього –це школа всебічного розвитку особистості, якій притаманні екологічний світогляд, екологічне мислення, екологічна культура , мораль, етика.

Головною метою екологічної освіти є:

•         оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв’язки в природі, що склалися впродовж тривалого історичного розвитку; формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності, життєвої позиції в питаннях екології;

•         розуміння учнями сучасних проблем навколишнього середовища й усвідомлення їх актуальності для себе, рідного краю, своєї країни і всього людства; розвиток особистої відповідальності за стан навколишнього середовища;

•         засвоєння ціннісних орієнтацій як кращих досягнень загальнолюдської і національної культур; зосередження уваги на аналізі власної поведінки, почутті обов’язку перед довкіллям; розвиток потреби спілкуватися з природою;

•         розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища; оволодіння формами  екологічно грамотної поведінки; засвоєння народних традицій у взаємовідносинах людини з природою; залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної діяльності.

Виховуючи в учнів екологічну культуру, доцільно використовувати такі методи, форми і методичні прийоми навчання, які:

•         стимулюють учнів до постійного отримання знань про навколишнє середовище;

•         сприяють розвитку творчого мислення, умінню передбачати можливі наслідки природо перетворювальної діяльності;

•         забезпечують розвиток дослідницьких умінь і навичок,навчають приймати екологічно доцільні рішення і самостійно здобувати нові знання;

•         залучати учнів до практичної діяльності з розв’язання проблем навколишнього природного середовища.

      Формування екологічної культури – це крок до формування майбутньої еліти України, тому що від екологічної культури та свідомості майбутніх поколінь залежатиме майбутнє покоління України і всієї планети загалом. Тому школа покликана дати учням основи екологічних знань, сформувати екологічний стиль мислення, навчити правил екологічно доцільної поведінки та здорового способу життя, тобто виховувати екологічно культурну особистість.

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ               КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРА

 

1.1.         Проблема формування екологічної культури школяра в науковій літературі.

          Соціально-економічні перетворення в світі, Україні породжують численні виклики сьогодення.  Людство своєю діяльністю порушує систему зв’язків у складній системі, що саморегулюється – біосфері. Поглиблюється протиріччя між природою та людиною. Економіко-екологічна ситуація багатьох країн світу характеризується як кризова. У всьому світі спостерігається посилення впливу антропогенного фактора на природу, що проявляється у вичерпанні природних ресурсів, щорічному збільшенні потреби в природних ресурсах, забрудненні повітряного та водних басейнів, деградації ґрунтів, зменшенні біорізноманіття видів, руйнуванні озонового шару – захисного бар’єра атмосфери, нагромадженні парникових газів, що спричиняють антропогенні зміни клімату Землі.

         Вищезазначене ставить під загрозу подальший розвиток цивілізації, існування людської цивілізації.  Екологічна криза зумовила активний пошук шляхів подолання екологічних викликів: впровадження раціонального природокористування, чистих екологічних технологій, розвиток альтернативних джерел енергії. Порушення в біосфері досягли таких масштабів, що запропоновані еколого-економічні моделі господарської діяльності не спроможні вирішити глобальні екологічні проблеми. Постала нагальна потреба у переосмисленні людством стратегії взаємодії з довкіллям, подоланні кризи в свідомості людини, в розумінні та усвідомлюванні людиною власного місця в природі.

          На важливості глобальних екологічних проблем суспільства наголошується в міжнародних документах, прийнятих упродовж останніх 15 років, зокрема: «Ріо+5» (Ріо-де-Жанейро, 1997 р.), «Стан світу – 2002» (Йоганнесбург, 2002 р.), резолюція П’ятої Всеєвропейської конференції «Довкілля для Європи – 2003» (Київ, 2003 р.), «Довкілля для Європи – 2007» (Белград, 2007 р.), екологічна кампанія «Очисти Світ – 2009» (Австралія, 2009) та ін.

         На Конференції ООН Ріо-1992 світовому співтовариству запропонована концепція сталого розвитку. В концепції сформульовані шляхи гармонізації суспільства і довкілля, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб суспільства за умови збереження й відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи і вимогами людей усіх поколінь. Сталий розвиток передбачає таку форму розвитку суспільства, коли, задовольняючи потреби сьогодення, людство не знищить перспективи задоволення потреб майбутніми поколіннями. Аналіз сучасних моделей коеволюції людства і природи дає підстави дійти висновку про оптимальність моделі стійкого розвитку. Реалізація стратегії сталого розвитку потребує докорінного переусвідомлення діяльності людства у навколишньому середовищі.  Вищезазначене зумовлює актуальність проблематики, необхідність формування екологічної культури як найдієвішого засобу переорієнтації впливу людини на навколишнє середовище.

         В сучасному соціоцивілізованому світі людина стикається з величезною кількістю надзвичайно складних проблем, від розв’язання яких залежить не лише якість сучасного життя, але й сама можливість існування людства в майбутньому. Найбільш значущою з-поміж них є проблема формування нової системи планетарних цінностей, яка примусила б людей відмовитися від позиції „вінця творіння” й насилля над природою [1].

         Глобальна екологічна криза зумовила необхідність переосмислити всі досягнення світової цивілізації й внесла докорінні зміни у відносини суспільства й природи. Сьогодні стає цілком зрозуміло, що споживацьке, нешанобливе ставлення до природного середовища, нерозуміння його самоцінності призвело до важких, а в деяких випадках незворотних наслідків. Сучасна екологічна ситуація вимагає кардинального перегляду поглядів і переконань людини в її стосунках з навколишньою природою [2; 3; 4]. Сьогодні виникла гостра необхідність у штучному підтриманні природних умов свого існування заради виживання цивілізації, оскільки посилення спустошення природи очевидне для всіх. Коренем цієї проблеми є глибока моральна, ціннісна криза особистості, одним із сумних аспектів якого є знищення природного середовища. Тобто проблема екологічної кризи - це актуальна педагогічна проблема, від розв’язання якої залежить майбутнє всього людства.

       Важливою умовою розв’язання сучасних екологічних проблем є екологічна освіта й виховання молодого покоління, оскільки саме з дитячих років людина повинна сприймати себе як невід’ємну частину природи, бо в цей період життя формується світогляд, закладаються моральні цінності, моделюється культура поведінки особистості. У найважливіших документах міжнародного й державного значення зазначено, що екологічна освіта сьогодні є необхідною складовою гармонійного й екологічно безпечного розвитку. Одним із стратегічних напрямів сучасної екологічної освіти є формування поколінь з високою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом на принципах гуманізму, екологізації мислення, міждисциплінарної інтеграції, історизму та системності з метою збереження й відновлення природи України та її біологічного різноманіття [5]. Висока якість життя людства може забезпечити тільки екологічно компетентне покоління зі сформованим екологічним світоглядом, з новими ціннісними орієнтаціями й установками, з активною екологічною позицією. Ці якості особистості можливо сформувати в процесі реалізації екологічної освіти й виховання молоді.

         Найбільш актуальними для формування екологічної грамотності, екологічного світогляду школярів є три аспекти екологічної освіти: екологічна освіта й виховання в загальноосвітніх школах; екологічна освіта й виховання в позашкільних закладах; екологічна освіта й виховання в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності. Ці аспекти є найбільш значущими у формуванні екологічної культури школярів, яка є результатом екологічногої освіти.

        У наш час екологія розглядається не тільки як комплексна міждисциплінарна наука, але й як парадигма, що пронизує усі наукові знання. Витоки сучасної екологічної кризи науковці вбачають у вченнях доби Середньовіччя, за часів розповсюдження парадигми панування людини над природою. Світоглядні ідеї Просвітництва були спрямовані на підтримку прогресу, розвитку техногенної цивілізації. Показовим є висловлювання             Р. Декарта про те, що «на зміну старої філософії необхідно розробити практичну науку, що допоможе людині стати господарем та власником природи». Протягом століть нагромаджувалися протиріччя людини, суспільства й навколишнього середовища. У процесі «власницького» відношення людини до довкілля виявилися значні порушення в екосистемах, вплив антропогенного фактора перевищив здатність біосфери до самовідновлення та саморегуляції. Наслідками такої ситуації стали порушення незворотного характеру, що призвели до численних екологічних катастроф, які спостерігаються у світі.

          Проблеми формування екоцентричного мислення, екологічної свідомості та екологічної культури особистості досліджені у працях зарубіжних та українських учених: біологів, культурологів, філософів, педагогів. Принцип благоговіння перед життям    А. Швейцера став основною засадою екологічної етики; усвідомлення екологічної проблеми як глобальної, прогнозування розвитку екологічних систем, глобальна модель розвитку людства і природи розглянуті в працях діячів Римського клубу – Д. Медоуза, Дж. Форрестера, А. Печчеї, концепція ноосфери як найвищого ступеня розвитку біосфери розроблена В.Вернадським; екологічні закони взаємодії суспільства і природних систем сформульовані Б. Коммонером; істотні ознаки сучасної екологічної ситуації та її кризового стану окреслені Ю. Одумом; парадигма етики відповідальності запропонована А. Наєссом та Г. Йонасом. Філософське та соціальне осмислення екологічних загроз розглядаються в працях В.Крисаченка, В. Борейка, Е. Гірусова, М. Кисельова, М. Хилька, Л. Юрченко, І. Звєрєва, О. Салтовського, А. Урсула. 

           У наявній науковій літературі існує декілька трактувань поняття екологічної культури. В. Крисаченко пропонує розглядати екологічну культуру як сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, стійку рівновагу в системі «людина – довкілля» та як теоретичну галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної [2]. І. Звєрєв трактує екологічну культуру як частину загальної культури людини, що стосується всіх сторін матеріального і духовного життя суспільства, кожної людини [3]. Аналізуючи існуючі дослідження, можна виокремити особливості основних підходів до розуміння сутності екологічної культури: у першому випадку акцент ставиться на синтезі термінів «екологія» та «культура» та представляє її як частину загальної культури, яка опосередковує взаємини людини та навколишнього середовища.

          Інший підхід до визначення екологічної культури ґрунтується на тому, що термін «культура» (лат. сultura – покращення) початково визначав обробку землі, ґрунту, що дає можливість говорити про первинний сенс поняття «культура» як «екологічної дії». Незважаючи на спроби протиставлення культури та природи, ці поняття є взаємопроникними та знаходяться у постійній взаємодії [4].  

         Неможливо відокремити екологічну культуру від загальної культури людини. Екологічну культуру можна розглядати як окрему форму в структурі загальної культури. Високий рівень екологічної культури передбачає уміння гідно оцінити кожен фрагмент природи як частину глобального світу. За таких умов спостерігаємо цілісність світу людини і людини в світі.  При дослідженні феномену екологічної культури неможливо залишити осторонь такий важливий компонент екологічної культури, як екологічна свідомість. Л.І. Юрченко зазначає, що «екологічна свідомість виступає регулятором екологічної діяльності з оптимізації взаємовідносин у системі “природа – суспільство”, тобто виступає важливим компонентом екологічної культури» [5]. Розуміння напрямів гармонізації відносин між людством і природним середовищем, що постійно змінюється під впливом антропогенного фактора, можливе тільки на засадах екологічної свідомості. Здатність узагальненого, цілеспрямованого, творчого відображення, що робить людину здатною діяти згідно з екологічними імперативами – наявність екологічної свідомості, впливає на формування світогляду. Таким чином, єдиний вектор розвитку – формування нового екологічного світогляду, екологічного мислення, екологічної свідомості, екологічної етики – складових екологічної культури.

        Елементи екологічної культури проявляються в різних сферах життя суспільства: економічній, соціальній, політичній, духовній, моральній.  Формування екологічної культури має відбуватися впродовж життя засобами екологічного виховання, екологічної освіти, шляхом формування екологічної свідомості та екологічної відповідальності, з позицій екологічного світогляду. Науковими підвалинами екологічного світогляду, базою нового мислення є вчення про біосферу та ноосферу В.І. Вернадського. За В.І.Вернадським, ноосфера (від грец. noos – розум і sphaira – сфера, середовище) – сфера взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна людська діяльність виступає вирішальним чинником її розвитку. Ноосфера є якісно новою формою існування біосфери, що виникає за умов оптимальної взаємодії суспільства та природи, їй притаманний тісний взаємозв’язок законів природи із законами мислення і соціально-економічними законами.

           У сучасних дослідженнях запропоновано концепцію філософії сталого розвитку, аспектом якої є ноосферно-екологічна культура. Ноосферно-екологічна культура розглядається як складова оптимізаційного процесу взаємостосунків суспільства і довкілля [6].  Формування екологічної культури здійснюється на основі екологічної освіти й екологічного виховання. Освітній процес є невід’ємною частиною освітнього середовища, в якому відбувається розвиток людини в системі «людина – навколишнє середовище».  Екологізація освіти включає: систему екологічних знань, систему вмінь і навичок з раціонального природокористування, систему практичних дій.

           За останні кілька десятиліть пройдено складний шлях формування змісту екологічної освіти. Аналіз літератури показав, що найбільш актуальним для нього завжди був природничонауковий підхід. Екологічна освіта зародилася й розвивалася в руслі природознавства, і у зв’язку з цим елементарні екологічні знання учні здобували в процесі вивчення географії, біології, хімії, фізики. Зміни в змісті екологічної освіти значною мірою обумовлено особливостями взаємовідносин суспільства й природи в той чи інший період. У 60-і - 70-і рр. відбувалось усвідомлення суспільством специфіки взаємовідносин людини й природного середовища в умовах НТР, це відбилося й на змісті екологічної освіти. У цей період прийшло перше усвідомлення людиною всієї серйозності екологічної ситуації, глобальності екологічних проблем, що зумовило організацію природоохоронного руху, який охопив увесь світ. У цей період у західних країнах з’явилися нові парадигми взаємодії суспільства й природи (біоцентризм, екоцентризм, антиантропоцентризм, глибинна екологія й та ін.), це сприяло активному розвитку природоохоронної освіти в Україні [7]. З 60-х років у деяких університетах було активізовано науково-дослідницьку діяльність у галузі охорони навколишнього середовища, з’ явилися центри територіального планування для вивчення екологічних проблем (у Франції, США, Канаді).

         У 80-і роки в суспільстві відбувається вироблення тактики пом’якшення соціально-екологічної ситуації й здійснюються спроби усунення найбільш гострих локальних і регіональних екологічних проблем [14]. На І Міжнародній конференції (Тбілісі, 1987), присвяченій екологічним проблемам, було зазначено, що освіта в галузі охорони навколишнього середовища має бути включена в навчальні програми всіх дисциплін, а не розвиватися в рамках одного предмета, оскільки саме така модель екологічної освіти сприятиме розумінню єдності природи й людської діяльності в ній.

            У 90-і роки, коли екологічні проблеми стали справжньою загрозою для людства й усе частіше проявлялися як екологічні катастрофи, що руйнують усе на своєму шляху, суспільство прийшло до розуміння того, що для продовження свого існування на планеті необхідно виробити єдину глобальну стратегію загальносвітового розвитку, яка забезпечить збереження природних ресурсів й охорону природи. У 80-і - 90-і роки екологічна освіта в багатьох розвинутих країнах стає складовою навчальних програм шкіл усіх рівнів. У цей період екологічна освіта була покликана формувати усвідомлення необхідності збереження природного середовища й раціонального природокористування. У ці роки вона набула особливого статусу, відбулося розуміння суспільством її універсальної значимості, гострої необхідності в її здійсненні.

