Навчально-методичний посібник
Останнє редагування: 2018-02-13
Автор: Дударєва Ірина Віталіївна
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ
ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
КУ «МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ»
ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І СТУПЕНЯ №5
ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»
Формування активної життєвої позиції та громадянського світогляду
молодших школярів
на уроках з основ здоровʼя,
з предмета «Я у світі»
номінація «Навчально-методичний посібник»
Гушевата-Зралко Марина Дмитрівна
вчитель початкових класів
«спеціаліст ІІ категорії»
Дударєва Ірина Віталіївна
вчитель початкових класів
«спеціаліст І категорії»
Києнко-Романюк Лариса Анатоліївна
доцент кафедри управління та адміністрування
КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти»,
кандидат педагогічних наук, доцент.
Тел. (0432) 66-46-18
м. Вінниця
2018
Автори-укладачі: Гушевата-Зралко Марина Дмитрівна, вчитель другої категорії комунального закладу «Загальноосвітня школа І ступеня № 5 Вінницької міської ради».
Дударєва Ірина Віталіївна, вчитель першої категорії комунального закладу «Загальноосвітня школа І ступеня № 5 Вінницької міської ради».
Києнко-Романюк Лариса Анатоліївна, доцент кафедри управління та адміністрування КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти», кандидат педагогічних наук, доцент.
Рецензенти: Сокольвак Олена Костянтинівна, заступник директора з навчально-виховної роботи комунального закладу «Загальноосвітня школа І ступеня №5 Вінницької міської ради».
Левкович Ірина Анатоліївна, вчитель вищої категорії комунального закладу «Загальноосвітня школа І ступеня № 5 Вінницької міської ради».
Галич Тетяна Володимирівна, доцент кафедри філології та гуманітарних дисциплін КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти», кандидат педагогічних наук, доцент.
Посібник написано відповідно до чинної програми з курсів «Я у світі», «Основи здоров’я» для учнів початкової школи навчальних закладів загальної середньої освіти. Теоретичний матеріал розкриває розуміння завдань громадянської освіти в початковій школі та шляхів їх реалізації в контексті Закону України «Про освіту» (від 05.09.2017 № 2145-VIII), Концепції «Нова українська школа» (2016 р.). Методичні рекомендації використання тренінгової методики на уроках орієнтовано на партнерську взаємодію учень-учитель. Розробки уроків і позакласних заходів для учнів 1-4 класів та інформаційні матеріали подано по темам, які відповідають навчальній програмі. Учитель початкової школи зможе використати матеріали посібника під час підготовки до уроків.
При підготовці розробок уроків, вміщених у посібнику використано матеріали програм МОН України «Просвітницька робота «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», «Я – моє здоров’я – моє життя» та програми «Практичне право».
Даний посібник може бути використаний учителем при підготовці до уроків та виховних заходів в початковій школі за програмами «Я у світі», «Основи здоров’я».
Рекомендовано для вчителів початкової школи і методистів.
Зміст
|
Стор. |
ВСТУП …………………………………………………………………. |
4
|
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ, ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
|
6 |
1.1. Процес громадянської соціалізації в початковій школі ………... |
6
|
1.2. Шляхи формування громадянської культури …………………… |
10
|
1.3. Психолого-едагогічні особливості молодших школярів ……… |
14
|
РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ, ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА НА УРОКАХ З ОСНОВ ЗДОРОВʼЯ, З ПРЕДМЕТА «Я У СВІТІ» |
18
|
2.1.Тренінг як кооперативна форма організації навчальної діяльності учнів з метою громадянського виховання ………………. |
18 |
2.2. Формування активної позиції, здійснення громадянського виховання на уроках та в позаурочний час ………....………………... |
30 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………... |
80 |
ДОДАТКИ …………………………………………………………….. |
82 |
Вступ
Концепція «Нова українська школа» визначає дев’ять компонентів сучасної школи [2]. Перший: «Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві». Зміст освіти – це система знань, вмінь, навичок, ставлень, способу мислення, соціальних установок (особистих поглядів, цінностей). Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці. В Законі України «Про освіту» (ст. 1) дано визначення компетентності – це «динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність» [1]. Концепцією «Нова українська школа» визначено 10 ключових (наскрізних) компетентностей. «Соціальна та громадянська компетентності» - восьма у списку, але це не означає, що вона менш значуща, ніж інша. «Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів. Повага до закону, дотримання прав людини і підтримка соціокультурного різноманіття. Усі спроби побудувати демократичну правову державу, громадянське суспільство будуть зведені нанівець без відповідної громадянської культури членів даного суспільства. Громадянська освіта – в середині кожного з нас, в наших ціннісних орієнтаціях, культурі, поведінці, знаннях про неї, про наші права, свободи і обов'язки» - так розкривається зміст даної компетентності у Концепції [2]. Саме на ці аспекти ми орієнтуємось, організовуючи освітній процес.
Демократична правова держава і громадянське суспільство – ось орієнтири національного розвитку ХХІ століття, наша мета і завдання. Громадянське суспільство не виникає само по собі, його не можна проголосити чи задекларувати, ввести указом чи постановою.
Проблеми нашого суспільства – це проблеми духовні, проблеми "розрухи в головах", а не в економіці. І доки ця "розруха" не буде подолана, і кожен мешканець країни не стане почувати себе громадянином України, усі спроби реформ, розбудов не будуть мати успіху.
Громадянськості слід навчати, її слід прищеплювати, це роль, яку слід опановувати. Громадянином не народжуються – громадянином стають, його плекають у собі, виховують, формують з дитинства. Це ті фундаментальні положення, на які ми опираємось під час нашої педагогічної роботи. Їх можна об'єднати в одне поняття: "громадянська освіта і виховання". Мова йде про громадянина України як представника своєї держави та члена громадянського суспільства. Чуття громадянина формується не лише на уроках з громадянської освіти. В початковій школі благодатними є, практично, всі теми програмового матеріалу з основ здоров’я та читання.
Від покоління до покоління в розвинутих демократіях передаються громадянські цінності. На наше суспільство, на державу покладено цей складний обов'язок – прищепити дані цінності дітям, наступному поколінню громадян України. Від успіху цього процесу залежить доля нації.
Досліджуючи процес входження особи в світ суспільних відносин, що має назву соціалізація, ми пропонуємо в даному посібнику розглянути тему "Формування активної життєвої позиції і громадянського світогляду в молодших школярів". На нашу думку, саме в молодшій школі, з отриманням фундаментальних знань про світ, розпочинається опанування дитиною знань і розуміння про державу, суспільство, своє місце в них. І буде прикро, якщо цей етап соціалізації буде втрачено в плані громадянської освіти і виховання. Перевиховувати завжди важко, а іноді – і запізно.
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ, ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
1.1. Процес громадянської соціалізації в початковій школі
Громадянська соціалізація в молодшій школі – тема на стику кількох наук: педагогіки, психології, соціології. Навіть без спеціального вивчення зрозуміло, що громадянська соціалізація в молодшій школі може відбуватись різними шляхами. Ми не ставимо перед собою завдання охопити всі з них, наша мета – розглянути процес соціалізації в молодшій школі через вивчення програмового матеріалу окремих предметів.
Під соціалізацією розуміють процес залучення індивідів до наявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває зв'язки між людиною і суспільством, її можна охарактеризувати як "процес цивілізації суспільства".
Поняття соціалізації, пов'язане з розвитком соціології, було введене в науковий обіг наприкінці ХІХ ст. американцем Ф.Гідденсом та французом Г.Тардом. Особистість не є пасивним об’єктом цілеспрямованого впливу з боку суб'єктів громадянської соціалізації. Молодші школярі дуже чітко можуть відчувати різницю між тим, що відповідає та не відповідає дійсності.
Громадянська соціалізація особи пов'язана з входженням людини в суспільство, з засвоєнням нею пануючих ідей, цінностей, норм поведінки. Соціалізація завжди несе в собі два аспекти. Перший – політична соціалізація, як засвоєння новим поколінням основоположних принципів існуючої політичної культури, закладених в традиціях країни; другий – набуття знань і досвіду, обумовленого конкретною дійсністю – в результаті, хоч б і пасивної, участі в різних формах життя. З цих аспектів справедливо випливають процеси соціалізації, діалектично взаємопов'язані між собою: процес набуття і накопичення політичних поглядів, оцінок і знань та відмова від того, що не відповідає дійсності.
Як відомо, громадянське дозрівання, заохочення людини до
громадянської активності має стадіальний характер, перший етап розпочинається вже у віці 3-4 років, коли дитина набуває перших знань про суспільство через сім'ю, засоби масової інформації, найближче оточення. Саме родина, сім'я закладає основи громадянської соціалізації дитини – ті перші основи, вплив яких буде вирішальним, коли дитина прийде до школи. Рівень громадянської культури батьків, пануючі в сім'ї погляди і орієнтири формують складові громадянської культури дошкільника: основи громадянського досвіду, свідомості, поведінки. Таким чином, існує декілька чинників впливу на процес соціалізації молодшого школяра як громадянина і члена громадянського суспільства:
1. Успадкування громадянської культури старших поколінь.
2. Контраст між настановами і реальністю.
Іноді процес громадянської соціалізації в школі має долати негативні наслідки соціалізації у сім'ї, вступати з ними в конфлікт.
Зазначимо, що громадянська соціалізація може відбуватись двома шляхами:
1) Пряма передача досвіду, інформації – відверте прищеплення ціннісних орієнтацій за принципом: "це – добре, це – погано", відверте спрямовування громадянської поведінки: "роби так, а не інакше" і т. д.;
2) Непряма (опосередкована) громадянська соціалізація – передача настанов, які впливають на громадянські стосунки, поведінку, обрання тих чи інших цінностей громадянської культури[29].
Перший шлях є пануючим засобом здійснення соціалізації засобом авторитарності. Він є наслідком заідеологізованості усіх боків суспільного життя, властивому для тоталітарних режимів. Як основний шлях передачі інформації він не підходить, оскільки веде до загострення того конфлікту, небезпеку якого ми визначили. Це, звичайно, аж ніяк не означає, що певні елементи неприхованого впливу в процесі соціалізації не можуть бути застосовані.
Перевага має бути віддана непрямій соціалізації – це не лише дозволить уникнути гострих конфліктних ситуацій у свідомості молодших школярів, але й має інші переваги. Зокрема, мова йде про психологічні особливості світосприйняття молодших школярів. Процес виховання громадянина і члена громадянського суспільства несе в собі передачу таких якостей характеру, елементів громадянської культури і свідомості, які легше передати, прищепити саме опосередкованим шляхом.
Слід чітко визначити напрями здійснення громадянської освіти у відповідності до функцій соціалізації як процесу:
ØІнформаційний – передача перших, елементарних знань про суспільство, суспільний устрій держави, форми і способи участі в громадському житті; передача знань про суспільне життя і місце, яке дитина займає в ньому зараз і займе, коли подорослішає. Приклад інформативного напряму в дії: "Я живу в Україні. Україна – моя Батьківщина. Це демократична незалежна держава. Моя мова – українська".
ØЦіннісно-орієнтований компонент – формування елементарного апарату громадянського мислення, першого образу системи ціннісних орієнтацій. Приклад: "Я люблю рідну землю".
ØУстановчо-нормативний компонент – вироблення в особи певних установок на сприйняття і споживання суспільно значимої інформації, ставлення до подій і явищ, дій інших осіб у сфері суспільствотворення, і – головне – вибір свого стилю та позиції у суспільних відносинах. Наприклад: "Я не залишусь байдужим, якщо хтось зазіхне на волю мого народу і мою свободу – я захищатиму і те, і інше".
З точки зору громадянської соціалізації, освіта є поєднанням громадянського навчання і виховання, будучи, в свою чергу, одним з головних елементів у даному процесі.
Освіта є одним із провідних засобів формування громадянської самосвідомості, головна риса якого – цілеспрямованість. Можна сказати, що майже весь обсяг цілеспрямованого компоненту соціалізації міститься в процесі освіти, а стосовно молодших школярів з упевненістю можемо відзначити – сьогодні левова частка всього обсягу цілеспрямованої соціалізації – у молодшій школі.
На нашу думку, громадянська соціалізація – це створення нового типу людини через надання їй можливості творчо розвиватись, самоформуватись. Громадянська освіта передбачає створення усіх необхідних базисних умов для включення механізмів самоосвіти і самовиховання, коли особа сама себе творить у громадянському суспільстві, відповідно до його норм і принципів, а не є пасивним об'єктом чужого впливу. Виховання осіб, здатних лише до пасивного засвоєння прищеплюваних моделей мислення і поведінки, несе в собі пасивного виконавця чужої волі.
Завдання громадянської освіти полягає в тому, щоб представник нового покоління органічно засвоїв "обов'язковий" набір базових цінностей – розуміння своїх прав і свобод, повагу до прав і свобод інших, розуміння своїх обов'язків перед державою і суспільством та очікування виконання суспільством і державою своїх обов'язків перед ним у відповідь. Зрозуміло, що у молодшій школі мова ще не може йти про активну громадянську самоосвіту і самовиховання, але їх передумови мають бути закладені саме в цей період.
Об'єктивно існує набір цінностей, які необхідно прищепити дитині для успішності процесу становлення її в ролі громадянина. Цей набір цінностей має бути певним чином "закладений" у змісті викладеного вчителем матеріалу. Складність завдання полягає в тому, щоб "перекласти" доступними для дитини – молодшого школяра – символами, поняттями, образами такі ціннісні категорії, як: "право громадянина", "громадянський обов'язок", "громадянська гідність", "відповідальність", "толерантність" тощо.
Об'єктами нашої уваги стали предмети «Основи здоров’я» та «Я у світі».
1.2. Шляхи формування громадянської культури
Сенс громадянської освіти, як чинника гуманізації суспільства, полягає в сприянні усвідомлення життєвої необхідності демократії для людини, покликанні не лише формувати розуміння суспільних завдань, а й утверджувати свідому громадянську позицію, забезпечувати вимогу бути почутим і потрібним суспільству. Наша мета – сформувати свідомого громадянина, патріота, тобто особистість з притаманними їй якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток громадянського суспільства в Україні. Одним із шляхів досягнення поставленої мети ми вбачаємо у формуванні критичного мислення, що не суперечить історично сформованим нормам моралі та базується на загальнолюдських цінностях громадянського суспільства. Серед завдань розвитку критичного мислення у молодшого школяра слід виділити:
· усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи думки, прав людини та її громадянською відповідальністю;
· формування відповідальної поведінки та громадянської свідомості;
· утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість;
· формування соціальної активності і життєвих компетентностей особистості на основі таких соціальних умінь: готовність до участі в процесах шкільного самоврядування, здатність до спільного життя в колективі і співпраці в громадянському суспільстві, готовність взяти на себе відповідальність та здатність розв'язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
· вміння відстоювати свою особисту позицію, знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь в обговореннях, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.
Громадянські цінності мають бути закладені в процес освіти і соціалізації в її цілеспрямованому аспекті (громадянське навчання і виховання).
Ще Г.Алмонд та С.Верба визначили: гарантією демократичного розвитку держави та громадянського суспільства є громадянська культура членів цього суспільства, громадян цієї держави. Громадянська культура є похідною від синтезу національної культури учасника, підданого і прихожанина. Громадянська культура передбачає такі якості особи, її носія: 1) вміти висловити свою думку, інтереси так, щоб інші зрозуміли, чого він хоче; 2) бути толерантним по відношенню до інших; 3) бути відповідальним щодо реалізації власних прав та прав інших[1].
Г.Алмонд і С.Верба переконані, що "громадянській культурі не вчать, в будь-якому прямому розумінні слова, в школі. Навчання в школі грає роль формування громадянської культури"[1]. Громадянська освіта йде багатьма каналами, кожний з яких виконує свою функцію. Школа в плані навчання може забезпечити, зокрема, інформативну функцію громадянської соціалізації та формування елементарних поведінкових установок. Тобто, дати уявлення про принципи функціонування громадянського суспільства та сформувати установки до громадянської активності, відповідальності, толерантності. В молодших класах це можна зробити наступним чином:
1) повідомлення про приналежність до України:
"Я живу в Україні. Це – моя Батьківщина." (тут важливо звернути увагу на емоційне наповнення);
2) повідомлення про інститут виборів, як спосіб обрання найбільш достойних, гідних представників колективу, суспільства на відповідальну посаду, як вияв того, що їм довіряють. ("Козаки обирали собі отамана – найрозумнішого і найдосвідченішого з усіх", "Капітаном команди з футболу обрали Іванка – він краще за усіх грає у футбол"; "Діти вирішили провести Новорічне свято. Ведучою свята обрали Юлю – Юля краще за всіх співає і танцює, знає багато віршів").
3) про інститут соціальних норм (про поняття закону говорити ще рано): "Переходимо вулицю лише на зелене світло!"; "Світланці соромно за те, що не вивчила вірш і отримала зауваження від учительки"; "Треба виконувати домашні завдання, щоб краще засвоїти вивчений матеріал"; "На перерві можна бігати і гратись, а на уроці слід сидіти тихо і слухати вчителя уважно".
При цьому звертається увага на позитивні наслідки дотримання норм і правил та негативні наслідки нехтування ними: "Зайчик намагався проїхати у трамваї без квитка, Цап це помітив. Доведеться Зайчику іти пішки"; "Вовчик не хотів тепло одягатись взимку і захворів. Зараз він лежить у лікарні"; "Галя допомогла мамі прибрати в квартирі. Мама звільнилася раніше і повела Галю до зоопарку" і т. д.
4) про засоби передачі інформації – книгу, журнал, газету, радіо, телевізор;
5) про державні символи, атрибути – прапор, гімн, герб, столиця; інші символи України – Дніпро, Карпати, козацтво, верба, калина.
Проте, інформативна функція обмежена:
1) розумовими і психологічними особливостями молодших школярів;
2) інформація, її передача може забезпечити лише певні елементи громадянської культури.
Школа займається вихованням загальнолюдських цінностей з гуманістичних позицій, відповідно до програми "Освіта". З іншого боку вплив соціального середовища, референтних груп у становленні моральних якостей особистості більший, ніж вплив школи.
Один із шляхів, завдяки якому у процесі громадянської соціалізації можна прищепити соціальну довіру і емоційну прив'язаність до батьківщини, – це шлях формування відчуття спільної ідентифікації, яка б містила і загальну емоційну прив'язаність до соціальної системи, відчуття спорідненості з іншими громадянами. Для формування громадянської спільноти, де громадяни довіряють і можуть співпрацювати один з одним, і де їх відданість батьківщині глибока, потрібне саме це відчуття спільної ідентичності. Лише пізнавальних навичок – недостатньо. Соціальна співпраця і партнерство закладають основи громадянського суспільства, а емоційна прихильність спрямовує на патріотизм і громадянський обов'язок.
Ця теза перекликається з думкою Г. Алмонда: "Для громадянської культури в нових державах потрібні об'єднуючі громадян символи і системні відчуття, а також - пізнавальні навички"[1].
