ДЕПАРТАМЕНТ  ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КУ «МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ»

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №21

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

(Нетрадиційні техніки малювання )

номінація «Навчально – методичний посібник»

Анісімова Ярослава Миколаївна

 вчитель початкової школи

«спеціаліст»

тел. (068) 089-87-87

Гончар Інна Василівна

вчитель початкової школи

«спеціаліст»

тел. (098) 352-57-36

м. Вінниця

2018

Автори: Анісімова Ярослава Миколаївна,  Гончар Інна Василівна, вчителі початкової школи комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21 Вінницької міської ради»

Анісімова Я.М.,Гончар І.В.  Плямка та її друзі. Методичний посібник /Я.М.Анісімова, І.В.Гончар. – Вінниця: ММК, 2018. 72 с.

Рецензенти:

Матвієнко Т.В., заступник директора з НВР комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21 Вінницької міської ради»

Пастух Л.М., заступник директора з НВР комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15 Вінницької міської ради»

Рекомендовано методичною радою

Закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21

Вінницької міської ради»

(Протокол №3  від 04.01.2018  р.)

Навчально-методичний посібник містить основні відомості про сутність понять «інтерес», «пізнавальний інтерес». Подано нетрадиційні технології розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів в процесі вивчення образотворчого мистецтва та практичні завдання для логічного та творчого розвитку.

Посібник розроблений для широкого кола читачів - для вчителів, вихователів  та студентів педагогічних спеціальностей.

ЗМІСТ

Передмова

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах концепції Нової української школи він є особливо актуальним.

Сучасна початкова школа покликана виявляти і розвивати здібності учнів, формувати уміння і бажання вчитися. А реалізувати ці завдання можна на основі формуванняпізнавальної діяльності молодших школярів.

Пізнавальна діяльність відіграє важливу роль у розвитку розумової та творчої обдарованості.

Унаш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. І здатність творити можна розвинути.

Педагогічні та психологічні дослідження засвідчують, що зміст і способи активізації навчальної діяльності дедалі більше цікавлять науково-педагогічних працівників. Важливе значення для нашої дослідницької роботи мали роботи О.Д.Алферова, Ш.О.Амонашвілі, О.М.Арсеньєва, Ю.К.Бабанського, А.М.Бойко, В.К.Буряка, В.О.Онищука, В.М.Андрущака, М.О.Данилова, В.І.Євдокимова, Б.П.Єсипова, В.С.Ільїна, Т.Е.Коннікової, І.Я.Лернера, В.І.Лозової, Е.І.Моносзона, Л.І.Новикової, В.Ю.Паламарчук, О.Я.Савченко, М.М.Скаткіна та ін.  Результати аналізу наукової літератури свідчать про те, що проблема інтересу давно привертала увагу вітчизняних та зарубіжних учених: філософів, соціологів, психологів, педагогів. Так, дослідженням проблеми інтересу займалися соціологи (Г.Гак, Г.Глезерман, О.Здравомислов, І.Кронрод, Ю.Шаров та ін.), психологи (М.Бєляєв, В.Богословський, С.Виготський, Е.Зеєр, А.Ковальов, В.М’ясищев, А.Петровський, С.Рубінштейн та ін.), педагоги (Л.Божович, В.Іванов, А.Маркова, Н.Морозова, Г.Щукіна) та ін.

У практичній роботі загальноосвітньої школи проблема активізації навчальної діяльності молодших школярів є однією з найактуальніших, оскільки саме в процесі навчання відбувається розвитокособистості.Особливогозначення ця проблема набуває у зв’язку з організацією нової української школи. За цих умов вміле використання різноманітних видів роботи для активізації навчальної діяльності значно збагачує навчально-виховний процес, підвищує  ефективність роботи кожного вчителя.

Єдиних рекомендацій щодо розвитку пізнавального інтересу не існує і не може існувати, адже кожна дитина – індивідуальна, і до кожної потрібен особливий підхід. Тому завдання вчителя шукати індивідуальні шляхи для кожної дитини.

Пропоновані методичні рекомендації для студентів спеціальності «Початкова освіта» та вчителів початкових класів, сприятимуть в підготовці до занять із специфікою розвитку пізнавального інтересу учнів школи І ступення в процесі вивчення образотворчого мистецтва. Використовуючи даний посібник, Ви будете мати змогу виробити у себе необхідні практичні уміння та навички, а саме, підбирати та самостійно впроваджувати в роботу варіативні завдання які Вам пропонуються. У посібнику представлені матеріали до ефективної активізації пізнавального інтересу при вивченні нетрадиційних форм образотворчого мистецтва у школі І ступеня, що сприяють підвищенню рівня пізнавальної активності дітей та поглибленню знань учнів з мистецтва. 

Бажаємо успіхів та творчого натхнення!

1.                      

1.          Пізнавальний інтерес особистості: дефінітивна характеристика поняття

На етапі розвитку освіти в умовах якісного розширення змісту освіти, необхідно визначити нові пріоритетні напрямки роботи з учнями. Одним із найважливіших із них є формування пізнавального інтересу школярів.

Сучасний англійський письменник Роберт Кійосакі твердить: «Освіта, що не вчить успішно жити в сучасному світі, не має жодної цінності»[6,c.5]

На підставі аналізу сучасної теорії та практики формування пізнавальної активності учнів зробимо спробу цілісно розкрити сутність цього явища як системи, її компонентний склад, визначити рівні розвитку кожного з них, їхні змістові характеристики, обґрунтувати методику їхньої діагностики.

Результати аналізу наукової літератури свідчать про те, що проблема інтересу давно привертала увагу вітчизняних та зарубіжних учених: філософів, соціологів, психологів, педагогів. Так, дослідженням проблеми інтересу займалися соціологи (Г.Гак, Г.Глезерман,О.Здравомислов, І.Кронрод, Ю.Шаров та ін.), психологи (М.Бєляєв, В.Богословський, С.Виготський, Е.Зеєр, А.Ковальов, В.М’ясищев, А.Петровський, С.Рубінштейн та ін.), педагоги (Л.Божович, В.Іванов, А.Маркова, Н.Морозова, Г.Щукіна) і педагогів-новаторів (С.М.Лисенкової, І.П.Волкова, Є.Н.Ільїна, В.Ф.Шаталова). Однак єдиної точки зору вчених щодо трактування поняття «інтерес» досі немає.

На підставі аналізу зазначених та інших психолого-педагогічних досліджень розглянемо формування пізнавальної активності учнів як педагогічну проблему.

Інтерес – це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до відповідних видів людської діяльності. Тут виступають в єдності об'єкт інтересу, що має захоплюючі, привабливі сторони, і суб'єкт, для якого ці сторони життєво важливі. Інтересом ми називаємо емоційно-пізнавальне ставлення до предмету або діяльності, яке виникає в силу того, що вони зв'язані з тією чи іншою потребою. Спочатку цей зв'язок між предметом, діяльністю, з одного боку, і потребою – з іншого, може мати поверховий характер, і таким самим буде й інтерес. Але надалі, чим повніше та глибше предмет або діяльність починають задовольняти зростаючі потреби дитини, тим багатшим і глибшим стає сам інтерес. Він робиться дедалі більшою мірою пізнавальним.

За основу беремо тлумачення С.У.Гончаренка з «Українського педагогічного словника» що, інтерес як форму прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє її орієнтації, а також ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності [4].

Якщо розглянути всі тлумачення, то можна звести їх до того що, своєрідність пізнавального інтересу полягає у прагненні людини заглиблюватися в сутність пізнаваного.

У педагогіці розрізняють чотири якісні етапи розвитку інтересу. Зацікавленість – вважається найелементарнішим інтересом, що за певних ситуацій оволодіває учнями, але при зміні ситуації швидко зникає. Цей етап розвитку інтересу пов’язаний з новизною предмета, яка може й не мати особливого значення для людини. В учнів ще не помічається прагнення до пізнання суті вивчених предметів, явищ, процесів.

Допитливість – характеризується прагненням проникнути за межі побаченого, розширити свої знання, дістати відповіді на запитання, що виникають під час навчання. На цьому етапі для учнів характерні емоції здивування, почуття радості відкриття. Вони самі прагнуть відповісти на запитання: «Чому?», прагнуть розширити свої знання.