           У цей час з’явилися наукові роботи таких відомих педагогів, як І. Д. Звєрев, А. Н. Захлєбний, І. Т. Суравегіна, Л. П. Салєєва, В. М. Назаренко та ін. У дослідженнях було розроблено умови реалізації екологічної освіти в школі, її основні принципи, до яких належать: міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури школярів, систематичність і неперервність вивчення екологічного матеріалу, взаємозв’язок глобального, національного й краєзнавчого. Значний інтерес у контексті розвитку екологічної освіти школярів становлять дослідження екологічної психології та екологічної педагогіки, які дозволили виявити механізми формування екологічного мислення, свідомості, екологічної культури школярів, що відкрило нові можливості для встановлення відповідності педагогічного процесу психологічному формуванню всіх цих якостей в учнів.

            У 90-і - 2000-і роки екологічна освіта й виховання стають невід’ємною умовою стратегії стійкого розвитку. „Стійкий розвиток - це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасних поколінь і не ставить під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Освіта для стійкого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство повинно радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного й соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя майбутніх поколінь” [6, с. 11 - 44].

            В останнє десятиліття в Україні проблемі екологічної освіти школярів приділено достатню увагу й з боку дослідників, і з боку держави, що підтверджує низка прийнятих документів, які стали законодавчою основою екологічної освіти в нашій країні [5; 8; 9]. У них окреслено контури методологічного й структурного оновлення середньої освіти, складовою частиною якої є екологічна освіта. Визначено, що сучасна освіта - це освіта для людини, центром навчально-виховної діяльності є дитина, а стержнем освіти - розвивальна, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, уміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’ язання проблем, прагне змінити на краще власне життя й життя своєї країни. Одним із найважливіших завдань загальноосвітньої школи є формування в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної й соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної та практичної діяльності.

        Важливим аспектом формування екологічної культури є національна складова, що враховує історичний досвід етносу у взаємодії з довкіллям, ставлення до навколишнього середовища. Саме національна екологічна культура є основою для екологічного виховання та екологічної освіти впродовж життя. Екологічна складова світогляду поряд з теоретичними знаннями може налічувати побутові знання у вигляді звичаїв, традицій.

                 Незважаючи на той факт, що проблема формування екологічної культури активно досліджується в Україні, на даний час не розроблені якісні та кількісні критерії, що дозволяють визначати рівень екологічної культури особистості та суспільства в цілому. У сучасній екологічній освіті спостерігається розірваність теоретичних знань школярів з вирішенням практичних задач. Досить низька ефективність екологічної освіти спостерігається у зв’язку з недостатнім впровадженням в навчальний процес інноваційних форм, методів навчання.

        Отже, формування екологічної культури є динамічним й комплексним процесом, на ефективність якого впливає екологоціннісна та освітньосередовищна складова. Для оптимізації процесу екологічної освіти необхідно впроваджувати інноваційні педагогічні технології, колективну творчу діяльність, інтерактивні технології, проектну діяльність, тобто евристичну діяльність.  Напрямом подальших досліджень може стати розробка критеріїв, інструментарію експериментів визначеності екологічної культури у школярів, рейтингу екологічної культури особистості та суспільства у цілому. Використання комплексного підходу до екологічної освіти й виховання школярів дозволить реалізувати його завдання й отримати екологічно компетентне покоління зі сформованим екологічним світоглядом й активною екологічною позицією.

 

 

1.2.         Формування  екологічної культури школяра як першооснова природоохоронної роботи

         Сучасний школяр вступає в життя, в епоху не тільки бурхливого                                 розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демографічного вибуху. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість. Основними показниками екологічної культури визначають знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння взаємозв’язку їх існування і того, що природа склала першооснову становлення й еволюції людства, визначення соціальної зумовленості взаємовідносин людини і природи, подолання споживацького ставлення до природи як джерела матеріальних вигод, уміння передбачити наслідки впливу діяльності людини на біосферу Землі, підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, вміння зберегти сприятливі природні умови і конкретну працю.

            Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві. І тут першочергова роль належить сім’ї. Особливе місце у формуванні екологічного світогляду відводиться загальноосвітній середній школі. Вивчення в школі природничих наук формує основи екологічних знань та наукові засади природокористування. Природоохоронні знання необхідні для вдосконалення самого навчально-виховного процесу, формування цілісної картини світу. Екологічна освіта і виховання в школах мають реалізуватися неперервно і послідовно, комплексно і на міжпредметній основі, формувати певні переконання відповідно до набутих знань, а також практичні навички й активну життєву позицію щодо збереження природи.

         Тому зміст природоохоронної освіти повинен включати систему знань про особливості природи і взаємовідносини суспільства і природи, вміння і навички з її вивчення, збереження і відтворення.

        Розглянемо більш детальніше поняття екологічної культури, освіти і виховання. Екологічна культура, освіта і виховання – це категорії, які відображають певну етапність у формуванні особистості школяра. 

      Екологічна освіта представлена системою знань, направлених на засвоєння теорії і практики загальної екології, включає елементи географічних, біологічних знань. Екологічне виховання здійснюється посередництвом впливу на свідомість в процесі формування особистості з метою розвитку соціально- психологічних установок і активної громадянської позиції. Екологічна культура – складова частина загальноосвітньої культури, характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем в майбутньому розвитку школяра.

             Екологічна освіта озброює людину необхідними знаннями про особливості взаємодії суспільства і природи, ходу природних процесів, впливу на них антропогенних навантажень і несприятливих наслідків такого впливу. Екологічне виховання формує певні навики поведінки школяра в природному середовищі. І тільки осмислена поведінка в природі у відповідності з отриманими знаннями і навичками є свідченням екологічної культури особистості. Триєдність екологічної освіти, виховання і культури передбачає їх послідовний взаємопов’язаний розвиток. Кожен із названих компонентів займає відведену йому ―екологічну нішу, а процес формування можна вважати цілеспрямованим за умови поточної реалізації освітніх і виховних екокультурних завдань.

           Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складена: екологічними знаннями; екологічним мисленням; культурою вчинків; культурою екологічно виправданої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденну норму вчинків. Проявом екологічної культури є екологічно обумовлена діяльність.

                 Отже, екологічна освіта повинна включати загально-наукові, морально-естетичні і практичні аспекти. Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватись на принципі ―випереджуючого відображення. Тобто у свідомості школяра повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу. Провідним принципом екологічної освіти і виховання є принцип: ―мислити глобально – діяти локально.

                Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти у сучасних навчальних закладах будується на засадах:

- комплексного розкриття проблем охорони природи;

- взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері;

- включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи;

- поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, екологічні акції);

- використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби

 та ін.);

-поєднання класної та позакласної природоохоронної роботи.

           Екологічне виховання як систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у школярів екологічної культури.  Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.

        «Гадаємо, — писав В. Сухомлинський, — що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо»[1] Завдання екологічного виховання — сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

            Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства. На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

              Основними принципами екологічного виховання є принципи: матеріальної єдності світу, краєзнавчий, принцип комплексності, безперервності, патріотизму і т.і. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка повиння бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Згадаємо слова В.Сухомлинського, про виняткову роль природи у вихованні дитини та загалом у її житті. Зокрема, цінність природи розглядається не лише в естетичній, а й у морально-етичній площині - як одного із засобів диференціації категорій добра і зла (скажімо, добро - збереження будь-якої форми життя, сприяння його розвитку, зло - байдуже чи хижацьке ставлення до природи, знищення будь-якої форми життя).

       Доречним тут буде згадати вислів Чарльза Дарвіна: «Людина мусить постійно спілкуватися з природою, інакше вона буде бідніти емоційно, слабнути інтелектуально, а зрештою - деградувати морально.»

       Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах формування особистості, на кожному ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості.  Виділяють чотири етапи залучення дітей до світу природи. На першому етапі вчать їх бачити і розуміти красу навколишнього світу; мета другого − сформувати в молодших школярів потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитися до природи, охороняти і збагачувати її; на третьому етапі учні усвідомлюють, що природа не є чимось відстороненим від людини, що людина − це своєрідний вихованець її: через спілкування з природою людина виховує в собі найкращі моральні якості. Четвертий етап − становлення екологічної відповідальності у випускників навчального закладу як основної риси особистості на основі системних знань про екологічні проблеми сучасності і можливості впровадження концепції сталого розвитку сучасної цивілізації і навколишнього середовища.

               Таким чином, бачимо, що екологічна культура, екологічна свідомість формується тільки шляхом тривалого й поступового пізнання довкілля. Це складний багатогранний психолого-педагогічний процес, що починається з раннього дитинства. Відомо: чим швидше розпочинається навчання, тим кращими бувають результати.

               Доведено також, що елементарні і наочно продемонстровані взаємозв’язки природних явищ доступні вже дітям дошкільного віку. Тому це може бути практична діяльність природоохоронного спрямування, безпосереднє спілкування з природою чи просто словесна інформація про неї, поєднання з іншими засобами впливу, наприклад з музикою, малюванням, поезією, сюжетно-рольовими іграми відповідної тематики тощо.[12]

             Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — писав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».[1]

                В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс  політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія і правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

       Важливу роль у формуванні екологічної культури відіграє залучення школярів до природоохоронної діяльності: спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.

     Отже, результатом екологічного виховання є сформована екологічна культура школяра, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо- перетворювальної діяльності людини.

 

 1.3  Формування  екологічної культури школяра в  закладі

«Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»

          В сучасному суспільстві проблема формування екологічної культури школяра  стоїть досить гостро. І тому школа не може залишатися осторонь.

          На сьогодні термін «екологія» несе не лише біологічний зміст, а й соціальний. Проголошуючи територію України зоною екологічного лиха, Верховна Рада визначила одне з основних завдань держави – зупинити екологічну кризу і підводити суспільство до гармонійних відносин з навколишнім середовищем. У зв'язку з цим «Концепція безперервної освіти в Україні» і Закон «Про екологічну освіту і виховання» передбачають органічне входження у безперервний навчально – виховний процес. Екологічну освіту і виховання треба починати з дитинства і продовжувати усе життя. У першу чергу потрібна екологізація свідомості, формування певного світогляду, яке визначає святість усього живого світу, що оточує нас.

           Часто доводиться чути: саме хімія винна в тому, що екологічна ситуація погіршилася. Діти слідом за дорослими стверджують, що у нас «погана екологія», не підозрюючи, що екологія – наука про стан навколишнього середовища – не буває поганою або гарною. Безумовно, стан довкілля не може не викликати тривоги. Але звичайний школяр не здатний проконтролювати процес розміщення радіоактивних відходів або зупинити «шкідливе» виробництво. Формувати екологічну культуру школяра слід починати не в космічних масштабах, а прямо тут, біля свого будинку, на своїй вулиці. Тільки усвідомлюючи особисті можливості, навчившись вирішувати найближчі екологічні проблеми, людина зуміє замислитись про долю всесвіту в цілому.

    Формування  екологічної культури  школяра   ґрунтується на гнучкому поєднанні роботи «Екошколи» та соціально-культурного середовища.

   Соціально-культурне середовище школяра  містить складові:

      Родинне виховання. Першооснови екологічної культури у школярів закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі. Екологічне виховання дитини – це виховання гармонійної особистості. Формування екологічної культури дитини – дуже важлива складова її гармонійного розвитку. Для української родини вона традиційно формується від самого народження немовляти. Адже українські народні колискові, казки, прислів’я, дитячі пісеньки спрямовані на виховання любові до тварин, бережливого ставлення до оточуючого середовища, а прикмети і повір’я вчать розуміти та берегти   природу, жити у гармонії з нею.

        Громадські організації. Екологічне виховання у громадській організації здійснюється таким чином, щоб надати можливість кожній дитині взяти участь у цікавих, обов’язково практичних, природоохоронних заходах. Такі заходи допомагають не тільки підвищити рівень обізнаності в сфері екології, не тільки сформувати власний екологічний світогляд, а й стати лідерами в колективі.

Засоби масової інформації. Взаємодія із ЗМІ відбувається у формах:  написання прес-релізів, інформаційних  та проблемних статей, проведення інтерв'ю та соціологічних опитувань. Взаємодія із ЗМІ дитині  дає можливість  навчитися опосередковано спілкуватися з місцевою громадою,  доносити  сутність екологічних проблеми, викликати зацікавленість та бажання включитися у громадську діяльність.

  Інтернет. Інтернет-мережа сприяє пошуку організацій партнерів для   спільної діяльності, участі у електронних конференціях та форумах, моніторингу міжнародних, національних та регіональних заходів екологічного спрямування, поповнення інформаційної бази. Формування комунікативних навичок забезпечує підвищення ефективності взаємодії особистості з суспільством, відкриває простір для пошуку інформації, налагодження контактів, толерантної взаємодії, що є своєрідним підгрунтям формування екологічної культури.

Неформальні організації. Основне покликання   неформальних організацій полягає в оперативному, ефективному і максимальному поширенні інформації екологічного змісту, якнайшвидшому формуванні громадської думки, пропагуванні здорового способу життя, природовідновлювальних технологій освоєння довкілля.

«Екошкола» включає:

Проекти. Застосування проектної діяльності спрямоване на становлення у дитини досвіду самостійного та колективного пошуку нових знань і використання їх в реальних умовах; на формування передумов поступового входження дитини у суспільство, визначення її професійної орієнтації. Проектна діяльність спрямована на інтереси дитини, передбачає перспективне дослідження, інтегрування, орієнтування на "кінцевий продукт", тренування соціально-комунікативних навичок.  Проектна діяльність сприяє формуванню передумов поступового входження дитини у юридично-правові, адміністративно-управлінські та громадські взаємини. З цієї точки зору соціально-екологічне проектування є досконалим простором, в якому розгортаються правові контакти дитини, вона набуває досвіду соціальної взаємодії.

Екологічні акції. Екологічні акції – дієва форма екологічного виховання. Акція може бути епізодичною або постійною. Такі заходи формують активну життєву позицію дитини, і тому їх треба проводити, починаючи з першого класу школи.

Екологічні екскурсії .  Один з методів вивчення предмету екології. Разом з тим їх можна розглядати як урок у живій природі. Проводять такі екскурсії з різною метою і в різних біогеоценозах: у лісі, парку, на луках, біля боліт і озер. Об'єктами вивчення при цьому є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсії учні вчаться спостерігати за об'єктами і явищами, аналізувати їх, робити висновки і узагальнення.

Олімпіади. Інтелектуальні змагання на освітньому просторі України,  покликані заохотити учнівську молодь до вивчення окремих предметів. Це можливість учнів виявити свої можливосі, знайти своє покликання.

Науково-дослідна робота. Дослідницька діяльність - вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

     Сучасна  школа намагається формувати  екологічну культуру учнів не тільки за допомогою традиційних технологій навчання, а насамперед пошуку та використання інноваційних технологій, які активізують інтелектуальну діяльність, стимулюють до самостійного пошуку нових знань, розвивають в емоційному відношенні. В той же час найкращі наміри школи залишаться малоефективними, якщо діти в лісі під охороною бачитимуть «здорову» природу, а у повсякденному житті – спотворені, завалені сміттям рослини [3].                      

     До заходів, спрямованих на формування екологічної культури школяра, які використовуються в школі, належить акції по упорядкуванню прилеглих територій та шкільного двору. В результаті колективних зусиль школа перетворюється на біотоп, де взаємодіють людина і природа, де учні можуть на власні очі побачити, що їхня активність робить світ більш сталим. Розпланування шкільного саду, квітника, догляд за деревами, сприяють розвитку практичних навичок, формують відповідальність за стан та естетичний вигляд створеного природного куточка.

