ДЕПАРТАМЕНТ  ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КУ «ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №15

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

Упровадження компетентнісного підходу шляхом міжпредметної інтеграції на уроках хімії

номінація «Навчально – методичний посібник»

                               Чульфа Лариса Володимирівна

вчитель хімії

«спеціаліст вищої категорії»

                                тел. (096) 98-37-557.

м. Вінниця

2021

Автор  Чульфа Лариса Володимирівна, вчитель хімії закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15 Вінницької міської ради»

Чульфа Л.В. Впровадження компетентнісного підходу шляхом міжпредметної інтеграції на уроках хімії. Методичний посібник /Л.В.Чульфа – Вінниця: ММК, 2021. 92с.

Рецензенти:

Рекомендовано методичною радою

Закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15

 Вінницької міської ради»

 (Протокол № 4 від 25.02.2021 р.)

             В методичному посібнику викладені розділи теоретичної та практичної частини. У теоретичній частині посібника розглянуті концептуальні положення, основні засади компетентісного підходу в освітньому процесі  Нової української школи.

Розділ практичної частини включає висвітлення основних засад формування предметних компетентностей в курсі хімії .

Мета посібника – ознайомити учителів хімії з формуванням  предметних компетентностей на уроках та позаурочний час, існуючими педагогічними технологіями, показати їх застосування на уроках  для більш цікавого, різноманітного та ефективного навчання дітей, створення ефективних механізмів їх упровадження. Сприяти формуванню в учнів предметних та життєвих компетентностей.

Зміст

Вступ. 4

Розділ ІІ. Розвиток ключових компетентностей учнів на уроках хімії 12

2.1.  Розвиток  критичного  та  творчого  мислення  учнів  як  шлях  до 

формування ключових компетентностей. 14

2.2. Використання  ІКТ  –  як  знаряддя  для  формування  інформаційної компетентності. 19

2.3. Розв’язування задач - основа математичної грамотності. 21

2.4. Проектна  технологія  – універсальний  метод  для  виховання. 

компетентісної людини. 39

2.5.  Використання практичних та лабораторних робіт для сприяння. 

розвитку мислення та предметних компетентностей. 48

2.6.  Позакласна робота з хімії. 51

Висновок. 54

Використана література. 57

Додаток 1. 59

Додаток 2. 66

Додаток 3. 74

Додаток 4. 77

Вступ

В Україні  відбуваються перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну, що обумовило глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності.

Мета загальної середньої освіти визначена у Проекті Закону України «Про освіту». «Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності» [1, с.3].

Необхідність реформування системи шкільної освіти України, що орієнтується на входження в європейський освітній простір та приєднання до “Болонського процесу”, потребує нових підходів, визначення пріоритетів освіти, які лежать в площині вирішення проблеми розвитку особистості дитини і спираються на прогресивні ідеї особистісно орієнтованого навчання: визнання самобутності, самоцінності учня, що вимагає забезпечення його розвитку як індивіда, який має неповторний суб’єктний досвід, формування особистості, високоосвіченої, суспільно активної, творчої, конкурентоспроможної, яка  використовує знання як життєвий інструмент, генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення, вміє критично мислити, володіє комунікативними здібностями, впевнено відповідає на виклик нового тисячоліття.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти вимагає будувати навчально-виховний процес на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів. Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів, діяльнісний спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, а компетентнісний сприяє формуванню ключових, загально- предметних і предметних компетентностей.

Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами є орієнтація на розвиток компетентностей та створення ефективних механізмів їх упровадження.

Україна  стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому зміни­лися . Суспільство «Епохи інформації» (постіндустріальне) вимагає від людини:

1) певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;

2) уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

3) не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

4) комунікабельності — уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.

Необхідно переорієнтування  навчання  з  засвоєння  величезної  суми  знань,  на  освоєннякомпетентностей,  необхідних  для  життя  в  XXI  столітті.  Вміння  критично мислити,  працювати  в  команді,  фінансова  грамотність,  підприємництво, культурна  компетентність.

Академік А.М. Несміянов  висловив думку: “Ми переважно піклуємося про обсяг знань, а не про вміння  їх використовувати. Будь-яка освіта – середня, вища – має розглядатися не як тренування мозку. Тренування мозку й у середній, і у вищій школі має бути посиленим. Якщо мозок тренований, то знання закріплюються легко, майже авоматично.”

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому перебудувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.
Розділ І. Теоретичні засади компетентісного підходу в освітньому процесі.

«Освічені українці, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, здатні до ризику та інновацій, – ось хто поведе українську економіку вперед у ХХІ столітті». [1, с. 8]

Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці. Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя.