Пізнавальний інтерес– ще вищий етап, на якому інтерес пов'язаний з намаганням учня самостійно розв'язати проблемне питання. В центрі уваги – проблема, а не готові знання. При цьому учні шукають причину, намагаються проникнути в суть предмету, самостійно встановити закономірність, розкрити причинно-наслідкові зв'язки. Учень напружує думку, вольові зусилля, виявляє емоції.

Теоретичний інтерес– характеризується спрямованістю учнів не лише на глибоке та міцне засвоєння знань, пізнання закономірностей і опанування теоретичних основ, а й на застосування їх на практиці. Теоретичний інтерес виникає в учнів тоді, коли в них формуються наукові погляди, переконання, стійкий світогляд. Усі ці етапи розвитку інтересу змінюються, взаємопроникають, пов'язуються між собою, часом співіснують в єдиному процесі засвоєння знань, пізнанні нового. Інтерес завжди має певну предметну спрямованість, інтереси людини різноманітні, як різноманітний оточуючий світ. Але в інтересі кожної людини із тієї різноманітності оточуючого світу відображається саме те, що важливе, необхідне для самої людини, що пов'язане з її індивідуальним досвідом і розвитком. Особливою і важливою областю загального феномена "інтересу" є пізнавальний інтерес, який відноситься до різних сторін пізнавальної діяльності. У школі об'єктом пізнавальних інтересів учнів є зміст навчальних предметів, процес оволодіння знаннями, який дає змогу набувати необхідних способів учіння. У психології розрізняють поняття інтересу як спрямованості на предмет і поняття схильності як спрямованості на діяльність.

Суть пізнавальних інтересів молодших школярів характеризуються сильно вираженим емоційним відношенням до того, що особливо яскраво, ефектно розкрито в змісті знань. Інтерес до захоплюючих фактів, до описів явищ природи, подій, історії, спостереження з допомогою вчителя над словом породжують інтерес до мовних форм. Все це дає підстави стверджувати, що інтерес молодших школярів досить широкий, і в значній мірі залежить від обставин, умов навчання, від учителя. В той же час практичні дії в позаурочний час ще більше розширюють інтереси, які сприяють розвиткові кругозору. А збагачення кругозору дітей вносить в їх пізнавальні інтереси зміни. У навчально-пізнавальній діяльності інтереси молодших школярів не завжди локалізовані, оскільки об'єм систематизованих знань і досвід їх отримання невеликі. Тому спроби вчителя сформувати прийоми узагальнення, а також пошук учнями узагальнених способів вирішення поставлених завдань часто бувають безрезультатними, що впливає на характер інтересу молодших школярів, який частіше спрямований не стільки на сам процес навчання, а скільки на його практичні результати. Ось чому наближення мети діяльності до її результату становить для молодшого школяра важливу основу, яка зміцнює інтерес. Частіше ж переключення інтересу може негативно впливати не тільки на зміцнення інтересу до навчання, але і на процес формування особистості учня. Отже, глибокі зміни, які відбуваються в психології молодшого школяра, свідчать про широкі можливості розвитку дитини на даному віковому етапі. Для розвитку стійких пізнавальних інтересів даний віковий період є синзетивним.

Отже, проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, можна зробити висновки, що психологи, як і педагоги висловлювали свою думку про необхідність розвитку та дослідженняпізнавального інтересу.

2.          

2.Тлумачний словник термінів з образотворчого мистецтва

1.                 Абрис – лінійний рисунок, зроблений від руки.

2.                 Автопортрет – зображення художника самого себе.

3.                 Ажур – техніка створення наскрізного зображення (витинання, різьблення по дереву).

4.                 Акварель – водяна прозора фарба.

5.                 Анімаліст – митець, який відображає тваринний світ.

6.                 Архітектор – керівник будівельних робіт.

7.                 Архітектура – мистецтво будівництва.

8.                 Ахроматичний – колір безбарвний, тобто білий, чорний.

9.                 Баня – верхівка споруди, купол.

10.            Барельєф – різновид випуклого рельєфу.

11.            Білило – біла фарба.

12.            Вазопис – розпис керамічних посудин.

13.            Виріб – продукт творчої діяльності митця.

14.            Відтиск – у графіці – те саме, що відбиток.

15.            Відтінок – малопомітна відмінність у кольорі.

16.            Візерунок – красиве, цілісне поєднання ліній, крапок,кольорів.

17.            Гама – ряд гармонійно поєднаних відтінків.

18.            Гончар  – майстер, який виготовляє посуд.

19.            Гравюра – графічний твір, виконаний шляхом друкування.

20.            Гратографія – спосіб виконання малюнка шляхом продряпування.

21.            Графіка – вид образотворчого мистецтва виконаний олівцем, тушшю, фломастером.

22.            Гуаш – художні фарби, розтерті на воді з клеєм.

23.            Декоративно - прикладне мистецтво – це галузь художньої творчості, створення предметів, для прикрашання житла.

24.            Ескіз – допоміжні пошукові роботи.

25.            Етюд – твір виконаний з натури з метою вивчення.

26.            Живопис – один із головних видів образотворчого мистецтва – художнє відображення предметного світу за допомогою кольорових матеріалів.

27.            Замальовка – це малюнок з натури.

28.            Зображення – відтворення реальних або уявних образів у художні образи за допомогою певних зображальних засобів, технічних прийомів та матеріалів.

29.            Ілюстрація – різновид художньої графіки, зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст.

30.            Картина – твір живопису. На відміну від швидкої замальовки чи етюда, картині притаманна завершеність, технічна досконалість.

31.            Колаж – технічний прийом образотворчому і декоративному мистецтві, за яким на будь-яку основу наклеюється відмінне від неї за кольором та фактурою зображення з іншого матеріалу.

32.            Кольорознавство – наука про колір.

33.            Композиція – побудова художнього твору, розташування  та взаємозв’язок у ньому окремих частин і елементів.

34.            Контраст – яскраво виражена протилежність протиставлених властивостей.

35.            Контур – зовнішній обрис фігури або предмета однією лінією.

36.            Лінія – це слід крапки, що рухається. У графіці лінія є одним із головних зображувальних засобів.

37.            Макет – зменшений зразок промислового виробу.

38.            Марина – картина із зображенням морського краєвиду.

39.            Мастихін – спеціальний інструмент художника-живописця із гнучкої, пружної сталі у вигляді ножа або вузької лопаточки, використовується у малярстві для чищення палітри, розтирання фарб.

40.            Мистецтво – художня творчість у цілому – література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, театр.

41.            Мозаїка – зображення або візерунок, викладені із шматочків будь-яких матеріалів.

42.            Мольберт – дерев’яна підставка для живопису.

43.            Монотопія – це вид друкованої графіки.

44.            Музей – заклад, який вивчає, зберігає та експонує пам’ятки духовної та матеріальної культури.

45.            Натура – реальні об’єкти та предмети, які художник спостерігає в процесі їх зображення.

46.            Натюрморт – зображення речей, що оточують людину (посуд, квіти, овочі, фрукти).

47.            Орнамент – візерунок, побудований на ритмічному повторені або чергуванні елементів.

48.            Палітра – невеличка платівка, на якій художник змішує фарби в процесі роботи.

49.            Паперопластика – створення художніх образів шляхом використання прийомів обробки паперу.

50.            Пейзаж – один із жанрів, присвячений зображенню природи.

51.            Пензель – найважливіший інструмент митця, яким він наносить фарби на полотно.

52.            Планер – малярство під відкритим небом.

53.            Портрет – зображення певної конкретної людини.

54.            Розпис – це сюжетні або декоративні, орнаментовані зображення, виконані фарбами.

55.            Розтяжка – технічний прийом у живопису та графіці, що полягає в утворенні плавних, поступових змін від однієї сили кольору до іншої.

56.            Стека – основний інструмент для ліплення з глини, воску та інших матеріалів.

57.            Тон – ступінь посвітлішання чи потемнення штриха, плями, кольору.

58.            Фриз – орнаментальна композиція у вигляді горизонтальної смуги, що використовується у декоративному живопису.

59.            Хроматичний колір – кольоровий, барвистий.

60.            Штрих – коротка лінія, риска, що виконується одним рухом руки і є найпростішим елементом малюнка.

2.                 