        У формуванні в учнів екологічної культури  значна увага приділяється розвитку екологічного мислення, яке пов’язується з умінням приймати доцільні рішення щодо будь-яких дій у навколишньому середовищі, передбачити їхні наслідки. Вважається, що розв’язання завдань, вибір правильних рішень в альтернативних ситуаціях, пов’язаних із навколишнім середовищем, сприятимуть розвитку розумових якостей учнів, позитивно позначаться на формуванні екологічної культури школяра.

        У зв’язку з цим при формуванні  моделі екологічної культури школяра використовуються методи пошукового характеру, які стимулюють пізнавальну діяльність учнів, збуджують у них допитливість, бажання дослідити малознайомі екологічні явища або якості окремих природних об’єктів, узагальнити отримані дані, зробити висновки щодо їхнього стану або трансформацій та рекомендацій з розв’язання тих чи інших завдань екологічного характеру, безпосередньо взяти посильну участь у природоохоронній роботі.

        На формування екологічної культури у школярів спрямоване і використання практичних методів, які активізують діяльність з вивчення і захисту природи, збуджують почуття турботливості, відповідальності за природні об’єкти. Прикладом може бути створення «зеленого середовища» у шкільному приміщенні (коридорах, класах), де учні, виявляючи художній смак та умови існування кімнатних рослин, створюють з них «екологічний оазис». Позитивним у формуванні екологічної культури у школяра є те, що до її створення залучається соціально-культурне середовище: родина, громада міста, преса, телебачення, інтернет. Це дозволяє школярам вивчати навколишнє середовище не тільки по підручниках, але й з реального життя.

     Позитивним у формуванні екологічної культури у школяра є те, що до її створення залучається соціально-культурне середовище: родина, громада міста, преса, телебачення, інтернет. Це дозволяє школярам вивчати навколишнє середовище не тільки по підручниках, але й з реального життя. Цьому сприяють значною мірою такі форми роботи як акції, екологічні екскурсії, польові практикуми, екологічні стежини, флешмоби.

        Вивчивши різні джерела інформації (газетні статті, науково-популярну літературу тощо), учні наводять конкретні приклади забруднення людиною водойм, повітря, грунту та наслідки, до яких це призвело. Школярі дають прості поради по збереженню природи.

        Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у навчальний процес, а проектна технологія знаходить усе більше визнання в системах освіти різних країн світу. Причин тому кілька, і коріння їх не тільки у сфері власне педагогіки, але, головним чином, у сфері соціальній:

- необхідність  передавати учням суму тих або інших знань, скільки навчати одержувати ці знання самостійно, уміти користуватися придбаними знаннями для розв'язування нових пізнавальних і практичних задач;

- актуальність одержання комунікативних вмінь та навичок;

- актуальність широких людських контактів, знайомство з різними культурами, різними точками зору на одну проблему;

- значущість для розвитку людини вміння користуватися дослідницькими методами: збирати необхідну інформацію, факти; уміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

             Отже, здорові зерна  екологічної культури школяра, обов'язково дадуть паростки бережливого ставлення до повітря, чистої води, різноманіття рослинного і тваринного світу в майбутньому. Формування екологічної культури - це скоординована довготривала робота, яка відкриває дитині можливості взаємодії зі світом природи, і стає чинником загального розвитку та формування особистості.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ  ШКОЛЯРА В ПРАКТИЦІ  РОБОТИ ЗАКЛАДУ

« ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ №10 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ »

 

2.1.  Впровадження обласного освітнього проекту «Екошкола-школа майбутнього » в природоохоронну роботу закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»

     Нові вимоги в системі освіти для сталого розвитку України, в основі якої лежить екологічна освіта, потребують нових підходів з погляду методики навчання і виховання. Вони мають однаковою мірою включати економічні, соціальні й екологічні аспекти і стати процесом навчання учнів з чіткою роллю формальної і неформальної освіти.

        Екологічна освіта має стати новим процесом навчання, одним з важливих інструментів переходу до збалансованих (екологобезпечних) моделей виробництва і споживання, формування у школярів нової системи цінностей, що відповідають культурі помірності і принципам збалансованого розвитку загалом. Розвиток екологічної освіти і виховання повинен забезпечити формування екологічно відповідальної поведінки в учнів, формування цілісного (холістичного), міждисциплінарного підходу в процесі навчання і пізнання, необхідного для вирішення сучасних глобальних (національних, регіональних, локальних) проблем і просування до збалансованого безпечного майбутнього.

В  “Про загальну середню освіту”, Концепцією екологічної освіти, Національною доктриною розвитку освіти України визначено, що метою навчально-виховної діяльності освітніх закладів є формування системи гуманістичних цінностей, серед яких цінність людини і природи є пріоритетною. Поряд з тим Концепцією освіти для сталого розвитку (“Порядок денний на 21 століття”) і програмою Декади ООН “Освіта для сталого розвитку” (2005–2014 рр.) рекомендовано загальноосвітнім навчальним закладам, незалежно від їх спрямування, сприяти впровадженню до навчальних програм головних принципів переходу суспільства до сталого розвитку, які передбачають формування здатності особистості вести узгоджений з принципами сталого розвитку спосіб життя.

Тому, у теперішній час екологічна освіта, яка є стрижнем, системоутворюючим фактором освіти для сталого розвитку, стає не лише провідною умовою самореалізації особистості, збагачення її творчого потенціалу, але й фактором сталого розвитку суспільства, забезпечення конкурентоспроможності держави на світовому рівні, підвищення економічного добробуту і екологічної безпеки населення, забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. Екологічна освіта – це самостійний елемент загальної системи освіти, що виконує в ній інтегративну роль.

Екологічна освіта – це сукупність наступних компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура. Кожному компоненту відповідає певний рівень (ступінь) екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань, уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях.

Екологічна освіта – неперервний процес, що має охоплює вікові, соціальні та професійні групи населення і ґрунтуватися на таких принципах:

- системність, систематичність і безперервність, що забезпечують організаційні умови формування екологічної культури особистості між окремими ланками освіти, єдність формальної і неформальної освіти школярів;

- орієнтація на ідею цілісності природи, універсальності зв’язків всіх природних компонентів і процесів;

- міждисциплінарний підхід до формування екологічного мислення, що передбачає логічне поєднання й поглиблення системних природничих знань, логічне підпорядкування різнобічних знань основній меті екологічної освіти;

- взаємозв’язок краєзнавства, національного і глобального мислення, що сприяє поглибленому розумінню екопроблем на різних рівнях; краєзнавчий принцип екологічної освіти має бути вдосконалений і покладений в основу;

- конкретність та об'єктивність знань, умінь та навичок;

- поєднання високопрофесійних екологічних знань з високоморальними загальнолюдськими цінностями, синтез природничо-наукових та соціогуманітарних знань.

Основна мета розвитку екологічної освіти – формування екологічного світогляду особистості; формування екологічної культури молодого покоління; формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мисле-ння і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

На етапі створення і розвитку екологічних шкіл (екошкіл) як інноваційної системи навчально-виховного процесу в системі загальноосвітніх навчальних закладів Вінницької області реалізація гуманного ставлення до природи, формування екоцентричного світогляду, прийняття науково-обгрунтованих рішень направлених на раціональне природокористування передбачає перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до моделі особистісно-розвивальної з використанням мультидисциплінарного (екологізація існуючих навчальних предметів, відповідно до специфіки їх змісту) і внутрідисциплінарного (введення у навчальний процес спеціального предмету екологічного змісту) підходів.

З метою формування екологічної культури школяра  заклад «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницькох міської ради» війшов до програмно-цільового науково-методичного проекту “Екошкола – школа майбутнього”. Вказаний проект є інноваційною моделлю підготовки учнів до проведення експериментальної роботи. Проект «Екошкола» ” затверджений наказом Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (наказ №24 від 28 січня 2015) Даним наказом заклад «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради» включений в перелік закладів обласного рівня, що беруть участь в програмі науково-дослідної  та експериментальної роботи в рамках освітнього проекту «Екошкола-школа майбутнього» на 2015-2020 рр.  Науковий керівник проекту-Мудрак Олександр Васильович, доктор сільськогосподарських наук, професора, завідувач  кафедри екології та природничо-математичних наук КВНЗ “Вінницька Академія Неперервної Освіти”.

Мета проекту:

- впровадження в навчальний процес “Положення про екошколу – школу майбутнього”, яке дозволить створити систему неперервної екологічної освіти школярів області;

- сформувати екологічний світогляд школярів і педагогічних працівників;

- забезпечити високий рівень екологічної культури окремих осіб і суспільства загалом;

- розвивати навички, фундаментальні екологічні знання;

- поглиблювати екологічне мислення і свідомість, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

       Вінниччина, як і кожний регіон України, має свої шляхи реалізації Стратегії збалансованого регіонального розвитку  на 2015-2020 рр., де одним з пріоритетних напрямів є підвищення рівня екологічної освіти, культури і свідомості  пересічних громадян. Важливе місце в системі цієї освіти належить екологічній культурі у школярів.

В межах обласного проекту  в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради» розроблений та реалізується шкільний проект «Екошкола».

  «Екошкола» у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Положенням “Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад” (наказ МОН України від 20.02.2002 року № 114), Положенням “Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” (наказ МОН України від 07.11.2000 р. № 522), Державною національною програмою “Освіта”, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Концепцією екологічної освіти України, Стратегією ЄЕК ООН з освіти для сталого (збалансованого) розвитку, іншими наказами МОНУ і центральних органів виконавчої влади, рішенням місцевих

Метою «Екошколи»   є:

– формування знань на рівні базової та повної середньоїосвіти;

– формування екологічного світогляду учнів;

– формування особистості з новим екоцентричним типом мислення й свідомості, високим рівнем екологічної культури;

– поширення екологічної освіти і виховання школярів з початкових класів;

– створення умов для поглиблення фундаментальної освіти з природничих дисциплін, оновлення змісту науково-дослідницької і практичної діяльності учнів.

 Основними завданнями «Екошколи» є:

– екологічна освіта (навчання) та екологічне виховання дітей;

– навчання дітей на загальному стандартному, академічному і профільному рівнях;

– еколого-патріотичне виховання громадянина України;

– формування ціннісного ставлення до природи, відповідальності за її збереження і відновлення;

– підвищення рівня екологічної культури та екологічної самосвідомості усіх членів учнівського і батьківського колективів,

– формування в учнів відповідального ставлення до довкілля;

– поширення екологічних знань серед членів громади, учнів та їх батьків;

– об’єднання зусиль учнівського, батьківського і педагогічного колективів школи для вирішення екологічних проблем довкілля;

– забезпечення умов для духовного росту, творчої активності й самореа-лізації учнів в процесі залучення до практичної природоохоронної роботи;

– вільний розвиток особистості, виховання поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу й інших націй і народів;

– виховання в учнів поваги до Конституції України, патріотизму, любові до України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності;

• створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку особистості;

• задоволення потреб учасників освітнього процесу в професійному самовизначенні і творчій самореалізації;

– пошук та залучення до навчання здібних, обдарованих і талановитих дітей та молоді, розвиток і підтримка їх здібностей, талантів і обдарувань;

– задоволення духовних та естетичних потреб юних громадян України.

З метою виконання завдань, що стоять перед «Екошкола», та забезпечення найбільш сприятливих умов для розвитку інтересів і здібностей учнів, «Екошкола»   працює  за напрямами:

– екологічна освіта під час навчальної діяльності;

– екологічне виховання під час позакласних заходів;

– позашкільна природоохоронна діяльність;

– неформальні акції на захист довкілля.

Принципи діяльності «Екошколи»:

-принцип єдності навколишнього середовища і людини, заснований на розумінні того, що подальший розвиток суспільства може відбутися лише разом з подальшими розвитком природи, її різноманіттям і багатством;

-принцип міжпредметних зв’язків в екологічній освіті;

-принцип наступності і послідовності в екологічній освіті;

- принцип неперервності (від дошкільного екологічного виховання до екологічної освіти в початкової, базової та старшої школі);

- принцип екологічного світогляду, що базується на переході екологічної грамотності до екологічного світогляду;

-принцип регіонального підходу до вирішення проблем довкілля;

-принцип особистісно-орієнтованого підходу відповідно до сучасних вимог, основним завданням якого є самореалізація, індивідуалізація, соціалізація особистості;

 -принцип компетентнісного підходу щодо вирішення сучасних екологіч-них проблем людства (глобальних, національних, регіональних, локальних);

-принцип реальності екологічних цілей і напрямів у вихованні й навчанні;

-принцип гуманності – формування людських взаємин на оснотовариськості, доброзичливості, національної згоди, співробітництва, взаємної допомоги, турботи й відповідальності, справедливості, правдивості, чесності, сумлінності, порядності;

-принцип демократичності, який полягає в створенні відносин у колективі на основі взаємоповаги прав і свобод учителів, учнів, батьків та організації шкільного самоврядування;

-принцип науковості – розвиток в учнів сучасного наукового екологічного світогляду, розуміння місця й ролі людини у навколишньому світі, суспільстві.

      Основна ідея «Екошколи» – зробити природоохоронну роботу найважливішим ресурсом  формування  екологічної культури  школяра.

В змісті роботи « Екошколи » передбачається:

1) запровадження  кодексу екологічної культури школяра;

2) створення кабінету екології;

3) організація і проведення гуртків й факультативів екологічного і природоохоронного спрямування;

4)проведення екологічних акцій флешмобів, виставок, ярмарок,екскурсій;

5) використання енергозберігаючих технологій;

6) створення бібліотечки еколога;

7) впровадження здоров’язберігаючих технологій;

8)  розробка екологічних стежок;

9) написання грантів з екологічнох і природоохоронної тематики.

Напрямок роботи «Екошколи» закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»: створення кабінету екології; забезпечення збору відпрацьованих малих хімічних побутових джерел струму до 7 ампер.год.; вико-ристання світлодіодних ламп; ландшафтний дизайн пришкільної території; пре-зентація екологічних проектів на IІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з екології (2014 р. – ІІІ місце; 2015 р. – ІІ місце), керівник проектів – Сапон Світлана Григорівна; вивчення штучних лісових, водних, заплавних, надзаплавно-тера-сових, лучно-степових екосистем на основі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення “Дружби народів”; розробка екологічних стежок, проведення різноманітних акцій екологічного і природоохоронного характеру (енергозбереження, раціональне водокористування тощо); створення бібліо-течки еколога; реалізація ефективної системи сортування твердих побутових відходів (екодизайн); організація гуртків і факультативів природоохоронного спрямування; розробка структури комплексного календарно-тематичного плану природоохоронного напрямку; створення екологічного паспорту загальноос-вітнього навчального закладу (впровадження здоров’язберігаючих технологій).