Отже, ми визначили, що у свідомість молодших школярів в процесі громадянської соціалізації, в першу чергу, слід закладати відчуттяідентичності та емоційної прив'язаності до Батьківщини. Це можливо зробити під час викладання інваріантної та варіативної частин шкільної програми, позакласної роботи засобом кооперативних форм організації навчальної роботи учнів.
Відчуття спільності має носити національно-культурний характер. Подібність культури, мови, традицій, історичної долі – ось те, що інтегрує людей в єдину спільноту, яка усвідомлює цю єдність і відчуває спільну, і кожного окремо, відповідальність за власну долю. На базі цієї ідентичності формуються: патріотизм, соціальна довіра, соціальне партнерство як основи громадянського суспільства. Формування цієї ідентичності несе в собі як інформативний, так і емоційно-чуттєвий компоненти.
Це досягається через апелювання до архетипів національної свідомості, символів, що об'єднують людей у націю, заряджену суспільно творчим потенціалом. Для нас – це символи Рідної Землі, Матері-України, Матері-Берегині, Божої Матері з супроводжуючими символами і образами: материнські оповідки, колискові, батьківський дім, вишитий рушник, сорочка-вишиванка, паляниця, писанка; міфологізовані образи козака-запорожця, Запорізької Січі. Це і історичні постаті, що стали напівлегендарними в національній свідомості: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Богун, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Це, звичайно, і глибинний релігійний чинник – стародавні народні звичаї, Великдень, Різдво, Покрова, Храм, Собор. Це – неповторна краса рідної землі, мелодійність української пісні і т.д.
Тобто, мова йде про традиційні цінності, які укорінені дуже глибоко у підсвідомості на архетипічному рівні. Вони є відображенням національного менталітету і спільної історичної долі. У дитячому віці, враховуючи особливості психології молодших школярів, дуже важливу роль відіграють народні казки, легенди, пісні, ігри, свята тощо.
1.3. Психолого-розумові особливості молодших школярів
Спробуємо з'ясувати, якими психологічними, розумовими, соціальними, пізнавальними якостями володіють молодші школярі. Нас це цікавить з двох причин. Перша полягає в тому, що далеко не всю інформацію з галузі громадянських знань можна донести до учня молодшої школи. Всі необхідні терміни, категорії громадянських знань, якими мають оволодіти молодші школярі в процесі громадянської соціалізації, повинні бути передані опосередковано, з урахуванням вікових особливостей нашого об'єкту цілеспрямованого впливу. Скажімо, молодшим школярам немає сенсу завчати визначення термінів "громадянське суспільство", "толерантне спілкування", проте, важливо розуміти зміст даних словосполучень, бути привченими до самоорганізації, мати установки до відповідальної, обачної, безпечної, правової поведінки.
Молодші школярі, внаслідок своїх особливостей розвитку, несуть у собі багато рис і якостей, необхідних для формування особистості громадянина. Наше завдання – ці якості розвивати і сприяти їх розвитку. Так, наприклад, молодші школярі виявляють схильність до суперництва. А бажання бути кращим, ніж інші, як відомо, є необхідною умовою прогресивного розвитку особистості.
Почнемо з розгляду соціальних характеристик розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Дослідження в галузі сучасної психології і педагогіки свідчать, що молодшим школярам притаманні наступні характеристики соціальної структури розвитку: прагнення бути першим, кращим за інших; прояви духу суперництва, ентузіазм; схильність вигадувати різні правила; часом молодші школярі бувають невдячними, видаються немічними; намагаються робити все правильно, і в той же час "непомітно для себе" виходять за межі дозволеного; розквітають у відповідь на похвалу чи заохочення і дуже тяжко сприймають невдачі; прагнуть весь час діставати задоволення, люблять сюрпризи; можуть проявляти і розсудливість і роздратованість, люблять критикувати інших; великого значення надають дружбі; сприймають школу як другий дім (не менш впливовий соціальний чинник); схильні до "ябедництва" внаслідок потягу до встановлення справедливості і рівності усіх перед "правилами".
Також варто зробити наголос на: прагненні до суспільно значущої діяльності; здатності, у разі потреби, довільно керувати своєю поведінкою, хоча ще переважає мимовільність поведінки; умінні налагоджувати стосунки з ровесниками, разом гратися і працювати; "демократичність" у поводженні з учителем.
Отже, молодші школярі вже у 6-7-річному віці виявляють багато ознак соціалізованої поведінки, здатність до життя у суспільстві, що проявляється у комфортному співіснуванні у класному колективі. Багато з їхніх соціальних якостей заслуговують на підтримку і заохочення (прагнення до суспільно значущої діяльності, дух суперництва, товариськість і бажання змагатися з ровесниками у грі). І в той же час слабке місце їх соціалізації – дисципліна, нормативне регулювання своєї поведінки вольовим зусиллям, узгодження поведінки з нормами шкільного життя, що виступає для них прообразом життя у суспільстві. Педагогічний досвід свідчить, що до 9-10-річного віку ці недоліки можна легко усунути, якщо процес виховання в школі добре налагоджений, методи виховання науково обґрунтовані і відпрацьовані у вчительському досвіді.
Розглянемо пізнавально-розумові якості 6-7-річок. Вони полюбляють ставити запитання; люблять нові ігри, ідеї; складають плани співробітництва у грі; роблять навчальні самостійні відкриття і щиро цьому радіють; це період, коли навчальна діяльність стає усвідомленою, коли віддають перевагу процесу, а не результату; характерним символам надають великого значення; починають краще розуміти особливі стосунки і функціональні взаємини; події минулого, якщо вони тісно пов'язані із сьогоденням; віддають перевагу ігровій діяльності, навчання за допомогою гри дає більший навчальний ефект, ніж за допомогою книжок; вивчення суспільства має пов'язуватись із сьогоденням. Тому у молодших школярів дуже популярними є практичні форми навчальної діяльності, за якими слідує обговорення побаченого, зробленого.
В цей період абстрактне мислення ще знаходиться в початковому стані, в зародку, але діти уже вміють робити елементарні узагальнення. В цей час доволі важко даються визначення – як їх запам'ятовування, так і власне складання абстрактних визначень. Взагалі, процес визначення та пояснення у них відбувається шляхом знаходження і наведення конкретних прикладів, конкретизованих асоціацій. Конкретика, конкретне мислення більше притаманне молодшим школярам. Узагальнення, як правило, не йдуть далі елементарної індукції через простий перелік. Дедуктивне мислення лише починає формуватись у цьому віці. Проте, доволі добре розвинута аналогія – діти можуть легко зрозуміти вчителя і відшукати самостійно подібні предмети, явища методом аналогії.
У молодших школярів яскраво виявляється наслідуваність – важливе джерело успіхів у початковій школі.
Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ, здатність до глибокого аналізу ще не виражена. Діти, ніби губка вбирають знання, але не завжди усвідомлено. Вже в молодшому шкільному віці вони відзначаються високою поінформованістю про навколишнє життя. Тобто, діти сприймають всю інформацію, що потрапляє до них і є набагато більше обізнаними в оточуючому світі (первинно соціалізованими), ніж це здається з першого погляду.
Такі якості, як абстрактне, теоретичне мислення, засвоєння наукових понять, закономірностей, оволодіння такими мисленнєвими операціями як аналіз, порівняння предметів, узагальнення істотних ознак і відкидання неістотних формуються у дітей молодшого шкільного віку вже в процесі навчання, тому, якщо говорити, про першокласників, то для них ці перераховані якості ще не є, як правило, характерними.
Притаманною молодшим школярам особливістю світосприйняття, їхнього оволодіння знаннями є схильність до міфологізованого казкового пояснення світу. Особливу увагу на це звернув ще В.Сухомлинський, що широко застосовував казкове розуміння світу дітьми у своїй "Школі радості": "Молодші школярі дуже полюбляють мультфільми, охоче слухають казки, пригодницькі оповідання, вигадують таємниці, неймовірні історії, фантазують".
Діти дуже чутливі – і коли дорослі вважають їхні фантазії брехнею, ображаються, ховаються у себе – а це вірний шлях до гальмування розвитку. Дитяча уява створює неймовірні сюжети, казковий світ для того, щоб цікавіше було жити, щоб пояснити на свій розсуд те, що неможливо осягнути, усвідомити.
Дуже важливим для молодших школярів є наочний супровід інформації. Причиною цього є перевага конкретики над абстракцією і мальованого, казкового світу над буденністю. Унаочнення інформації, особливо яскраве, мальовниче, з елементами казки виступає міцним допоміжним засобом запам'ятовування. Гарне оформлення збуджує мотиваційний інтерес до навчання, чудовий засіб індоктринації, створення образно-чуттєвого символічного світу, що є для дитини більш сприйнятливим, ніж "сухий" світ букв і цифр.
Звернемо також увагу на таку психологічну властивість молодших школярів, як підвищена чутливість. Здатність глибоко й болісно переживати – емпатія. Чуттєвість дитини дуже висока. Гостре почуття чогось залишається з нею і через багато років, коли забуваються і факти, і обставини. Скажімо – відчуття відрази до чого-небудь (кого-небудь) може залишитись в житті і проявлятись в дорослому віці, вже несвідомо. Створення привабливого емоційного фону, що супроводжує процес навчання і виховання – чи не головна умова успіху в оволодінні знаннями і правилами громадянського співжиття, нормами відповідальної поведінки, прищепленні базових установок і морально-етичних цінностей.
Апелювання до позитивних емоцій чи співпереживання у початковій школі – неодмінний супутник освіти, взагалі, і громадянської, зокрема. Але маємо зазначити, що успіх цієї компоненти, в більшій мірі (якщо не виключно) залежить від учителя.
РОЗДІЛ ІІ.
ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ, ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА НА УРОКАХ З ОСНОВ ЗДОРОВʼЯ, З ПРЕДМЕТА «Я У СВІТІ»
2.1. Тренінг як кооперативна форма організації навчальної діяльності учнів з метою громадянського виховання
Поступово в педагогічній діяльності слово «тренінг», як форма організації навчальної діяльності учнів на уроці та в позакласній роботі, з неологізму перетворюється на загальновживане. А це означає, що все більше вчителів переконуються в ефективності використання тренінгової методики у навчальній і виховній роботі та застосовують її у повсякденному професійному житті.
Якщо пасивний метод навчання передбачає передачу знань від суб’єкта (учитель) до об’єкта (учень) – лекція, перегляд відеоматеріалів, прослухування аудіозаписів, самостійне читання, активний метод передбачає зворотній зв’язок – бесіда, опитування тощо, то інтерактивний має на меті залучити до рівноправного спілкування всіх учасників навчального процесу, усвідомлення ними власної значущості, прийняття кожним на себе відповідальності за результат навчання – групові обговорення, дискусії, рольові ігри, робота в малих групах тощо.
Метод тренінгового навчання реалізується на основі методології та технології партнерської взаємодії, тому закономірно орієнтує педагога на використання активних та інтерактивних методів навчання. Дана методика дозволяє учням за порівняно короткий проміжок часу засвоїти теоретичний та практичний матеріал і набути навичок та вмінь, необхідних для використання у повсякденному житті чи подальшій навчальній діяльності.
Як зазначалося вище, в основі тренінгового навчаннясеред інших принципів лежить принцип особистої активності кожного. В тренінгу це реалізація методики участі. Активними учасниками навчання є весь клас, а головним є усвідомлення того, що досвід кожного безцінний, думка кожного важлива.
Не секрет, що ефективність навчання залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників. Під час тренінгу:
- нові знання формуються на основі вже наявного власного досвіду;
- є можливість познайомитися з досвідом інших та їх баченням задачі / ситуації;
- кожен (кожна) стає активним учасником (учасницею) процесу навчання;
- відповідальність за своє навчання учасники беруть на себе;
- позитивна комфортна атмосфера сприяє активності учасників, щирості їх висловлювань;
- є можливість відпрацювати та проаналізувати варіанти рішень / моделі поведінки в різних ситуаціях за різних вихідних даних в безпечних умовах.
На учителя-тренера покладається велика відповідальність. Адже тренерська робота потребує: емоційної «включеності», енергетичних затрат, вміння працювати з усім класом, вміння бачити і чути кожного учасника.
Тому учитель-тренер має володіти певними якостями: бути толерантним, доброзичливим, відкритим, володіти засобами ефективної комунікації.
Одне із основних завдань учителя-тренера – за короткий проміжок часу створити атмосферу довіри та відкритості, викликати почуття захищеності та комфорту.
Як цього досягти? Варто врахувати наступні рекомендації:
- при виконані вправ, обговоренні чи під час проведення мозкового штурму учитель має зафіксувати на папері або дошці кожну думку – не може бути кращих чи гірших думок, правильних чи неправильних;
- при формулюванні висновків чи підведенні підсумків важливо
спиратися на думки учасників, які були висловлені при обговоренні (наприклад: Якщо я правильно вас зрозуміла, то … З наших роздумів випливає, що … Якщо об’єднати усі висловлені думки, то … );
- при роботі з усією групою важливо підтримувати зоровий контакт, бачити і чути кожного учасника – кожен має бути впевнений, що всі дії і слова тренера адресовані йому (їй);
- для досягнення ефекту почуття комфортності кожним учасником (учасницею), важливо звертатися до учасників на ім’я та підтримувати їх участь в роботі
словами подяки: „Дякую, Олю!”, „Дякую, Сергію!”;
- дуже важливо підтримувати контакт очима при спілкуванні з конкретним учасником чи учасницею та заохочувати їх невербальними та вербальними засобами спілкування (наприклад, кивок голови, слова «так», «дякую», «слушна пропозиція» тощо), в той же час це не має створити у інших учасників враження власної «зайвості».
Чим відрізняється урок-тренінг від звичайного уроку з використанням інтерактивних методів? Своєю структурою. Урок-тренінг зберігає структуру тренінгу, тобто складається з трьох основних частин:
- вступна;
- основна;
- заключна.
Кожна частина має свої характерні особливості, мету проведення,
завдання, методи та техніки.
Вступна частина включає структурні вправи і триває 10-12 хвилин. Це вправи, направлені на створення відповідної комфортної, захищеної атмосфери серед учасників навчального процесу, що сприяє підвищенню ефективності засвоєння знань, формування вмінь, навичок, установок.
1. Повідомлення теми.
Мета: Ознайомити учасників навчально-виховного процесу з темою
уроку, заняття.
2. Знайомство.
Мета вправи: «відкриття» учасників навчально-виховного процесу до спілкування, створення комфортного середовища.
Учитель-тренер пропонує учасникам: назвати своє ім’я та продовжити знайомство у запропонованій формі (Наприклад: назвати своє ім’я і свою позитивну рису характеру).
Форма знайомства може варіюватися в залежності від теми уроку-тренінгу, кількісного складу учасників, того, наскільки група налаштована на роботу та готова до відкритості.
Вправа „Знайомство” має стати тим теплим променем, що розтоплює лід настороженості та закритості в групі. Проводиться на кожному уроці-тренінгу – вона допомагає розкритися індивідуальності учасників, створити захищене комфортне середовище.
До уваги педагога. Самопрезентація учасників має бути короткою та позитивно спрямованою. Оскільки учитель також є учасником навчально-виховного процесу, він «презентує» себе разом з учнями.
3. Прийняття / повторення правил.
Мета вправи: створення «захищеного» навчального середовища.
До уваги педагога. Перелік правил взаємодії може бути запропонований учителем за умови групового обговорення кожного правила на першому уроці-тренінгу за схемою: - Що для нас буде означати дане правило?
- Що МИ будемо під ним (правилом) розуміти?
Правила мають бути записані / зображені на великому аркуші паперу, який потім варто прикріпити на видному місці. Після обговорення «Правил взаємодії», їх необхідно «прийняти» за згодою усіх учасників.
При порушенні одного чи кількох правил, учитель або будь-хто із учнів апелюють до правил, як контракту, погодженого класом (це сприяє уникненню адресних зауважень дитині або групі дітей, що мимовільно порушили правила, і зберігає відчуття комфорту і захищеності під час спільної роботи).
На наступних уроках-тренінгах необхідно правила «повторювати». Наприклад:
- За якими правилами МИ працюємо? або
- Які правила допомагали НАМ на минулому уроці? або
- Які правила МИ використовували для ефективної взаємодії? або
- Яких правил МИ погодились дотримуватись?
Орієнтовний перелік правил:
1. Бути пунктуальним. Говорити коротко, по черзі.
2. Слухати і чути.
3. Бути активним. Висловлювати думки вголос.
4. Бути позитивним. Обговорювати думку, а не особу, що її висловила
1.
2.
3.
4.
Для дітей молодшого шкільного віку, у яких мислення є, переважно, конкретним і образним, правила краще пропонувати у вигляді картинок. Учитель, демонструючи картинку, супроводжує її «словесною назвою» і пропонує учням поділитись своїми думками, щодо розуміння цього
правила (за вищеописаною схемою обговорення правил).
Кількість правил варто обмежити до 4-5 пунктів. Правила доцільно
пропонувати загального плану, широкого змісту (конкретизувати під час обговорення).
4. Вступне слово педагога. Повідомлення цілей.
Мета вправи: створення середовища «передбачуваних дій».
До уваги педагога. У «цілях» варто повідомити учнів про те, чим будете займатися на уроці: Наприклад, сьогодні ми будемо обговорювати…, визначати…, з’ясовувати…, формулювати…, працювати в групах (всі разом), висловлювати власні думки щодо…, спілкуватися і отримувати від цього задоволення тощо.
5. Очікування.
Мета вправи: формування установок до відповідальності за результат навчання.
Допомагає учасникам сформулювати та усвідомити, а учителю-тренеру враховувати очікування від уроку-тренінгу при його реалізації.
До уваги педагога. Запропонувати кожному сформулювати і записати/зобразити у вигляді смайлика – у зошиті або на стікері – чи висловити усно свої очікування від уроку: «Виходячи із щойно проговорених цілей, якої інформації, знань, умінь, емоцій ви очікуєте?».
Вправа „Очікування” може проводитися:
- як індивідуальна письмова робота – у робочому зошиті або на маленьких листах (стікерах) певної форми, що потім будуть наклеєні на великий формат (з попереднім малюнком: золота рибка, що здійснює бажання; грядка, на яку висаджуються зернятка; дерево до якого прикріплюються листочки тощо);
- як індивідуальна усна робота – опитування учасників по колу.
Основна частинатриває 25-30 хвилин і включає наступні складові:
ØАктуалізація проблеми. Визначення рівня поінформованості учасників.
Мета вправ даного етапу: з’ясування рівня знань та інформованості
по темі, що обговорюється. Допомагає учасникам усвідомити актуальність
проблеми, її важливість для усіх та кожного.
До уваги педагога. Доцільно запропонувати учасникам відповісти на запитання, проводити «мозкові штурми», «висловлювання по колу», використовувати анкети, вікторини тощо.