3.                      Нетрадиційні техніки малювання

Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їх пальців.

Від пальців ідуть струмочки, які дають наснаги творчій думці.

Іншими словами, чим більше майстерності в дитячих долоньках,

тим розумніша дитина.

В.О. Сухомлинський

Мистецтво як специфічна художня форма відображення світу, не є засобом гармонізації душевного стану людини, а засобом пізнання внутрішнього світу дитини. На думку провідних психологів, опанування вчителем деяких посильних психотерапевтичних прийомів та форм роботи дозволить цілеспрямовано, свідомо та систематично піклуватися про психічний стан учнів.

Організація спонтанної художньо-творчої діяльності допоможе вчителю відчинити двері у внутрішній світ дитини, відчути її своєрідність та неповторність, визначити її психічний та емоційний стан, сприяти соціальному оточенню, розкрити приховані комплекси, страхи чи проблеми, розвинути пізнавальний інтерес. Образи, що виникають в уяві і фіксуються на папері, здатні допомогти дітям виявити та передати досить безпечним способом всі ті пригнічені почуття, думки, прагнення та бажання, що приховуються ними десь глибоко в душі.

Одночасне формування низки компетентностей (загальнокультурна, соціальна) шляхом використання інтегративної технології.

Нетрадиційна образотворча діяльність відіграє важливу роль у загальному психічному розвитку дитини. Адже самокоштовним є не кінцевий продукт – малюнок, тощо, а розвиток особистості в собі, у своїх здатностях, само ідентифікації у творчій роботі, цілеспрямованісті.

Застосування нетрадиційних технік допоможе вчителеві у наступному:

– налагодити ефективну комунікативну взаємодію з дітьми під час спільної художньо-творчої діяльності;

– глибше пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси;

– діагностувати емоційний та психічний стан дитини;

 – сприяти успішній соціалізації особистості.

В  затишному будинку жила маленька Плямка, яка завжди була життєрадісна, весела та допитлива.

У кожного жителя багатоповерхового будинку були свої буденні справи, у них все було в сірих тонах, вони ні в чому не бачили радощів. Жителі будинку ніяк не розуміли, чому Плямка завжди була щаслива.

Плямка вирішила показати мешканцям, що світ надзвичайний, фантастичний, неймовірний, і запропонувала відправитися в тур по місту Фарболяндія.

Жителі довго вагалися, але вирішили змінити своє життя, тому й погодились на подорож.

Отже, Плямка запрошує з собою у подорож. Сідаємо всі зручненько і відправляємось у подорож.

Повний вперед!

Чи знаєш ти?

Фарби – це, ймовірно, найдавніший винахід людини у сфері облаштування свого житла. Ще стіни печер прикрашалися наскельними малюнками, які наносилися фарбами, створеними з витяжок рослин і екстрактів. З тих пір прогрес зробив крок далеко вперед.

Перші фарби з'явилися більш 20000 років тому. Підтвердження цьому–  наскельні малюнки первісних людей. Правда палітра фарб наших предків складалася лише з чорного, жовтого і червоного кольорів. Сама ж фарба складалася з пігменту, подрібненого в порошок, води і сполучника  (яйце, жири тваринного походження).

Синій і зелений кольори вперше були отримані єгиптянами близько 5000 років тому. Вони ж першими стали використовувати різні смоли і віск в якості плівкоутворювачів.

Значних змін у світі фарб не було аж до початку XIV століття. Зрозуміло, фарба стала застосовуватися набагато ширше, увійшовши і в життя простих людей.

Однак справжній прорив стався вже в XVI столітті, коли на Американському континенті виявили рослини кількох видів, які при їх змішуванні давали різні колірні відтінки. Неменш важливим був той факт, що виготовлення фарб за допомогою такого способу не вимагало особливих витрат. Попит на них почав рости. Це повело за собою відкриття підприємств з виробництва лакофарбових матеріалів.

Сучасна фарба дуже сильно відрізняється від своїх попередниць, які мали характерний запах і складалися не більше ніж з трьох компонентів. У наш час фарба в своєму складі містить до 10 інгредієнтів.

Малювання пальчиком

Ø   Малювання пальчиком  -- дитина  вмочує палець  у  ємкість  з  гуашшю  і  робить  відбитки  на  папері  відповідно  до  теми.

Інструменти та матеріали

–шматочки мочалки;

–фарби;

–вода;

–пензлик;

– папір.

Спосіб виконання

Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе – на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Рекомендації

Скільки відбитків залишати, яких кольорів, якими деталями завершити малюнок? Тут усе залежить тільки від Твоєї фантазії! Малювання відбитками пальців – це справжня свобода!  Один або два відбитки пальчика можуть  легко перетворитися на улюблену тваринку.  З  кількох відбитків підряд вийде гусінь!  Відбитками пальців можна намалювати усе, що заманеться.  Експериментуй!

Ø   Малювання долонькою

Для цього в широку посудину наливають фарби певного кольору.

Ø   Ребром  долоньки

Нанести  фарбу (гуаш)  на  ребро  долоньки  і  малювати  стовбур  дерева,  гілки.

Ø   Малювання  кулачком

Стиснути  руку  в  кулачок  і  нанести  розведену  фарбу  на  його  низ,  а  потім  притиснути  до  паперу.

Ø   Картопляні  штампи

На  одному  з  кінців  картопляного  шматочка  вирізати  форму  будь-якого  предмета. Вмочати  штамп  у  фарбу  і  прикласти  там,  де  має  бути  малюнок.

Загадка про фарбу

Намалювати можна нею
Будинки, хмари і поля.
Зелену затишну алею,
Високі гори і моря.
Зачарувати можна нею –
Така вона чудова й гарна!
Чи знаєте, як звуть цю фею?
Звичайно, акварельна...
(Фарба)

Пензлик, аркуш та вода…
Де ж малюнок? От біда!
Що іще забув я взяти,
Щоб пейзаж намалювати?
(Фарби)

Загадка про пензлик

Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.
(Пензлик)

Як у Барволиста фарби закінчились

На землю спустилась Осінь зі своїм головним помічником.

Барволист ніс у руках кольорову палітру, щодня і щогодини розмальовуючи землю. Трава з ним набула жовтуватого відтінку, а по зелених листочках художник розставляв коричнуваті цяточки або провожив пензликом з жовтою фарбою.

Іноді він для забави міг вилити відерце червоної фарби на дерево, додавши ще й піввідра помаранчевої. Найчастіше так жартував Барволист з кленами, перетворюючи дерева в сонячних променях на вогники. Тільки сосен, ялин і смерічок  художник не чіпав, їхні голочки ставали для нього такими колючими, що й годі. Так минали дні за днями. Осінній дощик часто намагався змили з листочків чудові осінні барви. Але Барволист, мабуть, знав якийсь секрет, бо його фарби не змивались. Навпаки, здавалось, розповзались і по сусідніх листочках, деревах, кущах.

Ще трава зеленіла, а дубове листя вже вкрилося бронзою. Горобина червоніла не лише ягідними гронами, а й листячком. Верби та липи переливались зеленню і жовтизною, а помічник Осені творив далі. Тільки Вітер-пустун вирішив пожартувати: жовту фарбу він підняв високо-високо, хотів Сонце яскравішим зробити, щоб погріло воно трохи землю, а він зміг відпочити. Та не втримав, і всю- всю фарбу на одну лише сосну перекинув.  Але фарба голочок боялась, вся в дуплі у білочки сховалася серед горішків і шишок, ще й крихітних діток.

Засмутився своїй невдачі Вітер, та не заспокоївся, а підняв тихенько оранжеву фарбу. З саду на город її відніс, а там на гарбузи вилив. І ті стали такими жовтогарячими. Зразу від радощів трохи і підросли, ще й солодшими стали.
Аж тепер помітив художник, що у нього залишилась лише червона та бронзова фарби.

– Ех, Вітер! Я ж ними землю розфарбувати не зможу, – і вкінці він навіть пензля опустив.

Соромно стало пустуну, що стільки фарби перевів. Тепер він Барволисту помагав: листочок до листочка нахиляв, щоб менше фарбувати доводилось.
А коли й перестарається, потягне сильніше і відірве зелений листок, аж зажуриться.        Тоді вже художник розважає:

– Зате менше фарби треба!