В закладі  «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради» створена координаційна рада «Екошколи»:

1.Куца С.В.-керівник проекту, директор закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

2.Мудрак О.В.-науковий консультант проекту, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології, природничих та математичних наук КВНЗ “Вінницька Академія Неперервної Освіти”, член-кореспондент МАНЕБ (Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності), експерт ПР ООН “Освіта для сталого розвитку”;

3.Бондар Г.А. – заступник директора з виховної роботи  закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

4.Сапон С.Г.- вчитель біології закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

5.Куба З.О.- вчитель географії  закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

6.Тихонюк Л.М.- вчитель хімії  закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

7.Яремчук О.Б.-педагог організатор закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»;

В закладі розроблена програма впровадження  програмно-освітнього проекту (табл.2.1)                                                                                     

 

 

 

        

                                                                                                  Таблиця 2.1

Програма

 впровадження освітнього проекту «Екошкола» в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»

на 2014-2020рр

№	Зміст діяльності	Термін	Відповідальний
2.1.1. Організаційна діяльність і кадрове забезпечення проекту
1.1	Створити координаційну раду проекту “Екошкола - школа майбутнього” на шкільному рівні	2015 р.	Куца С.В., директор закладу
1.2	Створити творчу групу проекту “Екошкола”	2015 р.	Куца С.В., директор закладу
1.3	Встановити форми роботи за проектом	2015 р.	Куца С.В., директор закладу
1.4	Організувати наукове керівництво і забезпечити науковий супровід діяльності екошколи	2015-2016 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
1.5	Сформувати групу з розробки навчально-методичного і науково-методичного супроводу щодо реалізації проекту	2015-2020 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
1.6	Створити бібліотечку еколога: книги, карти, атласи, методичні матеріали, відеофільми, фотопродукція тощо	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
1.7	Організувати гурток екологічного і природоохоронного спрямування	2015-2018 рр.	Куца С.В., директор закладу
1.8	Організувати екологічні акції	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., вчителі закладу
1.9	Організувати екологічні: виставки; ярмарки; фотостенди; екскурсії; походи; маршрути; конкурси; натуралістичні свята, ігри, дійства	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
1.10	Створити кабінети екології	2015 р.	Сапон С.Г., Куба З.О., вчителі закладу
1.11	Розробити екологічну стежку свої місцевості	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М. вчителі закладу
1.12	Організувати етапи дослідження рідкісних і зникаючих рослин, тварин і грибів своєї місцевості	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
2.1.2. Науково-методична діяльність
2.1	Розробити науково-методичне і навчально-методичне забезпечення реалізації проекту: - “положення про екошколу в системі загальної середньої освіти”; - об’єкт, предмет, мету, завдання, новизну і методи дослідження; - програму дослідно-експериментальної роботи ЗНЗ в рамках проекту за визначеними напрямами (профілями діяльності); - методику досліджень, яка б стосувалася наукового, навчально-методичного і соціа-льно-економічного аспекту й плану розвитку екологічної компетентності школярів;	2014-2016 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
2.2	Створення стендової надвірної екологічної продукції	2014-2016 рр.	Куца С.В., директор закладу
2.3	Розробити екологічний кодекс школяра	2015-2017 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
2.4	Розробити екологічний паспорт ЗНЗ	2015 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
2.5	Розробити модель комплексної системи екологічної культури школяра	2015 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
2.6	Написати і подати гранти з екологічної і природоохоронної тематики	2015-2020 рр.	Куца С.В., директор закладу
2.1.3. Моніторинг результатів реалізації проекту
3.1	Проводити  моніторингові дослідження проекту	2015-2017 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
3.2	Оцінювати рівень екологічної компетентності школярів	2015-2020 рр.	Мудрак О.В., науковий консультант
3.3	Впроваджувати екологобезпечні технології: 1) енергозберігаючі;                  2) енерговідновлюючі (нетрадиційні джерела енергії);                                           3) ресурсозберігаючі (природовідтворюючі);                                4) здоров’язберігаючі	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
3.4	Проведення гуртків і факультативів екологічного й природоохоронного спрямування	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
3.5	Проведення екологічних акцій	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
3.6	Проведення екологічних: виставок; ярмарок; фотостендів; екскурсій; походів; маршрутів; конкурсів; натуралістичних свят, ігор, дійств, обрядів	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
3.7	Облаштування пришкільної території: ландшафтний дизайн; горизонтальне і вертикальне озеленення	2015-2020 рр.	Куца С.В., директор закладу
3.10	Збереження і відтворення біорізноманіття: охорони і відтворення рідкісних і зникаючих рослин, тварин і грибів свого краю; створення Червоної книги (рослинний і тваринний світ) своєї місцевості (мікрорайону, громади); використання екологічних стежок; створення біоспоруд для птахів і тварин; створення музеїв природи	2015-2020 рр.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
3.7.4. Системно-узагальнююча і видавнича діяльність
4.3	Провести  презентацію Екошколи	2016 р.	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу
4.5	Систематично на веб-сайті  закладу висвітлювати хід виконання освітнього проекту “Екошкола – школа майбутнього”	постійно	Бондар Г.А., заступник директора
4.6	Участь у щорічному  обласному фестивалі “Юний еколог”	щорічно	Сапон С.Г., Куба З.О., Тихонюк Л.М., вчителі закладу

 

    Отже, екологічна культура школяра в закладі  «Загальноосвітня школа   I-III cтупенів №10 Вінницької міської ради» формується завдяки взаємодії сучасним досягненням  всіх форм організації навчально-виховного процесу, Запропоновані методичні підходи до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів під час занять «Екошколи»  сприяють упровадженню неперервної екологічної освіти, формуванню наукового світогляду, викликають стійке бажання  подолати екологічні проблеми, активізують участь у природоохоронному русі; змушують школярів уважно придивлятися до того, що відбувається навколо.

2.2. Формування екологічної культури школяра в закладі «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»

        Екологічний напрямок роботи закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради» є одним із тих, що дозволяє дитині не тільки отримати широку палітру додаткових знань та умінь, розвинути свої здібності, але й гармонійно, інтелектуально розвивається відповідно до сучасних тенденцій, які набувають популярності у світі.

 Діяльність «Екошколи»   спрямована на набуття школярами  навичок самостійної науково-практичної, дослідницької, пошукової діяльності, розвитку їхніх інтелектуальних творчих, моральних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Формування екологічної культури школяра відбувається через різноманітні природоохоронні заходи:

•         екологічні проекти;

•         екологічні стежини;

•         навчальну, позакласну та виховну діяльність. ( Додаток 1,2)

 

                                    

 

 

 

     2.3. Результативність роботи Екошколи в закладі «Загальноосвітня школа   I-III ступенів №10 Вінницької міської ради».

     Серед проблем політичного, економічного, соціального характеру, якими характеризується розвиток людства на початку третього тисячоліття, особливо гострою є екологічна. Стихійна діяльність людини, як основна природоперетворююча сила призвела до глобальної екологічної кризи.

Екологічна культура у школярів у закладі «Загальноосвітня школа I-III cтупенів №10 Вінницької міської ради» формується завдяки реалізації програми «Екошколи» .

Тому, наскільки правильний шлях  обрав  педагогічний колектив  нашого закладу свідчать такі результати:

-підвищився рівень навчальних досягнень учнів з екології ( на 14%  збільшилась кількість учнів, що мають високий та достатній рівні);

-підвищилась  результативність  учнів школи у міських олімпіадах ( 34% становлять I,II, III місця), конкурсах, проектах різних рівнів;

-збільшилась на 9% кількість учнів школи, що вступили до вищих навчальних закладів III-IV ступеня акредитації екологічного напрямку.

    При реалізації  моделі формування екологічної культури школяра в закладі «Загальноосвітня школа I-III cтупенів №10 Вінницької міськрї ради» використовувались   різні форми роботи зі школярами: інноваційна експериментально-дослідницька робота з учнями; залучення школярів закладу  до практичної природоохоронної роботи; пошук, розвиток та підтримка обдарованих і талановитих учнів, створення умов для самореалізації та саморозвитку природних нахилів та інтересів, індивідуальних здібностей школярів; екологічний напрямок роботи, що дозволяє дитині не тільки отримати широку палітру додаткових знань та умінь, розвинути свої здібності, але й гармонійно, інтелектуально розвивається відповідно до сучасних тенденцій, які набувають популярності у світі.

     З метою формування екологічної культури у школярів закладу «Загальноосвітня школа I-III cтупенів №10 Вінницької міської ради» проводився моніторинг навчально-виховного процесу, який висвітлював динаміку зростання якості  знань учнів  з екології за результатами річного оцінювання.  Діаграма 1 демонструє  порівняльну характеристику якості знань учнів в умовах  роботи «Екошколи» та без роботи «Екошколи». В порівнянні з 2013-2014 н.р. у 2014-2015 н.р. збільшилась якість знань учнів закладу з екології. Отже,  при роботі «Екошколи» якість знань учнів підвищилась на 15% .

 

 

 

Діаграми 1. Моніторинг якості знань за реультатами річного оцінювання з екології

    Досвід засвідчує, що формування екологічної культури  у школярі може відбуватися внаслідок осмислення наслідків своєї власної діяльності та діяльності інших людей в природі. Екологічна культура формується на основі певних екологічних знань, сукупності норм, зразків поведінки та діяльності щодо природних об’єктів. Одним із напрямів, що забезпечує формування екологічної культури у школярів, є  розвиток пізнавально-інтелектуальної сфери дитини.  Було проведено дослідження мотивації учнів до навчання з метою реалізації Програми «Екошколи» (додаток 2). Дослідження дало змогу адміністрації навчального закладу та вчителям отримати інформацію щодо стану розвитку екологічної культури школярів. Учителям дослідження дає змогу здійснити самоаналіз педагогічної діяльності з метою корегування змісту, форм та методів навчання. У дослідженні взяли участь 300 учнів.

          Діаграми 2. Мотиви навчання учнів ( кількість відповідей, у %)

         Аналіз відповідей школярів засвідчив, що переважна більшість респондентів відчувають потребу в отриманні екологічних знань (69%). Мотиви, якими керуються більшість учнів, є: вступити у ВНЗ (91,5%), пізнати корисне, потрібне в подальшому житті (57%),  розвинути свої здібності (42%)  (Діаграма 2).

    Таким чином, це дає підстави стверджувати, що після запровадження Програми «Екошколи» в закладі існують позитивні зрушення у підвищенні рівня формування екологічної культури школярів. Враховуючи, що цей шлях є ефективним, учні школи приймають активну участь у різноманітних міжнародних предметних конкурсах «Колосок», «Геліантус», у проекті «Трансформація ринку в напрямі енергоефективного освітлення.

       Заклад прийняв участь в конкурсі  на здобуття гранту Вінницької обласної Ради з проектом  « Шляхи забезпечення енергоефективності та популяризації енергозберігаючих  технологій у навчальному закладі ».

      Систематично  учні школи  беруть  участь у Всеукраїнських та обласних природоохоронних   акціях. Щорічно проводять шкільні  акції: « Наше місто чисте і красиве», « Збережемо зелену красуню », « Чисті руки»,  « Школа наш дім » .

     Цікавою і корисною була акція разом із БФ «Подільська громада» в рамках  міського проекту «Екологічне місто» на День Європи. Учні школи працювали волонтерами під час акції «Розподіляйте відходи»( Фото1-2).

                  

Фото1-2. Участь школярів в акції « Розподіляйте відходи»

    З метою пропаганди якісної та безпечної утилізації використаних батарейок та пластикових речей в закладі власними силами створена Еколокація для збору пластикових кришечок, відпрацьованих батарейок та пластикових іграшок (фото 3).

                                 

       Фото 3. Еколокація                                        Фото 4. Екоялинка

 

     В результаті збору зіпсованих пластикових іграшок, зокрема «дитячої зброї», було створено штучну арт-ялинку, в рамках обласного проекту «Ялинка миру»(фото 4).

    Протягом року в закладі проводилась акція «Батарейкам-утилізація!» в якій прийняли участь всі класні колективи. Було зібрано 3569  батарейок (фото 5).   В рамках програми по розподіленню відходів у навчальних закладах « Екотрансформація» та « Європейське місто » була проведена виставка виробів з відходів промисловості « Друге життя речей » (фото 6). В 2014-2015 н.р. заклад прийняв участь у міському конкурсі-огляді  «Екологічна стежина» і зайняв II місце ( фото 7-8).

 

   Фото 5. Ємність для збору батарейок.                  Фото 6. Виставка «Друге життя речей»

         

Таким чином, в результаті формування екологічної культури школяра засобом «Екошколи» заклад «Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради»  формує :

-  екологічний  світогляд школяра;

-  екологічну культуру як окремих осіб, так і суспільства загалом;

- фундаментальні екологічні знання, вміння  і навички, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

Екологічна освіта – це самостійний елемент загальної системи освіти, що виконує інтегративну роль у всій системі освіти. Ця мета досягається лише поетапно шляхом вирішення освітніх і виховних завдань й вдосконалення практичної діяльності.

 

 

 

 

                                                    ВИСНОВКИ

        Екологічна культура-частина загальної культури, шлях до формування якої лежить через ефективну екологічну кризу. У 2001 Р. В Україні було прийнято Концепцію екологічної освіти  як елемент концепції гармонійного розвитку  країни. Під екологічною освітою розуміють безперервний процес навчання. Виховання і розвитку, спрямований на формування загальної екологічної культури, екологічної відповідальності кожної людини. За цією Концепцією школі відводиться провідна й відповідальна роль в екологічній освіті та вихованні молоді.

      Екологічна освіта необхідна для формування людського ставлення  до природи, визначення допустимої межі її перетворення. Школа майбутнього  -це школа всебічного розвитку особистості,  якій  притаманні екологічний світогляд, екологічне мислення, екологічна культура, мораль, етика.

     Важливу роль в екологічному вихованні учнів, вивченні ними довкілля, пізнанні його законів і впливу людини відіграє робота Екошколи, що проводиться безпосередньо в природі. Стрижнем у формуванні відповідального ставлення до природи є практична діяльність із вивчення природи рідного краю, способів природокористування в регіоні, догляду за природним середовищем.

      Формування екологічної культури у школярів – це крок до формування майбутньої еліти України, тому що від екологічної культури та свідомості майбутніх поколінь залежатиме майбутнє України і всієї планети загалом. Тому школа покликана дати учням основи екологічних знань, сформувати екологічний стиль мислення, навчити правил екологічно доцільної поведінки та здорового способу життя, тобто виховувати екологічну культуру школяра.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кисельов М. Моральні цінності в екологічному контексті / М. Кисельов // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості : матеріали XXV Міжнародної науково-практичної конференції, (Донецьк, 22 травня 2009 р.). – Донецьк : ІПШІ «Наука і освіта», 2009. – С. 32-39.

 2. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика / Крисаченко В.С. – К. : Заповіт, 1996. – 256 с.

 3. Зверев И.Д. Методологические основы принципов и условий реализации экологического образования // Педагогические принципы и условия экологического образования / И.Д. Зверев. – М., 1988.

  4. Курняк Л.М. Формування екологічної культури як пріоритет сучасної освітньої політики / Л.М. Курняк // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць. – 2006. – Вип. 56. – С. 223-227.

5. Юрченко Л.І. Екологічна культура в контексті екологічної безпеки : монографія / Л.І. Юрченко. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2008. – 296 с.

 7. Карпенко В.Є. Методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції у розв’язанні глобальних проблем сучасності : дис. … кандидата філос. наук : 09.00.09 / Карпенко В.Є. – Суми, 2008. – 172 с.

8. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори [Текст] / Г.Ващенко. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 214с.

9. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.

10. Горелов А.А. Экология. – М.:Центр, 2000. – С. 192-208. 4. Захаренко О.А. Слово до нащадків [Текст] / О.А.Захаренко. – К.: СПД Богданова А.М., 2006. – 216 с.

11. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

 12. Крисоченко В.С. Екологічна культура. – К.: Заповіт, 1996. – С.13-23, 216-251.

12. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.

13. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. – М.: Мысль,1980. 14. Современные проблемы экологии /ред.А.Касьяна/. – М.:Просвещение, 1997. – 94 с.