Правила роботи групи в умовах мозкового штурму:
- вільне висловлювання максимальної кількості ідей, в тому числі і фантастичних;
- заборона на критику;
- підтримка, схвалення всіх оригінальних ідей.
У мозковому штурмі добровільно беруть участь всі учасники
тренінгу. Всі висловлені учасниками ідеї записуються на папері/дошці в порядку їх висловлювання учасниками. Ідеї не коментуються, не обговорюються, не оцінюються, не перебиваються запитаннями і уточненнями; повторення на аркуші відмічаються знаком (наприклад,,,v”). Важливо акцентувати увагу на кількості пропозицій, щоб учасники почували себе вільно й розкуто. При підведенні підсумків узагальніть отримані результати, при потребі прокоментувавши і доповнивши їх.
ØНадання інформації.
Мета вправ даного етапу: розширення рівня знань та інформованості по темі, що обговорюється.
До уваги педагога. Інформація надається на різних етапах, у різних формах, триває 3-5 хв. Це можуть бути усні інформаційні повідомлення учителя, аудіо-запис, роздаткові інформаційні матеріали для індивідуального або групового (в малих групах) опрацювання, результати
напрацювань учасників в малих групах тощо.
Для кращого засвоєння інформації та розуміння групою її важливості
для кожного, учитель може використовувати різноманітні форми взаємодії:
- звертатися до групи із запитаннями;
- узагальнювати;
- апелювати до досвіду учасників тренінгу.
Зазвичай, після міні лекції варто провести групове обговорення, або запропонувати виконати вправи з використанням отриманої інформації.
ØНадбання практичних навичок.
Мета вправ даного етапу: отримання практичних умінь та навичок (комунікативні, прийняття рішень, розв’язання проблем).
До уваги педагога. Використовуються інтерактивні вправи, спрямовані на об’єднання учнів, утворення команди, формування у них відповідних до теми знань, умінь, навичок, установок. З цією метою учитель-тренер використовує ряд технік.
Зокрема, групові обговорення є важливою частиною реалізації основних принципів проведення тренінгів. Це можуть бути групові обговорення, що проводяться всією групою, а також обговорення в малих групах та в парах у відповідності з тими завданнями, які ставить учитель-тренер.
В основній частині використовуються техніки інтерактивних технологій. Розглянемо порядок та особливості проведення деяких із них.
Обговорення великою групою
Дана техніка використовується при обговоренні конкретних питань з певної тематики. Успіх обговорення залежить від того, наскільки вдало учителю вдається сформулювати запитання, що звернені до групи.
Цю техніку можна рекомендувати для групового обговорення
важливої проблеми, де є багато не ясного і не зрозумілого. Тут може бути корисним застосування методів евристичного пошуку, зокрема, мозкового штурму. Часто проведення групового обговорення великою групою доцільно проводити після виконання вправ чи представлення роботи в малих групах для отримання зворотного зв’язку, або для кращого засвоєння теоретичного матеріалу перед відпрацюванням конкретних навичок у вправах.
При використовуванні технік роботи в малих групах чи виконання завдань в парах доцільно після всіх презентацій результатів проводити групове обговорення у великій групі.
Обговорення в малих групах.
Обговорення в малих групах дає можливість кожному відчути себе членом команди. Тут немає учителя, котрий виступає лідером – роль лідера, як і всі інші групові ролі кожен може «приміряти» на себе. При роботі в таких групах учні відчувають себе більш розкуто, вільно. Вчаться формулювати і відстоювати свою точку зору.
«Обговорення в малих групах» відбувається у наступному порядку:
1. Організаційна робота.
Для проведення такого обговорення учасники об’єднуються в малі групи за принципом «узгодженої випадковості». Учитель-тренер пропонує об’єднатися за певним порядком розрахунку. Кожній групі відводиться для роботи окреме місце у приміщенні класу.
Учитель повідомляє групам завдання, що поставлені перед ними (іноді однакове, іноді різні) та час відведений на виконання завдання; за потреби видає кожній групі інструментарій, наприклад, аркуші паперу (різного формату, кольору, за потребою), маркери. Група записує/зображує результати свого обговорення та презентує на загал те, що представила на аркуші.
2. Виконання завдання.
Під час виконання завдання учитель переміщується від групи до групи
і пересвідчується, що учасники вірно зрозуміли завдання і виконують його.
3. Презентація результатів напрацювань.
Групи по черзі презентують результати. Від імені групи це робить
доповідач, якого призначив спікер, обрала група або він сам взяв на себе таку відповідальність. Презентації не коментуються учасниками з інших груп.
4. Обговорення презентації за попередньо визначеними питаннями.
Після закінчення презентацій підводяться коротке обговорення на загал. Результати виконання вправи прикріплюються до великої дошки чи стін приміщення і залишаються представленими в аудиторії.
5. Підсумок.
Вчитель робить підсумки обговорення, у підсумках «об’єднує» висловлювання дітей під час презентацій груп, але не повторюючи їх.
Робота в парах
Робота в парах дає можливість відпрацювати вміння представляти свою позицію, відстоювати свою точку зору, вміння протистояти чужому впливу та ін.
Цінністю таких вправ є те, що вони виконуються в обидва боки. Учасники можуть зосередитися на своїх власних знаннях і почуттях та знаннях і поведінці партнера. Вправа виконується за попередньою схемою.
Навчаючи – вчуся
Ця техніка корисна при необхідності швидко засвоїти структурований теоретичний матеріал: певні правила, законодавчу інформацію, рекомендації щодо певних дій і таке інше.
На уроках-тренінгах така техніка може застосовуватися достатньо часто і замінювати об’ємний лекційний матеріал.
Учитель готує картки з інформацією для подальшого ознайомлення учнів з нею. Наприклад, інформація містить п’ять блоків (пунктів, абзаців, смислових частин, тощо), у класі – 20 учнів. Відповідно, необхідно підготувати кожного блоку інформації чотири примірники. Для зручності опрацювання, необхідно пронумерувати різні інформаційні блоки в порядку їх черговості та надписати заголовок до даної частини (це може бути ключова думка, питання, тощо).
Послідовність виконання:
1. Введення. Постановка спільної мети.
Учитель повідомляє учням, з якою метою буде виконуватись наступна вправа; якого результату досягне вся група (клас), працюючи у даній вправі. Наприклад: ми з’ясуємо, які є види поведінки та яка з них може вважатися відповідальною.
2. Організаційна робота.
Учасники об’єднуються у групи, отримують картки з різною інформацією у довільному порядку за принципом випадковості.
2. Виконання завдання.
1) Ознайомлення з інформацією, її вивчення з метою подальшого поширення (5-7хв.).
2) Обмін інформацією – навчання інших та від інших за принципом «рівний-рівному».
4. Обговорення у великій групі.
Обговорення проводиться за питаннями (спочатку за двома питаннями обговорюється перший блок, потім наступні у визначеній черговості):
- Ті, кому розповідали інформацію по першому (другому, і т.д.) блоку,
що ви почули?
- Ті, хто читав інформацію по першому (другому, і т.д.) блоку, що ви можете і хочете доповнити?
5. Підведення підсумків.
При підведенні підсумків важливо задавати конкретні питання: «Яка
інформація була найважливішою?», «Що було нове?», «Що здивувало?», «На що варто звернути увагу?».
Рольові ігри
Рольова гра – це техніка, яка дає можливість програти різні життєві ситуації,
(в тому числі і соціально-небезпечні) в безпечних умовах тренінгу, доброзичливого дружнього ставлення та аналізу. Рольові ігри є одним із найбільш успішних методів визначення ставлення та розвитку практичних навичок учасників. Успіх цієї техніки багато в чому залежить від того, наскільки вдало тренеру вдасться підібрати ситуації, та сформулювати питання для подальшого групового обговорення результатів вправи у малій та великій групі.
По завершенню презентації необхідно учасників «вивести» з ролей, а тільки потім проводити загальні обговорення. Послідовність виконання:
1. Підготовча робота.
Учитель-тренер дає настановчу інструкцію, за потреби, об’єднує у малі групи, дає завдання.
2. Виконання завдання.
Ролі можуть розподілятись тренером або вибиратись випадково чи за бажанням учасників. У рольовій грі з розподіленими ролями учасники отримують інструкції щодо виконання своєї ролі або "сценарій" гри. У грі, що не пов'язана з розподілом ролей, учасники грають самі себе та демонструють свої власні реакції на певні ситуацію.
4. Презентація результатів роботи групи.
Перед презентацією учителю необхідно вказати відведений час та
нагадати про домовленість дотримуватись правил, зокрема, «бути позитивним», «обговорювати думку, а не особу», тощо
4. Обговорення у великій групі.
Обговорення може проводиться як після представлення напрацювань
усіма групами так і після представлення кожної групи за визначеними питаннями. Учителю-тренеру варто бути пильним і стежити, аби обговорення не вийшло за рамки теми. Тому питання для обговорення варто продумати завчасно і чітко дотримуватися їх.
5. Підведення підсумків.
При підведенні підсумків важливо задавати чітко сформульовані питання: «Чим корисною була для нас дана вправа?», «Що для себе ви відкрили?», «Що вразило?», «На що звернули увагу?», «Що хотіли б змінити? Яким чином?», тощо.
До заключної частини уроку-тренінгу входить рефлексія (надання учасниками зворотного зв’язку щодо здійснення очікувань) та підведення підсумків. Триває 5-8 хв.
На цьому етапі обговорюються результати спільної роботи, учасники діляться думками і враженнями, з’ясовують, чи справдилися їхні очікування, закріплюють отримані знання.
Підсумкове обговорення має бути максимально лаконічним, з чіткими висновками, які можуть висловлювати як самі учасники, так і вчитель-тренер. Основні висновки можуть бути зафіксовані письмово на плакаті.
Заключна частина, як і вступна, є обов’язковим елементом кожного уроку-тренінгу.
Таким чином, використовуючи тренінгові методику як інструмент у навчальній та виховній роботі, ми досягаємо високого рівня засвоєння знань, формування вмінь, навичок, а головне – установок щодо громадянської позиції, свідомості, відповідальної усвідомленої поведінки. Учні мають можливість одночасно з одержанням інформації обговорювати незрозумілі моменти, задавати питання, відразу закріплювати отримані знання, формувати власну думку, стиль поведінки. І, що важливо, все це відбувається у атмосфері комфортного спілкування з ровесниками та учителем, захищеності, доброзичливості та толерантності.
2.2. Формування активної життєвої позиції, здійснення громадянського виховання на уроках та в позаурочний час
Важливим аспектом громадянського виховання у школі на уроках та позаурочний час є вивчення символіки та українського фольклору. Символіка займає одне з найважливіших місць у відродженні народу, його духовності, культури і держави.
Для того, щоб оцінити вплив громадянського виховання молодших школярів, необхідно проаналізувати наступні поняття:
· національне відродження,
· українська символіка,
· патріотична свідомість,
· український виховний ідеал та інші.
Вивчення народної символіки, що належить та застосовується у буденному житті: калина, верба, дуб - розвивають потреби в любові і належності до свого народу, нації. Також вивчення державно-патріотичної символіки: прапор, герб, гімн - формують патріотичну самосвідомість. Це є найважливішим засобом формування громадянського виховання.
Фольклор - найвище джерело пізнання історії рідного народу та нації. Скарбницею його патріотичного характеру, світогляду і духовності є комплексний вплив на молодшого школяра.
На уроках та виховних заходах діти вивчають фольклор у віршах, піснях, в творах. Важлива роль у вихованні належить казкам, де проставляються подвиги в ім'я рідного народу. У таких творах утверджується фізична і духовна сила наших предків. Зі змісту казок діти черпають патріотичні почуття та ідеї любові до природи, рідного краю, батьківщини - України.
Все це свідчить про великі нереалізовані можливості української символіки, фольклору у громадському вихованні дітей.
Предмет «Основи здоров’я» 1 клас
Тема: Правила користування громадським транспортом.
Практична робота. Моделювання ситуацій у транспорті.
Мета: ознайомити учнів із видами громадського транспорту; допомогти їм засвоїти правила поведінки і користування громадським транспортом: посадки і підготовки до виходу; сформувати вміння етичної та безпечної поведінки у транспортних засобах; виховувати спостережливість, уважність, дисциплінованість; культуру поведінки у громадському транспорті.
Обладнання. «Смайлики», завдання на картках, мультимедійна презентація.
Хід уроку
І. Організація класу.
Ось і знову дзвінок лунає,
Мелодійно і срібно звучить.
Він до класу дітей скликає,
Щоб успішно нового навчить. (слайд 1)
II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
1. Робота над загадками (слайд 2-3)
• Дім по вулиці повзе,
на роботу всіх везе.
не на курячих ногах,
У гумових чобітках. (Автобус)
• Маленькі будиночки
Містом біжать,
Хлопчики й дівчатка
В будиночках сидять. (Трамвай)
2. Бесіда (слайд 4-8)
— Яку загальну назву можна добрати до цих відгадок?
— Які види транспорту вам відомі? (Залізничний, морський,
річковий, повітряний, автомобільний. Усі автомобілі можна поділити на вантажні, пасажирські та спеціальні.)
— Які види громадського транспорту вам відомі? (Метро, автобуси, тролейбуси, трамваї, таксі, мікроавтобуси)
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про види громадського транспорту, вивчите правила поведінки і користування громадським транспортом.
Ми з’ясуємо, як слід поводитися пасажиру, який прагне зберегти своє здоров’я та здоров’я оточуючих; розглянемо ситуації, в які можемо потрапити, як пасажири, та визначимось щодо власної позиції та дій в подібних ситуаціях; будемо багато спілкуватись, висловлювати свої думки, визначатись у власній позиції.
2. Формування очікувань (якої інформації, почуттів, емоцій учні очікують від уроку, від себе).
Гра «Передбачення» (діти виходять до дошки і прикріплюють «смайлик» на модель тролейбуса, розказуючи, про що вони хотіли б дізнатись на цьому уроці. )
ІІ. Основна частина.
1. Оцінка рівня поінформованості учнів з даної теми. «Ґронування». Види транспорту.
- Що характерно для цього виду транспорту.
- Що ми, як пасажири, про нього знаємо, можемо сказати.
2. Актуалізація проблеми.
2.1. «Мозковий штурм».
- Як слід поводитись пасажиру, який прагне зберегти своє здоров’я та здоров’я оточуючих?
3. Інформаційне повідомлення вчителя.
Транспорт, яким користуються багато людей, називається пасажирським або громадським. Тролейбус, трамвай, автобус, літак, поїзд, корабель — види громадського транспорту.
— Вам усім, напевно, доводилося бути пасажирами? Де потрібно чекати на транспорт?
— Для того, щоб багато людей одночасно швидко і без штовхання могли зайти і вийти з громадського транспорту, розроблено правила.
Кожен пасажир повинен не тільки знати, а й виконувати правила користування пасажирським транспортом.
— Навчіться входити у громадський транспорт і виходити з громадського транспорту: спочатку необхідно пропустити пасажирів, які виходять з транспорту, а потім уже заходити. Під час посадки
не штовхатися, допомагати людям похилого віку, пропускати вперед дівчаток, жінок.
3.1. Вивчення правил поведінки (слайд 13-17)
— Яких правил поведінки в транспорті ви дотримуєтеся?
• Не шуміти, не штовхатись,
А за поручні триматись.
• Без квиточка, знає кожен,
Їхать в транспорті не можна.
• Старшим людям, як годиться,
Треба місцем поступиться.
• Хочеш вийти — не штовхайся,
Потихеньку просувайся.
• як зійшов — шукати слід
Пішохідний перехід.
4. Набуття практичних навичок. Метод «Кейс-стаді». Робота в групах.
4.1. Вступ.
У наступній вправі ми розглянемо ситуації, в які можемо потрапити як пасажири, та визначимось щодо власної позиції в подібних ситуаціях. Наша задача – запропонувати варіант (варіанти) виходу із ситуації так, щоб зберегти своє здоров’я та здоров’я оточуючих.
4.2. Організація діяльності.
Для виконання вправи ми об’єднаємось у 4 групи. Я пропоную це зробити наступним чином… (вчитель об’єднує у 4 групи по 6 осіб). Кожна група отримає картку з ситуацією. Протягом 5 хвилин всі в групі обговорюєте ситуацію та знаходите варіанти виходу з неї з точки зору збереження здоров’я свого та оточуючих. Через 5 хвилин доповідач, якого визначить група, розповість всім результати обговорення групи.
4.3. Завдання / інструктаж.
4.4. Самостійна робота. Робота в групах.
- Прокоментувати ситуації: ваші дії, висловлювання з точки зору збереження здоров’я власного та оточуючих.
Ситуації.
1) Ви їдете в трамваї. З вами їде група дітей-школярів, які дуже голосно розмовляють між собою.
2) Ви зайшли в автобус і сіли на вільне місце. На наступній зупинці зайшла людина похилого віку.
3) Ви їдете в тролейбусі. В салоні спекотно. Відкритий люк. За вами сидить жінка з малою дитиною. Ваш сусід пропонує відкрити вікно.
4) Ви з друзями зайшли в тролейбус. Захопились розмовою, забули взятись за поручні.
Питання для обговорення в групах:
- Як дана ситуація може вплинути на ваше здоров’я і здоров’я оточуючих?
- Як діяти, щоб уникнути небезпеки для свого здоров’я і здоров’я оточуючих?
4.5. Презентація напрацювань групи.
4.6. Підсумок вправи.
- Чиє здоров’я в даному випадку зберігаємо?
- Дякую всім за чудову роботу. Дійсно, пасажир в транспорті повинен піклуватись і про збереження свого здоров’я, і про збереження здоров’я оточуючих.
ІІІ. Підсумок уроку.
— Якими видами громадського транспорту ви користуєтеся?
— Як правильно входити і виходити з транспорту?
— Як слід поводитися під час посадки?
— Кому потрібно допомагати під час посадки?
— Кого необхідно пропускати вперед під час посадки?
— Де слід очікувати пасажирського транспорту?
Висновок. Ми з’ясували, як слід поводитися пасажиру, який прагне зберегти своє здоров’я та здоров’я оточуючих. Розглянули ситуації, в які можемо потрапити, як пасажири, та визначились щодо власної позиції та дій в подібних ситуаціях.
- Подивіться на свої «смайлики». Ваші очікування збулись?
“Без трудів не їстимеш пирогів”.
Тема: Читання. Українська народна казка «Півник і двоє мишенят»
Українська мова. Питальні речення.
Основи здоров’я. Права дитини. Права й обов’язки учнів.
Мета: Читання : вчити дітей правильно читати в особах; аналізувати вчинки дійових осіб; давати їм характеристики; розвивати зв’язне мовлення; збагачувати словниковий запас; виховувати бажання допомагати дорослим і один одному; викликати негативне ставлення до ледарів.
Українська мова: вчити ставити питання; розвивати мову, пізнавальні інтереси; виховувати любов до читання.
Основи здоров’я. Права дитини: формувати навички життя в суспільстві; вміння коригувати свою поведінку; змінювати її у правильному напрямку; розвивати мислення; уяву, пам’ять і самостійність; виховувати бажання працювати.