як і та закінчилась, лишили теперішні товариші листя Дощику і Холоду.
Та на землю вже спішила Зима.

       Чи знаєш ти?

Сучасним олівцям не більше за 200 років.

Приблизно 500 років тому в шахтах міста Камоорленд в Англії був виявлений графіт. Вважається, що тоді ж почали виготовляти і графітові олівці.

У німецькому місті Нюрнберг знаменита сім'я Фабер з 1700 року почала виготовлення олівців, використовуючи графітовий порошок, але не зовсім успішно. Нарешті, в 1795 році Конт винайшов олівці, виготовлені з суміші графіту і деяких сортів глини й обпалені в печі.

Ця технологія використовується і сьогодні.

«Прості» олівці виготовлені з графіту, який залишає на папері темний слід. При виробництві олівців сухий порошок графіту змішують з глиною і водою. Чим більше глини – тим твердіший олівець, більше графіту – м’якіший грифель.

Після утворення з суміші тістоподібної пасти її пропускають через формувальний прес, отримуючи тонкі липкі мотузочки. Їх розпрямляють, розрізають по розміру, сушать і направляють в піч для випалення. Дерев'яні заготівлі з кедра або сосни розрізають навпіл по довжині й вирізають канавку для грифеля. Обидві половинки з грифелем потім склеюють. Дощечки розрізають на олівці, зовнішня їх сторона полірується.

Сьогодні виготовляється понад 300 видів олівців для різних видів діяльності. Можна придбати прості олівці різної твердості або замовити олівці 72 кольорів! Існують олівці для нанесення написів на склі, тканині, целофані, пластмасі і кіноплівці.

Існують олівці, що використовуються в будівництві і залишають слід на поверхні, що знаходиться на відкритому повітрі протягом декількох років![1]

Техніка «Грифонаж»

«Грифонаж» в перекладі з французької мови означає каракулі, від (griffonner –  писати карлючками, малювати на швидку руку), тому друга назва цієї техніки малювання –  «Каракулі».

Багато письменників і вчених в чернетках своїх великих творінь робили швидкі начерки імпровізаційного характеру в техніці «Грифонаж».

Сучасні художники і дизайнери створюють в техніці «Грифонаж» оригінальні картини та скульптури.

Інструменти та матеріали:

–       олівець;

–       фломастери;

–       гумка;

–       альбомний лист.

Спосіб виконання

На аркуші альбомного паперу, простим олівцем «нашкрябайте» що-небудь. Для цього проведіть спочатку довгу лінію в будь-якому напрямку, а потім вільно «покружляйте» по паперу, малюючи петлі і вигини, перетинаючи вже намальовані лінії новими. При цьому намагайтеся не відривати олівець від паперу. Коли ви відчуєте, що ліній достатньо, зупиніться. У вас вийшли «каракулі».

Уважно розгляньте отримані каракулі. «Увімкніть» свою уяву і пошукайте серед ліній морських тварин, птахів, риб, тощо.

Рекомендації     

На одному аркуші паперу ви можете знайти тільки одну фігуру, а можете відшукати відразу кілька об'єктів. Щоб знайдені вами образи не загубилися серед ліній, виділіть їх фломастером.

Загадки про олівець

Тоненьке, кругленьке,

Серце чорненьке.

Хто на його слід погляне,

Думку його взнає. (Олівець)

Всяк школяр його шанує,

Бо він пише ще й малює.

Хто ж цей славний молодець?

Це звичайно(олівець).

Тіло жовте,

Серце чорне:

Тіло мовчить,

А серце говорить.

(Олівець)

Загадка-добавлянка про олівці

Довгі палички кругленькі –
Сині, жовті, червоненькі.
На папері походили,
Кольори свої лишили…
Звуться палички оці
Кольорові … 

(олівці)

Олівець-пустунець

Олівець-пустунець,
Намалюй нам сто овець,

Три будиночки з парканом,

Кашалота з пеліканом,

Хоровод котів пухнастих,

Дев'ятнадцять зебр смугастих,

Жабеняток у ставку,

Мамин фікус у кутку,

Корабель у Чорнім морі,

Мишку з сиром у коморі,

Сім грибочків під кущем

І бабусю з дідусем,

Чашку, ложку і виделку,

Небо, сонце і веселку,

Качку з каченятами,

Зорі над Карпатами,

Королеву у кареті,
Космонавта у ракеті,

Івасика-Телесика,
Ще й рябого песика.

Малював наш олівець...

Поки звівся нанівець.

Янк Гортало

Куди пішов олівець

Куди пішов олівець?

До циркуля в гості:

Показати букву А

Маленькому Кості.

Варвара Гринько

Веселкова лічилка

В лузі дощик із квіток

Кольоровий сплів вінок.

У долину, аж до річки,

Простяглись барвисті стрічки.

Ось червона, перша стрічка, —

Колір стиглої сунички.

Друга — наче мандаринки,

Що оранжеві в них спинки.

Третя — жовта, наче сонце

Зазирає у віконце.

А четверта — то зелена,

Як листок берізки, клена.

П’ять — блакитна, барвінкова,

Наче квіточка святкова.

Шоста — синя, як ті сливи,

Що дощі вмивали й зливи.

Сьома — вкрили ліс та балки

Фіолетові фіалки.

Із семи стрічок веселих

Утворилася  веселка,

І щоб знати кольори,

Ти лічилку повтори.

Наталя Забіла

Із збірки «Ясоччина книжка»

Олівець – малювець

Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець.

Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря – великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся – як трава!

Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні. А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй кошика зроби –  піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато – все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п'ять. Вже нема де малювать!

Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чорна, наче дим.

Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!

Нічого вже не видко!

– Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!

Яся каже:

– Ай-яй-я! Яся каже:

– Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець.

Чи знаєш ти?

Людина навчилася виготовляти свічки в давнину. Стародавня свічка являла собою чан з жиром, в центрі якого плавав гніт з тріски або сплетеної шерсті тварин. Свічка не лише освітлювала стародавнє житло, другим не менш важливим її призначенням була охоронна функція. Пращури вірили, що вогонь свічки здатний відігнати темні сили, чаклунство і зло.

Свічка змінювалася разом з розвитком людини. Люди навчилися використовувати бджолиний віск, з'явилися сальні свічки, були і очеретяні зі смолою. 19 століття винайшли стеаринові і церезинові свічки, приблизно тоді ж був винайдений парафін. Свічки стали доступними за ціною практично для всіх станів і житла ожили у вечірній і нічний час завдяки трепетному вогнику в вікнах.

Сьогодні ринок свічок дуже різноманітний. Кольорові та фігурні свічки захоплюють пишністю форм і вишуканістю декору. Не забута і біла традиційна свічка, яка вірно служить людям у хвилини негоди і труднощів, освітлюючи простір і шлях.

Сучасні свічки виготовляються з воску або парафіну, прекрасний дизайн і барвиста упаковка перетворюють цей товар у прекрасний подарунок призначений кому завгодно. Свічка завжди потрібна в будинку, тим більше така красива і святкова.

Людині потрібні свічки досить часто і для різних випадків. Наприклад, традиція задувати свічки на іменинному торті виникла з бажання захистити дитину від бід і зла. Для весільних обрядів і для романтичної вечері і для інших цілей потрібні різні свічки.

Уособлення живлющої сили вогню, маленької частинки сонця запалена свічка зігріває душу й оселю, наповнюючи світ романтичною музикою любові і добра.[1]

       Гратаж

Граттаж (від фр.gratter–  шкребти, дряпати) – спосіб виконання малюнка шляхом процарапування пером або гострим інструментом паперу або картону, залитих тушшю. Інша назва техніки – воскографія. Твори, виконані в техніці граттажа, відрізняються контрастом білих ліній малюнка і чорного фону і схожі на ксилографію або ліногравюру.

Інструменти та матеріали

–       свічка;

–       акварельні фарби чи воскові олівці;

–гуашева фарба чорного кольору чи туш;

– губка;

– будь-який гострий предмет (гусяче перо, дерев’яні палички, крючок), товстий папір чи картон;

–  рідкий миючий засіб (шампунь).

Спосіб виконання

Перш ніж почати роботу по виконанню гравюри – перевіряємо наявність матеріалів.