15. Экология и учебный процесс. – К.: УМК ВО, 1990. – 100 с. 11. Царик Л,. Грубінко В. До концепції регіональної програми екологічної освіти і виховання у загальноосвітній школі/ Еколого-географічні дослідження в сучасній науці. – Тернопіль, 1999. – С. 83-84. Електронні джерела: Сайт: http://www.ecoleague.net/34903999-235.html

16. Жофчак З.З. Стаття Екологічна освіта і виховання. Важливість формування екологічної культури дитини, її гармонійних відносин з природою в умовах навчально-виховного комплексу культурологічного 33 спрямування. Доповідь на Всеукраїнській конференції ―Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи‖

17. Ковальчук М.А . Стаття Екологічна освіта і виховання. До екологічної свідомості – через екологічну освіту і виховання. Доповідь на Всеукраїнській конференції ―Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи‖

18. Лебідь С.Г. Стаття Екологічна освіта і виховання. Цілісна модель шкільного навчально-виховного процесу екологічної спрямованості. Доповідь на Всеукраїнській конференції ―Екологічна освіта і виховання.

 

 

                                                                                     Додаток 1

Екологічний проект 1

Науково-дослідницький екологічний проект на тему:

Екологічний стан стежки “Вишенька”

  Виконавець проекту: Ковальська Марія  Станіславівна, учениця 11-А класу

  закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів № 10 Вінницької міської ради»

Керівник проекту: вчитель біології і екології Сапон Світлана Григорівна.

Актуальність теми. У Концепції екологічної освіти України зазначено, що завдання екологічної освіти полягає у формуванні системи знань, поглядів і переконань учнів, які забезпечуватимуть громадську відповідальність за стан навколишнього середовища як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно-правильних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою. Екологічні проблеми сучасності поставили перед школою важливе завдання – навчити та виховати молоде покоління, здатне по-новому розв’язувати проблеми охорони й раціонального використання природи.

        Об’єкт дослідження – екосистеми на  екологічній стежці «Вишенька» протяжністю 1,7 км.

       Предмет дослідження – вплив чинників середовища на різні види екосистем екологічної стежини «Вишенька», вибрані екскурсійні об’єкти, їх історія, екологічний стан, біотичне різноманіття.

        Мета проекту: привернути увагу школярів до екологічної ситуації, стану навколишнього середовища; узагальнити і поглибити знання з екології, біології, фізики, хімії, географії; запропонувати школярам методику проведення спостережень за станом  природи, сформувати вміння використовувати зібраний матеріал; навчити учнів визначати екологічний стан довкілля та прогнозувати його наслідки; виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи і свого здоров’я; мотивувати необхідність поведінкової діяльності щодо покращення стану довкілля.

       Завдання проекту:

 - організувати проектно-пошукову та науково-дослідну роботу учнів;

  - вивчити видове різноманіття рослинного  та тваринного світу екологічної стежини  «Вишенька»;

 - визначити раритети тваринного та рослинного світу екологічної стежини «Вишенька»;

- запропонувати комплекс заходів,щодо підвищення рівня екологічної освіти школярів;

- виховувати та розвивати  соціальну свідомість і громадянську позицію, висловлювати свою точку зору і робити висновки

    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ        СТЕЖИНИ

    1.1.Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховної            екологічної стежки

Навчально-виховна екологічна стежка - це завчасно визначений маршрут по певній природній місцевості, на якому розташовані унікальні і типові для даної місцевості об'єкти: різні групи рослинності (ліс, гай, луки, чагарники), водойми, водні джерела, пам'ятки природи, характерні форми рельєфу тощо.

Головна мета: формування в учнів наукового світогляду, виховання екологічно-грамотної поведінки людини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу та людину, як невід’ємну частку довкілля.

Завдання стежки:

·        ознайомлення відвідувачів із об'єктами  живої і неживої природи;

·        проведення на відповідних зупинках теоретичних і практичних занять, конкретної
природоохоронної роботи;

·        пропагування природоохоронних заходів;

·        інформування про наявні на даному маршруті види рослин і тварин, пам'ятки природи, культури;

·        привернення уваги учасників до об'єктів антропогенного ландшаф­ту: транспортних артерій, архітектурних споруд, сільськогосподарських угідь, рекреаційних зон.

Визначаючи загальну довжину екологічної стежки, слід враховувати, що середня тривалість однієї екскурсії для старшокласників і дорослих повинна становити 2-2,5 години.  Цьому буде відповідати обладнаний маршрут довжиною близько 2 км.

Проте в кожному конкретному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так, найбільш тривала екскурсія (до 3-х годин) розраховується для педагогів, вихователів, студентів. Для дітей молодшого віку проводяться екскурсії на частині стежки тривалістю 40-50 хвилин. З дітьми середнього шкільного віку можна проходити весь маршрут, але для вивчення включати не всі екскурсійні об’єкти  [4].

На створення стежки необхідно отримати від землекористувача, місце­вої влади дозвіл у вигляді юридичного документу.

Навчально-виховна екологічна стежка може створюватись на територіях дошкільних,  загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, де є насадження рідкісних рослин, квітники, сади, дендрарії та інші рукотворні або природні об'єкти (гніздо лелеки, колонія граків, кормові та гніздові майданчики для звірів та птахів, ентомологічний мікрозаказник тощо).

Маршрут стежки може пролягати й через такі об'єкти антропогенного ландшафту, які завда­ють шкоди оточуючому середовищу: звалище сміття, металобрухту, непередбачені стоянки автотранспорту тощо.

 

                        Типи екологічних стежок

 

         Спеціалізовані                                        Комплексні         

            Наукові                                                Поєднують функції

            Навчальні                                            спеціалізованих

            Рекреаційні                                          стежок

            Лікувально-оздоровчі

            Освітньо-ресурсні

Вибір місця. Маршрут обирається з рекреаційно-естетичного та інформаційного погляду. Обрана для екологічної стежини місцевість повинна бути доступною для відвідувачів. Її природа має бути привабливою, вражати різноманітністю видових форм.

Організація стежки. Необхідні документи: 

1. Дозвіл на організацію стежки (рішення сільської  чи міської ради).

2. Паспорт на екологічну стежину

3. Карта-схема з межами маршруту, орієнтирами на місцевості і зазначеними зупинками.

Обладнання  стежки.Кожна зупинка маршруту повинна бути обладнана щитом, на якому розміщується  спеціальна інформація, умовні знаки та номер об’єкту. Щит на першому об’єкті відображає загальну схему всієї стежки та інформує відвідувачів про її пізнавальне значення.

Підготовка екскурсоводів. З різними категоріями відвідувачів працюють екскурсоводи різного рівня підготовки: вчителі, керівники гуртків, старшокласники. Для кожного з них повинен бути підготовлений і знаходитись в установі проспект екскурсії [4].

        1.2.  Формування екологічного виховання учнів через екологічну стежину

       Екологічне виховання повинно розпочинатися значно раніше, ніж дитина переступає шкільний поріг, із раннього дитинства. Перші слова про велич природи, її дивну різноманітність і водночас беззахисність та вичерпність дитина повинна почути від своїх батьків, у дитячому садочку, а потім на перших шкільних уроках. Саме тут екологічне виховання повинно бути продуманим, ненав'язливим, а форми роботи дібрані таким чином, щоб уся інформація проходила через душу дитини, залишала в ній чітке уявлення про чуйне ставлення до всього живого.

     Важливо, щоб діти усвідомили, що людина не лише природокористувач, а насамперед частина природи, її турботлива дитина. І значно сприятиме цьому дослідницька робота учнів, адже вона поєднує викладання біологічних наук із життям, навчання з виробничою працею. Вона підвищує якість знань, поглиблює їх, привчає учнів застосовувати знання на практиці.

        Навчальна екологічна стежка — це ще одна можливість для глибшого вивчення природи рідного краю, пізнання її таємниць. Її зупинки — місця для організації екскурсій з біології, географії, історії, заняття для школярів молодших класів. Доцільно давати учням можливість допомагати вчителям проводити екскурсії, самостійно добирати матеріал для розповідей. Така інформація краще запам'ятовується екскурсантами. Також навчальна стежка дає багатий матеріал для пошукової та дослідницької роботи.

         Екологічна стежка — це польова екологічна практика, яка надає можливість узагальнити набуті під час навчального процесу знання, поглибити їх, унаочнити, спостерігаючи в природі за живими об'єктами. Робота на екологічній стежці посилює контакт учнів із природою.

         Екологічна стежка надає можливість проводити спостереження за живими об'єктами протягом року. Розпочинати спостереження слід з березня. План літнього етапу роботи розробляється заздалегідь і узгоджується з планом роботи школи та шкільних таборів. Цей документ обов'язково охоплює роботу над екологічним проектом. Під час літнього етапу роботи на екологічній стежці учні не лише одержують чи поглиблюють знання, а й засвоюють уроки дбайливого ставлення до природи (проводять очищення території від побутового сміття, обладнують куточки для туристичного відпочинку, пропагують екологічні знання серед населення, на особистому прикладі показують, як потрібно оберігати природу, проводять збір природного матеріалу, необхідний для участі в конкурсах та виставках учнівських робіт).

        В осінньо-зимовий період учні  проводять спостереження за птахами, збирають насіння рослин, насаджують дерева, кущі, обробляють зібраний матеріал, систематизують та оформляють, працюють з природним матеріалом (флористика, соломоплетіння, аплікація тощо).

      У ході роботи на екологічній стежці учні отримують загальні уявлення про об'єкти, явища, взаємозв'язки в живій природі, формують практичні  навички перебування в природних умовах, опановують методику ведення польових досліджень, вчаться обробляти й оформляти одержані результат

 

РОЗДІЛ 2.  ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ`ЄКТІВ ЕКОЛОГІЧНОІЇ СТЕЖКИ

   2.1. Парк- пам`ятка садово-паркового мистецтва «Парк Дружби народів»

        Парк, загальною площею 45 га, розміщується на південному заході міста Вінниці, на південь від житлового мікрорайону «Вишенька». На півночі територія парку обмежується автомобільною дорогою  по вулиці Стахурського, південна частина парку переходить у зелену зону відпочинку вздовж ставка («озеро») на річці Вишня. Парк Дружби народів було закладено в 1972 році на честь 50-річчя утворення СРСР, він виділяється типовими для широколистяно-лісової смуги та лісостепу деревно-чагарниковими видами. Ландшафтно-рекреаційний багатопрофільний об’єкт сформований в поєднанні з просторово-планувальною структурою і типово-регіональною й екзотичною рослинністю[8].

        Паркову зону формує деревна, чагарникова і трав`яниста рослинність. Деревну складають різновиди дуба звичайного, дуба червоного, граба звичайного, клена польового, клена ясенелистого, липи дрібнолистої, липи серцелистої, берези бородавчастої, берези пухнастої, осоки звичайної, тополі білої, ополі тремтячої, верби козячої, верби прутовидної, каштана кінського,  горіха грецького, ялини європейської, сосни звичайної, сосни Вейсмутової, модрини європейської, ялини звичайної. Деревні яруси містять підлісок у складі горобини звичайної, калини гордовини, бузку звичайного, черемхи звичайної, кизилу звичайного, черешні, яблуні лісової, груші звичайної, бузини чорної оцтового дерева (сумах), шипшини собачої, малини.

      Трав`яниста рослинність представлена деревієм звичайним, ромашкою, королицею, суницями лісовими, барвінком малим та ін.. Насадження чергуються з галявинами, наділеними багатими лучно-злаковим різнотрав’ям. Цей мальовничий зелений простір має у своєму складі упорядковані алеї з типових порід Поділля і Придністров`я, а також дендрарій, який займає площу 8 га.Численні алелі сформовані дубом звичайним, липою серцелистою, кленом звичайним,березою бородавчастою, горобиною звичайною.

       Своєрідним продовженням бульвару Космонавтів є центральна алея парку, яка була закладена у 1981 році. Парк має зручну стежкову мережу, спортивні та дитячі майданчики, місця тихого відпочинку, а тому задовольняє різноманітні потреби відпочиваючих. Парк має велике науково-пізнавальне, естетичне, екологічне та оздоровче значення, а тому потребує охорони в якості парку-памятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. В подальшому забезпечення ним соціально-функціональних потреб відпочиваючих повинно здійснюватись при максимальному збереженні ландшафтно-ценотичної структури території. Основні заходи, які необхідно провести для збереження парку,це: інвентаризація і реконструкція всієї його території; встановлення паркану по всьому периметру парку; регулювання кількості пішохідних стежин; функціональне зонування території;  розробка екологічних стежок із встановленням стендів.

     Територія парку на своїх межах має значне антропогенне навантаження. Це проявляється в освоєнні парку під городні ділянки (східна частина), нерегульовані рекреації (південна частина), забруднення вихлопними  газами автомобілів  і засміченням. Значна частина території парку, зокрема, береги Вишенського «озера» і південний-схід потребують організації і впорядкування, з огляду на їх сучасний стан. «Парк Дружби народів» має стати одним із найбільш  привабливих, мальовничих і впорядкованих куточків м.Вінниці для масового відпочинку її мешканців і гостей міста [8]. 

2.2.  Екологічний стан стежки «Вишенька»

Довкілля – природній капітал, без якого неможливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних природних ресурсів – лісів, ґрунтів, корисних копалин, чистої прісної води, повітря, рослин, тварин тощо, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути лише один: реалізація в глобальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.

Щоб відвернути екологічну катастрофу, спричинену господарською діяльністю людини, через яку може загинути усе живе на Землі, потрібно розвивати екологічну свідомість. Це означає, що повсякденна поведінка людини, прийняття нею будь-яких господарських рішень мають враховувати закони природи, а не протидіяти їм[10].

Однією з форм екологічної освіти і виховання у школі є організація екологічної стежини, яка є своєрідною лабораторією просто неба. Така форма природоохоронної освіти є надзвичайно ефективна.

По-перше, вона проходить не в процесі обов’язкового заходу, приуроченого до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з природою.

По-друге, завдяки емоційному сприйняттю дитиною навколишнього середовища і впливові на всі органи чуття, цілеспрямовано формується позитивна емоційна сфера школяра.

Поглянь навколо себе. У якій дивовижній красі ми живемо. Усе живе цвіте, розвивається, тягнеться до ясного сонечка. Линуть дивні і чарівні звуки. Придивись до листочка, послухай шелест дерев та дзюрчання води, вдихни аромат весняної квітки! Співають птахи, співає Земля! Прислухайся, затаївши подих…

Чарівні звуки линуть звідусіль. І кожен з них неповторний, надзвичайний. Це співає матінка Земля. Вона породжує усе це диво, яке ти бачиш, чуєш, відчуваєш, сприймаєш на дотик. Вона, матінка Земля, чудова зелена планета, породила і нас з тобою. Вирушаємо на екскурсію екологічною стежиною…  

Паспорт екологічної стежини

                               Екологічна стежина «Вишенька»

Заклад « Загальноосвітня школа I-III ступенів №10 Вінницької міської ради »

1.     Протяжність маршруту -1,7 км; 2 год.

2.     Кількість зупинок – 10.

3.     Назва зупинок: № 1 « Шкільна алея »

                           № 2 « Дерево щастя »

                           № 3 « Блакитні ялини »

                           № 4 « Дуб червоний »

                           № 5 « Оцтова алея »

                           № 6 « Голуба колиска життя »

                           № 7 « Водне середовище »

                           № 8 « Модрина »

                           № 9 « Білочки »

                           № 10 « Орнітологічна »

4.     Рік створення стежини - 2014.

5.     Відповідальний за створення екологічної стежини - вчитель біології Сапон С.Г.

6.     Використання стежини в навчально-виховному процесі: формування в учнів наукового світогляду, виховання екологічно-грамотної поведінки людини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу та людину, як невід’ємну частку довкілля.