Обладнання: малюнки півника і мишенят; комп’ютерні слайди:
1.Основні правила уроку; 2.Скоромовка; 3.Прислів’я.
Колоски з буквами, картки для розширення поля читання.
Плакати з альбому «Права дитини», плакат «Конвенція ООН про права дитини».
Хід уроку
І. Організація класу
1.Скринька гарного настрою.
Добрий день, діти!
– Який у вас настрій? Посміхніться самі до себе, до мене, подаруйте посмішку один одному. За виразом обличчя бачу, що у вас все гаразд. Я дуже хочу, щоб гарний настрій не покидав вас до кінця уроку.
Мотивація
Тема наша хоч проста,
Та для вас цікава.
Будуть в ній нові слова,
Буде і забава.
Ви здобудете знання
І новісумління.
А для цього треба вам
Проявіть терпіння!
Отож, друзі, до роботи.
2.Повідомлення «Що відбудеться сьогодні?»
Вправа “Мікрофон”
- Яким повинен бути наш урок? (Цікавим, навчальним, продуктивним, проблемним, загадковим, казковим, веселим, світлим)
Вправа “Незакінчене речення”
- Ми на уроці повинні бути…(Дисциплінованими, уважними, зібраними, активними, вправними, наполегливими)
Основні правила нашого уроку. (слайд №1)
Хочу все знати Буду уважним, старанним Буду активним Знаю сам – навчу того, хто не знає,допоможу йому. Якщо ви будете такими, то разом створим цікавий, творчий, продуктивний урок. |
- Давайте побажаємо собі успіху ( Усі хлопають в долоні )
ІІ. Мовна розминка
1. Гра “Добери до слів суперників” (антоніми)
Учитель називає слово, а учні добирають слово, протилежне за значенням (антонім)
ніч (день) знайшов (загубив)
початок (кінець) веселі (сумні)
холод (тепло) наївся (зголоднів)
спочатку (вкінці) лінивий (працьовитий)
голосно (тихо) працювати (відпочивати)
2. Скоромовка (слайд №2)
На печі, на печі смачні гарячі калачі. Хочеш їсти калачі – не лежи на печі! |
а) Читання “дощик”
- Дощик накрапає (читають повільно і тихо)
- Дощик сильніший (скоріше і голосніше)
- Злива (голосно і скоромовкою)
- Дощик слабшав, дощ накрапав і дощ перестав (в зворотньому напрямі).
б) Читання рядочка скоромовки на одному диханні.
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
Зберіть усі знання і сили, згадайте все, що дома вчили.
Читання української народної казки “Кіт і пес” в особах.
- Яким було життя у пса?
- А чим був незадоволений кіт?
- Яку пораду дав пес котові?
Згадайте значення слів: гасав, череда, клопітне, всмак.
ІV. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
Прочитаємо тему уроку, записану на дошці. Сьогодні у нас інтегрований урок читання на тему: “Без трудів не їстимеш пирогів”.
На уроці ми опрацюємо українську народну казку “Півник і двоє мишенят”, будемо вчитися правильно читати казку в особах; аналізувати вчинки героїв казки; будемо вчитися ставити запитання; згадаємо права та обов’язки дітей.
Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?
Вправа “Очікування”
Я очікую, що на уроці буде цікаво.
Я хочу дізнатися про корисне та важливе.
Цей урок мене навчить:
- Аналізувати і робити висновки.
- Допомагати близьким; поважати їхню працю; бути працьовитим.
- Ставити питання.
- Намагатися контролювати свою поведінку.
- Діти, уважно подивіться на казкові колоски. “Обмолотивши їх і переставивши зернятка місцями, ви отримаєте імена героїв казки.
(Крут, Верть, Півник)
А якщо ще й загадки відгадаєте, то дізнаєтесь, хто буде дійовими особами казки.
- Хто найраніше встає? (Півень)
Хвіст як ниточка,
Сама як калиточка,
Любить дуже ніч і тишу
Це маленька сіра…(миша).
V. Опрацювання казки “Півник і двоє мишенят” на с.60-63 підручника О.Я.Савченко “Читанка” 2 клас (частина І).
1.Читання казки вчителем.
- Хто головні герої казки? (Півник, мишенята)
- Як звали півника? (Голосисте Горлечко)
- Як звали мишенят? (Круть, Верть)
- Що знайшов півник? (Колосок)
- Що любили робити мишенята? (Співали і танцювали, крутились та вертілись)
2. Словникова робота
Вправи на розширення поля читання (робота в парах на картках).
- Зараз ви пограєтесь, як мишенята: по черзі будете “перестрибувати”, тобто читати пірамідки слів.
їс ти сві ті
тіс то спи тав
по тім спе кти
ті льки спі вали
пи роги скі льки
спе кти
моло тити
намо лоти
замі сити
розпа лити
3. Повторне читання вголос (ланцюжком).
Аналіз змісту, вибіркове читання.
Читаючи, подумайте, чому герої казки мають такі дивні імена?
- В яку пору року відбуваються події казки?
- Чому ви так думаєте?
Прочитайте, чим займався півник?
- Що він знайшов одного разу?
- Які поради давали мишенята? (Обмолотити, зерно до млина віднести, борошна намолоти, тісто замісити, пироги спекти.)
Прочитайте,
- Хто все це зробив?
Прочитайте улюблені слова мишок.
- Що вийшло із пшеничного колоска?
Прочитайте:
- Що робили весь цей час мишенята?
- Хто більше наробився?
- А хто більше зрадів пирогам?
Прочитайте ще раз мовчки останню розмову півника з мишками. Прослідкуйте, як змінювався настрій мишенят під час розмови.
Прочитайте слова казки, які свідчать про зміну їхнього настрою.
- Що зробив півник? Чи справедливо він вчинив?
- Чому мишенята вилізли з-за столу?
- Кого з героїв казки вам шкода? Чому?
Які питання ви би задали мишенятам:
- Чому ви весь час веселилися? Чому не допомагали Півнику?
- Чи треба допомагати близьким, родичам?
- Чи треба було сідати до столу? Чому?
- А які обов’язки порушили мишенята? (Вони не хотіли трудитися; допомагати Півнику, не могли контролювати свою поведінку; не займалися корисною справою; не можуть чергувати працю з відпочинком)
- Який епізод казки вас найбільше схвилював?
4.Інформаційне повідомлення «Наші права».
- Так, ми представляємо себе через свої улюблені справи. І говоримо, що це здорово. Здорово,що в нас так багато улюблених занять, що ми маємо можливість ними займатись. Це приносить нам задоволення. Це розвиває нас. Це наше право. Згідно Конвенції ООН про права дитини, кожна дитина має право на гру,дозвілля, участь у культурних і мистецьких заходах, що не шкодять її здоров’ю.
5. Фізкультхвилинка
Сірі мишки маленькі, хвостики
у них довгенькі.
В лісі грались, веселились,
Працювати вже втомились.
А щоб добре працювати,
треба трошки пострибати.
Відпочили, розім’ялись
й до роботи знову взялись.
6. Читання казки в особах
- В театр ми пограємо,
В особах почитаємо.
- Зверніть увагу на розділові знаки і слова, що “підказують” інтонацію читання. Голосом передайте вдачу і настрій мишенят, читаючи виділені слова.
Читаємо від слів “…От якось підмітав півник подвір’я …” (на с.61 “Читанки”)
7.Інсценізація уривка казки від слів “Спеклися пироги, півник їх вийняв…” на с.62 підручника.
- Продовжуємо грати,
Будемо казку інсценувати.
8. Творча робота
- Подумайте, що буде з героями казки після закінчення твору?
- Де треба було змінити сюжет казки, щоб мишенята змогли їсти пироги?
- Відшукайте прислів’я і скажіть, яке з них виражає головну думку казки.
(слайд №3)
Робота спільна – як пісня весела. Без трудів не їстимеш пирогів. На чужу роботу дивитись – ситому не бути. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Хто діло робить, а хто гави ловить. |
Характеристика героїв казки.
Складання “Асоціативного куща”
- Які слова спадають на думку, коли вичуєте слово “півник” чи “мишенята”?
Півник Мишенята
голосистий смішні
справедливий веселі
старанний ледачі
працьовитий нероби
роботящий грайливі
хазяйновитий хитрі
- Кому у цій казці ви більше симпатизуєте?
- Чому?
- А як ставиться до героїв казки автор?
VІ. Підсумок уроку.
- Чого вчить ця казка? Як і інші назви має казка? (“Колосок”)
- Чи завжди ви допомагаєте дорослим, коли вони просять?
- Чи не поводитесь ви інколи як мишенята?
- Які риси характеру засуджує народ? (Лінь)
Інтерактивний метод : “Якби я був(була) Півником”
- Я порадив (порадила) мишенятам …(бути слухняними, допомагати дорослим, виконувати обов’язки в родині; бути розумним тощо)
Рефлексія
- Чи сподобався вам наш урок?
- Чи досягли ви тієї мети, що ставили перед собою на початку уроку?
Вправа “Незакінчене речення”
Сьогоднішній урок навчив мене …(читати в особах; слухати; міркувати; ставити запитання; вибірково читати; зрозуміти, що без праці нічого не досягнеш в житті тощо).
VІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до інсценізації казки за визначеними групами (на бажання дітей). Година спілкування 3-4 клас
Тема. Карнавал осінніх барв.
Мета. Вчити учнів висловлювати свої думки на основі власних спостережень, збагачувати лексику образними висловами; формувати вміння сприймати й відчувати емоційний зміст слова; розвивати творчість, уяву; вміння співпрацювати з учителем; виховувати пізнавальний інтерес до народної скарбниці,турботливе відношення до навколишнього.
Обладнання. Панорама слайдів «Осінь», репродукція картини
І. Левітана «Золота осінь», смужки зі словами, листочки дерев.
Хід уроку
Діти,у нас сьогодні гості, привітаємось.
1.Організація класу (разом)
Продзвенів для нас дзвінок,
Починаємо урок
Попрацюємо старанно,щоб почути у кінці,
Що у нашім дружнім класі
- Діти-просто молодці!
2.Створення емоційного настрою. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку
Вч. - В зеленім лісі побував якийсь художник й поволі дерева перефарбував у золотисто-жовтий колір..
Уч. - Ти хто такий?
Чому тебе не бачила я досі?
Уч. То придивися,- хтось озвавсь,- і ти побачиш…(Осінь)
Вч. «Осінь - прекрасна пора року. Одягла дерева, кущі в розкішне вбрання. Закивали дерева своїми вітами, зашепотіли листочками, дякуючи. А Осінь знай своє: кидає те золото повсюди.»
Уч. - А звідки ж воно в неї?
Уч. - За народним переказом, Осінь - найстарша донька Сонця. Вона останньою покидала батьківський дім і стала четвертою порою року на Землі. Посилаючи її на Землю, Сонце сказало:
- Забирай все моє багатство, я віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою і всі любитимуть тебе!
Вч. -Чи дослухалась Осінь батьківських порад?
(відповіді дітей)
-І коли приходить її пора,так і хочеться сказати:
«Заходь у гості, щедра Осінь!»
Вч. - Осінь, Осінь…А яка вона?
Як павучок сплетемо павутинки.
Створення асоціативного куща.
- Які асоціації у вас викликає слово «Осінь»?
Створення проблемної ситуації, її рішення:
«У зв’язку з глобальним потеплінням на Землі може статись так,що зникне така пора року, як Осінь »
- А може,так і треба? Чи потрібна Осінь природі взагалі?
- Для вирішення цього завдання зверніть увагу на аркуші паперу, які лежать у вас на партах.Зелені листочи доводять,що Без Осені можна обійтись!
А жовті - Так, Осінь потрібна!(гриби можуть бути отруйними…)
- Кожна група була переконлива. І все таки позитивного в Осені більше,отже Осінь потрібна!
3.Відкриття та узагальнення дітьми нових знань
«Стежина звернула ліворуч і перед нами відкрився чудовий краєвид. Колись його побачив художник Іван Левітан,не зміг залишитися він байдужим до такої краси і написав картину «Золота Осінь». На уроках малювання,читання,ми з вами уже працювали з картинами. І на сьогодні у вас було домашнє завдання – підготувати поетичні рядки про осінь. Прошу.
- Спробуємо ввійти в картину!
Робота з картиною І.Левітана
- Хочеться пригадати рядки з віршів:
Уч . «Золота красуня-осінь-чарівниця
По землі ступає,золотом іскриться.
Йде Осінь по Землі-царівна -
Красива,сонячна,ясна!»
Уч. «Висне небо синє.
Світить,та не гріє
сонце золоте»
Уч. «Скільки барв кругом розлито:
Пурпур, охра, зелень,просинь.»
- Вдихніть повітря. Що відчуваєте?
(повітря свіже,пахне листвою,грибами, дощем)
А зараз спробуємо скласти сенкан про ОСІНЬ.
( самостійно на своїх листочках)
- Хто вже може зачитати?
Осінь
золотава, щедра
годує, милує, зачаровує
осінь-найяскравіша пора року
золото
Осінь
2. сумна, загадкова
3. розмальовує, чарує, надихає
4. Осінь володіє чаруючою магією
5. самотність
- А ось і галявина.
- Що вам захотілось зробити на лісовій галявині?(відпочити, побігати, повеселитись)
Фізкультхвилинка
- Гарно відпочили, сідайте.
- Подивіться на парти, у вас лежать листочки…
- А які поетичні рядки підготували про осінні листочки?
Уч. «Тут як зірвуться листочки
Хто червоний,хто жовтавий,хто рудий!
Як закрутяться у танці угорі!»
Уч. «Падають листочки буро-золотаві
Килим кольористий,віти напівголі»
Уч. «Знов золоті листочки клена
Летять на землю і на мене
Такі тендітні та сумні
Летять,кружляючи крилаті
І мов сліди качиних лапок
Лягають тихо на землі»
- Візьміть листочок. Притулить до себе.
- Що відчули?(сум,радість,самотність,спокій,тепло)
-З яким настроєм летить листочок додолу?
Я думаю,що наш осінній листочок просто заслужив послухати про себе компліменти…
Дощ компліментів листочку.
- Листочки вдячні вам за чудові компліменти. Кожен з них заслуговує стати героєм казки. Так, сьогодні ми будемо складати казку…. А який же герой без імені? (Грайлик, Барвик тощо)
- Які імена можна дати героям ваших казок?… У вас на парті лежать опорні таблиці,кому потрібно,звертайтесь до них за допомогою.
Складання казки «Мандри листочка» за опорними таблицями.
«Крісло автора»
Хто вже склав свою казку? Прошу в крісло.
Підсумок. Ми спостерігали за карнавалом осінніх барв, осіннього листя. У пишній красі осінніх дерев є таємничий смуток, бо природа готується до зимового сну.
Пильнуйте, діти, як Осінь іде, придивляйтесь до її чарів, прислухайтесь до її голосу й ходи. Примічайте чим і як напуває землю, як голубить осіннім теплом сонечко…
Підніміть руки вгору,підставте долоньки уявному сонечку. Відчуваєте поколювання в пальчиках? Це добре сонечко дарує вам радість наповнення енергією життя!
Дякую за урок!
Предмет «Я у світі» 3 клас
Тема: Людські чесноти. «Людина має творити добро»
Мета: формувати компетентності: ключові (уміння вчитися - швидко орієнтуватися у навчальній інформації; самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії; соціальна – вміння співпрацювати в парі, групі для вирішення завдань, проявляти ініціатив, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими); загальнокультурна – дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв`язного висловлювання; здоров’язбережувальна – адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну роботу та предметні: формувати поняття про людські чесноти як гарні риси характеру, які можна розвивати; пізнавальна - вчити аналізувати свою поведінку та інших людей; порівнювати позитивні та негативні людські якості; встановлювати причинно-наслідкові зв`язки між вчинком і наслідком; комунікативна – формувати вміння висловлювати власну думку, оцінні судження; виховувати доброзичливе ставлення до оточуючих, формувати найкращі людські риси, прагнення удосконалювати внутрішній світ, бажання робити добрі справи.
Обладнання: картки зі словами, що є рисами характеру; малюнок казкового героя Барвінка; картки з завданнями для парної , групової та індивідуальної роботи; вирізані серця; підручник; презентація уроку.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап. (Слайд 1)
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.
- Діти! В народі кажуть:
Добрий гість – дому радість!
Сподіваюсь, що і ви, як і я,
Раді нашим гостям.
Тож, давайте привітаємося:
– Раді вітати вас в нашій оселі!
Зичимо щастя, здоров’я, добра!
2. Вправа «Передай настрій»(Слайд 2)
- Хочеш, щоб світ тобі всміхнувся, - усміхнися спочатку йому. Поверніться один до одного, подаруйте усмішку. Діти, з яким настроєм ви сьогодні прийшли на урок?
- Я хочу подарувати вам урок на якому ми будемо думати і розмірковувати, слухати та чути, дивитися та бачити. А помічниками на уроці стануть ваші люблячи дитячі серця, бо ми будемо шукати відповіді на важливі життєві питання.(У кожного на парті лежить вирізане серце).
- А наприкінці уроку ваші маленькі серця змусять радісно битися велике добре серце нашого класу.
ІІ. Актуалізація суб’єктного досвіду.
1.Бесіда
- Що найцінніше є для людини? (батьки, сім`я, друзі, знання)
- Доведіть, що знання найкращий скарб?
- Сьогодні ми отримуємо знання, які потрібні вам кожного дня. (Слайд 3)
Девіз уроку: «Навчатись, пізнавати, міркувати і доброю людиною ставати»
2.Вправа «Асоціація»(Слайд 4)
- Давайте доберемо асоціації до слова «Я»
( учень, дитина, учениця, розумник….)
- Якщо об`єднати ці всі «я», то хто я? (Людина)
- Подивиться один на одного. Що ви бачите?
- Кожна людина неповторна. Тому навколишній світ такий цікавий, бо всі ми несхожі один на одного.
3.Вправа «Казковий герой» (Слайд 5)
- До нас на урок завітав Барвінок і хоче розповісти про себе. Прочитайте який же він?
1) Читання ланцюжком з дошки рис характеру.
(Працьовитий, веселий, чуйний, блакитноокий, жадібний, русявий, щедрий, сміливий, міцний, балакучий, скромний, заздрісний, наполегливий)
2) Поділимося своїми думками
- На які дві групи ми можемо поділити ці слова?
- Прочитайте слова, які ми віднесемо до зовнішнього «Я»?
- Які слова стосуються внутрішнього «Я»?
- Як ми їх назвемо? (Риси характеру)
ІІІ. Постановка цілей і завдань, загальна мотивація.
- Сьогодні ми поговоримо про риси характеру які називаються….
- А як вони називаються ви дізнаєтесь коли розшифруєте тему нашого уроку.
1. Вправа «Пильне око» Робота в парі.(Слайд 6)
1 ряд – закреслює цифри,
2 ряд – обводить букви.