На картон, відповідно до заданого зразка, наносимо за допомогою м’якого пензлика кольорові плями.  Коли фарба повністю підсохне, потрібно щільно, не пропускаючи жодного відрізку, натерти всю робочу поверхню картону воском чи парафіном. Потім беремо туш, змішуємо з рідким милом у співвідношенні мило – туш (1:3) та ретельно змішуємо. Покриваємо цією сумішшю нашу картонну заготовку. Якщо поверхня, яку ми покрили тушшю, вийшла не досить темного відтінку, потрібно повторити процес. Після повного і щільного покриття розчином робочої поверхні аркуша потрібно залишити заготовку на деякий час, до повного її висихання.

Після цього за допомогою загостреного інструменту (дерев’яної палички, зубочистки і таке ін.) потрібно намітити (продряпати) контури майбутньої композиції, зразок якої повинен бути приготовлений заздалегідь.

Наступний етап – кінцевий: проштриховка (продряпування) по формі об’єкта, більш деталізованого зображення композиції, зберігаючи контраст.

Завершення роботи. Оформлення художнього графічного твору. 

Рекомендації

За допомогою цієї техніки можна зобразити:

– натюрморт;

– пейзаж;

– підводне царство;

– нічне місто;

– космос.

Горить свіча,та не палає

Горить свіча,та не палає

А сум в очах та й не минає

За долю нашу,Україну

За неньку нашу молодь гине

Молюся Богу без зупину

В Молитву серцем я порину,

В очах горить молитви слово

Тому прошу сердечно в Бога

Зупини ці біди сеї днини

Посій же щастя в Україні

Ми козаки, ми сильні люди

Та без тебе ми нікуди

Тож просим Боже помогти

Цих нелюдів перемогти

Щоб жити мирно,разом,Вільно!!

Щастя й долю Боже дай

Ми йдем боротись за наш Край!!!

Притча про свічку

Настав вечір. Одна людина запалилп маленьку свічку і почала підніматися

 з нею по сходах, які, закручуючись спіраллю, губилися десь високо

під склепінням вежі.

–                       Куди ми йдемо? – запитала свічка.

–                       Ми піднімаємося на вежу, щоб освітити шлях кораблям в гавань.

–                        Але жоден корабель не зможе побачити мого світла, – заперечила свічка.

–                        Хоч твій вогник і маленький, – відповів чоловік, – все ж продовжуй горіти так яскраво, як тільки можеш, а решту залиш на мене.

Так перемовляючись, вони дісталися до самого верху башти і підійшли до великої лампи. Чоловік запалив лампу за допомогою маленької свічки, і незабаром великі відполіровані дзеркала за лампою відбили її світло, поширюючи його на милі навколо і вглиб моря, висвітлюючи шлях кораблям. ... Як маленька свічка або навіть сірник можуть розпалити величезне вогнище і вказати шлях сотням людей, так і невелике полум'я твого душевного тепла і гарного прикладу здатне змінити життя, світогляд і долю людей, навіть якщо ти сам цього ще не усвідомлюєш в повній мірі. Просто будь світлом для оточуючих тебе людей, як той маячок, який радісно спрямовував кораблі в безпечну гавань.[3]

Загадки про свічку

Горить стовпчик,

А вугілля немає.

Стоїть як стовп,

горить вогнем,–

Ні жару, ні пару, ні вугілля.

Що то за гість, 

Що сам себе їсть?

Як запалять, то горить, 

Як горить, то плаче.

Обережненько гасіть,

Бо впече у пальчик!

Стоїть стовп,

що горить світло,

А вугілля (проводів) немає.

(Свічка)

Народна мудрість

Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.

Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

Комп'ютер без програми –що ліхтар без свічки.

Чи знаєш ти ?

Історія виникнення зубної щітки

 Найперша зубна щітка, про яку нам відомо, з'явилася тисячі років

тому. Цю щітку, відома за назвою «паличка для зубів», виготовляли шляхом жування або жмакання маленьких гілочок чи коріння дерева доти, поки волокна з одного їхнього кінця не ставали досить м'якими й не перетворювалися в грубу щітку. Якщо пожувати зубочистку з одного кінця, вийде поверхня для чищення, подібна такій «паличці для зубів». Деякі аборигени Австралії й Африки, дотримуючись древньої традиції, усе ще чистять зуби такими щітками.

У Стародавньому Єгипті так само дотримувалися гігієни ротової порожнини. У гробницях, датованих близько 3000 років до н.е., були знайдені палички з розпущеним кінцем.

Пізніше зубні щітки з'явилися в Китаї. На відміну від давньоєгипетських наконечники у них були з м'яти, що не тільки очищало ротову порожнину, а й освіжало дихання. У 14 столітті зубні палички відчутно модернізувалися. Вони представляли собою кістку або бамбукову гілочку з прикріпленою свинячою щетиною. Замість пасти використовували мелену яєчну шкаралупу, екстракт женьшеню, хвою і сіль.

Першими, хто представив світу сучасну зубну щітку, були насправді англійці. Це відбулося в 1780 році. Ручка була зроблена з кістки, а щетинки були прикручені через пророблені в ній отвори.

Ця зубна щітка була перевезена в Сполучені Штати, де в 1880 році вирізані вручну, відполіровані стегнові кістки худоби вже являли собою чудові ручки зубних щіток, у які вручну вставлялися довгі щетинки свиней, по одному пучку в один вручну просвердлений отвір.

У двадцятому столітті дизайн цієї простої зубної щітки досяг небувалих висот. Д-р Роберт Хатсон, стоматолог-пародонтолог з м. Сан-Хосе, Каліфорнія, винайшов першу зубну щітку з м'якою щетиною й заокругленими кінчиками нейлонових щетинок. Він назвав її Oral-B. В 1969 році зубна щітка Oral-B® Classic™ була відправлена на Місяць... Ніл Армстронг користувався нею за хвилину до того, як зробити історичну прогулянку по поверхні Місяця. В 1991 році компанія Oral-B виводить на ринок першу зубну щітку моделі Oral-B® Indicator® із синіми щетинками-індикаторами, які знебарвлюються в міру користування, сповіщаючи, коли наступає час змінити зубну щітку.[1]

Набризкування

Набризкування–  це свого роду тло, яке прикрашає візерунок, будь-який сюжет або композицію.

Інструменти та матеріали

– зубна щітка;

– папір;

– фарба;

– гребінець.

Спосіб виконання

Його роблять так: спочатку розводять фарбу середньої густоти; потім викладають сюжет чи візерунок на аркуші паперу. Після цьо­го пензликом накладають фарбу на зубну щітку і труть по гребінцю. Цей метод дуже подобається дітям.

Рекомендації

Техніку забризкування можна застосовувати для тонування паперу, створення сюжетних малюнків: зоряне небо, квітучі луки, а також – окремих образів: квітуче дерево, дерево з плодами. Можна запропонувати дітям на аркуш паперу перед використанням цієї техніки покласти вирізані із картону силуети, які потім зняти, а їх відбитки розфарбувати.

Малювання зубною щіточкою.

У цьому методі замість пензлика використовується стара зубна щітка. На неї набирається фарба потрібного кольору і наноситься на аркуш паперу.

Інструменти та матеріали

– зубна щітка;

– папір;

– гуашева фарба;

Спосіб виконання

Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуашева фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкатися до аркуша паперу потрібно усім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишався слід.

Рекомендації

Для того, щоб набирати фарбу іншого кольору, треба гарно вимити щіточку водою і витерти насухо серветкою.

Загадки про щітку

Чищу зубки кожен день

Дуже добре й швидко

Мені в цьому допоможе

Моя зубна/ (щітка)

Я –  невтомна трудівниця, мені вірять люди,

Хто зі мною поведеться – той здоровий буде.

Буде часто усміхатись білими зубами,

 Мене знає вся малеча і бабусі й мами.

Чистоту тримаю в домі.