7.      Види природоохоронної роботи, які здійснюються на екологічній     стежині: Всеукраїнська екологічна акція

        « Весняна толока благоустрою та озеленення», Екологічна акція    

 « Друже! Вийди з Інтернету, прибери свою планету!», Всеукраїнська екологічна акція « День довкілля».

8.     Путівник навчально-виховної стежини « Стежками Вишеньки»

  

                                   Зупинка №1 « Шкільна алея»

     До школи веде доріжка із каштанів. Ці незвичайної краси дерева прикрашають наше шкільне подвір’я не тільки хвилею зелені, а і дивовижним

білим цвітом у травні місяці.

                                              

 

 

Світлина 1. Гіркокаштан (Aesculus) 

    Гіркокашта́н (Aesculus) — рід багаторічних рослин, що належить до підродини Гіркокаштанових (Нippocastanaceae) родини Сапіндових.

Латинська родова назва Aesculus, надана Карлом Ліннеєм, в перекладі означає «жолудь» або «дуб». Можливо, вона була надана через схожість могутніх гіркокаштанів зі священими для давніх римлян дубами[10].

        До рослин цього роду також часто застосовують назву «кінський каштан», але в різних країнах її статус відмінний. Точне походження цього словосполучення нез'ясоване. За однією з версій плодами цього дерева намагалися лікувати коней, а друге слово в словосполученні вказує на схожість плодів гіркокаштана з плодами солодких каштанів. В повсякденному спілкуванні цей термін часто скорочують до просто «каштан»..

Більш влучною є українська родова назва «гіркокаштан», яка якраз і вказує на характерний неприємний присмак насіння цих дерев. Хоча ці рослини не вирощують у промислових масштабах, але їх деревина високо цінується і використовується у виробництві меблів, музичних інструментів. Практично усі види є продуктивними медоносами, за виключенням каліфорнійського гіркокаштана, нектар якого отруйний для бджіл. Мед з цих дерев невисокої якості — рідкий, деколи гіркуватий.

     В минулому американські види гіркокаштанів, а також гіркокаштани японський та індійський відігравали помітну роль у харчуванні місцевого населення. Їх плоди, попередньо пропарені або ретельно промиті, перемелювали на борошно. Індіанці широко застосовували специфічну отруйну дію гіркокаштанів і кидали у невеликі річки подрібнене насіння, а потім збирали паралізовану рибу[7]                 

Світлина 2.Плоди гірко каштана.

       Завдяки високому вмісту сапонінів з плодів можна отримати мильний розчин, придатний для миття рук, але не посуду.У медицині знайшов застосування лише один вид — гіркокаштан звичайний. Офіційною фармакологічною наукою визнані препарати з квіток і плодів цього дерева, які мають венотонізуючу, антитромбічну дію.

 

    

Світлина 3.Береза темна(Betulaobscura)

      Перед центральним входом білокіра берізка зачаровує нас своєю красою.

Береза ( Bétula) рід листопадних дерев та кущів родини Березові (Betulaceae) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів — близько 60 Лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

       Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні — при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо — при застуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах..

Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори — бересту, застосовують як ранозагоювальний засіб і для лікування хвороб шкіри, опіків,корости, лишаїв. З нього добувають також березову ефірну олію, яку використовують як глистогінний засіб.

           Ефірна олія, яку добувають з бруньок берези, застосовується в парфумерії. Як декоративна рослина береза бородавчаста застосовується в зеленому будівництві, для створення насаджень у парках, на вулицях, для алей і березових гаїв. Має декоративні форми. У лісостепових і степових районах береза є однією з важливих порід при створенні лісомеліоративних насаджень, разом з сосною її використовують для залісення піщаних ґрунтів.

     Світлина 4. Зупинка на станції     Верба́ (Salix L.)  рід дерев, кущів абонапівкущів родини вербових (Salicaceae). Деякі види рослин з роду верба мають і деревну, і кущову форми.

Деревні види мають товсті, нерівні стовбури, вкриті грубою тріщинуватою корою. Крони широкі, шатроподібні, у деяких видів майже пірамідальні.

Пагони видовжені і вкорочені, кора на них гладенька або зморшкувата. Бруньки поодинокі, вкриті однією лусочкою у вигляді ковпачка.    Листки черешкові, почергові. Листкові пластинки цілісні, інколи лопатеві; від лінійних до майже округлих, цілокраї або пилчасто-зазубрені. Листки з більш-менш розвиненими прилистками, які інколи швидко обпадають.

        Верби - дводомні рослини. Квітки одностатеві, зібрані в сережки. Зацвітають до розпускання листків, одночасно з ними або коли вже листя повного розпустилося. Кожна квітка сидить у пазусі цілокрайої, дещо волосистої приквіткової лусочки.Оцвітина невеличка і представлена одним-двома нектарниками. Жіночі квітки мають одну маточку, зав'язь сидяча або на довгій (довшій за нектарник) чи короткій ніжці (коротшій за нектарник); стовпчик один, коротший або довший від зав'язі, приймочок дві, звичайно дволопатевих або двороздільних. Чоловічі квітки мають 2, рідко 1-3 або 5-12 тичинок, вільні або зрослі в основі[7].

          Верба — один з українських народних символів. Оспівана в низці художніх творів, народних піснях, казках.

   Світлина 5. Відпочинок на станції «Шкільна алея»

Зупинка №2 « Дерево щастя »

        Далі стежина веде нас до парку « Дружби народів».

 Парк Дружби народів  — міський парк у Вінниці, розташований на південній околиці житлового масиву Вишенька. Північна частина обмежується вул. Стахурського та 30-річчя Перемоги, а південна переходить у зелену зону відпочинку вздовж озера, що створена на річці Вишенька.

Рис 2.1. Карта мікрорайону парку

           Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Парк «Дружби народів» закладений у 1972 році на честь 50-річчя утворення СРСР.

        Паркову рослинність складають різновиди дубів, кленів, липи, берези, осики, тополів, верб, каштана, горіха, ялини, сосни, модрини, ялиці. Вищі деревні яруси складають горобина, калина, бузок, черемха, глід, кизил, черешня, яблуня, груша та багато трав'яного покриву — деревій, ромашка, королиця, звіробій, суниця тощо. Насадження чергуються з галявинами, багатими розкішним лучно-злаковим різнотрав'ям[8].

         Загальна площа парку складає 45 га і має у своєму складі упорядковані алеї, а також дендрарій. Останній займає площу 8 га. Численні алеї сформовані дубом звичайним, липою, кленом, березою, горобинами. Своєрідним продовженням бульвару Космонавтів є центральна алея парку. Вона була закладена у 1981 році. Парк наділений зручною стежковою мережею, спортивними майданчиками, місцями тихого відпочинку.

  Світлина 6. Подорож екологічною стежиною

         На сьогоднішній час паркові площі катастрофічно скорочуються через приватизацію рекреаційної землі під стоянку автомобілів та будівництва двох заправок. Під загрозою зникнення 14-ти рідкісних для області дерев — червоних дубів 35-ти річного віку. Значна частина території парку, зокрема, береги Вишенського озера й особливо південно-східна частина парку потребують організації та впорядкування, з огляду на сучасний стан.

    Світлина 7.  Зупинка на станції «Дерево щастя»

           У квітні 2014 року на одній з клумб центральної алеї парку з ініціативи громадської організації    «Гармонія Всесвіту»    посадили дерево щастя (Товстянка (рос.)), яке символізує початок відродження парку, біля якого буде створена галявина щастя. Цей вид дерева родом з Північної Америки. Цвіте дерево білими дзвіночками. Виростає до 15 метрів заввишки. Цвіте протягом червня і липня.

  Світлина 8. «Дерево щастя»

                                   Зупинка №3 « Блакитні ялини»

            Яли́на колю́ча, блакитна або колорадська (Piceapungens Engelm.) — вид хвойних дерев родини соснових (Pinaceae).

  Світлина 9. Блакитна ялина  (Piceapungens)

    Ялина колюча (блакитна) – один з найбільш поширених видів як у природному середовищі, так і в садовій культурі. Рослина цінується ландшафтними дизайнерами, насамперед, за красиву форму крони і забарвлення хвої. Батьківщиною різновидів є гірські райони Північної Америки, але вже з давніх часів дерево вирощується і на окультурених садових ділянках.

       Ялина колюча являє собою хвойне дерево висотою 15-20 метрів з тонкою лускатою корою світло-коричневого або темно-сірого кольору. Форма крони спочатку вузько конічна, у дорослих дерев стає циліндричною. Хвоя голчаста, жорстка і дуже колюча, звідси, власне і назва. Забарвлення хвої блакитно-зелене, але зустрічаються сортові форми з кольором голок від яскраво-блакитного і до сірувато-зеленого кольорів. Голки не опадають аж до 4-6 років, що є незаперечною перевагою ялинки[10].

       У міських умовах ялина починає цвісти ближче до середини червня, трохи пізніше інших видів. Термін плодоношення припадає на серпень-вересень вже в перший рік життя. Плоди – циліндричні шишки 6-11 сантиметрів завдовжки. У молодому віці зеленувато-жовті, в зрілому стані стають світло-коричневими. При належному догляді рослина живе 400-600 років.

 Світлина 10. Зупинка «Блакитна ялина»

        Рослина вологолюбна, тому після посадки їй потрібен регулярний полив і обприскування. Підживлення потрібні тільки молодим рослинам, дуже родючих ґрунтів доросла колюча ялина не виносить. В перший рік посадки дерево бажано вкривати на зиму. Добре переносить ялина блакитна стрижку і декоративне формування крони.

       Способи розмноження – насінням, здерев’янілими живцями або прививкою. Ялинку найкраще садити навесні, а дорослі рослини пересаджувати в зимовий час.

                                      Зупинка №4 « Дуб червоний »

Рис 2.2. Схематична карта екостежини “Вишенька”

                                                (Зупинка «Дуб червоний»)

                    Дуб червоний (Quercusrubra) , синонім дуб північний (Quercusborealis) — дерево родини букових (до 30-35 м заввишки) з густою, широкояйцевидною кроною, міцними гілками і товстим прямим стовбуромКора сіра, тонка, гладка. Молоді пагони голі, червоно-бурі, гладкі. Листкиглибоковиємчасті, тонкі, блискучі, до 15-20 см, із 3-5 загостреними лопастями з кожної сторони листа, при розпусканні червонуваті, влітку темно-зелені, світліші знизу, восени, перед опаданням, у молодих дерев — червонуваті, у старих — буровато-коричневі.  Цвіте одночасно з розпускання листя, в кінці травня — на початку червня[10].                     Світлина 11. Листя дуба червоного влітку

      Жолуді кулястої форми, до 2 см, червоно-коричневі, знизу обрубані, на відміну від дуба звичайного достигають восени наступного після цвітіння року. Плодоносить стабільно та достатньо з 15-20 років. В молодому віці росте швидше європейських дубів.

   Світлина 12. Листя дуба червоного восени.

     Морозостійкий, світлолюбний, легко переносить бокове затінення, але потребує повного освітлення верхівки крони. Вітростійкий, не вибагливий до родючості ґрунту, витримує кислі ґрунти, але не переносить вапнякових та мокрих ґрунтів.Стійкий до шкідників та хвороб, у тому числі й до борошнистої роси. Має великіфітонцидні властивості.

 Світлина 13. Жук – олень(Lucanuscervus) 

  Жук-олень (Lucanuscervus) — найвідоміший вид з родини рогачів (Lucanidae), він є найбільшим з твердокрилих фауни України, досягаючи, разом з «рогами», 7,5 см завдовжки. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках. . Колись жук-олень був звичайним видом по всійЄвропі, тепер же його популяція постійно зменшується. Вид відносять до тих, яким загрожує вимирання. В Україні вид також внесено до Червоної книги[9].

 

Зупинка № 5 « Оцтова алея»

    Рис 2.3. Схематична карта екостежини “Вишенька”

(Зупинка «Оцтова алея»)

Сумах (Rhus L.) рід невеликих дерев та кущів родини анакардієвих (Anacardiaceae).Налічує близько 250 видів квіткових рослин. Поширений у субтропічних та помірних регіонах у всьому світі, особливо в Африціта Північній Америці.

  Світлина 14. Дерево сумах влітку

           Сумах — чагарники або невеликі дерева, які можуть досягати висоти 1-10 метрів. Листки розташовані по спіралі. Квіти в щільних мітелках; кожна квітка дуже маленька, зеленувата, молочно-біла або червона, з п'ятьма пелюстками. Плоди утворюють щільні скупчення червонуватих кістянок.

  Світлина 15. Дерево сумах восени

Сумах поширюється як насінням (птахами та іншими тваринами через їхній послід), так і новими пагонами з кореневища, що утворюють великі колонії.

В Україні ростуть: сумах волосистий або оцтове дерево (Rhus hirta (L.) Sudw. — Rhus typhina Torn.); сумах дубильний (Rhus coriaria L.) — росте на сухих, кам'янистих схилах, особливо лупаках, цінна чинбарна та фарбувальна рослина, декоративний кущ[7].

  Світлина 16.  Барвінок травянистий (Vinca herbacea)

    Барвінок трав'янистий росте у листяних, рідше у мішаних лісах, чагарниках . Рослина є тіньолюбною.Цвіте барвінок трав'янистий у травні — червні.  Поширений у Лісостепу і Степу.

    Вид потребує дбайливого використання та охорони. Входить до Офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Вінницької .

      Лікувальні властивості барвінку трав'янистого остаточно не вивчені. Встановлено, що в надземній частині і в коренях міститься значна кількість алкалоїдів і рутин. Є вказівки на те, що препарати барвінку трав'янистого мають здатність знижувати кров'яний тиск і вміст цукру в крові.

В коренях барвінку трав'янистого міститься 0,2% кумаринів, що відносить цю рослину до третьої групи з мінімальною ефективною концентрацією кумаринів, яка викликає загибель половини пухлинних клітин.

    Барвінок трав'янистий, є улюбленою декоративною рослиною українців, тому його широко культивують як у парках, лісопарках, скверах, так і приватних садах і присадибних ділянках[16].

 

                       Зупинка №6 « Голуба колиска життя»

        Через 800 м  знаходиться річка Вишенька є правою притокою 1-го порядку річки Південний Буг. Довжина її 22 км, площа басейну 142 км².

Починається вона в Літинському районі Вінницької області, протікає через села Лукашівка і Ксаверівка, м. Вінницю і впадає в річку Південний Буг на 575 км від гирла.

      Вишенське озеро (ставок «Поділля») розташоване на річці Вишенька, в межах міста Вінниці. Озеро займає площу 58 га.

    Тривалий час річка Вишенька слугувала природною південно-західною межею міста Вінниці. В 1859 р. на правому березі річки, поблизу існуючого з кінця XVI ст. замкового кільця Вишня, було закладено славнозвісну і відому садибу видатного ученого, хірурга, педагога М.І. Пирогова – «Вишня». А пізніше, у 1960-1990 рр., був разбудований мікрорайон Вишенька на площі понад 250 га. Він отримав назву від назви одноіменної річки Вишенька. Перші будинки з'явилися тут у 1962 р.

.

    Рис 2.4. Схематична карта екостежини “Вишенька”

(Зупинка «Голуба колиска життя»)

      Басейн річки Вишенька розташований в межах Подільської  височини, рельєф басейну рівнинний. Тут водозбір являє собою плато, розчленоване річковими долинами і балками, сильно еродований. Водозбір розчленований мережею ярів та балок, глибина ерозії 50-100 м. В основі плато залягають древні кристалічні породи (граніти, гнейси), в багатьох місцях виходять на денну поверхню, але часто перекриті пластом морських і континентальних третинних відкладів (піски, глини, мергелі)[8].

