Усі доступні розділи > Конкур... > Методи... > Україн... > Україн...

Українська народна іграшка - ДНК нації

Останнє редагування: 2020-02-13

Автор: Зерук Світлана Михайлівна

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КУ «МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ»

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №22

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА – ДНК НАЦІЇ

номінація «Позакласна та виховна робота»

Зерук Світлана Михайлівна

вчитель образотворчого мистецтва

«спеціаліст вищої категорії»

тел. 097-373-99-91

м. Вінниця

2020

Автор-упорядник: Зерук Світлана Михайлівна, вчитель образотворчого мистецтва комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Вінницької міської ради»

Зерук С.М. Українська народна іграшка – ДНК нації. Методичний посібник / С.М. Зерук. – Вінниця: ММК, 2020. 47с.

Рецензенти:

Кривцун Л.В., заступник директора з навчально-виховної роботи, комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Вінницької міської ради», вчитель-методист.

Денисевич Л.А., вчитель музичного мистецтва, комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Вінницької міської ради», вчитель-методист.

Рекомендовано методичною радою

комунального закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №22

Вінницької міської ради»

(Протокол №4 від 05.02.2020)

У методичному посібнику міститься добірка матеріалів щодо формування ціннісного ставлення особистості до культури і мистецтва через призму історії української народної іграшки та її значення у становленні та збереженні національної ідентичності. Авторка пропонує розробки майстер-класів із виготовлення різних видів української народної іграшки з різноманітних матеріалів, надає методичні рекомендації щодо організації таких занять.

Запропоновані матеріали дозволять урізноманітнити виховний процес, підвищити його ефективність та національно-патріотичну спрямованість, сформувати в учнів громадянську компетентність та патріотичні почуття. Подані матеріали з досвіду роботи вчителя підтверджують актуальність і практичну значимість даної роботи.

Розробка буде корисною для вчителів мистецтва, керівників гуртків мистецького спрямування, класних керівників.

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ І. НАРОДНА ІГРАШКА – ПАМ`ЯТЬ НАЦІЇ. 6

1.1. Із глибини віків. Історія народної іграшки. 6

1.2. Природність та екологічність. Матеріали для народних забавок. 9

1.2.1. Особливості іграшок із глини. 11

1.2.2. Особливості іграшок із дерева. 12

1.2.3 Особливості іграшок із ниток та тканини. 13

1.2.6. Особливості іграшок з лози та соломи. 16

1.2.7. Особливості іграшок з трави та кукурудзи. 17

РОЗДІЛ ІІ. РОЗРОБКИ МАЙСТЕР-КЛАСІВ З ВИГОТОВЛЕННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ.. 18

2.1. МАЙСТЕР-КЛАС «РІЗДВЯНА КІЗОНЬКА». 18

2.2. МАЙСТЕР-КЛАС «ЛЯЛЬКА-МОТАНКА – ОБЕРІГ РОДУ». 25

2.3. МАЙСТЕР-КЛАС «КОЗАЧОК». 31

ВИСНОВОК.. 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 40

ДОДАТКИ.. 42

ВСТУП

«Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості»

В. Сухомлинський

«Дитина творить гру, а гра творить дитину» – ця аксіома життя є незмінною впродовж кількох тисяч років. Значення гри у житті дитини, а також значення іграшки, яка супроводжує цю гру, неймовірно важливі. У процесі гри іграшкою дитина осягає закони людських взаємостосунків, моделює сімейні традиції, наслідує соціальний досвід, засвоює складний і величезний світ. Традиційні іграшки різних народів здавна використовують з метою патріотичного, естетичного, морального, розумового, фізичного виховання підростаючого покоління. Іграшка, у повному розумінні, стає для дитини і другом, і співрозмовником, і хранителем дитячих таємниць.

Не є секретом, що переважна більшість сучасних іграшок, які заполонили полиці наших магазинів, є моделями закордонної масової культури: Барбі, монстри, покемони… Психологи переконані, що покоління дітей, виховане на іноземних іграшках, які не мають нічого спільного з українською дійсністю, поступово входить до культури іншого народу, «переорієнтовується», «перепрограмовується» [2 ].

Тому сьогодні дедалі актуальнішими стають питання: «Який світогляд формує сучасна іграшка у маленьких українців?», «Які цінності закладає вона у підсвідомість дитини?», «Які моральні якості вона виховує у наших дітей?». І, що важливо, як повернути традиційну народну іграшку у життя підростаючого покоління українців, іграшку, яка є особливим, самобутнім, яскравим видом мистецтва, невід`ємною частиною історії та культури нашого суспільства?