Справу знаю чітко,

Вам  ім’я моє знайоме, бо зубна я ….( щітка)

Зубна щітка

Перед сном і після сну 
Гігієна всім потрібна! 
Промивши оченята, вушка, губи ... 
Дуже важливо чистити ... ЗУБИ 
усіх мікробів, точно батогом, 
вижене зубна ... ЩІТКА

Я невтомна трудівниця, мені вірять люди.
Хто зі мною поведеться – той здоровий буде.
Буде часто усміхатись білими зубами.
Мене знає вся малеча, і бабусі й мами.
Чистоту тримаю в домі, справу знаю чітко.
Вам ім’я моє знайоме, бо зубна я. (щітка)

«Зубастик» – казка для тих, хто не хоче чистити зубки

В одній чарівній країні жили-були зубки. Так-так, звичайнісінькі зубки. Серед них був один маленький зубчик на ім’я Зубастик. Зубастик дуже любив хрумкати горішки, гризти яблучка і цукерочки.

У цій чарівній країні у всіх зубів були свої будиночки, де вони їли, спали і чистилися.  Наш зубчик дуже любив поспати і поїсти, а ось чиститися щіткою йому зовсім не подобалося чомусь…ліниво йому було…

«Задоволення від цієї справи ніякого, користі теж не бачу, – розмірковував так Зубастик, – тільки час даремно витрачаю, краще б пожувати в цей час цукерку…»

І одного разу вирішив зубчик зовсім перестати чиститися.

Цілими днями безперервно Зубастик хрумкав горішки і їв різну смакоту. Весело йому жилося і не доводилося двічі на день витрачати час на чистку.

Одного разу Зубастик пішов у гості на день народження до друга. Коли він прийшов додому до нього, то чомусь ніхто не хотів з ним розмовляти і гратися.

«Що це з ними? Раніше ж їм подобалося зі мною гратися», – засмутився Зубастик.

Там був величезний смачний торт з шоколадом і горіхами. Зубастику теж дістався шматочок торта, але на загальний подив, як тільки Зубастик спробував тортик, то відразу закричав, наче від болю, заплакав і втік.

«Що це з Зубастиком? Раніше ж йому подобалося їсти солодощі», – здивувалися всі.

А у Зубастика так розболілося все-все від цього шоколадно-горіхового торта. Ой, як було боляче, навіть плакати і ворушитися було жахливо боляче.

«Напевно, я вмираю», – вирішив Зубастик і побіг швидше в лікарню.

У лікарні його зустрів добрий лікар Чистозуб, оглянув він Зубастика, похитав головою і сказав: «Так, це дуже важкий випадок, я нічим не можу тут допомогти».

«Невже це все? Невже я більше ніколи не зможу хрумкати?!» – злякався зубчик і гірко-гірко заплакав.

Лікар Чистозуб спокійно відповів: «Будеш ти хрумкати ще чи ні, залежить тільки від тебе. Кожен сам повинен стежити за своїм здоров’ям. Ти, дорогий Зубастик, коли востаннє чистився, наприклад?»

Зубастик задумався … і не зміг пригадати, коли це було востаннє: «Давним-давно, напевно».

«Ммммм, і ти ще дивуєшся, що тобі так боляче їсти? – Здивувався лікар, – ти що не знаєш для чого зуби чистяться?»

«Ні…» – невпевнено простогнав Зубастик.

«Зуби чистяться для того, щоб на них не накопичувалися бруд і залишки їжі. Адже все це залишається на зубках, і якщо не чистити зубки спеціальною щіткою, то весь цей бруд починає руйнувати зубки, саме тому у тебе все так болить, Зубастик, – відповів доктор Чістозуб. – Вирішуй сам: якщо ти хочеш одужати, то чисться вранці і ввечері, і не шкодуй на цей час!»

Зубастик кивнув і бігом побіг додому, знайшов там свою зубну щітку і довго-довго відтирав з себе весь бруд. Потім зубчик подивився на себе в дзеркало і побачив, що він весь покритий маленькими дірочками, які під брудом було не видно.

«Що ж я з собою зробив…» – гірко зітхнув Зубастик.

З тих пір пройшло багато часу. Зубастик ретельно кожен день чистився вранці та ввечері, він знову став білим і міцним, він знову зміг їсти горішки та солодощі. Тільки от маленькі дірочки так і залишилися, як нагадування про його ледачий вчинок.[2]

Чи знаєш ти?

Цікаві факти про шовк

1. Шовк  –  це натуральне природне волокно, яке отримують з коконів тутового шовкопряда. Вважається, що батьківщиною його виробництва був Китай і з шовкової тканини шили одяг для правителів. За легендою шовкове волокно випадково відкрила китайська імператриця Хен - Лінг -Чи, коли упустила кокон в гарячу воду і під дією високої температури від кокона почали відділятися шовкові нитки. Але з археологічних знахідок дізнаємося, що шовк був відомий за тисячу років до правління Хуанг -Ті .

2. Одяг з шовку спочатку був доступний тільки заморським правителям. Він коштував нечувані гроші, так як відрізнявся багатьма перевагами: м'якістю, повітропроникністю, влагопроникністю. Крім того, шовкові вироби захищали від спеки та холоду, а також володіли антисептичними властивостями. Не дивно, що одяг з шовку був у гардеробі тільки правителів, а середнім верствам населення став доступний тільки через довгі роки. У сучасному світі справжній шовк, якісний і натуральний, також коштує не зовсім дешево.

3. Виготовлення шовку було монополізовано китайським імператором. Комерційна таємниця виготовлення шовку суворо зберігалася і не розголошувалася, а вивозити з країни кокони шовкопряда заборонялося під страхом смертної кари.

4. Шовкова нитка виробляється спеціальною залозою в голові гусениці і досягає в довжину до 4000м при обвивання гусеницею свого кокона круговими рухами. Щоб метелик, який вилуплюється з кокона, не прогриз кокон і не пошкодив нитку, його умертвляють в гарячої воді, відокремлюють «шовковий клей » і отримують чисту нитку.

5. Шовкова нитка дуже міцна, еластична і блискуча. Нитка витримує велике навантаження, дозволяє отримати високу щільність плетіння, відрізняється високою опірністю розриву. Отже, вироби з шовку відрізняються високою зносостійкістю, міцністю, довговічністю.

6. Одяг з шовку можна віднести до елітного виду одягу, так як це шати, які виготовлені з натурального матеріалу, відрізняються незвичайною м'якістю, легкістю, невагомістю, ніжністю, добре вентилюють і не подразнюють шкіру. Еластичні і практично непомітні шви не натирають шкіру, не сковують і не перешкоджають рухам. Одяг моделює фігуру, приховує всі її недоліки, справляє незабутнє враження як на того, хто носить його, так і на того, хто бачить це видовище.

7. Єдиний недолік шовку – він мнеться, і на ньому можуть залишатися плями від води. Одяг з шовку ні в якому разі не можна викручувати і сильно терти. Прасувати шовк потрібно тільки з виворітного боку у вологому стані.

Ниткографія

Ниткографія — техніка отримання зображення на па­пері або картоні

задопомогою нитки. Подаємо приклад організації такої роботи.

Інструменти та матеріали

–       гуашеві фарби (окрім білої);

–       білий чи пастельних кольорів папір формату А4;

–       пензлі;

–       цупка нитка "Ірис" або бавовняна № 10 завдовжки із розмах    ліктьової частини руки дитини;

–       серветка для рук;

–       склянка з водою.

Спосіб виконання

Спочатку потрібно аркуш паперу А4 зігнути навпіл по довжині чи ширині й розгорнути. Потім вмочити нитку у фарбу, великим та вказівним пальцями зняти зайву фарбу; промити пальці у воді та витерти серветкою. Далі   підняти над однією із сторін підготовленого паперу фарбовану нитку й вільно опустити її так, щоб кінчик, що в руці, звисав із краю аркуша. Знову зігнути папір, накрити його цупким картоном.  Однією рукою тиснути на картон, другою –  тягнути за кінчик нитки, що звисає. Розгорнути папір.

Рекомендації

Уважно розглянути отримане зображення, виз­начити, на що воно схоже, розпізнати образ певного предмета.

Домалювати, доповнити деталями впізнаний образ фломастерами чи пензликом.

Виставити виконані роботи для перегляду. Запропо­нувати дітям скласти розповідь про кольори свого ма­люнка.

Кляксографія

Це гра з фарбами, яка добре розвиває дитяче мислення, уяву, творчість, наполегливість, дрібну моторику кистей рук, окомір; виховує у дітей впевненість у своїх силах та любов до образотворчої діяльності.