Аналіз теоретичних джерел засвідчив, що проблема впровадження компетентнісного підходу в освіті знаходиться в центрі сучасної педагогічної думки відображена у нормативних документах про школу, активно розробляється вітчизняними та зарубіжними вченими. Існує багато поглядів науковців щодо основоположних питань компетентнісного підходу.

Компетентність – загальна здатність людини раціонально діяти урізноманітних ситуаціях, ефективно розв’язувати актуальні проблеми у різних сферах життєдіяльності. Компетентність є кінцевим результатом навчання, мета якого полягає у формуванні й розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів.

Компоненти  структури  компетентностей,  основні  його  елементи  це: знання,  діяльність,  мотивація,  цінності.  Усі  вони  взаємодоповнюють  і знаходяться під впливом соціальної взаємодії.

У проекті нового базового Закону України “Про освіту”, Стаття 1: “Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність”. [2, c.5].

В Концепції Нової української школи наголошено на суб’єктності учіння, необхідності оволодіння учнями способами навчальної діяльності, досвіді взаємодії з іншими людьми.

Компетентність – загальна здатність людини раціонально діяти у різноманітних ситуаціях, ефективно розв’язувати актуальні проблеми у різних  сферах життєдіяльності. Компетентність є кінцевим результатом навчання, мета якого полягає у формуванні й розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів. Компоненти  структури  компетентностей,  основні  його  елементи  це: знання,  діяльність,  мотивація,  цінності.  Усі  вони  взаємодоповнюють  і знаходяться під впливом соціальної взаємодії.

Компетентності дозволяють усунути суперечливості між засвоєними теоретичними відомостями та їх використанням для розв’язання конкретних життєвих задач:

• уміти розрізняти об’єкти, ознаки, властивості;

• аналізувати і пояснювати причини і наслідки подій, вчинків, явищ;

• створювати тексти, вироби, проекти;

• висловлювати ставлення до подій, вчинків своїх та інших;

• брати участь в колективних справах; у розв’язанні навчальних завдань; оцінювати вчинки, різні моделі поведінки ;

• користуватись певними предметами .

Ключові компетентності пов’язують воєдино особистісне і соціальне в освіті, відображають комплексне оволодіння сукупністю способів діяльностей, що створює передумови для розроблення індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; набуваються молодою людиною не лише під час вивчення предметів, але й засобами неформальної освіти, впливу середовища [ 4, с. 7].

У Концепції Нової української школи викладені ключові компетентності, визначені «Рекомендаціями Європейського парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (18.12.2006). До їх числа належать такі:

У Законі «Про освіту» визначено, зокрема, 10 груп компетентностей:

✓  Спілкування державною мовою.

✓  Спілкування іноземними мовами.

✓  Математична грамотність.

✓  Компетентності в природничих науках і технологіях.

✓  Інформаційно – цифрова компетентність.

✓  Уміння навчатись впродовж життя.

✓  Соціальні і громадянські компетентності.

✓  Ініціативність і підприємливість.

✓  Загальнокультурна грамотність.

✓  Екологічна грамотність і здорове життя. [ 3, c.3]

Предметна хімічна компетентність учнів є складником ключової компетентності у природничих науках і технологіях. Володіння хімічною компетентністю на базовому рівні означає здатність учнів мислити і діяти з позицій світоглядних орієнтацій і ціннісних установок, сформованих у процесі навчання хімії.

Предметну  компетентність  з  хімії  розглядаємо  як  загальну  здатність

людини адекватно діяти у реальних ситуаціях, ефективно вирішувати актуальні проблеми,  які  передбачають  оперування  такими  поняттями,  як  хімічний елемент, речовина, хімічне явище, хімічне виробництво.

Головними  показниками  сформованості  в  учнів  предметних компетентностей з хімії та основні аспекти їх прояву наступні:

•  пояснювально – аналітичний,

•  прогностичний,

•  проектувальний,

•  дослідницько – експериментальний,

•  ціннісно – орієнтаційний [8, c.12]

Сучасна педагогічна система хімічної освіти орієнтована на формування творчої особистості, вимагає вдосконалення методики викладання хімії, її модернізації з метою сприяння розкриттю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів.  Необхідно не лише забезпечити учнів багажем знань, але й виховати інтелектуально розвинену особистість, що буде прагнути одержати ці знання. Інтерес учня до хімії залежить не стільки від змісту предмета, скільки від переконання у важливості власне процесу  навчання, а ефективність цього процесу залежить не лише від здібностей учня. Необхідно навчити свого учня, щоб було в кого вчитися.  Тут можна навести слова Едісона: “Найважливіша задача цивілізації – навчити людину мислити”.