На перший погляд, народна іграшка достатньо архаїчна, невигадлива, досить спрощена, порівняно із сучасними забавками. Але із власного досвіду можу зауважити, що відкриваючи для себе цей загадковий світ, заглиблюючись у історію створення народних іграшок, торкаючись традицій та обрядів, діти роблять нові відкриття, отримують естетичну насолоду, розширюють свої уявлення про рідну країну та свій народ – навчаються по-справжньому бути українцями.

Цей посібник презентує серію майстер-класів, які знайомлять вихованців шкільних гуртків мистецького спрямування з українською народною іграшкою та навчають створювати її у стилістиці народного мистецтва.

У методичному посібнику міститься добірка матеріалів щодо формування ціннісного ставлення особистості до культури і мистецтва через призму історії української народної іграшки та її значення у становленні та збереженні національної ідентичності. В даному посібнику пропоную розробки майстер-класів із виготовлення різних видів української народної іграшки з різноманітних матеріалів, надаю методичні рекомендації щодо організації таких позакласних і виховних занять.

Мій досвід доводить, що використання запропонованих матеріалів дозволить урізноманітнити виховний процес, підвищити його ефективність та національно-патріотичну спрямованість, сформувати в учнів громадянську компетентність та патріотичні почуття. Я переконана, що даний матеріал допоможе виховати у дітей ціннісне ставлення до української культури та мистецтва, до суспільства та держави, до народу, родини та сім`ї, до природи та довкілля, до самого себе.

РОЗДІЛ І. НАРОДНА ІГРАШКА – ПАМ`ЯТЬ НАЦІЇ

1.1. Із глибини віків. Історія народної іграшки

Народна іграшка є спадщиною, подібно до рідної мови, казки, пісні.

Казковий світ образів традиційної народної іграшки здавна привертає увагу дослідників, мистецтвознавців, поціновувачів. Прийшовши із глибини тисячоліть, вона зберігає образну пам`ять про ті далекі часи, про історію країни, про звичаї та традиції нашого народу, про їх спосіб життя та культуру.

Перші іграшки знайдені приблизно 25 тисяч років тому у селі Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня.

Трипільські фігурки тварин (овець, коней, биків та їх дитинчат) виготовляли у ІV – ІІІ тис. до н. е. Вони символізували плодючість та мали обрядове значення.

Ліплені порожисті фігурки пташок із Львівської області є прототипом сучасних іграшок - свищиків

На початку своєї появи іграшки мали суто ритуальне, оберегове та обрядове призначення. Дохристиянські іграшки переважно відображали образи священних тварин, птахів, фантастичних істот. Це вказує на те, що вони були пов`язані з міфологією та язичницьким культом, а отже і з нашою прадавньою історією та культурою.

З прийняттям християнства вони починають також виконувати ігрову та декоративну функції.

Як стверджують етнографи, у період ХІV – ХVІІІ ст. виготовлення забавок на території України не припинялось, однак від іграшкової культури саме цього періоду майже нічого не зберіглось.

Відповідно до досліджень науковців, розквіт іграшкового промислу припадає на середину ХІХ ст. Формуються найбільші осередки по виготовленню дитячих забавок: Прикарпаття, Поділля і Подніпров`я.

Рис.1. Карта поширення іграшкових промислів

Прикарпаття. Основні осередки, в яких виготовляли іграшки – Ілінці, Прутів, Тростянець, Річка (Івано-Франківська обл.), Стара Сіль, Мервичі, Вільшаниця, Наконечне та передмістя Яворова (Львівська обл.) та ін.

Характерні іграшкові вироби:

«Танок», «Колисочка» – сюжетні іграшки;
тарахкальця, пищики, тріскачки – по типу шумових інструментів;
іграшкові меблі;
коники, олені, кози, зозульки та інші анімалістичні фігурки та свищики.

Поділля. Бубнівка, Бар (Вінницька обл.), Адамівка (Хмельниціка обл.), Калагарівка (Тернопільська обл.) та ін.

Найпопулярнішими виробами у цих промислах були:

вершники, які зображали на конях селян, козаків або військових;
ляльки, яких ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові. Подільські ляльки тримали в руках дитину або під пахвою пташку.;
тварини та птахи створювались по типу свищиків .

Подніпров`я.

Найчастіше зустрічались такі забавки:

кухлики для зачерпування рідини;
ведмеді, ткачі, теслярі – симетричні забавки-фігурки, з`єднані попарно з механічним принципом дії.