Інструменти та матеріали

– акварельні фарби;

– кисть (бажано м`яку – білка або поні,№ 4-5);

– баночка з водою,

– альбомні листи (чому листи, а не альбом, тому що так зручніше і малювати ісушити роботи),

– за бажанням фломастери.

Спосіб виконання

Дитина зачерпує гуаш пластиковою ложкою на папір. У результаті виходять плями в довільному порядку. Потім аркуш накривається іншим аркушем і притискається.Далі верхній аркуш знімається, зображення розглядається:визначається на що воно схоже. Відсутні деталі домальовуються

Кляксографія з трубочкою

Спосіб виконання

Дитина зачерпує пластиковою ложкою фарбу, виливаючи її на аркуш, роблячи невеличку плямку (крапельку). Потім на цю пляму дує із трубочки так, щоб її кінець не торкався ні плями, ні паперу. При необхідності процедура повторюється. Відсутні деталі домальовуються.

Рекомендаці

Можна залишити і просто кляксу на аркуші паперу. Адже якщо взяти трубочку і подути на неї в різні сторони, то одержимо малю­нок . Можна просто дути на неї, але для меншого напруження можна використати гумову грушу. Діти видувають дерева, кущі, фанта­стичних істот, домальовують до них певні елементи пальцем. Так вони отримують картину, намальовану без пензлика.Щоб діти краще зрозуміли колорит створеної картини, потрібно уважніше придивлятися, звертати увагу до навколишнього світу, і розмаїття його барв.

Малювання  мильними бульбашками

Інструменти та матеріали

– гуаш;

– стаканчики з водою;

– трубочки для соку; 

– пензлики;

– альбомні аркуші;

– шампунь, засіб для миття посуду,рідке мило.

Спосіб виконання

Візьміть стаканчики, налляйте воду, шампунь, засіб для миття посуду чи рідкого мила. Додайте гуаш. Перемішайте. Опустіть трубочку для соку в стаканчик і починайте  дути в неї до тих пір, поки над чаркою не підніметься мильна «шапка».

Дітям звичніше пити з трубочок, тому, спочатку запропонуйте дитині потренуватися пускати бульки з звичайною водою.

Візьміть аркуш паперу і прикладіть  до стаканчика з мильними бульбашками. Можна так зробити кілька разів,  в залежності від вашого творчого задуму. Дайте їм висохнути.

Рекомендації

У що перетворяться «мильні» кульки залежить від вашої творчої уяви, це може бути букет  мімози або веселий сніговик, а може, ви намалюєте планети сонячної системи.

Малювання губкою

Губку вмочити у фарбу, зробити відбиток на аркуші, потім до­малювати зображення. Губкою можна затонувати фон, а також пе­редати зовнішні ознаки предмета.

Катерина Єгорушкіна

Цятки і Плямки

Казка

Жила собі Цяточка. Була вона маленькою і почувалася добре. Одного дня вона побачила біля себе іншу цяточку. Від цього їй стало радісно і захотілося дружити. Нову цяточку звали Ляпкою. Вони перезирнулися, і так почалася їхня дружба.

Незабаром Цяточка помітила, що коло них з’явилася  велика  Цятка. Вона ставала дедалі більшою й наближалася до її подружки. Цяточка поспівчувала подрузі. Адже велика Цятка може поглинути її!

Однак Цятка не поглинула Ляпку, а обійняла її і почала з нею приятелювати. Цяточці стало сумно  й самотньо. Нові подружки були дуже близькими. І далекими від неї, Цяточки. Вона сердилася, адже велика Цятка забрала всю увагу Ляпки!

Але це почуття не тривало довго. Цяточка почула чиїсь слова, ніби  всі цятки і ляпки – це звичайні плями, і їх скоро змиють. Маленька Цяточка відчула страх. Їй аж ніяк не хотілося зникнути.

Також їй не хотілося, щоб зникали Цятка і Ляпка. Адже вони були такі схожі на неї! І цяточка не мала нікого, крім них… Минали дні, проте ніхто нікого не змив.

Можливо, тому що цятки й ляпки не були плямами.А були, скажімо, зірками. Чи чиїмось великим серцем, сповненим різних почуттів. І ті почуття сперечалися між собою. Або ж зернятками, з яких виростуть морква, волошки і кріп.  А ще хтось сказав, що ці цяточки — краплинки салюту на малюнку одного хлопчика. І без них у цій картині не буде життя. А життя неодмінно має бути барвистим[11].

Чи знаєш ти ?

Ще в давні часи людина вживала сіль. Правда, не в тому вигляді, в якому цей продукт виглядає в наш час. В давнину люди надавали більш пікантний смак їжі за допомогою водоростей, морської води і навіть крові тварин. Така «підсолена» їжа була смачнішою, краще тамувала голод і швидко відновлювала сили. Знахідкою тоді вважався білий порошок, який збирали з каменів на березі моря або солоних озер. Ось так людина і познайомилася з харчовою сіллю.

Є відомості, що народи, що проживали в глибині континентів, не знали про сіль. Це були мисливські племена, які вживали в їжу сире м’ясо і кров тварин. Однак народи, які мали доступ до прибережної зони, досить швидко навчилися спочатку збирати морську сіль, а потім і виварювати її з морської води.

Таким чином сіль стала предметом торговельних відносин і торговельних шляхів. Вона навіть придбала статус обмінної монети, а з часом – і символом багатства.

Сіль була символом дружби і вірності. Стародавні греки, римляни і єгиптяни заклинали сіллю і водою своїх богів. Індійські солдати на солі присягали британським командирам. А в Ефіопії сіль вважалася символом міцної дружби.

У слов’янських традиціях хліб-сіль дуже шанувалися і вважалися джерелом життя, вірності, багатства і благополуччя. До наших днів дожило чимало прислів’їв і приказок, пов’язаних з хлібом і сіллю. 

Але через сторіччя людина навчилася добувати сіль з різних джерел і виробляти її у великих кількостях. Тому в сучасності сіль не має такого поважного значення, як у минулому. Тільки лише деякі африканські племена до цих пір використовують сіль у своїх обрядах і вважають її магічною субстанцією.

Малювання сілю

Інструменти та матеріали

– сіль;

– щільний папір (можна білий, можна кольоровий, залежить від вашого проекту);

–              акварель або вода, підфарбована харчовими барвниками;

– пензлик або піпетка;

– клей ПВА;

– піднос з бортиками.

Спосіб виконання

Намалюйте  малюнок клеєм. Це може бути що завгодно: проста квітка, геометричні фігури або візерунки. Клей не шкодуємо. Можна спочатку намалювати олівцем, потім обвести клеєм.Щедро посипте малюнок сіллю. Потім охайно струсіть зайву сіль на піднос.

Тепер додайте  кольору. Можна розфарбувати пензликом, а можна взяти піпетку і підфарбовану воду та по краплі наносити на малюнок. Ви зможете побачити, як краплі розтікаються і виходять яскраві візерунки і фігури.

Рекомендації

Залиште малюнок до повного висихання. Але зверніть увагу, що малюнок не довговічний, з часом він буде відшаровуватися.

Чи знаєш ти ?

10 цікавіх Фактів про крупи.

1.Гречка допомагає добре виспатися

Можна не просто насолоджуватися смаком гречки, але і використовувати її як засіб в боротьбі з безсонням. Часто саме гречаним лушпинням наповнюють подушки для міцного і здорового сну. Варто придбати одну невелику таку подушку – можна забути про поганий сон.

2.Який рис краще: білий або чорний

Європейці звикли використовувати для страв білий рис, але вчені вважають, що корисніше буде чорний. Цей рис містить багато рослинного білка, клітковини. Позитивна властивість –  нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту. Рисова каша сама по собі дуже корисна, але краще віддайте перевагу чорному рису.

3.У гречці міститься велика кількість білка

Сто грам сирої гречки містить 12 грам білка. До складу крупи входить 17 незамінних амінокислот, а білок близький до звичних нам білків в курячих яйцях і сухому молоці.

4.Горохом харчувалися древні греки

Горох виявили під час археологічних розкопок. Фахівці з'ясували, що цей продукт в Стародавній Греції був основною стравою майже у кожної людини в будинку. Дослідження показали, що люди вживали горох ще 20 000 років тому.

5.Гречана крупа несумісна з цукром

Як не хотілося б їсти солодку гречку, цього робити не слід. Цукор нейтралізує всі корисні компоненти цієї крупи. Якщо дуже хочеться скуштувати солодкої гречки, можна замінити цукор невеликою кількістю меду.