3 ряд – будь-який із запропонованих варіантів
(Людські чесноти)
- Це тема нашого уроку
2. Вправа «Ваші очікування»
- Чого ви хотіли б дізнатися?
- Що ви очікуєте від уроку?
- Я сподіваюся, що ваші очікування здійсняться і знання, які ви отримуєте допоможуть вам у житті. (На дошці фіксуються тема та завдання уроку).
3. Проблемне запитання:
- Як ви можете пояснити поняття «людські чесноти»? (Відповіді учнів)
- Звернемося до словника.(Слайд 7)
Чесно́та — це позитивна моральна якість людини. Чеснота є рисою або властивістю, яка вважається морально доброю і, таким чином, оцінюється як основа моральних законів, принципів і цінностей.)
4. Зафіксуємо наше запитання:
- Які риси характеру належать до людських чеснот?
5. Завдання з казковим героєм:(Слайд 8)
- Які риси характеру нашого Барвінка можна віднести до чеснот?
- (Працьовитість, чуйність, щедрість, скромність, наполегливість)
- Виставляємо в стовпчик під назвою чесноти.
6. Проблемне питання:
- Чому ви не вибрали інші риси характеру ?
- Як вони називаються?
7. Фізкультхвилинка (Слайд 9)
ІV. Засвоєння нових знань.
1. Робота з підручником (Слайд 10)
- Звернемося до нашого помічника – підручника та ознайомимося з думками інших людей.
(Читання статті учнями ланцюжком: вчитель, учні. Останній абзац читають мовчки.)
2. Бесіда:
- Що з прочитаного було вам відомо?
- Що називають чеснотами?
- Які риси український народ вважає чеснотами?
- Прочитайте що таке вади?
- Які вади є у нашого Барвінка?
3. Вправа «Дві скриньки»
- У мене дві скриньки. Яка вам здається красивою? (Кольорова)
- Давайте відкриємо та подивимось, що в середині? (Пуста)
- Заглянемо в іншу. ( У ній все, що мені потрібно до уроку.)
Висновок.
- Отак і людина зовнішні красива, а в середині груба, черства.
А інша непримітна, скромна – а насправді добра, милосердна.
- У чому розкривається характер людини?
- Що таке вчинок?
- Людину не зразу можна розпізнати. Недарма в народі кажуть: « Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з`їсти» (1 пуд = 16 кг).
- Людина найбільше пізнається в різних ситуаціях. Тому ми з вами повинні навчитися розрізняти чесноти та вади.
4. Гра «Так чи ні?»
- Я називаю якості характеру людини, якщо вони вам подобаються ви плескаєте в долоні, коли – ні – киваєте головою.
- Доброта, щедрість, злість, люб`язність, дратівливість, грубість, правдивість, сміливість, впертість, наполегливість.
(Наполегливість – це потреба рішуче досягати своєї мети. Навчає людину долати перешкоди. Впертість – непоступливість, змушує людину наполягати на своєму, навіть якщо це завдає шкоду їй самій)
- Чудова робота, всі обрали тільки чесноти.
5. « Оцініть учинки дітей» (Слайд 11)
- Зараз ми подивимось, як ви вмієте бачити чесноти та вади у вчинках дітей?
- Які чесноти ви побачили на малюнках?
- Які вади помітили в поведінці дітей?
V. Систематизація й узагальнення
- Народна мудрість каже:
«Бачать – красу, чують – мудрість, відчувають добро».
1. Вправа «Естафета»
- Передайте сусідові по парті за допомогою міміки злість, радість, байдужість, доброту.
- Що було приємніше передавати ?
- А отримувати?
2. Вправа «Живі малюнки»
- Зараз ми спробуємо побачити людину за її вчинками.
(Інсценізація вірша «Подвиг Івася».)
Дійові особи: ведучий, бабуся, хлопчик Івась.
У автобус на зупинці увійшла бабуся.
Івасик швидко підхопився,
Приязно всміхнувся:
— Я постою, небіда...
Сядьте! — мовив басом.
Сам навколо поглядає,
Чи не скажуть часом:
— Молодчина наш Івась,
Він культурний, чемний...
Наш Івась у перший клас ходить недаремно!
Та ніхто його чомусь похвалити не хоче.
І тоді він до бабусі нахиливсь, шепоче:
— Ну, здається, вже у вас відпочили ніжки?
Встаньте, сходити вам час...
Я посиджу трішки!
2.Вправа «Оціни вчинок». Робота в групах
Завдання групам:
І група - Чи можна назвати Івася чуйним?
ІІ група - Які вади є у характері Івася?
ІІІ група - Як би ви вчинили на місці Івася?
3.Вправа «Продовж речення» (Слайд 12)
- Протягом багатьох століть у людства склалися свої принципи і закони життя, моральні цінності. Склалися правила, як людина повинна жити поряд з іншими людьми, щоб усім було добре. Пригадаємо ці золоті правила:
- Чого сам собі не зичиш, того й іншому……..( не бажай).
- Чини з іншими так, як ти бажаєш щоб………( чинили з тобою).
- Не роби іншому того, чого не хочеш, щоб …….(зробили тобі).
- Я сподіваюся, якщо ви будете дотримуватись цих правил, ви станете гідними людьми і люди вас поважатимуть.
VI. Застосування
1. Тест «Оціни себе».
- Кожна людина не тільки повинна вміти правильно оцінювати інших, але вірно оцінювати себе. У вас на столі смайлики із словами: завжди, інколи, ніколи. Я вам читаю твердження, а ви ставите плюс біля відповідного слова.
- Ви купили булочку, чи поділитеся з другом у якого не має грошей?
- Ваш товариш погано грає в шахи, чи станете ви піддаватися, щоб зробити йому приємно?
- Чи часто ви говорити оточуючим гарні, приємні слова?
- Чи любите ви злі жарти?
- Чи зможете ви терпляче вислухати те, що вас не цікавить?
- Я ходжу до школи з великим бажанням вчитися.
- Займаюсь спортом.
- Читаю книжки, ходжу до бібліотеки.
- Допомагаю батькам.
- Дбайливо ставлюся до природи.
- У вільний час займаюся корисними справами.
Якщо у вас більше «+» біля слова «завжди», ваш характер розвивається у правильному напрямку і в майбутньому ви станете гарною людиною. А якщо у вас є плюси біля «інколи», то у вас є якості, які вам заважають і треба замислитись над їх виправленням.
Ну а якщо є плюси біля «ніколи», то треба звертатися по допомогу.
- До кого ви звернетесь?
- Я бажаю, щоб це тест допоміг вам працювати над собою і розвивати в собі людські чесноти, які роблять людину вихованою, розумною, доброю, про що ми сьогодні говорили.
- А ще ви можете звернутися до скарбниці народної мудрості.
2. Вправа «Скарбниця народної мудрості». Робота в групах (Слайд 13)
Віднови прислів`я.
1. Група. Скласти прислів`я з частин:
Хто людям добра бажає, той і собі має.
2. Групи. Закреслити всі літери «Я»:
Все добре переймай, а злого уникай.
3. Групи. Вставити букви голосних звуків.
Перший крок до добра – не роби зла.
- Яку чесноту народ вважає найважливішою?
- Кого народ називає доброю людиною?
3. Хвилина поезії
«Людина починається з добра» Л. Забашта
4. Бесіда
- Що означає бути доброю людиною?
- Як ви вважаєте, чи важко бути добрим?
- Вважається, що день пройшов марно якщо людина не зробила доброї справи.
5. Вправа «Серце доброти»(Слайд 14)
- Пригадайте, яку добру справу ви зробили нещодавно і напишіть на сердечку та подаруйте свої добрі справи нашому класному серцю.
VІІ. Рефлексивно – оцінювальний етап. (Слайд 15)
1.Усна рефлексія роботи на уроці. Самооцінка
- Чи здійснились ваші очікування?
- Що вам найбільше запам`яталось?
- Яку чесноту хочете виробити в собі?
- Чого позбутися? У кожного в щоденнику лежить сюрприз. Серце з чеснотою, яку я хотіла б щоб ви виховали в собі.
- Хто вважає, що він був працьовитий?
- Хто переконаний, що міг би бути активнішим?
- Людина сама себе творить. Ми з вами прочитали, що не має людини у якій були б тільки чесноти і не було вад, або навпаки тільки вади, а чеснот не має. Але добра людина виховує в собі чесноти та намагається позбутися вад. Тому я хочу, щоб ви постійно працювали над собою, а в майбутньому ви всі стали гарними людьми.
- Дякую вам за роботу. На останок хочу подарувати вам такі слова:
Добрим бути так не просто. (Слайд 16)
Добро не залежить від зросту.
Добро виростає із серця,
Його не збереш у відерце.
Так потрібно добрим бути,
Одне одного в біді, щоб не забути.
І земля закрутиться скоріше,
Коли будемо з тобою ми добріше.
Вправа «Прощання». Робота в групі
Діти стають у коло, беруться за руки, голосно говорять : «Дякую за роботу. До побачення!» .
Позакласний захід 3-4 клас
Ігрова пізнавально-розважальна програма
для учнів молодшого шкільного віку
«Пригоди бруднулі Поліетиленчика»
Мета: поглибити знання дітей про багатогранність і цінність природи; розширити уявлення про вплив людини та її поведінки на навколишній світ; виховувати ціннісне ставлення до природи, як до рідної домівки, бажання зберегти її для майбутніх поколінь.
Очікувані результати: ціннісне ставлення особистості до природи; сформованість мотивів на збереження та примноження природних багатств; прагнення жити в гармонії з природою.
(звучать фанфари, на сцену співаючи пісню виходить дівчинка Марійка)
М: Доброго дня, друзі. Давайте знайомитись. Мене звати Марійка і я дуже люблю літо. А ви любите відпочивати влітку та розважатися? А співати та танцювати? А в ігри веселі із друзями грати? Тоді давайте з вами потанцюємо та порозважаємось.
(масовка «Барбарики»)
Фото масовка «Барбарики»
М: А ще я люблю влітку гуляти в лісі чи в парку, відпочивати на казковій галявині. Такі, як ось ця, наприклад. Хоча ні, тут я відпочивати не хочу. Ви тільки погляньте, як тут брудно, скрізь розкидані поліетиленові пакети. Які неохайні люди тут відпочивали. Як багато цього поліетелету
(Голос з-за куліс)
П. - Чую, чую, ви про мене згадали, та я вже тут!
(На сцену, співаючи піню виходить Поліетиленчик)
Кажуть всі, що я шкідливий, і забруднюю усе
Та мені це все байдуже, вітром вдаль мене несе
Ой-ля-ля, ой ля-ля, вкрита мною вся земля
Ой-ля-ля, ой ля-ля, я царевич смітника
Завтра буду я літати по дорогах і садках
В річці плавать й засмагати, і кружляти по лісах
Ой-лю-лю, ой лю-лю, поліетиленчик я люблю
Ой-лю-лю, ой лю-лю, я планету погублю.
П: Усім привіт! Представлятися не буду. Ви мене і так впізнали.
М: Так, так, впізнали. Друзі, це Бруднулька Поліетиленчик. З поліетиленом ви добре знайомі, бо на певне тримали в руках файли для паперу, пакувальні пакети, канцелярські товари, іграшки. А скільки виробів виготовляють з пластмаси і не перелічити.
П: Ми з вами зустрічаємось кожного дня. Без мене ви не можете зробити жодної покупки в кіоску чи в супермаркеті. Мої різнокольорові, яскраві пакетики прикрашають будь-який товар.
М: На жаль, це так. Поліетиленові пакети стали частиною нашого життя. Зберігаємо в них, навіть, харчові продукти, а це дуже небезпечно, адже при контакті з харчовими продуктами чи під час нагрівання виділяються шкідливі речовини, які можуть викликати погіршення зору, захворювання шкіри, онкологічні захворювання.
П: Ну все, все досить їх залякувати. Подивіться на мене, ну яку я шкоду можу зробити? Правильно – ніяку. А я ж такий зручний у використанні. В мене стільки всього можна покласти…А чи відома вам, що я був винайдений в США у 1957 році для того щоб запаковувати сандвічі. З того часу я став настільки популярним, що тепер поліетиленові пакетики заполонили увесь світ, і без них просто ніхто не може обійтися!
Д. - Так, існують різновиди поліетиленових пакетів: прозорі пакети, пакети - майки, пакети для сміття, фірмові пакети та пакети з прорізною ручкою для руки. Але пам’ятайте друзі, що поліетилен дуже забруднює довколишнє середовище, особливо, якщо ви його просто викидаєте, де вам заманеться. Тому, навіть якщо ви користуєтесь пакетами – то не варто купувати в магазині кожного разу новий, а носити з собою старий, а краще пошити сумочку з тканини – це не лише екологічно чистий варіант, але і довговічний, і до того ж економить ваші гроші.
П: Сумочку з тканини, оце вигадала. Та вони некрасиві.
М: А ось тут ти неправий. Сумочки із тканин також можуть бути дуже яскраві, а ще їх можна прикрашати за власник смаком власними руками.
П: Ой насмішила… Прикрашати… Ні не можу, зараз лусну від сміху…
М: Не від сміху ти луснеш, а від заздрощів, коли побачиш якими красивими можуть бути такі сумочки. Друзі ви мені допоможете? Тоді нам потрібно 10 учасників.
М: Зараз перші учасники кожної команди стануть навпроти своїх команд і будуть тримати ось ці сумочки. Інші члени команд отримують квіти, якими будуть прикрашати сумочки. Ваше завдання: за моєю командою, по черзі, по одному підбігати до учасника з сумочкою і кріпити на сумочку свою квітку за допомогою липучок. Переможе команда, яка першою прикрасить свою сумочку. Приготувались. Почали.
М: Молодці, друзі. Дивіться, які симпатичні у нас вийшли сумочки. Отримуйте подарунки.
П: Ну все мені вже час. Нема в мене часу з вами тут теревені розводити. У мене ще стільки справ на сьогодні заплановано.
М: Цікаво і яких же?
П: В першу чергу треба наш райончик прикрасити кольоровими пакетиками. У нас же свято, тому треба щоб скрізь було весело і різнокольорово. По друге – треба в ліс навідатись і на річку. А ви можете на мене тут зачекати, я швидко.
М: І як це ти швидко зумієш і на річці і в лісі побувати?
П: Так мені вітер допоможе. Ось чуєте, він же тут, поряд.
М: Мені також хочеться з ним поспілкуватися. Тому давайте заспіваємо пісню про вітер, щоб він швидше до нас прилетів.
(масовка «Вітерець»)
М: А ось здається і він.
(на сцену співаючи пісню через зал виходить Вітер)
Звучить свист вітру
Подивіться навкруги,
Я усюди, я завжди,
Поряд з вами, з вами я живу.
Я літаю тут і там,
Не боюсь ніяких брам,
Перешкоди всі я обмину.
Швидкий я вітер,
Прудкий я вітер,
Мене не зможеш ти зупинить.
Літаю в небі,
А при потребі,
Між густим гіллям завмру на мить.
Фото діалог Поліетиленчика із Вітром
В: Усім привіт. А ось і я. Ну, хто це тут про мене згадував?
П: Привіт. Це я про тебе згадав, тому що мені потрібна твоя допомога. Часу у мене мало, а мені потрібно і у лісі побувати і на річці.
В: Ну що ж, коли поспішаєш тоді полетіли. Я тебе миттю на місце доставлю.
М: Стій вітерець, зупинись! Будь ласка, не допомагай Поліетилену. З твоєю допомогою він забруднить все наше місто, всю природу!
В: Але сам, я нічого вдіяти не можу. Чи відомо вам, що поліетиленовий пакет важить всього 1, 37 сотих грама і від найменшого мого подиху він здіймається у повітря.
М: Він може літати?
В: Звісно. Якщо не вірите мені я вам це зараз доведу.
М: І як?
В: Вам потрібно поліітеленові пакетики передути наперед з задніх рядів на пердні, і переможе команда, яка швидше передує пакетики наперед
(Гра «Пакети»)
В: Ось бачите, поліетиленові пакети такі легкі, що легко здіймаються у повітрі від найменшого мого подиху.
М: І справді, в тому що скрізь літають пакети твоєї вини немає, в цьому винні ми, люди. В Україні кожний житель в середньому використовує в рік до 15 кілограм виробів з поліетилен.
В: Ось тут я з тобою згоден. Вам потрібно більше дбати про природу, і якщо ви використовуєте пакети з поліетилену, то хоча б викидайте їх у смітники, а не на узбіччя доріг.
М: Тим паче не потрібно його самостійно спалювати. Адже таке прибирання нічого, крім шкоди, не приносить.
В: Так, температура вогнища недостатньо висока для повного згорання поліетиленових та пластикових виробів. А під час горіння вони виділяють не менше 75 високотоксичних речовин, які потрапляють як в землю так і в повітря.
П: Все, все досить! Невже ви думаєте, що хтось вас послухає?
В: Звичайно! Я навіть не сумніваюсь, тому що тут присутні найсвідоміші та найслухняніші діти, а ще вони дуже веселі.
П: Та невже?
В: Друзі, ви любите веселитись? Тоді повторюйте рухи усім відомої пісні за нами.
В: Ну, що ж, а мені знову час повертатися до роботи. Я лечу в ліси Амазонки, розчісувати волосся деревам. А ви бережіть довкілля!
М: Бувай, Вітерець! Бережи себе!
П: Ну, бувай, ще побачимось.
П: Довкілля те, довкілля се, оце нудьга. А я люблю веселощі і розваги. Найкраща для мене забавлянка - цукерками обїдатися. А з обгортками знаєте що роблю? Не знаєте? Кидаю – одну на ліво, другу направо, одну наліво, другу направо. Не встигнеш оглянутись, як сидиш весь в обгортках і ніхто не може тебе знайти.
(Чути плач)
П: Це ще що за дивні звуки, і чому це…
Виходить Цукерочка.
П: Ти хто? І чому тут слізні річки ллєш? Ти давай оце припиняй, бо я не люблю нюні і розкажи що сталось.
Ц: Я...я.. улюблениця усіх дорослих і малих. Мене завжди дарують на свята, і навіть, в звичайні дні мене кладуть у гарні вазочки на столах, в рюкзаки школяриків.
Фото Цукерочок і ведучих
М: А! Так ти і є Цукерочка.
П: На тебе ми тут не очікували, чого прийшла?
Ц: А прийшла для того, щоб сказати вам, що наша Планета в небезпеці.
П: (з іронією)Не може такого бути! Ти щось вигадуєш…
Ц: А от і ні! Поглянь на мене. Мене та моїх подруг постійно загортають в етикетку, для якої використовують різні матеріали: пергамент, целофан, фольгу. Уяви як мені спекотно у всьому цьому! А коли етикетки викидають просто під ноги, тоді вони становлять головну загрозу навколишньому середовищу і нашій Планеті теж з кожною викинутою обгорткою стає все спекотніше...
М: Цукерочко, ми ж тебе так любимо!