Отже, маючи давню історію, народна іграшка доносить до нас із глибини віків світогляд наших пращурів, їх культурні та духовні надбання, неймовірно прості і зрозумілі образи, природні, як саме життя. Тематично розмаїта та наповнена глибоким змістом, вона передає нащадкам мудрість поколінь, які жили у гармонії із всесвітом, із довкіллям, із собою.

1.2. Природність та екологічність. Матеріали для народних забавок

А як взаємодіємо із Всесвітом ми – сучасне покоління?

У світлі сьогодення питання екології вже не просто актуальні – вони кричущі. Спостерігаючи за подіями, які розгортаються на полі битви людини із природою, розумієш, що справа вже не тільки у пакетиках із поліетилену.

Навряд чи багато людей замислюються, купуючи дитині чергову пластикову машинку або ляльку, де буде ця іграшка після того, як зламається, або просто набридне? Звичайно, сучасні іграшки мають бути в житті наших дітей. Вони яскраві та привабливі, а іноді і напрочуд «розумні». Але, водночас, треба пам`ятати, що іграшка має приносити користь, не шкодити, а ні дитині, а ні природі. Підсумовуючи, хочу наголосити - прийшов час еко-свідомості та еко-іграшкам!

Постає питання: де ж шукати ту особливу та неповторну іграшку, щоб була, і приваблива, і до душі дитині? А ще й довкіллю не шкодила.

Англійський філософ Френсіс Бекон казав: «Треба не вигадувати, а шукати, що творить і приносить природа». Думаю, він мав рацію. Природнє - то і є найкраще.

Природніми та надзвичайно різноманітними є традиційні українські народні іграшки. Зроблені вони з різних матеріалів, а саме: з глини, з дерева, з ниток і тканини, з тіста, з сиру, з лози, з соломи, з трави і кукурудзи.

Матеріали, з яких виготовляють народні забавки, є природніми та екологічними, тому вони безпечні, як для дитини, так і для довкілля

1.2.1. Особливості іграшок із глини

Іграшка з глини є найбільш популярною та найбільш поширеною народною іграшкою у більшості регіонів України. Її виготовляли як в умовах промислового виробництва, так і кустарним способом, в тих регіонах, де були розповсюджені гончарні промисли.

Серед іграшок із глини найбільш відомими були свищики в образі різних птахів: зозульок, півників, чаєчок, індиків. Основні ознаки таких іграшок – проста архаїчна форма, відсутність надмірної деталізації, підкреслена об`ємність.

Однак були також подібні іграшки в образі тварин: коників, бичків, цапів, оленів, собачок, свинок, зайчиків, рибок, ведмедів, міфічних тварин.

Глиняна пташка-свищик зозулиця є музичним інструментом. Вважалось, що звуки свищиків пробуджують природу та відганяють злі сили від людей, а особливо є захистом та оберегом для дітей.

Із більш складних забавок з глини можна виділити вершників на коні, «кумів», «панночок», «наречених», звірів-музикантів колисок з матір`ю і немовлям.

Фросина Міщенко та Тетяна Шпак- славнозвісні майстрині подільського краю. У стилі бубнівської кераміки вони створюють не тільки вишуканий посуд, а й дивовижні дитячі іграшки, які радують малечу.

Відомо, що іграшки з глини робили навіть діти, настільки нескладним, зрозумілим та традиційним був цей процес.

Українська дитяча керамічна іграшка розмаїта, образно багата, позначена добрим гумором, сповнена оптимізму.

1.2.2. Особливості іграшок із дерева

Деревина - найдавніший матеріал, який людина навчилась обробляти ще у далекому минулому. Іграшка з дерева приємна на дотик, зручна у грі, тепла та легка. Більшість дерев`яних іграшок – рухливо-механічні, однак є і акустичні, тобто звукові. Це - деркачі, фуркала, вітрячки, пташки на коліщатках, а також музичні інструменти: птахи-свищики, півники, коники та вершники на конях тощо. Із деревини також виготовляють дитячі меблі, посуд, грабельки, тачечки.

Роль оздоблення у дерев`яній іграшці відіграє текстура матеріалу й забарвлення самого дерева, яке в кожній породі є своєрідним. Але в деяких регіонах дерев`яні іграшки декорують.

Відома яворівська іграшка оздоблюється традиційним розписом із трьох кольорів: червоним, зеленим, жовтим. Основний мотив яворівського орнаменту – «квітка сонце» та «вербівка».

