Інформаційна картка учасника Конкурсу "Учитель року-2017"

Прізвище, ім’я, по батькові

Іскра Наталія Олександрівна

Місце роботи

Комунальний заклад

«Навчально-виховний комплекс:
загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-ліцей № 7

Вінницької міської ради»

Посада

Вчитель початкових класів

Освіта (найменування вищого навчального закладу, рік закінчення навчання)

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2000 р

Самоосвіта (за останні 5 років; очна, дистанційна форма; рік проходження та найменування освітніх програм, курсів, тренінгів тощо)

• курси підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, 2016 рік;
• навчання за програмою очного курсу за програмою Intel «Навчання для майбутнього» , 2014 рік.

Педагогічний стаж

23 роки

Кваліфікаційна категорія

Спеціаліст вищої категорії

Звання

Старший вчитель

Педагогічне кредо

Я-вчитель! Я несу науки світло,
Я сію в душі зерна доброти,
Всім серцем прагну, аби  учні
Могли людьми достойними зрости

Технології, методи та форми, що використовуються

у навчально-виховному процесі

• Технології розвитку критичного мислення ( передбачення; кероване читання з      передбаченням;  сенкан; «мозкова атака»; взаємні запитання; речення з відкритим кінцем; порушена послідовність; кубування; «шість капелюхів мислення де Боно»;
• технології розвиваючого навчання, проектні технології, ігрові, створення ситуації успіху;
• словесні, наочні, практичні методи пояснення нового матеріалу;
• методи контролю (усні, письмові) та самоконтролю учнів;
• використовую  мультимедійні презентації, медіа файли.

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

(у формі есе)

Краплі дощу повільно повзуть по склі та зникають у вічності. Так неухильно плине час, і кожна прожита хвилина – вже історія. Дощ завжди примушує мене замислитись над буттям, озирнутись назад, переосмислити минуле. Чи не помилилась я в цьому житті? Чи є я сьогодні тією особистістю, якою мріяла стати?… Дивлюсь за вікно і згадую свою історію, свої перші вчительські невпевнені кроки …

Минуло 23 роки...  Іноді я замислююсь над тим, що вчителем могла б і не стати, бо в дитинстві мріяла стати і космонавтом, і лікарем, і навіть співачкою ( адже закінчила музичну школу). Аж страшно подумати! Тоді б я ніколи не дізналася, як вночі створюються презентації, як тремтячою рукою заповнюється журнал перед перевіркою заступника директора, як в магазині вибирається  учительська сумка – не найбрендовіша, а така, щоб всі підручники, робочі зошити та папка з календарними вмістилися, ще й хліб-паляниця додому. Та незважаючи на всі вчительські негаразди, я отримую надзвичайні емоції від великої дитячої радості маленьких перемог.                  

 Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли мої учні  радісно поспішають вранці до школи. Я радію з того, що можу порадити, заспокоїти, переконати, налаштувати, підбадьорити своєю впевненістю та іронічною натурою. Такі почуття, я впевнена, взаємні. Бо вони дають мені енергію і сили.
         Сьогоднішній ча - час інноваційних технологій, але жодна технологія не замінить тепла душі, яке з'являється в процесі взаєморозуміння, адже намагаюся віддати своїм дітям частинку душі і тепла, яка їм так необхідна.     

Кожна дитина-це  Маленький  Всесвіт, і, лише правильно «дібравши ключик», можна виховати особистість. А найбільшою винагородою для вчителя є досягнення його учнів, їхнє життя і відчуття того, що ти допоміг становленню Людини.  Вдячна своїм учням за велику співпрацю, яка робить їх і мене кращими. Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, сподівання на те, що і я внесу свою часточку у скарбничку добрих справ  України.  Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Давня народна мудрість говорить: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій хліб, якщо на десятиліття – посади дерево. Якщо твої плани розраховані на століття – навчай та виховуй дітей».
     І якби в мене було ще одне життя, я  все одно стала б учителькою…

      Непомітно закінчився дощ,і на моєму обличчі  з’явилася усмішка. Завтра на  мене знову чекатимуть  у школі мої учні, їхні сонячні посмішки та допитливі яскраві оченята….До зустрічі у Країні Знань!

Посилання на персональний Інтернет-ресурс (за наявності)

https://vk.com/club101534744

Група у соціальній мережі ВКонтакті “7ліцей2Б-2016”