П: А обгортки – це таке…дрібниці…
Ц: Ні, це зовсім не дрібниці, адже чим більше обгорток ви викидаєте, тим швидше поверхня Землі вкривається поліетиленом, його шкідливі викиди випаровуються в атмосферу, температура повітря піднімається,а це призводить до парникового ефекту, Північно-Льодовитий океан тане, і тому часто відбувається зміна кліматичних умов. Взимку у нас декілька місяців може не бути снігу, а влітку часто буває занадто прохолодно.
П: Ой, дорогенька, ти щось таке вигадуєш…ніколи нам це все слухати. Ми тут граємось, розважаємось.
М: Але ми повинні хоч щось зробити, щоб допомогти нашій планеті.
П: Нам це не потрібно. І до того ж ми нічого не можемо зробити, це все справи дорослих.
Ц: Але від кожного з вас також залежить багато. Коли їсиш цукерки – не викидай сміття під ноги, а знайди найближчий смітник і викинь обгортку туди. Або передай її тому, хто зможе викинути її у смітник.
П: Як це?
Ц: Дуже просто! Зараз я вас навчу. А для цього мені потрібно допомога моїх друзів
Ц: Зараз кожен з вас отримає обгортку від цукерки. За моєю командою ви повинні по черзі підбігати до мішечків, що імітуватимуть урни для сміття і класти до нього свою обгортку. Переможе команда, яка швидше виконає завдання. Приготувались. Почали.
Ц: Ось бачите, це не так вже і складно.
М: Так, друзі, навіть якщо ви побачите, що хтось кидає обгортку на землю, не соромтесь зробити зауваження цій людині, а інколи потрібно і самому зігнутись і підняти за кимось сміття. Тільки так ми зможемо врятувати нашу Землю від катастрофи.
П: Ой, які ж ви нудні…
М: Ми не нудні. І це тобі зараз доведемо, а заодно і розвеселимо нашу Цукерочку. Друзі, я пропоную вам зіграти у Землебол. Для цього нам потрібні ось ці великі м’ячі. Правила гри такі. Ви стоїте на місці і за моєю командою передаєте м’ячі від Цукерочки і Поліетиленчика до мене.
Ц: Дякую, що розвеселили мене! Мені вже час повертатися на свято солодощів!
М: Бувай, Цукерочко!
(на сцену вибігає Поліетиленик)
П: Ой-ой-ой. Годі! Годі мене кусати!
М: Що трапилось?
П: Мене, мене хтось кусає.
М:Хто кусає Де кусає?
П: Ось там! Таке страшне, волохате, жовте!
М: Так це ж звичайна бджілка. І зовсім вона не страшна. А дуже мила і симпатична. І при цьому дуже корисна.
Фото Бджілок
(На сцену співаючи пісню виходить Бджілка Жу-жу)
П: Не підходь до мене! Я тебе боюся. Ж: Ні, не смачно. Нектару зовсім немає. А на вигляд такий яскравий та кольоровий.
М: Звісно ж не нектару тут немає, це ж поліетиленовий пакет. Вживати його у їжу ніякому разі не можна.
Ж: Але ж його стільки багато у нашому лісі, на землі, на деревах, і лісовій річечці.
П: Так, я повсюди, я паную в цьому світі!
Ж: А чи відомо вам що поліетиленові пакети, які ви залишаєте в лісі, на узбіччях доріг розкладуться лише через 60 років.
М: Такі пакети тоннами плавають в морях і океанах, викликаючи загибель риб, птахів, морських черепах та інших тварин, які давляться і заплутуються в них.
Ж: Так, і це жахливо!!!
М:В багатьох країнах вже відмовляються від упаковки молочних продуктів в пластико – картонні пакети і віддають перевагу тарі – скляним пляшкам та банкам. У Китаї взагалі заборонили виробництво тонких поліетиленових пакунків і використання їх у супермаркетах.
Ж: Тож час і вам вже розпочати оберігати природу і зменшити використання поліетилену у своєму житті. Тоді, заходячи до лісу ви зможете дихати свіжим повітрям, купатися у чистих водоймах та насолоджуватися красою свого рідного краю.
М: Обіцяємо.
Ж: Ну що ж, а зараз давайте з вами трішки розважимось і відпочинемо. Скажіть, ви любите танцювати. Тоді будьте уважними і повторюйте всі рухи за нами.
Ж: Чудово танцювали. Мені з вами було весело.
М:Тоді залишайся з нами.
Ж: Е ні, мені потрібно летіти далі, мед збирати. На лісовій галявині на мене чекають запашні, яскраві квіти. А у вашому місті тільки ось ці пакетики літають. Так що, краще ви до мене приходьте. До побачення.
П: Здається, я все зрозумів… від мене більше шкоди ніж користі.
М: Нажаль, це так. Друзі, а ви пам’ятайте, що доля нашої планети, здоров’я наших рідних і близьких залежить від кожного з нас. Тож давайте поліетилен замінювати екологічно чистими, природними матеріалами.
П: А все сміття викидати у сміттєві баки, не смітити в лісі, у водоймах, не шкодити природі.
М: І тоді наша Україна буде квітучою країною. Збережемо нашу Україну, збережемо нашу землю!
(пісня про Україну)
М: А ми прощаємось з вами, до побачення, до нових зустрічей.
Позакласний захід 2 клас
Сценарій
інсценізації української народної казки
«Рукавичка»
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів, отриманні при вивченні українських народних казок; формувати уміння і навички аналізувати, робити висновки з прочитаного; формувати соціальні та мовленнєво-комунікативні компетентності; створити в уяві дітей художні образи казкових героїв; розвивати пізнавальні й творчі здібності, уяву, фантазію;сценічну майстерність; виховувати шанобливе ставлення до усної народної творчості, бажання читати казки.
Ведуча
Я запрошую вас в казку,
До звірят, у ліс, будь ласка,
Як вони, малі звірята,
У ліску шукали хатку,
Що найкраща в цілім світі,
Де ж вона? Дивіться діти.
Пісня «Мої казки»
Ведуча
Якось дід ходив по лісу,
Дров хотів він нарубать,
Поряд з ним стрибала Жучка,
Її взяв з собою помагать.
(музика, гладить собачку)
Дід
Відпочинем разом, Жучко,
Щось втомився дуже я,
Потім підем до бабусі,
Зачекалась нас вона.
(Музика, Дід дістає бублик, кормить Жучку, непомітно падає рукавичка. Герої уходять)
Ведучий
Бігла тим часом Мишка маленька,
Бачить, лежить рукавичка старенька.
А на дворі холодна зима,
А хатки у Мишки нема.
Мишка (співає)
От і хатка невеличка,
Хутряна ось рукавичка,
На стежинці ось лежить,
В рукавичці буду жить.
(говорить)
Буде хатка це моя!
Буду в ній я господарка,
Зиму буду зимувати,
Друзів любих зустрічати.
(заходить в рукавичку)
Ведучий
Стала Мишка жить у хатці,
День живе та два живе,
А на третій, хтось у двері
Господарочці шкребе.
(Виходить Жабка)
Жабка (співає)
Ква, ква, ква, ква, ква, ква,
Побіліла вже трава,
Змерзли ніжки й черевце,
А хто ж тут живе оце?
(стукає у двері)
Мишка
Я Мишка – шкряботушка.
А ти хто?
Жабка
А я Жабка – скрекотушка.
Пусти мене в рукавичку?
Мишка
Гарна, гарна, в мене хатка
Ти заходь скоріш, будь ласка.
Ведуча
Стрибав по снігу Зайчик довговухий
Замерзли в нього лапи, ноги, вуха.
(музика, стрибає зайчик)
Зайчик (Співає)
Сірий зайчик-побігайчик,
Над ярочком я сидів.
З переляку я стежину
До домівки загубив.
(Говорить)
В рукавичці хтось є чи нема?
Бо мене застудила зима.
Кхе – кхе. Вуха замерзли, замерзли і ноги
В хатці хотів відігрітися трохи.
(стукає)
Хто тут є чи нема?
Мишка
Я Мишка – шкряботушка
Жабка
Я Жабка – скрекотушка
Разом
А ти хто?
Зайчик
Голос мій захрип, що й не впізнати,
Тож пустіть зігрітися до хати.
Я добрий Зайчик-побігайчик,
Будем разом жити, працювати і дружити.
Разом
Заходь.
Ведучий
Рукавичка знаменита
Уже в трьох в ній будем жити.
(Виходить лисичка)
Лисичка (співає)
По лісах, по ярах,
Нору лисонька шука,
Теплий закуток такий,
Щоб поспати трошки їй.
(говорить)
Яка тепла рукавичка тут лежить,
Тож зимою в рукавичці можна жить.
(прислухається, стукає)
В рукавичці хтось є чи нема?
В лісі бродить сувора зима.
Мишка
Я Мишка – шкряботушка
Жабка
Я Жабка – скрекотушка
Зайчик
А я Зайчик – побігайчик
Разом
А ти хто?
Лисичка
Ну а я руда лисичка
Хочу в хатку я погріться,
Пустіть ви мене до хати,
Бо замерзли в лиски лапи.
Разом
Заходь.
Ведуча
Рукавичка знаменита
Уже вчотирьох там будем жити.
(біжить вовк)
Вовк (співає)
Листячка немає вже,
Сніг по лісу все мете,
Мерзнуть в вовка хвіст і ноги,
Не знайду я геть дороги.
(говорить)
Ось рукавичка тепла тут лежить,
Тож зимою в рукавичці можна жить.
Скажіть, там хтось є чи нема?
В лісі бродить сувора зима.
Мишка
Я Мишка – шкряботушка
Жабка
Я Жабка – скрекотушка
Зайчик
А я Зайчик – побігайчик
Лисичка
А я Лисичка – сестричка
Разом
А ти хто?
Вовк
А я Вовчок – сірий бочок,
Пустіть мене до себе,
Будем разом в хатці жити,
Працювати і дружити.
Разом
Заходь.
Ведуча
Рукавичка знаменита,
Уп’ятьох тут будуть жити.
А зима снігу все підсипає,
Всі дороги у лісі вкриває,
Кружляють весело сніжинки,
Танок ведуть навкруг ялинки.
Танець «СНІЖИНОК»
Ведуча
В кучугурах важко ходить,
Ось іде ледве – ледве Ведмідь.
Ведмідь (співає)
Тріщать кущі під лапою,
Важкою волохатою.
Ступлю лиш на торішній хмиз,
Сухе гілля все трісь та трісь.
(говорить)
Ох і злюща настала зима,
В рукавичці хтось є чи нема?
Мишка
Я Мишка – шкряботушка
Жабка
Я Жабка – скрекотушка
Зайчик
А я Зайчик – побігайчик
Лисичка
А я Лисичка – сестричка
Вовк
А я Вовчок – сірий бочок
Разом
А ти хто?
Ведмідь
Я ведмедик волохатий,
Пустіть мене до хати.
Бо хурделиця на гріх,
Замела і мій барліг
Пустіть. Будем разом жити,
Працювати і дружити.
Разом
Заходь.
Ведуча
Гарно в теплій рукавичці
Дружно звірі всі жили,
Ну а потім гарну пісню
Весело всі завели.
Звірі
Відпочинем дружно ми,
Нам тут дуже гарно,
Пісні в домі тут ведем,
В домі все в нас вправно.
Тепла, гарна рукавичка,
Можна відпочити,
І не треба в лісі нам
По сніжку бродити.
Ведуча
Жучка з дідом тим часом поспішають,
По швидше потрапить додому бажають.
Бо зима все лютує навкруг
Замітає дороги і поле і луг.
Дід
Ох і вітер крижаний,
До кісток проймає!
Рукавиці ж треба… Стій!
Лівої ж немає!
А ну, Жучко, нюхай слід,
За тобою поспішає старий дід.
Ведуча
А Жучка, спритною була
Швидко рукавичку по запаху знайшла.
Дід
Добре, що до лісу знов прийшли,
Бачиш, рукавичку знов знайшли.
(Звірі виходять з рукавички)
Звірі
Тепло нам було зимою в рукавичці
Кожен скаже вам «спасибі», як годиться.
Дід
І я радий, що без діла не лежала,
І усіх вас рукавичка зігрівала.
І я, і Жучка, вам пропонуєм,
Давайте разом весело затанцюєм.
ТАНЕЦЬ звірят
Ведуча
Рукавичку вже знайшли,
На галявині спочили,
Тай додому всі пішли,
Ось так казочка скінчилась!
ФІНАЛЬНА ПІСНЯ
Фото всіх героїв української народної казки «Рукавичка»
Сценарій виступу агітбригади «ВЕСЕЛКОВА ПЛАНЕТА»
«МИ - ЗА ЗДОРОВʼЯ»
Мета:
- пропаганда здорового способу життя;
- формування в учнів орієнтації на збереження свого здоров’я;
- сприяння усвідомленню учнями необхідності формування корисних звичок;
- виховання позитивного ставлення до здорового способу життя та свідомого ставлення до власних вчинків, свого здоров’я та здоров’я інших людей як найвищої цінності.
Хід виступу:
Танець під пісню Н.Май «Веселка»
|
|
Фото учасників агітбригади «ВЕСЕЛКОВА ПЛАНЕТА» 1. Привіт усім! Дорослим і малим |
|
2. У цей прекрасний день До всіх присутніх наше слово! |
|
3. Ми пропонуємо здоров’я! Ми пропонуємо – життя! |
|
4. Вас вітає агітбригада Загальноосвітньої школи І ступеня № 5 Разом «ВЕСЕЛКОВА ПЛАНЕТА». |
|
5. Ми - за здоров'я, |
|
6. Ми - за щастя, |
|
7. Ми - проти болю і нещастя! |
|
8. За тверезий розум, |
|
9. За ясність думки, |
|
10. За дитинство, юність, |
|
11. За радість життя! |
|
12 Наш девіз: БУТИ ЗДОРОВИМ – ВЕЛИКА НАУКА, ГАРНИЙ НАСТРІЙ ТОМУ ЗАПОРУКА. ХТО ХОЧЕ ЖИТИ В ЗДОРОВ’Ї Й КРАСІ ТО З НАМИ РУШАЙТЕ В ДОРОГУ УСІ.
|
|
Фото основної частини виступу агітбригади 13 Сьогодні всі ми тут зібрались. Щоб людям ще раз нагадать: Любіть, дружіть і поважайте Життя й здоров’я зберігайте! |
|
14. Ми – розкажемо |
|
15. Покажемо |
|
16. Доведемо |
|
17. Що найбільша цінність для людини – це здоров’я! |
|
18 Здоров’я – це безцінний дар! |
|
19 Здоров’я – це ранок зі свіжим повітрям! |
|
20 Це сонце, що гріє ласкаво й привітно! |
|
21 Здоров’я – це смак свіжих ягід дозрілих! |
|
22 Це спорт, що дає нам наснагу і силу! |
|
23 Це танець швидкий, енергійний, сучасний! |
|
24 Здоров’я – це пісня, що лине у нас тут. |
|
25. Пісня Щоб здоров'я добре мати Слід про нього змалку дбати. Кожний ранок обливатись І зарядкою займатись. У дворі щодня гуляти, Повноцінно їсти й спати. Щоб міг мозок працювати Треба гарно харчуватись.
І я, й ти – здоров’я бережи. І я, і ти – усім ти розкажи.
Добре мити всі продукти, Досхочу вживати фрукти. Вітаміни всі вживати, Організм загартувати. За зубами доглядати – Дірочки всі залатати. Будете це все робити – Перестанете хворіти.
І я, й ти – здоров’я бережи. І я, і ти – усім ти розкажи. |
|
26. Щоб здоровʼя міцне мати, Треба дуже добре знати Усім правила прості Та за змістом золоті! |
|
27. Не треба жити навмання Виконуй розпорядок дня! Чергуй і працю й відпочинок Усе устигнеш таким чином! |
|
28. Щоб здоров’я було в порядку Починай день із зарядки Весело дивись у світ І живи багато літ! |
|
29. Щоб нічого не боліло Треба полюбити мило! Часто чисто руки мити Та охайному ходити! |
|
30. Фрукти й овочі важливі, А солодке - все шкідливе Здоров’я чи хвороб питання - Раціональне харчування! |
|
31. Хочеш бути силачем Подружись зі спортом Ковзанами і м’ячем Стадіоном, кортом! |
|
32. Правила ці, любий друже, Допоможуть тобі дуже, Нехай не слабне твоя воля - В ТВОЇХ РУКАХ МАЙБУТНЯ ДОЛЯ!
Фото заключної частини виступу агітбригади |
|
33 На останок побажаєм всім здоров’я і наснаги! |
|
34 Слова ви наші пам’ятайте і про спорт не забувайте! |
|
35 Бо хвороби по всяк час підступом чатують! |
|
36 Лише завзятість, сила волі ! |
|
37 ВАС ВІД БІД ВРЯТУЮТЬ! |
|
38 З вами були ми, Агітбригада «ВЕСЕЛКОВА ПЛАНЕТА» |
|
39 ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ! |
|
Танець з полотнами |
|
Фото танцю із полотнами
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Закон України «Про освіту» (2017 р.) – Заголовок з екрана. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19
2. Концепція «Нова українська школа». – Заголовок з екрана. – Режим доступу: https://osvita.ua/doc/files/news/520/52062/new-school.pdf
3. Алмонд Г. Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. – №4.
4. Беденко М.В. Держава та Конституція очима дитини. – Вінниця, 1997.
5. Бібліотека української літератури – Дружба – це велика цінність – інтернет-ресурс - http://ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=116
6. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти / Ігнатенко П.Р. та ін. – К., 1997.
7. Всесвіт – Все про природу і навколишнє середовище – інтернет-ресурс - http://allnature.org.ua/ua
8. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія. – К., 1995.
9. Державні символи України [Електронний ресурс] // Інститут. Україніки : міжнар. громад. орг. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://ukrainica.com.ua/ukr/symbols
10. Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція України – громадянське виховання учнів // Початкова школа. – 1997. – №1.
11. Інститут України – міжнародна громадська організація – Кладовища України – Пантеони історії – інтернет-ресурс - http://ukrainica.com.ua/ukr/projects/cvintari
12. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник // автор-уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко.– К.: А.П.Н., 2002.
13. Квітка Я.М., Константінов С.Ф., Ковганич Г.Г., Денисова О.І. Знаємо та реалізуємо свої права: Навч.-метод. посіб. – К.: Навчальна книга, 2002. – 239с.
14. Курочкін О. СВЯТА Й ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ – інтернет-ресурс - http://picrefs.ru/07/dok.php?id=308
15. Курсова робота «Громадянське суспільство та правова держава: їх співвідношення» - інтернет – ресурс - http://www.referatu.net.ua/referats/135/17418/?page=17
16. Методичні рекомендації по проведенню тренінг-курсу для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. – К.: Навчальна книга, 2002.– 47 с.
17. Мовленнєвий етикет – інтернет-ресурс - http://etyket.org.ua/
18. Мошер Р., Кенни Р., Гаррод Э. Воспитание гражданина: демократические школы. – М., 1996.