На Прикарпатті ж іграшки прикрашали шляхом випалювання різних декоративних елементів.

1.2.3 Особливості іграшок із ниток та тканини

Переважно з цих матеріалів створювали різні види ляльок. Ганчір`яна лялька (або вузликова), як відомо, унікальна іграшка. Вона є і традиційною, і сучасною водночас. На відміну від інших видів народних іграшок, які «живуть» переважно у світі дитинства, ганчір`яна лялька знаходить місце в житті і дорослої людини, стає об`єктом її культової, художньої та творчої діяльності.

Спочатку лялька виникла саме як атрибут обряду, згодом з`являється лялька-оберіг. І тільки після цього лялька стає іграшкою. В народі такі ляльки називали мотанками.

У наших предків мотанки виконували роль сакральних оберегів дому, символізували мудрість і зв`язок між поколіннями. Виготовляючи мотанку, жінка вкладала в неї свою енергію, думки та побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду. Це ніби ниточка, яка зв`язувала весь рід. Всі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю, сорочка- минулий, теперішній і майбутній час, головний убір-зв`язок із небом.[11] На обличчі мотанки хрестоподібний символ теж мав оберегове значення.

Цікавим є той факт, що не всюди в Україні ляльку називали мотанкою.

Як стверджує етнограф та дослідниця української культури Оксана Войтюк, на Поділлі ляльки називали «куклами». Робили ці кукли на основі лущеного качану кукурудзи та різноманітних клаптиків тканини, стрічок та інших прикрас.

Отже українська лялька - цікава, колоритна, неповторна.

1.2.4. Особливості іграшок з тіста

Різновид іграшки з тіста – це, насамперед, фігурне печиво , яке до набуття ним суто ігрового характеру, мало обрядове значення.

На Різдво пекли пряники у вигляді коників та півників. Часто діти і самі долучались до цього процесу. Це заняття об`єднувало родину навколо свята і традицій, а в дітях виховувало повагу до сім`ї. Печиво ж з`їдали на вулиці, частували один одного, супроводжуючи все це веселими іграми, забавами, театральними імпровізованими дійствами.

Зазвичай печиво в образі стилізованого птаха випікалось весною перед прильотом птахів на свята «Теплого Олекси» та «Сорока святих».

«Жайворонок» або «голубок» - саме таку назву мало воно на Київщині, на Житомирщині їх називали «качечками», на Рівненщині - «зозульками».

1.2.5. Особливості іграшок із сиру

Іграшки з сиру як різновид народної «їстівної» іграшки є унікальним, оскільки існує тільки на Гуцульщині, і образно пов'язаний з Карпатами та природнім ландшафтом цієї місцевості.

Спосіб виготовлення сирної іграшки – витягування, викручування сиру, та обмотування виробу сирними мотузками. Нині сирних коників, вершників на коні, оленів, баранців, півників та інших птахів роблять тільки жінки.

Для створення сирної іграшки використовується спеціальний вид сиру. Його нагрівають, а потім створюють сирну фігурку по принципу стилізації аналогічної до глиняної іграшки. Однак, завдяки тому, що сирна маса має жовтуватий відтінок, гладеньку фактуру, яка ніби пропускає промені світла крізь себе, фігурки виходять більш витонченими та казковими. Декорують сирні іграшки «сирною ниткою» та мальованим декором рисочками, крапками, хрестиками, підківками переважно червоного та зеленого кольорів.

Сирна іграшка зберігає давню символіку і є оберегом. Фігурки із сиру є обов`язковим атрибутом і на весіллі, і у великодньому кошику

1.2.6. Особливості іграшок з лози та соломи

В різних містечках і селах, які розташовувались поблизу водойм, робили іграшки із лози, достатньо розповсюдженого екологічно чистого матеріалу.

Зазвичай плетені іграшки – це меблі, кошики, колисочки для іграшкових немовлят, але деякі майстри із лози виготовляли навіть і ляльок.

Іграшки з соломи зазвичай виробляли сільські умільці. Це були різноманітні брязкальця у формі ромба або кулі, тарахкальця, «різдвяні павуки».

Із соломи створювали також образи людей. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом`яні ляльки з перев`язаною головою і талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах.

Поширеними були і іграшки у формі тварин: коники, олені, бички. Із соломи створювали також образи людей, зокрема, різні ляльки.

Крім того, із соломи дуже часто виготовляють ангелів, це свідчить про те, що солом`яні іграшки були елементом ритуально-культових обрядів і своєрідним оберегом.