У  сучасній  школі  компетентності  учнів  орієнтовані  на  розвиток особистості  та  пов’язані  з  культурою  мислення,  самостійністю  й відповідальністю за прийняття рішень в органічному поєднанні з моральними якостями особистості.

Компетентна людина має такі якості:

• упевненість у собі, постійне розширення власних можливостей, реалізація намічених цілей;

• здатність адекватно діяти в динамічному світі, непередбачуваних ситуаціях, професійна мобільність;

•  здатність до навчання протягом усього життя;

•  адекватність оцінки власних сил, здатність знаходити можливості для їх реалізації;

•  здатність приймати рішення й досягати результату відповідно до поставленої мети;

• здатність брати на себе відповідальність за свої вчинки, бути терпимим до інших людей.

Знання є важливим елементом компетентності. Вони повинні бути: науковими, глибокими, міцними, систематичними, різнобічними.

Тому вивчення хімії в школі має велике значення не лише для наукового сприйняття світу, але й, у першу чергу, для розвитку творчих здібностей учнів, уміння мислити і використовувати свої знання на практиці.

З метою  формування творчої особистості, сприяння розкриттю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів  необхідно не лише забезпечити їх багажем знань, але й виховати інтелектуально розвинену особистість, що буде прагнути одержати ці знання.

Зміст роботи вчителя хімії з формування ключових  компетентностей:

-  «Спілкування  державною  та  іноземними  мовами  –    формувати

вміння  усно  і  письмово  висловлюватися  рідною  мовою,  тлумачити  поняття, факти,  терміни.  А  іноземними  мовами  –  розуміти  і  тлумачити  поняття, формувати вміння міжкультурного спілкування.

-  «Математична  грамотність»  -    розвивати  уміння  застосовувати

математичні методи для вирішення розрахункових та прикладних задач.

-  «Компетентності  в  природничих  науках  та  технологіях»  -  дуже тісно  пов’язана  з  вивченням  хімії,  розвивати  умінням  розуміти  природні процеси, спостерігати, проводити експеримент, аналізувати його.

-  «Інформаційно  –  цифрова  компетентність»  -  вміння  впевненно,  а водночас  критично  використовувати  ІКТ  для  пошуку,  обробки,  обміну інформацією,  раціональне  використання  комп’ютерних  засобів  для розв’язування задач.

-  «Вміння  вчитися»  -  набуття  учнями  досвіту  практичної  та експериментальної діяльності, застосування знань у пізнанні світу.

-  «Громадянська  і  соціальна  компетентність»  -  усвідомлення цілісного  образу  своєї  країни  на  основі  розгляду  та  аналізу взаємовідносин людина  –  суспільство, формування в учнів ціннісних орієнтацій у стосунках з людьми, вміння поводитися та проявляти себе в суспільстві.

-  «Підприємливість»  -  виховання  активної  життєвої  позиції, готовності до конкурентної боротьби на ринку праці,  ініціативно  включатися в підприємницьку діяльність, уміння генерувати нові ідеї та втілювати їх в  життя  з метою підвищення власного статусу та добробуту.

-  «Загальнокультурна  грамотність»  -  ознайомлення  учнів  з науковими  досягненнями  з  хімії,  інших  предметів,  формування   ціннісних орієнтацій, культури поведінки.

-  «Екологічна грамотність і здорове життя»  -  уміння раціонально та розумно користуватися  природними  ресурсами,  здатність  і  бажання дотримуватись здорового способу життя. [3, c.44]

У  сучасній  школі  компетентності  учнів  орієнтовані  на  розвиток особистості  та  пов’язані  з  культурою  мислення,  самостійністю  і  відповідальністю за прийняття рішень в органічному поєднанні з моральними цінностями особистості.

Сучасні  інтерактивні  методи  навчання  сприяють  реалізації компетентнісного підходу до навчання.Вчителю неодноразово слід здійснювати мотивацію навчання хімії в загальному смислі, що і є змістовим наповненням так званих предметних і ключових компетентностей учнів.

Саме тому в своїй роботі  під час викладан­ня  хімії застосовую такі форми і методи, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залуча­ли позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу.

Особливістю сучасної науки є інтеграція – прагнення до об’єднання теоретичних знань у цілісну систему, формування в учнів систематизованих знань, умінь і навичок. Оновлення змісту освіти має полягати саме в інтеграції – об’єднанні знань, а відповідно умінь і навичок, у певну цілісність [13, c.54]. Інтеграція є інноваційним підходом до удосконалення процесу навчання. В школі запроваджуються інтегровані уроки, на яких поєднуються знання з близьких за змістом предметів, що сприяє цілісності здобутих знань. Принцип міжпредметних зв’язків передбачає, щоб знання і уміння, набуті під час вивчення суміжних предметів, ставали опорними при засвоєнні нового матеріалу, особливо при формуванні хімічних понять, а також при узагальненні знань[5, c. 4].