19. Навчання в дії: Метод. рек. для тренерів. Як підготувати та провести семінар для вчителів з інтерактивн. технологій навчання / Авт.-уклад.: А.Панченков, Т.Ремех; За ред. О.Пометун. – К.: АПН., 2003. – 72 с.
20. Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста / Под ред. Д. Эльконина, А. Венгера. – М., 1988.
21. Пірон Дж. Глобальна революція та потреба у громадській освіті у колишньому радянському блоці. – К.,1995.
22. Пометун О.І., Ремех Т.О., Гейко І.М. Практичне право: навч. посіб.: 8 кл. – 2-ге вид., доповнене і перероблене – К.: А.С.К., 2002. – 208 с.
23. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К., 1998.
24. Реферат «Етичні вчення» - інтернет-ресурс http://www.referatu.com.ua/referats/111/1092/?page=14
25. «Роки проминали, збiгав нишком час…» - інтернет-ресурс -http://libra.kiev.ua/list_lyr.php?show_id=134&page=1
26. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.
27. Теорія держави і права. Курс лекцій/Під ред. М.Н.Марченка - М.: 1996
28. Туманов В.А. Права людини і виконавча влада /Радянська держава і право – 1990 - № 2.
29. Уайт П. Виховання громадянської мужності // Рідна школа. - 1997. – № 5.
30. Чернишов О. Національне виховання: науково-методичне забезпечення // Рідна школа. – 1997. – № 12.
31. Щербинин А. И. "С картинки в твоём букваре..." // Полис. – 1994. – №5.
ДОДАТКИ
Інформаційні матеріали для вчителя
Правила поведінки. Культура поведінки.
Етикет (від французького "etiquette") - це слово, що означає манеру поведінки, тобто правила чемності, ввічливості та толерантності, що прийняті в суспільстві.
Ці норми моральності сформувалися протягом тривалого часу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе.
Сучасний етикет успадкував всі звичаї і досвід всіх народів світу з давніх часів до сьогодення. Культурна поведінка в своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство загалом. В кожній країні народ вносить свої виправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним, суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни, походженню, традиціями та звичаями народу.
Норми етикету є "неписаними", тобто мають характер певної своєрідної угоди між людьми, щодо дотримання певних стандартів поведінки. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Манери людини є показником багатства внутрішнього світу людини, вони відображають моральний та інтелектуальний розвиток.
В сучасному світі культурна поведінка має дуже велике значення: вона допомагає встановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини [15].
Добрі вчинки
Для давньогрецького філософа Сократа істина і моральність – поняття співпадаючі. Між мудрістю і моральністю Сократ не робив розходження: він визнавав людину разом і розумною і моральною, якщо вона, розуміючи, у чому складається прекрасне і гарне, керується цим у своїх вчинках і, навпаки, знаючи, у чому складається морально потворне, уникає його...
"Справедливі вчинки і, узагалі, усі вчинки, засновані на чесноті, прекрасні і гарні. Тому люди, що знають, у чому складаються такі вчинки, не захочуть зробити ніякий інший учинок замість нього, а люди, що не знають, не можуть їх зробити і, навіть, якщо спробують зробити, впадають у помилку. Тому що справедливі і всі прекрасні та гарні вчинки засновані на чесноті. З цього випливає, що і справедливість, і всяка інша чеснота є мудрість" (Сократ).
Щира справедливість, по Сократові, це знання того, що добре і прекрасне, а разом з тим і корисне людині, сприяє її блаженству, життєвому щастю [22].
Людські чесноти. Людські пороки.
До людських чеснот належать «добро» і «зло», «обов'язок» і «совість», «честь» і «гідність, «справедливість» і «відповідальність», «моральний вибір», «сенс життя», «щастя», «товариськість», «дружба», «любов» тощо. У них розкриваються найістотніші властивості моральності людини.
«Добро» є одним із найзагальніших понять моралі й етики. саме за допомогою категорій «добро» і «зло» виділяється, окреслюється моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи.
Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості.
Людині постійно доводиться вдаватися до категорій „добро” і „зло”, оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка.
«Щастя, — на думку Дж. Локка, — у своєму повному обсязі є найвище задоволення, на яке ми здатні, а нещастя - найвище страждання». Можна жити змістовним, творчим життям і не переживати такого інтенсивного почуття, яким є почуття щастя. Проте бути щасливим без нього не можна. Це свідчить про істотність суб'єктивного начала в щасті.
Щастя — стан найвищого внутрішнього вдоволення людини умовами свого буття, повнотою і осмисленістю життя, реалізацією свого людського призначення.
Основою щастя є міра доброчесності людини, сукупність факторів, які визначають її життєве благополуччя (здоров’я, матеріальний добробут, везіння тощо). Ілюзії вдоволення життям можна досягти й штучними засобами (алкоголем, наркотиками тощо). Проте після цього неодмінно настає тяжкий стан (похмілля, ломки тощо) і прозріння, розуміння того, що ілюзія щастя принципово відрізняється від справжнього щастя. А щастя, за словами російського. письменника Льва Толстого, є задоволення без каяття.
Совість — особливий морально-психологічний механізм, що діє зсередини нашої власної душі, причепливо перевіряючи, чи виконується обов'язок. Головна функція совісті - самоконтроль. Совість нагадує людині про її моральні обов'язки, про відповідальність, яку вона несе перед іншими і перед самою собою. Совісна людина — це людина з гострим почуттям морального обов'язку, що пред'являє до себе високі моральні вимоги. Совісний ніколи не ставиться до себе поблажливо, запитує із самого себе зі всією строгістю, не шукаючи виправдань. Тихий, але наполегливий голос совісті - наймогутніше знаряддя моральності, він звучить у людині тоді, коли ніякого зовнішнього контролю немає. Совість тривожить особистість, не дає їй морально заснути, змушує її коректувати свої вчинки, відповідно до цінностей і встановлень, які існують у суспільстві.
Безсовісною називають людину, в якої відсутня совість як могутній внутрішній контролер. Така людина, по суті, аморальна, тому що нею не засвоєні, не прийняті душею найважливіші моральні орієнтири. Безсовісного стримує тільки зовнішній контроль, його потрібно стримувати, щоб він не наносив шкоди оточуючим. Як тільки безсовісна особа одержує безконтрольність, вона відразу виявляє свою шкідливість: бреше, краде, знущається з інших. Учені звернули увагу на такий факт: у сім'ях, колективах, де існує жорсткий зовнішній контроль і жорстокі покарання, є більше шансів виростити безсовісну людину, яка не розуміє нічого, крім батога. Вона буде йти до своєї мети, прагнучи уникати зовнішнього покарання й анітрохи не звертаючи уваги на страждання оточуючих. Люди, які виростають, формуються в атмосфері уваги і ласки, глибоко засвоюють моральні норми й ідеали, вони співчувають оточуючим, сприймають їх страждання як свої і прагнуть не робити зла.
Слово «гідність» означає цінність людини для інших людей, для суспільства незалежно від її соціального стану, професії, національності. У вузькому сенсі — це оцінка людиною себе як моральної особистості, що значима для оточення, для суспільства. Це позитивне оціночно-емоційним ставлення до себе, яке проявляється у формі почуття власної гідності. Повага до самого себе, чи почуття власної гідності — це те, що більш за все підносить людину.
Коли мова йде про смисложиттєві цінності, то треба наголосити, що це цінності, здатні організувати духовну сутність людини в гармонійне ціле, щоб реалізувати себе в суттєвому: в різноманітних сферах свого життя. Це знайденість себе в справі, до якої людина призначена природою, знайденість себе в коханні і в сім’ї, в справжній щирій дружбі, в повазі з боку інших тощо.
Патріотизм.
Патріотизм (грец. patriótes — співвітчизник, грец. patrís — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги.
Тобто, патріот – людина яка любить свою Батьківщину, віддана своєму народу, готова заради них на жертви і подвиги. (Але слід зауважити, що в сьогоденному житті поняття патріотизму часто використовується політичними і суспільними силами з метою "запрограмувати" свідомість звичайного громадянина. Це іноді призводить до тяжких наслідків, що набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відкоремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки. Сучасні борці за права людини застерігають, що під впливом зловживань цим поняттям, патріотизм набуває демагогічного змісту (пуста балаканина) і може поступово втратити високий зміст, що в нього вкладається).
Виявлення любові у кожного своє. Але про неї треба говорити, її треба захищати та творити!
Батьківщина.
"Батьківщина!" високе слово. Для людини, як особистості, спочатку воно означає
територію, на якій вона народилась, живе та таких самих людей, тобто просто країну. Але з часом змінюється значення цього слова: Батьківщина – це святе: як Мати та Батько. Вона є землею по якій ми ходимо, яблука, які ми їмо, люди, з якими ми спілкуємось, гроші які заробляємо і витрачаємо, щось таке фізично реальне та незбагненно захмарне. Але ми її любимо і у кожного з нас періодично з’являється бажання довести їй свою любов.
Батьківщина (рідна, своя) для нас це Поділля а для когось – Донбас, Слобожанщина, Прикарпаття, Закарпаття, Крим. Можливо, більш масштабно – Центральна, Північна, Східна, Південна, Західна Україна.
Наша Батьківщина страждала на протязі довгих років. Була великою державою (Київська Русь), була розірваною на шматки у складі різних держав (Річ Посполита, Царська Росія, Австро-Угорщина, Туреччина, Радянський Союз (до 1939 року), боролась проти ворогів, здобувала короткочасну незалежність, за яку боролась (Козацька Україна, УНР, ЗУНР) і, нарешті, Незалежна Україна – з 1991р.
Україна – це і є Батьківщина для нас, все, що нас оточує та наповнює.
Символи держави.
Малий словник історії України тлумачить поняття "Державна символіка" як зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів, тощо, яка представляє національно-державницьку ідею.
Державні символи – це умовні знаки державності та суверенітету, частина більш широкого поняття – "атрибути державності". В поняття "атрибути державності" крім таких атрибутів як герб, гімн, прапор, столиця, включають також конституцію, парламент, уряд, законодавство, святкові церемонії та інше.
В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.
Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття "державні атрибути", до числа яких входять також столиця держави, офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні, почесні значки, державні штандарти. Штандарт президента становить собою квадратне синє полотнище із зображенням у центрі золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого, по периметру йде золота лиштва з рослинного орнаменту.
Штандарт Президента Печатка Президента
Національні символи – це свідчення високого духу нашого народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Державна символіка використовується досить широко при проведенні офіційних і урочистих заходів. Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках органів державної влади та місцевого самоврядування, піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій, міжнародних спортивних змагань. При цьому всі присутні стоять струнко з рівнянням на прапор. Державний прапор ніколи і ніде не можна використовувати як прикрасу, декорацію. Під час проведення державних або національних свят дозволяється використовувати барви Державного прапора. Ним не можна салютувати або схиляти перед будь-якою особою або предметом. Державний прапор, спущений на півдревка (півщогли), означає жалобу.
Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною Українською державою.
Державний Герб – це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави. В Конституції сказано, що великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний герб України). Зображення Державного Герба розміщується на печатках органів державної влади, державного управління, судових органів, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ тощо.
Державний Гімн – це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. Державний Гімн України - це національний гімн на музику М.Вербицького. Державний Гімн як офіційний символ держави виконують під час підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні, прийняття військової присяги, відкритті спортивних змагань тощо. Слова Гімну затверджуються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Державний Прапор – це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України - стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга - синього кольору, нижня - жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини – 2:3. Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, як кормовий прапор на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо.
Публічний глум над державними символами України карається у встановленому законом порядку.
Столицею України є місто Київ.
Конституція може вказувати на необхідність поважного відношення до державної символіки. Так, публічна наруга (знущання) над Держаним Прапором, Державним Гербом, Державним Гімном України (пошкодження прапора чи герба, вчинення на них непристойних записів чи малюнків та інші дії), згідно ст. 338 КК України, тягне кримінальну відповідальність у вигляді штрафу або арештом на строк до шести місяців. Становлення державності потребує належної охорони, захисту державної символіки, що досить важливо і для збереження стабільності конституційного ладу, його захисту, поваги до державних атрибутів [7].
Закондержави. Конституція.
Закон – це прийнятий в особливому порядку перелік правил по основних питаннях життя країни, що безпосередньо виражає державну волю й має вищу юридичну чинність.
Ознаки закону можуть бути розділені на: матеріальні і спеціальні правові. Матеріальні ознаки закону характеризують його з точки зору джерела, утримання і значення, а спеціальні правові ознаки відбивають юридичні властивості закону й особливості правотворчої процедури.
За своїм значенням закон є юридичним розпорядженням, що представляє собою початок усієї правової системи держави. За юридичними властивостями закон являє собою документ, що володіє вищою юридичною значимістю. Це виражається в тому, що:
· всі інші правові акти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм;
· як вище вираження державної влади, закони не підлягають контролю або затвердженню з боку якогось іншого органа держави, крім законодавчих зборів;
· закони можуть бути скасовані або змінені тільки законами або ж документами, що мають законодавче значення.
Верховенство закону – одна з ознак правової держави.
Конституція є основним джерелом державного права країни. За змістом Конституція – основний закон, що закріплює суспільний і державний устрій, організацію, взаємовідносини і повноваження вищих органів державної влади, основи організації державного керування і судової системи, основні принципи виборчого права і правове положення громадян [13].
Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Роки проминали, збігав нишком час,
Та сутність життя залишилась простою:
"Не вбий, не украдь", не роби людям зла,
Не створюй біди, не бери до рук зброю.
Так каже Псалтир, Бiблiя чи Коран,
Так каже закон - верх всього у країні,
Це є непорушно: бідняк ти чи пан,
Жило так уже не одне покоління.
Закон - це вершина, закон -це табу
із ним треба жити, його треба знати,
Бо він - ніби щит, відганяє журбу,
Закон це є друг. Хоч законів багато,
Та всі вони є лиш для блага людей,
Не можна в житті позабути про друга,
Закон - це підтримання мрій та ідей
У цьому i є його честь i заслуга [23].
Права і свободи людини у системі цінностей.
Основою громадянського суспільства – є права і свободи людини. Права і свободи записані в основному Законі держави – Конституції.
У правовій державі будь-яке обмеження прав людини неприпустиме.
Перелік прав і свобод людини і громадянина записані в міжнародних документах. Це, насамперед, Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, прийнятий на ХХI сесії Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р.
Перелік прав і свобод, проголошених у зазначених документах,
закріплений і гарантований у конституції України.
Загальна декларація прав і свобод людини (1948) складається з 30 статей. У ній проголошується, що "усі люди народжуються вільними і рівними по своїй гідності і правам. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один одного в дусі братерства". Далі в ній указується на неприпустимість жорстокого поводження і покарання, що принижують людську гідність. У ст.6 Декларації признається право кожної людини одержувати права і здійснювати обов'язки, передбачені законодавством.
Декларація також проголошує, що ніхто не може бути підданий довільному арешту, затримці або вигнанню, що кожна людина має право на рівний захист закону, на гласний, справедливий і безсторонній суд. У Декларації також указується на неприпустимість довільного втручання в особисте і сімейне життя громадян, зазіхання на недоторканість їхнього житла, таємницю кореспонденції і т.п. Вона закріплює й інші права і свободи людини, що повинні бути визнані і шануватися всіма державами (свобода думки, совісті і релігії, свобода пересування в межах кожної держави, право захистку в інших країнах, право на працю, на рівну оплату, право на вільний вибір професії, право на захист від безробіття, право на створення профспілок та інше) [26].
У числі міжнародних документів про права людини також варто зазначити Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Конвенцію про права дитини [25].
Права дитини. Конвенція ООН про права дитини.
Конвенція ґрунтується на новому розумінні становища дітей у суспільстві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя, звичайно з урахуванням того, що "дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".
Відповідно до статті 1 Конвенції ООН про права дитини, дитиною вважається кожна людина до досягнення нею 18-річного віку.
Визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. Всі положення Конвенції можна класифікувати за 3-ма принципами:
Provision — Забезпечення: права, які надають доступ до певних благ і послуг (освіта, охорона здоров'я, догляд...);
Protection — Захист: право бути захищеним від певних дій (погане поводження, експлуатація, насильство...);
Participation — Участь: право діяти за певних обставин і право бути залученими до процесу прийняття рішень.
Конвенція ООН про права дитини – це міжнародний договір, що встановлює права і обов’язки держав, які підписали цей договір, у сфері захисту прав дитини. Конвенція про права дитини була прийнята Організацією Об’єднаних Націй у 1989 році у Женеві і ратифікована, тобто затверджена вищими органами України у 1991 році. На сьогоднішній день дана Конвенція ратифікована сто дев’яносто двома державами світу.
Конвенція ООН про права дитини містить преамбулу та 54 статті. В преамбулі визначено основні її принципи. Статті можна умовно поділити на три основні частини:
1. Ст. 1 – 41: визначають права дитини і обов’язки держав-сторін, що ратифікували Конвенцію.
2. Ст. 42 – 45: визначені процедури механізму впровадження Конвенції.
3. Ст. 45 – 54: формальні положення, які регламентують порядок набуття чинності Конвенції.
Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює права
громадянські (особисті), соціальні, культурні й політичні і можуть бути об’єднані в 5 груп, згідно з традиційною класифікацією прав людини:
1. Громадянські права: право на життя (ст.6), на ім’я і національність (ст.7), на самобутність (ст.8), на приватне життя (ст.16), на захист від фізичного насильства, від тортур, від свавільного арешту (ст.19, 34, 37, 40).
2. Політичні права: свобода думки (ст.12), самовираження (ст.13), переконань і віросповідання (ст.14), зібрань (ст.15), вільний доступ до інформації, що не шкодить здоров’ю дитини (ст.17).
3. Економічні права: захист від експлуатації (ст.32 і 36).
4. Соціальні права: право на освіту (4, 28, 29), на охорону здоров’я (ст.24), на соціальне забезпечення (ст.26).
5. Культурні права: право на відпочинок і дозвілля, на залучення до гри, до участі у культурних і мистецьких заходах, що відповідають віку дитини (ст.31).
Конвенція ООН про права дитини має три основні завдання: надання дитині права на: самовизначення; захист; специфічні права. До специфічних прав належить дитяче право бути залученим до гри та участі у культурних і мистецьких заходах, що сприяють розвитку дитини і не шкодять її здоров’ю.
З метою поліпшення становища з охорони прав дітей в Україні і
приведення національного законодавства у відповідність до положень Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 року Президент України підписав Закон “Про охорону дитинства”. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, положень Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини у цій сфері.Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється статтею 9 Конституції України.
Способи захисту прав дитини розширилися з прийняттям Законів України “Про органи та служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Кодексу про шлюб та сім’ю України.
Правопорушення. Насилля. Ненасильство.
Сильна воля, сильна влада, сильна рука - сила завжди має в нашій свідомості позитивне забарвлення: сильний - значить гідний поваги. Отже, сила - це гарна якість, це добро, це благо.