1.2.7. Особливості іграшок з трави та кукурудзи

Іграшки з трави та із обгорток кукурудзяних качанів, так званого «талашу», робили не тільки дорослі для своєї малечі, але й самі діти. Це заняття зазвичай мало сезонний характер.

Наприкінці весни або на початку літа, коли у полі відростала довга соковита трава, починалась пора трав`яних іграшок. Переважно це були лялечки або тварини.

Створювати ж іграшки із обгорток кукурудзяних качанів починали після збирання врожаю кукурудзи, а саме восени.

Талаш як матеріал, є досить простим у використанні, крім того, різноманітні відтінки цього природнього матеріалу дозволяють створювати достатньо гарні та вишукані поробки.

Отже, можна стверджувати, що українська народна іграшка, відзначається розмаїттям матеріалів, художньо-технічними способами виготовлення, які представляють багатство образно-пластичних, конструктивних, орнаментальних, колористичних рішень. Водночас, вона є досить спрощеною, стилізованою, лаконічною, що дає можливість використовувати її в мистецькій освіті. Тим більше матеріали, які використовуються при виготовлені народних іграшок, є простими, природніми та доступними.

РОЗДІЛ ІІ. РОЗРОБКИ МАЙСТЕР-КЛАСІВ З ВИГОТОВЛЕННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ

2.1. МАЙСТЕР-КЛАС «РІЗДВЯНА КІЗОНЬКА»

Майстер-клас «Різдвяна кізонька»
Мета:		Ознайомити учнів з особливостями виготовлення іграшки «Різдвяна кізонька» формувати ключові компетентності: загальнокультурну, інформаційну; міжпредметну, естетичну; формувати креативні, комунікативні якості особистості учня; розвивати уміння виявляти власні художні інтереси та потреби; розвивати естетичний смак, здатність давати естетичну оцінку художнім творам; виховувати інтерес та необхідність спілкування з мистецтвом, виховувати національну ідентичність.
Завдання:		відпрацювати навички виготовлення народної іграшки-мотанки на основі відомих прийомів (з тканини та ниток), стимулювати креативні здібності та творчу активність дітей.
Обладнання:		ноутбук, мультимедійна презентація, необхідні матеріали
Хід проведення:
1	Матеріали: - картон – 16х10; - нитки типу «шпагат»; - яскрава тканина (на спідницю)-16х10; - світла тканина (на груди) – 8х8 (2 шт); - ватні кульки- (2 шт); - декоративна стрічка (на фартух)-8 см; - стрічки на ріжки -6шт (різнокольорові, по 2 кожного кольору); - брязкальця-2 шт. - нитки червоні (в`язальні)-10 шт. (20см) - нитки білі (звичайні)- 6 шт. (по 20 см) - ножиці		1. Приготувати матеріали для кожного учасника майстер-класу. 2. Завчасно намотати на картон шпагат (для зручності та з метою економії часу) №1. На тулуб - 22 оберти №2. На ріжки та вушка- 8 обертів №3. На руки-10 обертів
2	Прядка №1- тулуб кози Працюємо з №1 Під основу тулуба протягуємо червону нитку.
3	Зав`язуємо нитку вузликом.
4	Знімаємо прядку ниток з картону. Розрізаємо прядку ниток з протилежної сторони відносно червоної нитки. Акуратно обрізаємо кінчики червоної нитки. Вивертаємо прядку так, щоб вузлик «сховався» всередину прядки
5	Беремо червону нитку. Відступивши від краю 1 см, обмотуємо нитку навколо прядки, формуючи мордочку кози.
6	Прядка №2 – ріжки та вушка Працюємо з прядкою №2 Знімаємо прядку з картону та розрізаємо ножицями з обох сторін
7	Відділяєм 4 нитки на вушка
8	Працюємо з нитками, які відділили на вушка. З`єднуємо кінці ниток разом – вийшла форма «крапельки». Обмотуємо з`єднані кінці червоною ниткою на відстані приблизно 1 см від краю.
9	Підтягуємо протилежну сторону «крапельки» до червоної нитки
10	Фіксуємо дану форму, обмотавши ниткою. Закріплюємо вузликом. Акуратно обрізаємо кінці нитки. Вушка готові.
11	Повертаємось до прядки, яка залишилась на ріжки. Відступивши від краю 1 см – обмотуємо та перев`язуємо червоною ниткою. Закріплюємо вузликом. Акуратно відрізаємо нитку.
12	Розділяємо прядку на три частини по 4 нитки у кожній. Беремо до рук прядку, і заплітаємо щільно косою. Увага! Цей етап є складним для деяких дітей. Тому цю операцію можна виконати в парах – один учень тримає за кінчик прядку, а інший заплітає косу. І навпаки.
13	Завершуємо плетіння коси. Відступивши 1 см від краю, обмотуємо червоною ниткою. Закріплюємо вузликом. Нитки не обрізаємо! Згодом ними прив`яжемо стрічки.
14	Працюємо над з`єднанням деталей голови.
15	Прядку з мордочкою кози ділимо на дві рівні частини.
16	Симетрично вставляємо вушка кози. За вушками, дотримуючись симетрії, розміщуємо косу.
17	Червоною ниткою міцно перев`язуємо місце уявної шиї.
18	Прядка №3 – руки кози. Працюємо з прядкою №3. Знімаєм прядку з картону. Розрізаєм ножицями з обох сторін.
19	Відступаємо з обох боків по 1 см. Перев`язуємо червоними нитками. Закріплюємо вузликами. Акуратно відрізаєм нитки.
20	Вставляємо руки поміж ниток у тулуб Червоною ниткою обмотуємо навколо поясу. Закріплюємо вузликом. Акуратно обрізаєм нитки.
21	З світлої тканини та вати робимо дві кульки. Білою тонкою ниткою з`єднаємо їх разом.
22	Закріпляєм тонкою білою ниткою кульки на лінії грудей.
23	Яскравою тканиною обгортаєм нижню частину поробки, та закріплюємо на лінії талії червоною ниткою. Зав`язуємо вузлик. Нитку НЕ обрізаємо. Це – спідниця.
24	Зверху спідниці накладаєм фартушок –декоративну стрічку з орнаментом. Примотуємо червоною ниткою, яку залишили перед тим.
25	Прикрашаєм кізоньку кольоровими стрічками, прив`язавши їх до ріжок червоними нитками. До рук тонкими білими нитками в`яжемо брязкальця. Гарна та святкова вийшла кізонька! Хай вона несе у кожну хату щастя, радість та достаток! Поробка може стати гарним подарунком до свята Матері, до Нового року (рік кози), як прикраса оселі та оберіг.