Розділ ІІ. Розвиток ключових компетентностей учнів на уроках хімії

Основна мета компетентісного підходу в освіті є оволодіння учнями різними вміннями, які дозволять їм у майбутньому діяти ефективно в різноманітних ситуаціях професійного, особистого і суспільного життя. По суті, особливого значення надається компетентностям, що дозволяють діяти в нових, невизначених проблемних ситуаціях, для яких неможливо заздалегідь спланувати алгоритм виконання дій. Компетентнісний підхід пов'язаний з підсиленням прикладного та практичного змісту шкільної освіти. Цей напрям став відповіддю на запитання про те, якими отриманими знаннями учень може скористатися поза школою.

Сучасний  урок  –  це  урок,  на  якому  присутній  демократичний  стиль спілкування,   де  діти  вчаться  здобувати  знання,  а  не  отримувати  готові,  де навчають  не  тільки     словом,  а  й  організованою  справою,  де  створені  умови  для розвитку  ініціативності,  самостійності  та  набуття  ще  в  шкільному  віці  досвіду вирішення  проблем,  реалізації  власних  можливостей  як  в  освітній,  так  і  в практичній  діяльності.

За словами доктора пед. наук Н. Маслова: « Завдання педагога в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом. Ніхто, крім самого учня, не зможе ввійти у світ знання.»

         У контексті освітніх реалій сьогодення ця мета може конкретизуватись як підготовка учнів до життя, розвиток їх інтелектуальних і творчих здібностей, опанування знань, актуалізація вмінь, необхідних у житті - уміння спілкуватись, контактувати з іншими людьми, у тому числі задля розв'язання конкретних проблем, уміння опрацьовувати інформацію, гнучко реагувати на зміни в житті . Отже, мета навчання виступає нині як формування життєвої компетентності учнів, шляхів формування компетентності учнів, можливостей продуктивного навчання з урахуванням умов та специфіки викладання навчального предмету.

Напрями роботи для досягнення мети:

 -  викладання хімії як дисципліни, що забезпечує гармонійну адаптацію особистості в навколишньому світі, її соціальне становлення;

-  надання шкільному курсу  хімії дослідницько-проектної спрямованості, що реалізується через розвиток експериментальних умінь та навичок;

-  надання шкільному курсу хімії практичної спрямованості – формування  знань, умінь і навичок як одного з етапів підготовки учня до самостійного життя.

 Використовуючи різні нестандартні форми роботи, інноваційні методи навчання спонукаю учнів до активної розумової діяльності, сприяю зростанню інтелекту, розвитку творчих здібностей. А це, в свою чергу, допомагає формувати  творчу особистість.

Навчальна  діяльність  у  кінцевому  результаті  повинна  не  просто  дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенцій.

Процес  навчання  і  виховання  спрямовую  на  розвиток  ключових компетентностей  шляхом  використання  інноваційних  технологій.  Така  форма організації навчально  –  виховного процесу створює комфортні умови, за яких кожен  учень  відчуває  свою  успішність,  інтелектуальну  спроможність.

 Інтерактивні  методи  розвивають  критичне  мислення,  уміння  міркувати, аналізувати, розв’язувати проблемні ситуації. У  своїй  роботі  я  поєдную  різні  інноваційні  технології.  Це  сприяє формуванню  компетентної  особистості,  підвищує  мотивацію  до  навчання, зацікавленість  до  предмету.

Щоб зацікавити учнів, мотивувати їх на вивчення хімії, пов’язати навчання з вирішенням практичних завдань, формувати міжпредметну компетентність шляхом практичної реалізації на  уроках: хімія – біологія, хімія – географія, хімія – фізика, хімія – математика, хімія – екологія, хімія – інформатика, хімія – історія.

2.1.  Розвиток  критичного  та  творчого  мислення  учнів  як  шлях  до

формування ключових компетентностей.

Одним  із  методів,  який  допоможе  досягти  поставлених  завдань,  є формування  критичного  і  творчого   мислення  як  пріоритетних  напрямків інтелектуального розвитку людини. Нині  завдання  навчити  учнів  думати  критично  стало  особливо актуальним.  Світ  стає  дедалі  складнішим.  Обсяг  інформації,  яку  засвоюють діти, з кожним днем зростає. Завдання учнів  –  не тільки ефективно здобувати нові  знання,  а  й  критично  і  ретельно  досліджувати  нову  інформацію, аналізувати і просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Критичне мислення починається як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам'ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток свідомого самостійного мислення учнів.