6.З рису роблять ювелірні прикраси

Рис давно стали використовувати як «полотно» для творчості. Найчастіше японські майстри вирізають красиві візерунки і навіть портрети на рисовій крупі. В інтернеті можна замовити прикрасу - рисову крупинку, на якій написано ім'я коханої людини. На жаль, носити рис як прикрасу неможливо, але досить просто милуватися ним вдома.

7.Горох може знищити ціле судно

Горох і правда може зруйнувати ціле вантажне судно. Така цікава історія трапилася з вантажним судном «Дніпро» в Тихому океані. Судно наштовхнулося на підводний риф і отримало невелику пробоїну. Вода поступово почала заповнювати нижній відсік, в якому знаходилися мішки з горохом. Бобові зерна стали дуже швидко розбухати, а під високим тиском буквально розірвали судно зсередини.

8.Їжте гречку для гарного настрою

Гречка дійсно може зрозуміти настрій. Вчені довели, що гречана каша позитивно впливає на головний мозок і психологічний стан людини. Тому коли їмо гречку, можна відчути приплив позитивних емоцій.

9.Рис на планеті вживають тоннами

Фахівці з'ясували, що люди з'їдають 700 мільйон тонн рису щороку. Щоб забезпечити всі країни такою кількістю рисової крупи, на плантаціях працює приблизно мільярд людей. Це означає, що кожен шостий житель пов'язаний з виробництвом рису.

10.Пшоно стимулює ріст волосся

У пшоні міститься багато вітамінів В2 і РР, які стимулюють ріст волосся, покращують апетит. Також пшоно допоможе поліпшити стан вашої шкіри. Це своєрідний рецепт вічної молодості від наших бабусь. Пшоняна каша містить дуже велику кількість міді, яка покращує еластичність шкіри і її пружність ".

Малювання крупами

Інструменти та матеріали

– щільний картон (за бажанням кольоровий);

– клей ПВА;

– крупа;

– фарби;

– пензлі;

– ємності для крупи.

Спосіб виконання

Вибираємо малюнок, який ви хотіли б відтворити на картині. Намагайтеся вибирати великі і прості форми. На лист  щільного картону наносимо контури і промальовуємо їх фарбами. Це необхідно для того, щоб між крупою не просвічувалася порожня поверхня. Далі наносимо клей та прикладаємо зерна відповідно до кольору. Ви немов малюєте не фарбою, а природним матеріалом.

Рекомендації

Для таких картин краще використовувати білі і

зелені боби. Можна спробувати взяти квасолю, сочевицю чи пофарбувати пшоно в різні кольори.

У роботі можна і потрібно поєднувати різні види круп, об'єднувати колір і фактури. Крупу додатково можна пофарбувати кількома способами – після того, як вже приклеїли її на картинку, за допомогою фарби та пензликів. Або попередньо змішавши гуаш і крупу в тарілці. Після висихання кашу потрібно перетерти руками, вона знову стане розсипчастою.

Як відомо, робота з крупами і зернами заспокоює, а для діток це гарне тренування пальчиків. Але іноді картини з різних круп можуть стати цілком повноцінним декором кімнати і не відразу помітно, з чого саме вони створені. Пропонуємо кілька способів, як можна зробити картину з крупи. 

Контурні картини з крупи

Найбільш копітка і складна технологія створення картини з крупи, коли зерна не просто заповнюють деяку площу, а викладаються по контуру. Але і результат виходить вражаючий.

Інструменти та матеріали

– шматок щільного картону або тонкої фанери;

– клей ПВА;

– пензлики;

– крупа;

– фарба;

– ємності для крупи.

Спосіб виконання

Наносимо контур майбутнього малюнка. Для роботи беремо пінцет або щось подібне. Охайно наносимо на лінії клей і викладаємо крупу. Залишаємо трохи підсохнути, щоб вона міцно прилипла до картону.Охайно перевертаємо малюнок вертикально і струшуємо залишки крупи. Ми отримали контурний  малюнок.

Рекомендації

Після виконання роботи, коли вона зовсім висохне, картину потрібно покрити лаком або тонким шаром прозорого клею. Це додасть картині блиск і не дасть довгий час обсипатися.

Сіль

Українська народна казка Чернігівщини

В одного царя було три доньки – гарні, добрі, лагідні. Він в них душі не чув. І царівни дуже любили свого батька. Сина у нього не було і цар повсякчас турбувався тим, яка з доньок гідна бути його спадкоємицею. Нарешті покликав їх до себе та й каже:

– Любі мої, я постарів і не знаю, скільки ще проживу. Післязавтра у мене день народження. Хто з вас подарує таку річ, без якої не можна обійтися, той і посяде трон після моєї смерті.

Царівни задумались, що то за річ. Третього дня принесла подарунок старша дочка. Це був розшитий самоцвітами царський одяг.

– Батечку, без царського одягу ти не міг би бути справжнім царем. Одягни його в таке свято!

Потім зайшла середня донька, тримаючи в руках золоту чашу і хлібину.

– Любий батьку, –  мовила вона, –  без хліба і води ніхто не може обійтися. Ось тобі хліб, я сама спекла, і вода в чаші.

Нарешті прийшла наймолодша донька.

– Рідний мій батечку, –  сказала вона, –  я дарую тобі чашу солі, бо без солі не може обійтися людина.

Цар розгублено глянув на неї, а потім звернувся до старшої доньки:

– Цар без царського одягу –  не цар! Твій подарунок найкращий. Благословляю тебе, донечко. І твій подарунок хороший, –  звернувся до середньої.

Менша дочка побачила, як загорілися гнівом батькові очі і він вигукнув:

– Сором який! Ти, моя менша донька, принесла річ, яка нічого не варта та ще й в дерев’яній чаші. Геть з-перед моїх очей!

Бідолашна царівна залишила царський палац. Вийшла в поле і довго думала, куди їй податися. Ішла вона, ішла, поки дісталася заїжджого двору. Царівна боязно зайшла всередину і спитала хазяйку:

– Вам не треба помічниці?

– Треба, –  відповіла та.

Так і залишилася царівна в заїжджому дворі. Вона прибирала в кімнатах, допомагала на кухні. Хазяйка раділа гарній помічниці. Якось вона каже:

– Гріх такій роботящій, розумній дівчині не вміти готувати смачні страви. Давай я тебе навчу.

Царівна була хорошою ученицею. Незабаром вона стала кращою кухаркою на всю країну. Слава про неї розійшлася далеко за межі. Звідусіль царі і князі запрошували її готувати страви на весілля. Минали дні. Якось прийшли по царівну слуги її батька.

– Наш цар видає заміж старшу доньку, –  сказали вони, – на весілля запрошено багато гостей. Цар хоче, щоб ти була за старшу куховарку.

– Я згодна, – відповіла царівна.

Вона вдяглася так, щоб не впізнали сестри і пішла до палацу. Нікому й на

думку не спадало, що це бідне дівча – царівна. Коли слуги подали на стіл улюблену страву царя, в нього аж очі засяяли. Та тільки він скуштував, як обличчя спохмурніло.

– Хіба це їжа?! –   вигукнув він.

– Заберіть її звідси і приведіть до мене куховарку!

Куховарка не забарилася, зайшла в розкішну залу. Цар заходився на неї кричати:

– Ти зіпсувала мені настрій! Що це ти приготувала?!

– Вибачте, царю,  – відповіла куховарка, –  але я не солила страву, бо знаю, що ви вигнали свою доньку за те, що подарувала вам на день народження сіль.

Цар уважно придивився до кухарки і впізнав у ній свою меншу доньку.

– Донечко моя! –  заплакав цар. –  Люба моя донечко, не ображайся на старого батька. Я був неправий.

Царівна переодяглася і присутні не могли відірвати від неї очей –  така красуня! Цар радів доброму кінцю. А менша царівна згодом поїхала за своїм чоловіком. Так і жили щасливо разом[3].

Загадки про сіль

Кришталиночки тверді, 

Світлі — аж іскряться. 

Народились у воді, 

А води бояться.

У воді родиться і води боїться. 

У воді росте, кохається,

 вкинь у воду – злякається.

 (Сіль)