2.2. МАЙСТЕР-КЛАС «ЛЯЛЬКА-МОТАНКА – ОБЕРІГ РОДУ»

Майстер-клас «Лялька-мотанка – оберіг роду»
Мета:		Ознайомити учнів з особливостями виготовлення іграшки «Лялька-мотанка » із паперових серветок; формувати ключові компетентності: загальнокультурну, інформаційну, міжпредметну, естетичну; формувати креативні, комунікативні якості особистості учня; розвивати уміння виявляти власні художні інтереси та потреби; розвивати естетичний смак, здатність давати естетичну оцінку художнім творам; виховувати інтерес та необхідність спілкування з мистецтвом, виховувати національну ідентичність.
Завдання:		відпрацювати навички виготовлення народної іграшки ляльки-мотанки на основі відомих прийомів (з паперових серветок), стимулювати креативні здібності та творчу активність дітей
Обладнання:		ноутбук, мультимедійна презентація, необхідні матервали
Хід проведення:
1	Матеріали: - серветки малі: - біла, жовта (голова, тулуб), - із орнаментом (для сорочки), - із орнаментом ¼ (для фартуха); - серветки великі: - одноколірна яскрава ½ (для спідниці), - трикутна ( для хустки); - нитки яскраві (7 х 15-20 см); - ножиці.
2	Беремо малу білу серветку. Складаємо її навпіл.
3	Складену навпіл серветку згортаємо ще раз пополам. Смужку скручуємо валиком.
4	Розкладаємо жовту серветку у вигляді ромбу. Валик розміщуємо «під центром» жовтої серветки
5	Згортаємо серветку, опустивши верхній кут донизу. Слідкуємо, щоб валик не зрушив із місця.
6	Легенько притискаємо серветку навколо валика. Розправляємо зморшки.
7	Перев`язуємо червоною ниткою місце уявної шиї.
8	Розкладаємо серветку ромбом.
9	Починаєм формувати плечі. Підгинаємо ліву і праву сторони серветки під низ один раз.
10	Підгинаємо ліву і праву сторони серветки під низ другий раз.
11	Розправляємо уявні плечі
12	Працюємо над створенням рук. Серветку з орнаментом розкладаєм на столі, кольоровою стороною донизу.
13	Скручуємо серветку трубочкою. Відступивши від краю по 1 см, перев`язуємо кінцівки уявних рук червоними нитками.
14	Розміщуємо руки в основі тулуба. Дотримуємся симетрії.
15	Червоною ниткою обмотуємо навколо уявної талії.
16	Із половини великої яскравої серветки робимо спідницю. Призбируємо верх серветки.
17	Прикладаєм серветку до ляльки, так, щоб прикрити червону нитку. Обкручуємо серветку навколо тулуба, накладаючи краї взапах.
18	Червону нитку обкручуємо навколо талії. Зав`язуємо вузлик, відрізаємо кінці нитки.
19	Серветку з орнаментом призбируємо у верхній частині.
20	Прикладаєм фартушок до спідниці. Навколо талії обмотуємо червоною ниткою.
21	Одягаємо хусточку. Кладемо трикутну серветку кольоровою стороною донизу. Зверху по центру кладемо мотанку.
22	Накриваєм верхньою частиною серветки лоб ляльки. Лівий і правий кінці хустки загинаєм до центру. Накладаєм одну сторону на другу взапах.
23	При бажанні на обличчя ляльки можна нанести символ у вигляді хреста. Зігнувши руки ляльки у ліктях, піднявши догори, і закріпивши, можна створити образ Берегині. Лялька-оберіг готова! Така поробка може стати гарним подарунком на День матері, елементом вітальної листівки, родинним оберегом або прикрасою інтер`єру.