Людина, яка критично мислить, вмітиме;

•  визначити проблему;

•  перевірити використану інформацію;

•  проаналізувати твердження, що є основою інформації;

•  враховувати альтернативні точки зору;

•  визначати наявність підтексту в інформації;

•  робити висновки;

•  приймати оптимальні рішення.

Ці навички потрібні всім: учневі на уроці, покупцеві в супермаркеті, громадянинові на виборчій дільниці, менеджерові на робочому місці.

Опрацювання у 9-х класах теми «Реакції    обміну  між  розчинами  електролітів, умови їх перебігу. Йонні  рівняння» супроводжується  елементами інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших інтерактивних технологій, таких, як мозковий штурм, хімічна розминка, робота в парах і малих групах, мікрофон.

Використовувати їх можна як на етапі актуалізації та коригування знань учнів, так і під час узагальнення матеріалу. Ця технологія  дозволяє кожному дуже швидко відповісти на поставлені питання або висловити свою думку чи позицію. Для цього я даю учням невелику вказівку, що виконує  роль мікрофона. Я задаю запитання, а учні, передаючи один одному уявний “мікрофон”, відповідають на них. Учні повинні говорити швидко й лаконічно (спілкування державною мовою). Під час використання цієї технології  відповіді не коментуються й не оцінюються. Іноді цей  прийом поєдную з роботою “незакінчені речення”.

Для колективного обговорення використовую технологію “мозковий штурм”. Кожному надається можливість висловитися, всі ідеї приймаються й не критикуються. Така технологія спонукає учнів до вияву творчості, дає їм можливість вільно висловлювати власні думки (ініціативність, громадянські компетентності). Для засвоєння великого обсягу інформації за короткий проміжок часу ефективною є технологія “ажурна пилка”, що сприяє навчанню й дає учням можливість передати свої знання однокласникам (уміння навчатися впродовж життя, компетентності в природничих науках). Для цього підбираю матеріал, необхідний для уроку, поділяю клас на групи, кожен учасник одержує кольоровий  трикутник або квадрат. У первинних групах учні одержують й обговорюють блок інформації, після чого розходяться по експертних групах за кольорами. В експертних групах кожен учасник ділиться блоком своєї інформації, після чого всі повертаються у свої групи та обмінюються отриманою інформацією. А для коригування знань первинним групам можна дати певне завдання відповідно до теми.

             Внутрішня мотивація учнів до навчання виникає поступово. У багатьох вона нестійка і залежить від ситуації. На уроках на етапі мотивації навчальної діяльності застосовую різні методичні прийоми для підтримки пізнавального інтересу в дітей, потреби в нових знаннях: «Дивуй!», бо здивування — початкова фаза розвитку пізнавального інтересу; «Відстрочена відгадка» — на початку уроку загадую загадку (маловідомий або дивний факт), на яку відгадку можна дізнатися під час вивчення нового матеріалу; «Фантастична добавка» — реальна ситуація доповнюється елементами фантастики.

На етапі мотивації навчання використовую проблемні питання, які пробуємо розв’язати  на протязі уроку (додаток 1,презентація 1).

          При формуванні компетентності саморозвитку і самоосвіти використовую різні типи завдань:

  —  завдання, що встановлюють зв’язок між  теоретичними знаннями і практичними діями;

  —   завдання на самоспостереження;

  —   завдання, що сприяють розвитку дослідницьких навичок.

         З метою формування соціальної компетентності, що  забезпечує  уміння робити вибір, приймати рішення, брати відповідальність, безконфліктно співіснувати, пропоную учням завдання різного рівня складності, при цьому  не розподіляю завдання, а учні самі обирають їх собі.

         При проведенні контрольних робіт у ІV рівні складності даю учням декілька творчих завдань, а вони самостійно обирають собі одне. Вибір учнями певних завдань свідчить про їх здатність до самооцінювання.

        Вміння самостійно приймати рішення, йти на компроміс, досягати спільної згоди формую в учнів при проведенні узагальнюючих уроків.  Заздалегідь знайомлю з формами їх проведення (семінар, тестові завдання, контрольна робота, захист проектів), а школярі самостійно роблять вибір і повідомляють про це мені.

           Для розвитку соціальної компетентності часто використовую групову форму навчання. Ефективна ця форма навчання при розгляді будови, властивостей та значення вуглеводів, будови білків, органічних сполук. Учні в групі обговорюють хід виконання проблемного завдання, розподіляють між собою обов’язки, обирають рецензента з іншої групи. Все це формує в них вміння приймати рішення, робити власний внесок у спільну справу, розвиває здатність до самооцінки і адекватної оцінки інших.