 

Світлина 17. Екологічна ація « Друже! Вийди з інтернету –

прибери свою планету»

Світлина 18. Сальвінія плаваюча( Salvinianatans).

        Сальвінія плаваюча (Salvinianatans). Однорічна водна папороть з ниткоподібним, розгалуженим, стеблом від 3 до 8 см завдовжки. Коренева система не розвинута. В завдовжки мутовках по три листки, з яких два — цілокраї плаваючі, третій — розсічений на 9–14 долей, занурений, виконує функцію кореня. Плаваючі листки овально-еліптичні тупі, на верхньому боці з щетинистими білими волосками, на нижньому — з бурими. Спорокарпії кулеподібні, зібрані біля основи занурених листків. Спороносить у серпні–вересні. Розмножується спорами[16].

 Світлина 19.  Водяний горіх плаваючий  (Trapanatans)

      Водяний горіх плаваючий   - однорічна водяна рослина з довгим стеблом, що укоріняється на дні водоймища, і ромбоподібним плаваючим листям. Плід — дерев’янистий горіх, що не розкривається, з декількома гострими рогоподібними виростами.

      Вид, що знаходиться під загрозою зникнення.

      Реліктовий вигляд. На Україні зустрічається спорадично і рідко майже у всіх областях.

      Зростає в стоячих і слабопроточних водах. Квітне в  травні — червні. Плоди водяного горіха містять близько 15% білків, 50% крохмалю і до 8% жирів. Вони їстівні і вживаються в сирому чи вареному вигляді. З горіхів виготовляють борошно. Необхідна організація заповідників, заборона збору плодів і спостереження за популяціями.

      Посадка: у непромерзаючому водойму з товстим шаром родючого грунту — горіхи просто кидають на відповідну глибину. Якщо водоймище без грунту, то горіхи саджають у контейнер і топлять у такому вигляді. Взимку горіхи можна тримати вдома в холодильнику, в банку з водою, навесні вони самі починають проростати.

      Догляд: постарайтеся зібрати зрілі горіхи. Неодмінною умовою благополучного існування є відсутність у водоймі хоча б таких великих молюсків, як котушки і прудовікі, які з задоволенням поїдають молоді листочки рогульник.

      Розмноження: насінням, придбані навесні плоди кидають у воду. Але найкраще робити посів в маленькі горщики, наповнені мулом, і поміщати їх на глибину 10-15 см — в ту зону, де вода найкраще прогрівається. Насіння проростає при температурі води близько 25-30 ° С. Ця ж температура найбільш сприятлива для їх розвитку.

      Підросли екземпляри при появі плаваючого листя пора перенести на велику глибину — близько метра. Через те, що у водяних горіхів немає коріння, їх можна безбоязно переміщати з місця на місце, просто прив’язавши до камушку-«якоря».

      Використання: підходить для будь-яких водойм, але не скрізь відтворюється. Горіхи їдять відвареними, сирими і печеними[16].

                                       Зупинка №7 « Водне середовище»

Рис 2.5. Схематична карта екостежини “Вишенька”

(Зупинка «Водне       середовище»)

        Європейська болотна черепаха (Emys orbicularis) — вид прісноводних черепах. Є єдиним представником ряду черепахових у фауні України.Ареал виду охоплює Південну та Центральну Європу, Передню Азію та північно-західну частину Африки. Зустрічається вУкраїні у річках басейну Чорного моря та у Криму. Зустрічається у лісових, лісостепових та степових районах, де заселяєболота, плавні, озера, ставки, річні заводі з мулистим дном.

 Світлина 20. Мешканці водного середовища-черепахи.

       Довжина карапакса до 23 см (зазвичай 16 — 18 см), ширина до 17 см, висота до 8 см. Має форму овалу, гладенький, не має виступів. На щелепах немає зубів, їх роль виконують гострі рогові пластини. Вага дорослої особини до 1,5 кг. На ногах крупні кігті, між пальцями невеликі перетинки. Хвіст порівняно довгий, бере участь у маневруванні у воді. Карапакс забарвлений у темно-оливковий, темно-сірий кольори з жовтими рисками та плямами, можуть зустрічатись і особини чорного кольору. Пристосуванням до життя у воді є багаті капілярами вирости глотки та анальні міхури, які допомагають отримувати кисень з води. Пластрон має забарвлення від жовтого до темно-бурого. Голова та кінцівки темні, теж мають жовті невеликі плями[15].

 Світлина 21.Черепаха у звичайному середовищі     існування.

      Тривалість життя — кілька десятків років. Заселяє неглибокі спокійні водойми, тримається на невеликій глибині, повзає дном або плаває. Плаває досить швидко і спритно, по землі рухається значно повільніше^, ніж плаває, але швидше за сухопутних черепах. Виходить на берег грітися на сонці, при цьому може віддалятись від водойми на кілька сотень метрів. Пірнає, тривалий час може знаходитись під водою, однак у період активного руху спливає на поверхню кожні 15 — 20 хвилин, щоб запастись повітрям.

  ^. Активна вдень, вночі спить на дні водойми. Як правило, тримаються неподалік від водойми й при найменшому натяку на небезпеку миттєво пірнають на дно, де можуть закопуватись у мул. Болотна черепаха всеїдна тварина. Харчується як у воді так і на суші. У воді раціон зазвичай складають молюски, личинки комах, дрібніракоподібні. Іноді полює на рибу та земноводних, але хребетні тварини не є основним кормом черепахи. На суші полює на комах та багатоніжок. Може поїдати падло. Крім того можуть харчуватися рослинною їжею (водорості та вищі рослини), але така становить тільки невелику частину раціону. Зиму проводять у сплячці на дні водойми[14].

  Світлина 22. Гніздо болотної черепахи, біля якого порожня шкаралупа яєць.

        Статевої зрілості досягають у віці 6 — 8 років, при довжині панцира 9 — 12 см. Самці мають товстіший хвіст та ввігнутий пластрон, у самиць пластрон плоский або трохи опуклий. Парування проходить наприкінці квітня — на початку травня.   Самиця може робити від 1 до 3 кладок за сезон. У північних та передгірних районах самиця робить тільки 1 або 2 кладки. З травня по липень самиця відкладає по 9 — 12 яєць у ямку, глибиною 10 — 17 см, яку викопує на березі у віддалені від води. Після відкладання яєць ямка закопується. Розміри яєць 28 — 33 мм, вага 7 — 8 г. На відміну від багатьох плазунів, яйця європейської болотної черепахи вкриті твердою оболонкою, як у птахів. Інкубаційний період 2 — 3 місяці. Молоді черепашки, що мають дуже маленькі розміри (22 — 25 мм, вага біля 5 г), не виходять з гніздової ямки, вони риють нірки від неї та залишаються у них до весни.

     У середні віки м'ясо болотної черепахи використовувалось у Європі у їжу, особливо під час релігійного посту, оскільки вважалось як і м'ясо риби пісним. Зараз черепахи є популярним об’єктом для розведення у тераріумах. Приносить користь, знищуючи личинок комарів та хвору рибу. Болотна черепаха - санітар водойми. При всій своїй спритності у воді їй вдається спіймати лише хвору або поранену рибу, що в цілому сприяє покращенню популяції риби[9].

   Світлина 23. Черепаха болотна (Emysorbicularis) 

        Вуж звичайний (Natrixnatrix) — найпоширеніший в   Україні вид вужів, неотруйних змій родини вужевих.Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими відмітинами на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самки більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки, хижі птахиі деякі ссавці.

    Світлина 24. Вуж у неволі

        Вужі добре приручуються і переносять неволю. В Україні та в Білорусі часті випадки одомашнення вужів (для знищеннямишей).

      Вуж неагресивний, побачивши людину він зазвичай рятується втечею. Спійманий вуж спочатку активно захищається: шипить і викидає голову вперед, що страхітливо діє на більшість ворогів. Якщо ж це не допомогло, він вивергає недавно з'їдену їжу, прикидається мертвим. Кусається рідко. Для людини укус практично не становить жодної небезпеки.

     Вужі відмінно плавають, під водою можуть знаходитися більше, ніж півгодини.

     У квітні — травні починається шлюбний період. У липні — серпні самки вужів шукають, де відкласти яйця: у вологі і теплі місця. Ідеально для цього підходять купи перегною, старої соломи, опалого листя, також годяться сирий мох, трухляві пні і мишачі нори. У жовтні — листопаді заповзають в різні нори і щілини в землі, де вони і зимують[9].

  Світлина 25. Гребінчастий тритон ( Trituruscristatus)

     Гребінчастий тритон — один з найбільших хвостатих земноводних України. Досягає довжини 14—20 см.

     Усі тритони України заслуговують охорони як пам'ятники природи. Вони страждають від вирубування лісів і забруднення водоймищ. Велику шкоду завдає їм виловлювання у водоймищах в період розмноження. Спіймані тварини не залишають після себе потомства. Окрім того, тритони, вміщені в акваріум, більше 2—3 тижнів там не живуть. 
     Мешканець лісів, полюбляє вологі ділянки. Із зимівлі виходить рано. Нерідко можно бачити, як по кризі він повзе до водоймища, де відбувається розмноження. При цьому в самців з'являється розкішне шлюбне вбрання у вигляді гребеня на спині й хвості. Самка відкладає 150—200 ікринок. Улітку тритони переходять до життя на суші й нічного способу життя. Гребінчастий тритон — хижак. Окрім черв'яків, молюсків, дрібних ракоподібних та комах, часто нападає навіть на дрібних тритонів інших видів[9]. 

Зупинка №8 « Модрина »

      Модрина сибірська (Larixsibirica Ledeb., лиственниця) — дерево родини соснових (Pinaceae), її шишки завдовжки до 4 см насінні луски опушені рудуватим пушком. Ці види є лісоутворюючими породами у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбні рослини.

      Деревинна, танідоносна, фарбувальна, жиро- і ефіроолійна, смолоносна, лікарська, камеденосна, пилконосна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Модрина сибірська — одна з найкращих деревних порід. Деревина її за зовнішніми ознаками схожа на деревину сосни. Вона важка, тверда, міцна, порівняно добре колеться, не жолобиться, стійка проти гниття, добре зберігається у воді, має високі механічні властивості. Негативні властивості: важко обробляється і сплавляється (багато колод тоне), під час висушування дуже розтріскується.

Світлина 26. Модрина (Larixsibirica Ledeb)

       Модрина сибірська, крім терпентину, дає велику кількість камеді, яка має назву «гумілярікс». Деревина модрини містить до 5% камеді, яку можна добути, екстрагуючи водою. Крім того, на стовбурах модрини, що піддалась дії пожеж (у Сибіру), в дуплах і при основі стовбурів утворюються напливи камеді досить великих розмірів. Камідь придатна для виготовлення акварельнихфарб, клею, емульсій у фармацевтичній промисловості, а також для виробництва сірників[1].

Зупинка № 9 « Білочки»

  Світлина 27. Звичайна білка

        Звичайна білка - це один з найвідоміших гризунів, до якого багато людей ставляться із симпатією. Спочатку вона була мешканцем хвойних лісів. Нині її можна зустріти в міських садках і парках.

        Білки ведуть активний денний спосіб життя. Вони проводять дні у пошуках їжі, частину якої відразу ж з'їдають, а іншу ховають у схованки, таким чином роблячи запаси на зиму. Коли кількість їжі зменшується, білки виходять на пошуки корму вже з самого ранку. Раціон звичайної і сірої білок дуже подібний[15].

        Протягом всього року білки харчуються насінням дерев - сосновими і кедровими шишками. Більшу частину корму вони ховають у густому чагарнику або у покинутому гнізді-схованці, щоб пізніше повернутися сюди і з'їсти.    Багатьом випадало бачити білок, що гризуть шишки. При цьому звір тримає шишку передніми лапками і крутить її, обгризаючи лусочки, під якими заховане насіння.

       Меню білок залежить від регіону, в якому вони проживають, і, крім насіння, зазвичай складається з квітів, молодих пагонів, комах, горіхів, плодів шипшини і грибів. Білки рідко їдять жолуді. Іноді навесні вони руйнують гнізда дрібних птахів, поїдаючи їхні яйця. Лісники не полюбляють їх за те, що вони, щоб дістатися до соковитого лика, обривають з дерев кору. 

   Світлина 28. Білка взимку

      Хвіст: використовується для підтримування рівноваги під час переміщення по гілках. Крім того, білка накривається ним під час сну. Рухи хвоста свідчать про настрій тварини. 

      Вібриси: довгі і дуже чутливі, допомагають орієнтуватися. Білка має чутливі волоски також на передніх лапках, череві і біля і основи хвоста. 
Зір: довгі і дуже чутливі, допомагають орієнтуватися. Білка має чутливі волоски також на передніх лапках, череві і біля і основи хвоста. 

     Зимова шерсть: Зимова шерсть густіша і темніша, ніж літня. Має попелястий відтінок. Китички на вухах стають довшими[12]. 

Зупинка №10 « Орнітологічна »

      Дятел білоспинний  ( Dendrocoposleucotos) — птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини Дятлових.  Нерідко селиться в межах населених пунктів — у старих садах, парках. Як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній периферії ареалу в несприятливі з точки зору корму роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони.

Світлина 29. Дятел білоспинний(Dendrocoposleucotos)

       Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, залишаючи видовбані ним дупла для інших дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки. Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. Сезон розмноження - з кінця березня по червень.    Будівництву гнізда передує галаслива, демонстративна поведінка птахів, супроводжувана криками, «барабанним» дробом і шлюбними іграми. У кладці зазвичай 5—7 блискучих білих яєць. Висиджують по черзі обидва птахи, близько двох тижнів. Пташенят спочатку не чутно, але ближче до вильоту вони стають галасливими і висовуються з гнізда. Виліт молодих у червні, у віці близько 3 тижнів[13].

        Сини́ця велика (Parusmajor) — невеликий птах родини синицевих. В Україні звичайний осілий вид. Спина зелена, надхвістя сіре. На голові чорна «шапочка». Білі «щоки» облямовані чорним. Низ жовтий, із широкою (у самців) чорною смугою посередині. Крила й хвіст блакитно-сірі з бурим.Поширена по всій Україні.

  Світлина 30. Синиця велика (Parusmajor)

      Гніздиться в дуплах або шпаківнях, іноді в норах, щілинах будівель, старих гніздах великих птахів. Гніздо мостить з корінців, травинок, моху, вистеляючи шерстю та пір'ям. За літо буває дві кладки. Кладка з 10—14 білих з червоно-коричневими плямами яєць, наприкінці квітня. Менш ніж через два тижні вилуплюються пташенята, які через три тижні вилітають з гнізда.

Живиться комахами, павуками, взимку насінням. Восени і взимку збирається в зграї і мандрує разом з іншими видами синиць[13].

   Світлина 31. Горобець хатній (Passerd     mesticus)

                                                                                    Горобе́ць ха́тній (Passerd     mesticus)найпоширеніший  вид роду Горобців (Passer), родини горобцевих (Passeridae). Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси її видова назва «хатній»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвіріньканням

         У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні,смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах.

          Гніздиться горобець окремими парами, але інколи і колоніями, селячись безпосередньо у житла людини або поблизу його поселень. На півдні ареалу нерідко будує гнізда в стороні далеко від житла людини — в деревних і чагарникових насадженнях, в ярах, по крутих глинистих обривах по сусідству з полями.