2.3. МАЙСТЕР-КЛАС «КОЗАЧОК»

Майстер-клас «Козачок»
Мета:		Ознайомити учнів з особливостями виготовлення іграшки «Козачок»; формувати ключові компетентності: загальнокультурну, інформаційну; міжпредметну, естетичну; формувати креативні, комунікативні якості особистості учня; розвивати уміння виявляти власні художні інтереси та потреби; розвивати естетичний смак, здатність давати естетичну оцінку художнім творам; виховувати інтерес та необхідність спілкування з мистецтвом, виховувати національну ідентичність.
Завдання:		відпрацювати навички виготовлення народної іграшки-мотанки на основі відомих прийомів (з паперових серветок); стимулювати креативні здібності та творчу активність дітей; розвивати інтерес до видів ручної творчості.
Обладнання:		ноутбук, мультимедійна презентація, необхідні матеріали
Хід проведення:
1.	Матеріали: - серветки малі: - біла, кремова (голова, тулуб), - із орнаментом (для рук), - із біла 1/2 ( для сорочки); - серветки великі: - одноколірна бордова ½ (для шаровар), - одноколірна бордова 1/8 (для шапки - нитки яскраві (8 х 15-20 см); - ножиці.
2	Беремо малу білу серветку.
3	Складаємо її навпіл.
4	Складену навпіл серветку згортаємо ще раз пополам.
5	Смужку скручуємо валиком.
6	Розкладаємо кремову серветку у вигляді ромбу. Валик розміщуємо «під центром» кремової серветки.
7	Згортаємо серветку, опустивши верхній кут донизу. Слідкуємо, щоб валик не зрушив із місця.
8	Легенько притискаємо серветку навколо валика. Розправляємо зморшки. Перев`язуємо ниткою місце уявної шиї.
9	Розкладаємо серветку ромбом.
10	Підгинаємо ліву і праву сторони серветки під низ один раз.
11	Підгинаємо ліву і праву сторони серветки під низ другий раз.
12	Розправляєм уявні плечі.
13	Працюємо над створенням рук. Серветку з орнаментом розкладаєм на столі, кольоровою стороною донизу.
14	Скручуємо серветку трубочкою. Відступивши від краю по 1 см, перев`язуємо кінцівки уявних рук нитками.
15	Розміщуємо руки в основі тулуба. Дотримуємся симетрії.
16	Обмотуємо ниткою навколо уявної талії.
17	Розкладаємо велику серветку
18	Розрізаємо велику серветку навпіл
19	Скручуємо трубочкою по черзі кожну частину.
20	Відступивши від краю приблизно 1 см, обмотуємо ниткою навколо деталі Закріплюємо вузликом Відрізаєм нитку Повторюємо з другою частиною
21	Заготовки для шаровар готові
22	Беремо одну частину від шаровар Заправляєм нижню частину тулуба в цю частину
23	Беремо другу частину від шаровар Обгортаєм її навколо тулуба взапах
24	Навколо талії обмотуємо ниткою Закріплюємо вузликом Обрізаєм нитку
25	Беремо білу серветку, призначену на сорочку Намічаємо лінією місце горловини
26	Робимо надріз по лінії
27	Одягаємо сорочку на іграшку
28	Обмотуємо нитку навколо талії Зав`язуємо вузлик Підрівнюємо краї нитки ножицями
29	Робимо шапку. На край серветки, призначеної для шапки, кладемо голову ляльки
30	Обгортаємо серветку навколо голови
31	Беремо нитку Обмотуємо нитку навколо верхньої частини голови НИТКУ НЕ ОБРІЗАЄМО
32	Верхню частину шапки акуратно призбируємо та згинаємо вбік, притиснувши до голови іграшки. Ниткою, тією що залишилась від попередньої дії, закріплюємо край шапки
33	Славний вийшов козак! Поробка може стати подарунком на День українського козацтва, до свята української армії, як елемент вітальної листівки.