           Ефективна групова форма роботи і при проведенні лабораторних та практичних робіт.

          З метою формування загальнокультурної компетентності, що передбачає оволодіння досягненнями культури, розуміння інших людей, їхньої індивідуальності та відмінностей за національними, культурними та релігійними ознаками, на уроках часто використовую фрагменти з художніх творів. Вони позитивно впливають на образне мислення учнів, здатність висловлювати оригінальні ідеї. Літературні твори використовую на різних етапах уроку: під час вивчення нового матеріалу, його закріпленні, розв’язуванні творчих завдань. Значно ширше використовую художні твори у позакласній роботі.

          У ході вивчення нового матеріалу розповідаю учням про діяльність вчених, що зробили вагомий внесок у розвиток хімії. З метою формування загальнокультурної компетентності звертаю увагу учнів на зв’язок хімії з іншими природничими та

суспільними дисциплінами і на значення хімії для розвитку цивілізації.

        Для того, щоб підвищити пізнавальне і виховне значення хімії у школі, необхідно покращити її зв’язок із життям, що дасть можливість підвищити інтерес учнів до предмету. На перший погляд здається, що вже зараз, під час вивчення, здійснюється тісний зв’язок із життям, тому що програмою передбачається політехнічна підготовка учнів [3, с.58]. Зв’язок хімії із життям необхідно розуміти досить широко. Це не тільки знайомство з продуктами хімічного виробництва, але й знання найважливіших хімічних процесів, що відбуваються в живих організмах. Цей зв’язок можна і необхідно показати в рамках хімічних понять, здійснюючи міжпредметні зв’язки та проводячи інтегровані уроки. Завдання з міжпредметним змістом особливо важливі оскільки впливають на розумову діяльність учнів, розвивають їх інтереси під час вивчення природничих предметів [8, с. 19].

       Розвиток  компетентності  продуктивної творчої діяльності здійснюю шляхом самостійного складання учнями задач, тестів, запитань до теми. Найкращі варіанти тестів використовую для перевірки знань інших учнів. Для розвитку уяви пропоную учням творчі завдання.

         Учні основної школи на уроках демонструють свою творчість у складанні хімічних казок, вікторин, коміксів, кросвордів. Наприкінці вивчення теми вони мають право отримати високу оцінку за такі завдання. Щоб спонукати дітей думати, аналізувати інформацію, часто використовую такі вправи, як «Мозковий штурм»,  «Своя опора». Вправа «Заперечую» допомагає формувати вміння учнів розмірковувати, звільняє їх від механічного запам’ятовування, зазубрювання.

         Для формування творчих здібностей практикую ігри – змагання, рольові ігри, дидактичні ігри («Вірю – не вірю», «Відгадай за описом», «Світлофор», «Розумники й розумниці», «Бумеранг», «Впіймай помилку», «Утвори пару»,  «Сніжна грудка», «Шпаргалка»).

         В 9 класі під час вивчення  органічних сполук пропоную учням дискусію з теми «Трансгенні продукти: за чи проти», «Спирт для людини: благо чи зло?» Вчу у ході дискусії учнів логічно мислити, толерантно відстоювати свою позицію, дослухатись до думки інших.

      Творчу продуктивну діяльність учнів активізую за допомогою нестандартних уроків.

         З метою формування комунікаційної складової  компетентності, що  передбачає розвиток в учнів культури мовлення, уміння ставити запитання, висловлювати власні думки і аргументовано їх доводити, здатність до толерантного спілкування, використовую роботу в групах, інтерактивні вправи «Я тобі – ти мені», «Завершіть фразу», «Я так думаю», «Мікрофон», «Мозковий штурм».

         Розвиток монологічного мовлення здійснюю під час усного опитування, повідомлень учнів, захисту проектів, рефератів, коментування дослідів. Бесіди, диспути, семінари, конференції, уроки - змагання, уроки – мандрівки сприяють розвитку діалогічного мовлення учнів. Навички письмового викладу матеріалу формую під час написання учнями  повідомлень, рефератів, науково – дослідницьких робіт, проектів.

2.2. Використання  ІКТ  –  як  знаряддя  для  формування  інформаційної компетентності.

Інформаційно-комп’ютерні технології готують учнів до повноцінної діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства. Так під час вивчення хімії вони  підвищують ефективність навчального процесу, розвиток уміння експериментально-дослідницької діяльності учня.

Я  прагну самостійно створювати уроки, де провідна роль залишається за мною, а комп’ютер виконує роль асистента, засобу інтенсифікації, контролю та оцінювання навчальної діяльності учнів. Такі уроки мають різні прийоми й методи навчання, тут кожне заняття – окрема презентація, що складається з певної кількості слайдів, залежно від обсягу навчального матеріалу.  Презентації на час дистанційного навчання можна вважати одним із найефективніших сучасних засобів у освітньому процесі.