   Світлина 32. Ластівка (Hirundo) 

       Ластівка (Hirundo) —рід птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Найпоширеніший вид — сільська ластівка (Hirundorustica). Ця пташка одна з найсимпатичніших перелітних птахів. Вона має довгий роздвоєний хвіст з глибоким вирізом, тонкі крила. У повітрі ця пташка здійснює запаморочливі акробатичні трюки. Ластівка має яскраве оперення — на спині блискуче пір'я, а черевце — біле. Ластівку легко впізнати по яскравому, блискучому, синьо-сталевому оперенню з фіолетовим відливом і характерній формі хвоста з глибоким розрізом і довгим хвостовим пір'ям з боків.

       Влітку, заглянувши під дах хліва, майже завжди можна побачити приліплене до стелі характерне, схоже на чашу гніздо цієї пташки. Восени можна спостерігати за ластівками, що збираються у великі зграї перед відльотом на місця зимування. Ластівка харчується літаючими комахами. Це різні види мух: дзюрчалки, кімнатні мухи, а також комарі і метелики. Під час холодної і дощової погоди ластівки знаходять мало корму, тому, щоб насититися, їм потрібно більше часу[13].

        Відоме явище, коли в погану погоду ластівки літають низько над водою — це викликано тим, що птахи в цей час ловлять комах, які живуть біля поверхні води і активізуються при поганій погоді. За іншою версією, вологе повітря обтяжує крила комах, і ті змушені літати нижче. У разі нестачі корму ластівка поповнює свій раціон гусеницями і павуками. Ластівка, що годує пташенят, приносить у гніздо безліч комах, яких утримує в стравоході. Одна батьківська пара протягом дня повинна принести у гніздо, де їх чекають 5 голодних пташенят, приблизно 400 таких порцій.

                                              Цікаві факти з екостежини:

·         Якщо розділити кількість всіх дерев, які ростуть на Землі, на кількість людей, які живуть на планеті, то на кожного з нас доведеться не більше 60 дерев. А кожну секунду Земля втрачає більше 1,5 гектарів незайманого лісу.

·         Одне дерево в рік в середньому виробляє від 100 до 700 кг кисню (залежно від виду), пов'язує 33 кг вуглецю, нейтралізує 80 кг шкідливих речовин, абсорбує 20 кг пилу і фільтрує близько ста тисяч кубометрів повітря.

·         Для виготовлення одного аркуша паперу формату А4 потрібно від 13 до 21 грама якісної деревини, а для виготовлення однієї книги - близько 5 кілограмів дерев’яної сировини.

·         Щоб врятувати одне дерево від вирубки, необхідно зібрати для вторинної переробки близько 80 кг паперу.

 

 

 

Світлина 33. Екостежина восени

 

РОЗДІЛ .  АНАЛІЗ ЗАПОВІДОЇ МЕРЕЖІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖИНИ «ВИШЕНЬКА»

   3.1   Раритети рослинного світу екологічної стежини « Вишенька»

   В Україні близько 7 тисяч видів вищих судинних рослин, з яких понад 700 видів вищих судинних рослин потребують охорони.  Під впливом антропогенного тиску  потерпають цілі природні комплекси. Багато видів флори зникли чи знаходяться на межі зникнення. Світова флора щодня втрачає 1 вид чи підвид, а для його відновлення необхідно 6-16 тисяч років. Тому виникає нагальна необхідність  охорони генофонду природної та культурної флори.[8]

          Раритети  рослинного   світу регіону складають види, які занесені:

1)    ЧС МСОП ( Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 2001);

2)    ЄЧС (Європейського Червоного списку  рослин і тварин  що перебувают під загрозою зникнення у світовому масштабі,1991);

3)    Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі ( Берн,1979);

4)    Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашингтон,1973);

5)    ЧКУ ( Червона книга України: рослинний світ, 2009);

6)     РР : регіональні рідкісні види, що знаходяться під охороною на території Вінницької області  ( рішення 34 сесії обласної Ради 5 скликання №1139 від 25.10.2010 р.) [1,6,9,12,14].

Категорії охорони  за Червоною книгою України ( 2009):

I - зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія чинників, що впливають на їх стан;

II – вразливі: види, які у найближчому  можуть бути віднесенні до категорії  «зникаючих» чи «вразливих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан;

III – рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у цей час не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм загрожує небезпека;

IV – невизначені: види, про які відомо, що вони відносяться до категорії

«зникаючих» , «вразливих» чи  « рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволила визначити  до якої саме із зазначених категорій їх можна віднести, відсутня[8].

    Раритетні види рослин екологічної сежини « Вишенька» представлені  в таблиці 1.

                                                                                                    Таблиця 1

   Перелік раритетних видів флори екологічної стежини

Назва виду	ЧКУ	БК	CITES	МСОП	ЄЧС	РР
Береза темна(Betula obscura)	I
Сальвінія плаваюча (Salvinia natans)	II	+
Водяний горіх плаваючий  (Trapa natans)	II	+
Барвінок травянистий (Vinca herbacea)						+

 

   До  Червоної книги України (ЧКУ)  занесена береза темна (Betulaobscura) - зникаючий вид, що знаходиться під загрозою зникнення, збереження якого є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія чинників, що впливають на його стан. Сальвінія плаваюча (Salvinianatans) та   водяний горіх плаваючий (Trapa natans) - вразливі види, які у найближчому  можуть бути віднесенні до категорії  «зникаючих» чи «вразливих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан; вони підлягають особливій охороні згідно Бернської конвенції «Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі». Регіонально рідкісним видом  рослин є барвінок травянистий (Vinca herbacea), що потребує охорони у Вінницькій області.

   3.2.   Раритети тваринного світу екологічної стежини « Вишенька»

          Раритети  тваринного   світу регіону складають види, які занесені:

1)    ЧС МСОП ( Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, 2001);

2)    ЄЧС (Європейського Червоного списку  рослин і тварин  що перебувают під загрозою зникнення у світовому масштабі,1991);

3)    Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі ( Берн,1979);

4)    Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашингтон,1973);

5)    ЧКУ ( Червона книга України: тваринний світ, 2009);

6)     РР : регіональні рідкісні види, що знаходяться під охороною на території Вінницької області  ( рішення 34 сесії обласної Ради 5 скликання №1139 від 25.10.2010 р.) [1,6,9,12,14].

    До созологічних списків заненсено 340 видів тварин. На території Вінницької області в природі можна зустріти 30 видів тварин, занесених до ЧС МСОП. Це 5 видів безхребетних і 25 видів хребетних тварин, що становить 8,8% від загальної кількості раритетних тварин. Всі види занесені до ЧКУ [8].

    Раритетні види тварин  екологічної сежини « Вишенька» представлені  в таблиці 2.                                                                                                           Таблиця 2

             Перелік раритетних видів фауни екологічної стежини

Назва виду	ЧКУ	БК	CITES	МСОП	ЄЧС	РР
Вуж водяний (Natrixtesselata)		2
Черепаха болотяна (Emus orbicularis)		2		LC	I
Дятел  білоспинний   ( Dendrocoposleucotos)	РД	2
Жук-олень (Lucanuscervus)	РД		3
Гребінчастий тритон ( Triturus cristatus)			2

   

  Серед представників тваринного світу до  Червоної книги України (ЧКУ)   занасені  дятел  білоспинний    ( Dendrocoposleucotos) та жук-олень (Lucanus cervus). Особливі         й охороні згідно Бернської конвенції «Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі»  підлягає вуж водяний (Natrixtesselata), черепаха болотяна (Emusorbicularis),дятел  білоспинний   ( Dendrocoposleucotos).

     Відповідно конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) під охороною знаходяться жук-олень (Lucanus cervus) та  гребінчастий тритон ( Triturus cristatus).

     Черепаха болотяна (Emusorbicularis)  занесена Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (ЧС МСОП), як вид відносно благополучний ( LC) та до Європейського Червоного списку (ЄЧС)  рослин і тварин,  що перебувають  під загрозою зникнення у світовому масштабі, в категорії  I–як невизначений вид , про який відомо , що він відноситься до «зникаючих», « вразливих» чи «рідкісних». Але достовірна інформація , яка б дозволила визначити до якої саме із зазначених категорій її можна віднести відсутня[9].

3.3.  Дослідження  стану води  Вишенського  озера.

    Одним із життєво важливих компонентів гідросфери планети та необхідною складовою соціально-економічного розвитку є водні ресурси. Екологічно руйнівні моделі суспільного розвитку в багатьох країнах світу призвели до значної деградації водних ресурсів та погіршення якості води.

    З метою визначення стану води у Вишенському озері, були проведені лабораторні дослідження, які показали, що стан води у порівнянні з попередніми  роками  покращився.  В статті Л.С. Гудзевича , кандидата  біологічних наук Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, « Перспектива  втілення екосистемного підходу в умовах міського середовища» вода у Вишенському озері ,в 2011 році,   в 5 разів перевищувала  ГДК  за вмістом  амонію сольового, в 3 рази по БСК5. Це свідчило  про високий рівень органічного забруднення. У непроточних водоймах ці показники, як правило, підвищуються, але в даному випадку -  це  був результат забруднення, що надходив  з прибережно-захисної смуги озера (житлових забудов , що  не облаштовані  були каналізаційною мережею). По берегах річки городи розорані до самого урізу води, тому і вміст амонію сольового майже в 5 рази був  більший за ГДК. Біля самого витоку в річку впадають дві ліві притоки, які беруть початок в безпосередній близькості до урочища «Діброва» - великого лісового масиву, який тягнеться до долини річки Згар.  Крім того, витік двох лівих приток Вишні знаходиться на краю лісового масиву «Стрижавська Дача». На річці та її притоках розташовані близько 25 ставків. Більшість ставків використовуються для ведення рибного господарства, і регулярно чистяться (поблизу сіл Якушенці, Лисогора, ін.) власниками.

    Станом на 20.11.2015 року вода в Вишенському озері за всіма показниками знаходиться в межах допустимих норм. Про це свідчить протокол №35 від 20 листопада 2015 року лабораторних випробувань води  в  науково вимірювальній агрохімічній лабораторії Вінницького національного  аграрного університету: амонійний азот  при ГДК показниках 2,0 становить 0,93; нітрити при ГДК 3,3 становлять 0,5; нітрати при ГДК 45,0 становлять 0,5. Спостерігаються позитивні зрушення в екологічній ситуації Вишенського озера (додаток 1).

     Велика частка берега Вишенського озера виконує роль рекреаційної зони з місцями для купання, з  пляжами, які тривалий час знаходились  в занедбаному стані. На сьогоднішній день берегова зона озера  упорядковується  разом із парком «Дружби народів».

Отже, на основі досліджень з’ясовано :

•           вміст основних хімічних елементів у  воді  Вишенського  озера відповідає ГДК;

•           вода із озера  придатна для використання населенням.

ВИСНОВКИ

1.В.О.Сухомлинський зазначав: «У дитини, яка вихована в умовах дефіциту спілкування з природою, розвивається емоційна глухота, агресивність у ставленні як до людей, так і до об’єктів природи». Ось чому важливо, щоб діти усвідомили, що людина не лише природокористувач, а насамперед частина природи, її турботлива дитина. Тому важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення вихованців до екологічних акцій, екскурсій, конкурсів, до природоохоронної діяльності – це розвиватиме самостійність, впевненість у власних силах, усвідомлення власної значущості в екологічній діяльності. У результаті з’явиться потреба і готовність застосовувати свої сили на користь природі.

2.Екологічна стежка «Вишенька» – це можливість для глибшого вивчення природи рідного краю, пізнання її таємниць. Екологічна стежка надає можливість проводити спостереження за живими об’єктами протягом року. За словами відомого американського еколога О. Леопольда, «кожна ділянка лісу повинна давати своєму власникові не лише дошки, дрова і стовпи, але ще й освіту. Цей врожай мудрості завжди під рукою проте його не завжди пожинають».

3. Школа розташована біля парку «Дружби народів». Саме  парк є важливим об’єктом для охорони, збереження та використання його в естетичних, виховних, природоохоронних та оздоровчих цілях. Він повинен бути місцем наукових досліджень цінних та рідкісних дерев, квітів і птахів, які занесені до Червоної книги України. Набуті знання можна  використовувати на уроках біології, географії і в позакласній роботі. Якщо ми хочемо зберегти природу своєї місцевості, треба добре вивчити природний об’єкт охорони: його розміри, біологічні і географічні особливості, взаємозв’язки з іншими компонентами природного середовища. Ці знання допоможуть обрати ефективні засоби їх охорони.

4.Об’єктами охорони нашої  екологічної стежини «Вишенька» є його рослинний та тваринний світи. Парк налічує 4 види рослин і 5 видів тварин , що знаходяться під охороною. До Червоної книги України (ЧКУ) занесена береза темна (Betulaobscura) - зникаючий вид, що знаходиться під загрозою зникнення, збереження якого є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія чинників, що впливають на його стан. Сальвінія плаваюча (Salvinianatans) та водяний горіх плаваючий (Trapa natans) - вразливі види, які у найближчому можуть бути віднесенні до категорії «зникаючих» чи «вразливих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан; вони підлягають особливій охороні згідно Бернської конвенції «Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі». Регіонально рідкісним видом рослин є барвінок травянистий (Vinca herbacea), що потребує охорони у Вінницькій області.

Серед представників тваринного світу до Червоної книги України (ЧКУ) занасені дятел білоспинний (Dendrocoposleucotos) та жук-олень(Lucanus cervus). Особливі         й охороні згідно Бернської конвенції «Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі» підлягає вуж водяний (Natrixtesselata), черепаха болотяна (Emusorbicularis),дятел білоспинний (Dendrocoposleucotos).

Відповідно конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) під охороною знаходяться жук-олень(Lucanus cervus) та  гребінчастий тритон (Triturus cristatus).

Черепаха болотяна (Emusorbicularis) занесена Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (ЧС МСОП), як вид відносно благополучний (LC) та до Європейського Червоного списку (ЄЧС) рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, в категорії I –як невизначений вид, про який відомо, що він відноситься до «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних». Але достовірна інформація, яка б дозволила визначити до якої саме із зазначених категорій її можна віднести відсутня.

        Тут можна побачити породи дерев, які є символами України (наприклад, верба), і ті, котрі завезені з різних куточків світу. Батьківщиною деяких видів є  Північна Америка, Африка.  

Сумах – рід невеликих дерев та кущів родини анакардієвихпоширений у субтропічних та помірних регіонах у всьому світі, особливо в Африціта Північній Америці.

5. Станом на 20.11.2015 року вода в Вишенському озері за всіма показниками знаходиться в межах допустимих норм. Про це свідчить протокол №35 від 20 листопада 2015 року лабораторних випробувань води в науково-вимірювальній агрохімічній лабораторії Вінницького національного аграрного університету: амонійний азот при ГДК показниках 2,0 становить 0,93; нітрити при ГДК 3,3 становлять 0,5; нітрати при ГДК 45,0 становлять 0,5. Спостерігаються позитивні зрушення в екологічній ситуації Вишенського озера.  Вода із озера  придатна для використання населенням

У долі природи – наша доля, і ми повинні зробити все для того, щоб використати останній шанс і допомогти рідній природі, тим самим зможемо продовжити життя в наступних поколіннях. Який внесок можемо зробити ми у збереженні навколишнього середовища? З чого треба почати свої дії? Хто в цьому допоможе нам? Як організувати роботу, щоб не знищити надбання природи на території нашої екологічної стежини? Саме такі думки є актуальними у наш час і спонукають до розробки заходів по збереженню та охороні екостежки «Вишенька»:

Збережи, не ламай.
Допоможи, не зривай.
Прибери, не пали.
Відремонтуй, не зіпсуй.
Попередь, не сміти.
Сповісти, не вбивай.
Заборони, не кричи.
Покажи, не руйну