ВИСНОВОК

Сьогодення України – час культурного відродження. Важливою складовою освітнього процесу Нової української школи є національно-патріотичне виховання.

Знайомство дітей з народною іграшкою, як культурним надбанням нашого народу, виготовлення її своїми руками на уроках мистецтва та на заняттях мистецьких гуртків є тим «діяльнісним патріотизмом», який, допоможе зберегти загальнолюдські цінності, духовну пам`ять поколінь, надасть змогу відчути глибинний зв`язок із національним етносом. Впевнена, що і сприятиме становленню громадянської та національної свідомості підростаючого покоління.

В свою чергу, ця свідомість дасть розуміння молоді, що світ сьогодні багатонаціональний і полікультурний. В ньому гармонійно співіснують духовні культури різних країн, переплітаються, поєднуються і доповнюють одне одного мистецтва різних народів. Навчитись жити разом, толерантно ставитись до культури, мистецтва, традицій та вірувань інших, при цьому не тільки зберігати свою національну ідентичність, свої культурні, мистецькі, духовні цінності, а й презентувати їх усьому світу – завдання нинішнього та прийдешнього поколінь.

Тому формування морально-естетичних якостей через вплив народного мистецтва на духовний світ учнів є головним завданням національно-патріотичного виховання у роботі із молоддю.

Я переконана, в запропонованому посібнику учителі мистецтва, класні керівники та керівники гуртків мистецького спрямування знайдуть цікаві ідеї, відкриють нові можливості для творчої роботи з дітьми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вербицька З. Народні ремесла / З. Вербицька. – Харків: Ранок, 2009. – 96 с. (Серія: Шкільний гурток)
Вовчик-блакитна Л. Мы не рабы, мы – куклы? [електронний ресурс]. Режим доступу: https://zn.ua/EDUCATION/my_ne_raby,_my__kukly.html
Гороховський А. Яблунівська садиба: Сирна іграшка [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sadyba.org.ua/svyshchyky/syrna-ihrashka.html
Еко-ігри: Іграшка, подарована природою: повернення забутих традицій [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ekoigry.com.ua/articles/333224
Захарова Л.В. Ліхвар І.І. Українська народна іграшка: навчальний посібник для студентів факультету дошкільної освіти / Л.В.Захарова І.І. Ліхвар. - Харків, 2017. – 130 с.
Корінь Т.Л. Національно-патріотичне виховання гуртківців засобами образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва / Т.Л. Корінь // Мистецтво в школі. – 2019. - №6 (126). – С. 11-19.
Масол Л.М. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу: навчально - методичний посібник / Л. Масол. – Київ: Генеза, 2019. – 208 с.
Назаренко Н.В., Чєн Н.В., Севастьянова Д.О. Мистецтво (рівень стандарту, профільний рівень): підручник для 10(11) класів закладів загальної середньої освіти / Н.В. Назаренко, Н.В. Чєн, Д.О. Севастьянова. – Ірпінь: Перун, 2019 – 224 с.
Народні майстри Вінниччини: Довідник / Упорядники Т.О. Цвігун, М.В. Діденко. – Вінниця: ТОВ ТВОРИ, 2018. – 124 с.
Про Україну: Творчість: Народні ремесла: Іграшки [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://about-ukraine.com/igrashka/
Рукоділля України // Жасмін. – 2017. - №3. – С.8.
Тарасова О.О. Ляльки – мотанки / О.О. Тарасова. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 126 с.
13. Федун С.І. Образотворче мистецтво: підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів / С.І. Федун, О.В. Чорний. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 192 с.
14. Шпак Т.І. Кераміка / Т.І. Шпак. – Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2017. – 36 с. (Серія: Народні майстри Вінниччини)