Інша справа насильство. Насилувати, примушувати, неволити - "дія образлива, незаконна, свавільна" (В.Даль), тобто дія, що примушує робити щось усупереч своїй волі, бажанню, потребі. Ця дія є правопорушенням з боку людини, що її чинить.
Ненасильство – це такі методи рішення проблем і конфліктів, що виключають застосування насильства над особистістю (морального і фізичного). Етика ненасильства – це спосіб життя, відповідно до якого людина будує свої відносини з людьми, відноситься зі співчуттям, бережно до усього живого, до природи.
Традиції. Звичаї. Звичаєві дійства. Обряди. Народні свята.
Духовну культуру й побут українського суспільства неможливо уявити без звичаїв та різноманітних обрядів. Виділяють три типи обрядовості: трудова, сімейна та календарна.
Трудові свята й обряди — органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Взаємозв'язок свят і праці має традиції, що сягають доісторичних часів. Традиційна трудова обрядовість тісно пов'язана з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Обряди неодмінно супроводжували початок оранки, сівби, вигін худоби на пасовище, закінчення жнив тощо. У селянській сім'ї трудові традиції та обряди були справжньою школою для підростаючого покоління. У процесі виконання ритуальних дій дитина здобувала перші трудові навички. Усім розмаїттям своїх художніх, емоційних, атрибутивних, пісенно-музичних засобів трудові свята сприяли вихованню у молоді любові до хліборобської праці, до землі, прищеплювали своєрідний "кодекс хліборобської честі".
Сімейна обрядовість. Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними ритуалами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сім'ї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, погибель когось із членів сім'ї. Основні елементи сімейної обрядовості — родильні, весільні та поховальні й поминальні обряди. Крім них, у сім'ї нерідко відзначалися події менш важливого значення: входини, пострижини, вступ до парубоцтва і дівоцтва, повноліття, срібне та золоте весілля.
Календарні (народні) свята та обряди. Календар свят визначався аграрним устроєм життя. Селяни нерідко замовляли хресний хід і молебень у полі до початку оранки, сівби, перед початком жнив. Відмічали день святого, ім’ям якого був названий місцевий храм.
Календарні (народні) свята й обряди — складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї.
До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Обов'язковими компонентами календарних свят українців були обрядовий стіл, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, рядження і маскування, драматичні сценки, розваги, спортивні змагання тощо. Свята супроводжувались виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін.
Завдання календарної обрядовості відповідали корінним прагненням хлібороба: забезпечити добробут і щастя родини, щасливий шлюб для молоді, високий збір урожаю та плодючість худоби, відвести всіляке зло, передбачити майбутнє і вплинути на нього. Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття, таланти, здібності [12].
Спілкування.
Автор "Маленького принца", відомий французький письменник і льотчик та й просто вихована та інтелігентна людина Антуан де Сент-Екзюпері слушно помітив, що найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування.
Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети. Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.
Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на "ти". Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.
На "ти" звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на "ти" слід поцікавитися, що це за людина і чи цей "місток" буде на вашу користь. Пропозиція перейти на "ти" повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на "ти", хоча самі продовжують звертатися на "ви". Жінкам дозволено відмовитися від переходу на "ти" з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.
Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим мистецтвом, ніж мистецтво спілкування, є мистецтво в слушним момент помовчати.
Коли ви розмовляєте з ким-небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду "зеленим світлом" для подальшого підтримання стосунків з цими людьми. Розмова повинна бути ненав'язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.
Саме український мовний етикет показує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий – це той, хто дивиться у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі – це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось приховати чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність". Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний – "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми". Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст. можливо, запозичений з польської.
Сьогодні ми стикаємося з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню. Іноді молоді люди вважають таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідома сучасна молодь, яка має національну свідомість та гідність і дорожить нею, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, старається спілкуватися чемно та поводитися ґречно, чим викликає значну симпатію до себе як з боку старших людей, так і зі сторони ровесників та бажання наслідування.
Тому наш обов'язок нині – відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу [15].
Культура абонента мобільного зв'язку.
Знання і дотримання правил мобільного етикету є критерієм хорошого виховання і культури абонента мобільного зв'язку.
Якщо в літаках, в медичних установах або в інших місцях є застереження "Будь ласка, вимкніть Ваш мобільний телефон", то намагайтесь дотримуватись цієї вказівки і вимикати ваш мобільний телефон. Не забувайте, що слід перемикати свій мобільний телефон в беззвучний режим або використовувати послугу "Голосова пошта" в кінотеатрах, музеях, театрах, на виставках. Дотримуючись цих правил, несподіваний дзвінок вашого мобільного телефону не порушить виступ гучним сигналом (рингтоном).
При виборі рингтонів керуйтеся своїм смаком, але не забувайте,
що вони не повинні турбувати людей, що оточують вас. Водій, котрий управляє автомобілем, мусить зменшити гучність телефону на мінімум і не відволікатись на дзвінки і розмови по телефону, щоб зробити поїздку безпечнішою. Якщо є можливість скористатися функцією hands free, то водію не варто нехтувати нею при розмовах за кермом – вона значно полегшить ведення розмови.
Дорослим – на ділових зустрічах і переговорах, дітям – на різноманітних заняттях, тренуваннях, уроках у школі – варто пам'ятати, що потрібно перемкнути свій мобільний телефон у беззвучний режим або скористатися послугою "Голосова пошта".
При виникненні необхідності написати текстове повідомлення в бібліотеці або театрі, заздалегідь відключіть сигнали клавіатури. Якщо ви перебуваєте у службовому приміщенні (офісі, школі), то не забувайте брати з собою мобільний телефон, навіть якщо ви відлучаєтеся від свого робочого місця ненадовго. Щоб не відволікати оточуючих своїми переговорами по телефону, перебуваючи в громадських місцях: транспорті, ліфті, магазинах і т.д., постарайтеся розмовляти максимально тихо і коротко. У бібліотеці, щоб не відволікати читачів, перемикайте Ваш мобільний телефон в режим "без звуку", а якщо виникає необхідність відповісти, то розмовляйте неголосно і по суті. Щоб не бентежити оточуючих, не встановлюйте на свій мобільний телефон рингтони, з нецензурними висловами, грубощами або неприємними звуками.
Нетактовно з вашого боку користуватися чужими мобільними телефонами в особистих цілях і давати їх мобільні номери чужим людям без дозволу. Перевіряти свій телефон на рівень гучності рингтонів слід удома, але не в громадських місцях.
Поважайте особисте життя інших людей, використовуючи функцію зйомки відео і фотографуючи. Перед зйомкою або фотографуванням обов'язково запитайте дозвіл у людини, яку хочете сфотографувати або зняти на відео.
Також доречно буде з вашого боку розповісти своїм друзям про мобільний етикет. Дотримання правил мобільного етикету може сказати багато що про Вас співбесідникові і навколишнім людям [15].
Сім’я
Добра традиція старих часів підкреслювала чемність та інтелігентність спілкування у родині. У деяких сім'ях залишилася традиція звертатися до батьків на "ви". Це підкреслює особливу повагу до батьків та чемність, стиль виховання. Адже саме батько та мати є для дитини власне найвищий авторитет і найвища влада. Таке звертання створює також такий собі "бар'єр" для "простацького" спілкування з старшими від себе та не допускає в спілкування з батьками, так званого, молодіжного сленгу, який не обов'язково є найкращим вибором. Вживання сленгових слів в жодному разі не робить молоду особу "дорослішою", зате породжує недобру звичку вживання не завжди найприємніших та найпристойніших слів, що може, за певних умов, проявитися у невідповідному товаристві чи вдома і повністю змінити думку про цю людину, як особу чемну та виховану.
Основоположною у відносинах між дітьми й батьками повинна бути Заповідь: "Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!" [15].
Дружба.
Дружба – це велика цінність. Однією з основних духовних потреб людини є спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який, і в радощах, і в печалях залишився поруч. Справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжніх друзів — завжди мало. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце навчання або роботи, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. Недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. Людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. Але не варто намагатися у першій-ліпшій людині знайти друга. Адже, потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. Тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.
Потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, а, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом.
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла (Цицерон).
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має (Колумбійське прислів'я).
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного (Жан де Лабрюйєр).
Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним (Ф. де Ларошфуко) [3].
Злагода.
Від прадіда до діда, від батька до сина переходить мудрість давніх. Любов до рідної землі та злагода у родині - одвічні скарби у духовній скарбниці українського народу.
Притча «Злагода».
Жив-був на світі старий дід. У нього було п'ятеро синів-соколів. Усі сини давно вже одружились, але жили спільно із своїм батьком. Було в них у господарстві багато худоби.
Люди милувалися щирою дружбою й злагодою, які панували між братами, їхніми дружинами та батьком.
Якось напередодні Нового року пішов густий сніг. До ранку намело високі кучугури. Рано-вранці старий батько пішов до хліва подивитися на свою худобу й помітив на снігу людські сліди. І надумав він дізнатися, куди ведуть ті сліди. Взяв дід у руки ціпок та й почапав по слідах. Сліди привели старого до невеличкої хатинки, що стояла на широкому подвір'ї.
Дід відчинив двері й побачив кількох чоловіків, які грілися біля вогнища. Чоловіки запросили діда до гурту, і він також присів біля вогню.
Це були не прості люди, а особливі. Що вони замислять собі, все завше збувалося. Ось один і каже Дідові:
- Ти, діду, багатий чоловік. Всього у тебе вдосталь. Отож годі тобі розкошувати. Ми заберемо все твоє багатство. Тобі залишимо щось одне – те, що ти сам вибереш.
- Я мушу обдумати це, - сказав дідусь, - і порадитися з синами.
Невідомі чоловіки дозволили дідові піти додому й там обміркувати все, що йому сказано.
Довго думав-гадав дід, як прийшов додому. Сини довідались від батька, чого він журиться, й обурилися з намірів невідомих людей: - Нічого ми нікому не віддамо! Це наше майно! Ми самі його власними руками набували! - схвильовано вигукували всі.
В сім'ї зчинилася суперечка, найстарший син сказав:
- Нехай забирають усе, а нам залишать худобу.
- Нехай забирають усе, крім коней, - висловив свою думку середній син.
- Про мене, нехай усе беруть, тільки будинок та подвір'я залишать, - промовив найменший син.
Довго сперечалися брати між собою, ображали один одного, але так ні до чого й не домовились. Невістки і дід у їхню суперечку не втручались. Трохи згодом до свекра підійшла найстарша невістка й сказала йому:
- Йдіть, тату, завтра до тих чоловіків і скажіть: хай забирають усе наше майно, всю худобу, двір, будинок - усе, що ми маємо, тільки хай залишать нашу дружбу, злагоду, які досі були в нашій сім'ї. Я бажаю, щоб наша сім'я знову жила в мирі, як і колись.
На другий день уранці пішов дід до тих невідомих чоловіків і висловив їм своє побажання. Один чоловік голосно засміявся і мовив до діда:
- Ти мудро надумав, діду. Ще б пак! Якщо твоя сім'я житиме в мирі і злагоді, то ми ніколи не зможемо одібрати у тебе твого багатства. А якщо вже ти так розумно вирішив, то ми нічого в тебе не візьмемо. Повертайся додому й живи собі на здоров'я.
Дідусь дуже зрадів тій мові й заквапився додому. Сини і невістки також дуже зраділи звістці, яку він приніс. І знову всі зажили мирно й дружно.
Толерантність.
Толерантність – це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.
Передусім, толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода особистості та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль не повинно сприйматись терпимо.
Тому потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні до чого хорошого. Потрібно пильно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в тому числі, більшість політиків) закликають до лже-толерантності, оскільки людьми, які є терплячими, виправдовують не гідні вчинки інших, легше управляти.
Отже, толерантність є доволі делікатним правилом поведінки, якого, безумовно, потрібно дотримуватись, оскільки, воно визначає моральний, суспільний і демократичний рівень розвиток суспільства та кожної особистості, зокрема. Варто пам’ятати, що толерантність – це право людини реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому права іншої людини та вміння захистити свої права без порушення прав іншої людини [15].
Транспорт. Поведінка у транспорті.
У сучасному світі з'явилося багато видів транспорту, які були недоступні нашим предкам, але загалом їх можна поділити на 2 групи: міський транспорт і міжміський.
Міський транспорт – це маршрутні таксі, трамваї та тролейбуси. При вході та виході з цих видів транспорту прийнято пропускати вперед людей похилого віку, інвалідів, жінок та дітей, а також допомагати, якщо вони потребують допомоги. Сидячі місця в салоні також в першу чергу повинні займати вище перелічені групи людей, тому якщо ви сидите, але помітили, наприклад, стареньку бабусю, то обов'язково потрібно звільнити місце і ввічливо його їй запропонувати.
Міжміський транспорт – це автобуси, поїзди та літаки. В першу чергу на такі види транспорту потрібно приходити вчасно або найкраще завчасно. Своїм запізненням ви створите не тільки незручності пасажирам, а можете і взагалі не встигнути. Зазвичай в міжміському транспорті місця розписані за білетами, в іншому ж випадку потрібно дотримуватись правил першочерговості описаних вище. Швидше поїздка пройде якщо зайняти себе розмовою з попутниками, але якщо вони не мають бажання розмовляти, то не надокучайте їм своїми розмовами в дорозі.
В літаку обов'язково потрібно дотримуватись всіх правил безпеки, як то заборона на куріння чи на використання мобільних телефонів. Слухайтесь всіх порад екіпажу та не порушуйте правил. Старайтеся уникати порушення спокою інших пасажирів, тому, наприклад, спів чи скандал неприпустимі. Після польоту ввічливо буде подякувати проводжаючому вас екіпажу за успішний політ.
Особливою категорією правил поведінки в дорозі є правила поведінки пішохода та водія за кермом. Без автомобілів сьогодні важко уявити своє життя, вони використовуються як в місті так і в дальніх поїздках за місто. Але уявіть, що би було, якби всі ці авто рухались без будь яких правил. Тому в першу чергу потрібно дотримуватись правил дорожнього руху. Якщо ви хочете порядку на дорогах, то варто починати з себе [15].
Історичні пам’ятки. Пам’ятки культури. Пам’ятки старовини.
Кажуть, якщо хочете пізнати рівень духовності народу відвідайте його кладовища. Доглянуті могили предків, хай навіть і без розкішних меморіальних символів, краще, ніж будь-які інші прояви життя, засвідчать його високу мораль і культуру. По суті, народ зберігає свою національну ідентичність доти, доки може вклонятися могилам своїх пращурів, доки є тим історичним коренем, на якому і йде людський родовід.
Культ предків в усі часи шанувався на нашій землі. В полум'ї пожеж гинули безцінні пам'ятки минулого, знищувалась людська пам'ять. Особливо завинило перед вічністю XX століття з його революційними перетвореннями, руйнуванням «старого світу», періодичним «оновленням» нашої духовної і культурної спадщини.
Без залучення пам'яток старовини неможливо відтворити об'єктивну історію як окремого населеного пункту, так і України в цілому. Особливий інтерес становлять так звані історичні поховання — могили видатних діячів культури, науки, держави. церкви, які складають неминущу славу нації [9].
Особиста гігієна
Особиста гігієна - широке поняття, що включає в себе виконання правил, які сприяють збереженню й зміцненню здоров'я людини. Першочерговим є дотримання чистоти тіла. Протягом тижня сальні залози шкіри людини виділяють близько 200 м шкірного сала, а потові залози – від 3 до 7 л поту. Тому шкіру потрібно вчасно й регулярно мити, у іншому випадку порушуються її захисні властивості й створюються умови для розмноження сторонніх мікробів, паразитичних грибків.
Чиста шкіра людини має бактерицидні властивості й здатна вбивати мікроорганізми. Брудна шкіра багато в чому губить ці властивості. Особливо багато бактерій і шкідливих мікроорганізмів виявляється під нігтями, тому дуже важливий систематичний і правильний догляд за нігтями. Нігті повинні бути коротко обстрижені, чисті.
Основними засобами для очищення шкірного покриву є мило й вода. Шкіру потрібно мити туалетним милом, краще користуватися м'якою водою. Доцільно щодня приймати душ. Після миття обов'язково потрібно перемінити натільну білизну, інакше ви знову забрудните шкіру. Під час миття, особливо із застосуванням мочалки, шкіра масажується, що поліпшує її кровопостачання й загальне самопочуття людини.
Ноги потрібно мити щодня милом і прохолодною водою. При підвищеній пітливості холодна вода знижує виділення поту. Необхідно ретельно стежити за цілісністю шкірних покровів ніг. Потертості або потовчені місця на ногах легко можуть викликати грибкові або гнійникові захворювання.
Волосся краще мити в м'якій воді; якщо вода тверда, то до неї варто додати питну соду (1 чайну ложку на 5 л води). Сушать волосся, обережно витираючи їх рушником. Використати для цього фен недоцільно, тому що це веде до надмірного пересушування.
Іншим важливим аспектом особистої гігієни є догляд за порожниною рота. Утримування зубів у чистоті не тільки сприяє збереженню їхньої цілісності, але й попереджає багато захворювань внутрішніх органів. Чистити зуби потрібно щодня зранку, а прополіскувати рот - після кожного прийому їжі.
Особиста гігієна містить у собі дотримання чистоти натільної білизни, робочого одягу, щоденну зміну шкарпеток (панчіх), особливо при підвищеній пітливості. Збереження чистоти тіла й одягу неможливе без чистоти в житлових кімнатах, на кухні й у виробничих приміщеннях. Кожному члену родини бажано мати окрему постіль, свій рушник; зміну постільної білизни варто пристосовувати до відвідування лазні. Рекомендується перед сном міняти денну натільну білизну на нічну сорочку (піжаму).
Всі ці гігієнічні заходи, необхідні повсякденно, мають особливе значення у випадках, коли в родині хто-небудь занедужує, тому що недотримання гігієнічних вимог може негативно позначитися на здоров'ї й працездатності осіб, що оточують хворого, особливо дітей.
Дотримання режиму дня – важлива гігієнічна передумова здорового способу життя. Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без суворого дотримання режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. Найбільш ефективним засобом відпочинку є, насамперед, зміна видів діяльності.
Обов'язковою умовою особистого догляду та здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків тощо.
Навколишнє середовище.
Природа (від латинського "natura") – це навколишнє середовище, яке оточує людину. Вона має багато форм вираження і значень. Її поділяють на живу (флора – рослинний світ і фауна – тваринний світ) і неживу.
Також під навколишнім середовищем можна розуміти як все існуюче: Всесвіт, який нас оточує в різноманітності своїх проявів, певне зовнішнє середовище, в якому ми живемо. І це природне навколишнє середовище має безпосередній вплив на нас, на наше життя. Ми черпаємо у ньому сили, наснагу, ідеї для нашої творчості, для наших занять, набираємося здоров’я і відновлюємо ресурс свого організму.