Використання мультимедійних презентацій може забезпечити наочність, що сприяє комплексному сприйняттю й кращому запам’ятовуванню матеріалу. Запитання  вчителя  спонукають  учнів висловлювати свої думки. Проведення уроків з елементами гри та використання комп’ютерних технологій на уроках допомагає розв’язанню такої важливої проблеми, як зацікавлення хімічними знаннями, активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє кращому розумінню та узагальненню вивченого матеріалу.

Цілком очевидно, що під час інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій відбуваються кардинальні зміни в навчальному процесі. Разом з тим, без змін лишається основна мета вчителя, яка полягає в тому, щоб забезпечити учня знаннями, уміннями та навичками, тобто, компетентностями, які необхідні йому у подальшому житті. Але сьогоднішній світ змінюється дуже швидко, і тому не треба сподіватись на те, що знань, отриманих учнем за шкільною лавою, вистачить на все життя. Сучасна людина приречена лишатися учнем усе своє життя, вона має навчатися упродовж усього життя, щоб не залишитися на його узбіччі. І саме від того, як відбуватиметься ця постійна адаптація учня до зовнішнього середовища, яке постійно змінюється, буде залежати його успіх та самореалізація. Саме тому завдання сучасного вчителя полягає в тому, щоб не лише надати певну суму знань відповідно до навчального плану та програми, але і надати йому життєво важливих навичок збирання необхідних даних і відомостей, умінь ефективно взаємодіяти з однокласниками, зберігати та презентувати результати своєї роботи. А ці навички можна прищепити в процесі навчання лише тоді, якщо вчителі самі почнуть використовувати їх у своєму повсякденному житті.

Отже, інноваційність як показник якості освіти забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку . 

Перед учителем хімії стоїть непросте завдання — формувати предметні компетентності учнів на кожному уроці, у кожній темі окремо, при вивченні курсу хімії в цілому. Реалізувати його зможе тільки професійний, творчий, інноваційно освічений учитель, здатний виховати сучасну компетентну особистість випускника.

Хімія – наука, створена людьми і заради людей. «Вивчення хімії має двояку мету: одна - удосконалення природничих наук, інша - примноження життєвих благ»   М.В. Ломоносов

 Надзвичайно важливо повсякчас показувати зв’язок хімії з життям суспільства, роль хімії у розвитку цивілізації, бо сьогодні необхідне не так поглиблення специфічних знань з хімії, як їх соціокультурна адаптація. Необхідно звузити розрив між хімією та реаліями повсякденного життя, зробити хімічні знання особистісно значимими для кожного учня, “вивести” знання за межі кабінету хімії і застосовувати їх для пояснення реальних явищ природи, суспільства, власного життя. Це дозволить в умовах нової школи виховувати компетентну особистість, яка не лише володіє знаннями, а й уміє адекватно діяти у складних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за свою діяльність, оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних умов середовища.

Одним із напрямків перебудови сучасної школи є пошук та обґрунтування шляхів інтеграції розрізнених навчальних дисциплін. У цьому випадку інтеграцію розуміють як об’єднання знань з окремих навчальних дисциплін у єдине ціле. Вона необхідна у зв’язку з тим, що з’явилася потреба посилити увагу до пізнання цілісності навколишнього світу [11, с. 58]. Принципом інтеграції є те, що знання про природу, отримані учнями у VIII-XI класах, повинні об’єднуватися в єдине ціле шляхом пояснення їх на основі фундаментальних закономірностей природи.

Методика використання інформаційних технологій передбачає вдосконалення системи управління навчанням на різних етапах уроку, посилення мотивації навчання, підвищення інформаційної культури учнів та рівня підготовки у галузі сучасних інформаційних технологій, а також демонстрацію можливостей комп'ютера - не лише як засобу для гри.Учні в невимушеній обстановці краще аналізують, систематизують та узагальнюють, поглиблюють вивчений матеріал при цьому формується інформаційно-цифрова компетентність,  вміння спілкуватися і взаємодіяти з всім різноманіттям реального світу, дає цілісне уявлення про світ в його інформаційній єдності (додаток 2, презентація 2).

2.3. Розв’язування задач - основа математичної грамотності.

  Розв'язування різних типів розрахункових задач з хімії  мають дидактичну можливість показати значимість хімічних знань, їх практичне застосування у побуті, медицині. Задачі виступають у якості мотиваційних факторів вивчення хімії та стимулюють учнів вивчати цей предмет. Уміння учнями розв'язувати розрахункові задачі з хімії свідчать про більш високий чим початковий рівень знань учнів з предмету. Систематичне використання вчителем у навчальному процесі задач дає можливість учням реалізувати свої знання і вміння, показати реальний рівень начальних досягнень, отримати високу оцінку і, в результаті, стверджуватись, впевнюватись у собі, отримувати задоволення від навчання і ріст бажання навчатися далі.

Дуже важливо використовувати завдання, які пов’язують життя з наукою, тобто є ситуації, з якими ми стикаємося в повсякденному житті, і часто не задумуємось, чому це так, а не інакше. Такі ситуації знайомі учням і вони з цікавістю шукають на них відповіді.

Розробка уроку на тему. Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні й слабкі електроліти.

Мета: формувати компетентності: ключові – вміння спостерігати, аналізувати, робити висновки; здійснювати самоконтроль і само оцінювання, інформаційні – вміння осмислювати й використовувати інформацію з різних джерел (мовлення вчителя, однокласників, зміст підручника), комунікативні – вміння вільно висловлюватися, оптимально використовувати власні знання й сприйняту на уроці інформацію для результативної комунікації; соціальні – вміння продуктивно співпрацювати з однокласниками, вчителем; предметні –формувати поняття про  ступінь дисоціації, сильні й слабкі електроліти; з`ясувати, чому кислоти мають різний ступінь дисоціації у розчинах, удосконалювати вміння пояснювати суть процесу  електролітичної дисоціації, навички складання рівнянь електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, встановлювати відмінність між електролітами й неелектролітами, сильними і слабкими електролітами, вдосконалювати техніку проведення хімічного експерименту; розвивати психічні процеси: мовлення, увагу, спостережливість, слухове зосередження на інформації, креативне та логічне мислення, вміння аналізувати та узагальнювати; розвивати вміння спостерігати і порівнювати, порівнювати результати дослідів і робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; розвивати довільну увагу; коригувати самоконтроль під час складання рівнянь електролітичної дисоціації речовин; виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, культуру поведінки учнів, виховувати самостійність і працьовитість, вміння працювати в групі. Екологічне виховання.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми організації навчально-виховного процесу: фронтальна, групова, індивідуальна.

Методи навчання: словесні, частково-пошукові, практичні , інтерактивні, використання ІКТ.

Обладнання: таблиця розчинності, періодична система хімічних елементів.

Базові поняття й терміни: електролітична дисоціація, ступінь дисоціації, сильні та слабкі електроліти.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: математика (цифрові та буквені вирази),українська мова –сенкан.

ХІД УРОКУ

 I. Організація класу

II. Перевірка домашнього завдання.

Мотивація навчальної діяльності

 Фронтальне опитування (хімічний диктант) або гра «Світлофор»

  Робота в парах

1. У розчині містяться іони: Na⁺, SO₄^2-, NO₃^-, OH^-, Cu^2-, Ba²⁺.

• Напишіть формули електролітів, які могли помістити в розчин для одержання цих іонів.

• Назвіть іони, які не можуть одночасно міститися в розчині. Чому?

2. Виберіть речовини, у розчинах яких лампочка загориться:

• Натрій хлорид

• Етиловий спирт

• Хлоридна кислота

• Дистильована вода

• Бензин

• Натрій гідроксид

• Кальцій карбонат

• Калій сульфат

             Спочатку ми разом з вами  пограємо у гру «світлофор», Потім спробуємо відповісти на питання що таке ступінь дисоціації, сильні та слабкі електроліти. Згодом будемо тренувати мізки-розв’яжемо задачки і наприкінці витягнемо з пам’яті щось цінне  - згадаємо що таке сенкан.

         Гра "Світлофор".

1.Які речовини проводять електричний струм в твердому стані?

2.Назвіть частинки, що зумовлюють електропровідність цих речовин.

3.Що таке електролітична дисоціація?

4.Які речовини називаються електролітами?

5.Які речовини називаються неелектролітами?

6.Який тип зв`язку найбільш характерний для електролітів?

7.Що таке йони?

8.Які речовини утворюють катіони одного виду-Гідроген-іони?

9.Дайте означення лугів з точки зору електролітичної дисоціації.

10.Хто з вчених є основоположник теорії електролітичної дисоціації?

Учитель вказує на результати отримані під час гри "Світлофор".

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

А чи дисоціює  дистильована вода?

Обговорення проблеми.

Вода — слабкий електроліт.

Маємо визначити:

Який параметр визначає слабкий електроліт чи сильний?

Чи є чітка грань між сильними і слабкими електролітами?

    Часто речовини взаємодіють з водою, утворюючи йони, не цілком, і в розчині залишаються непродисоційовані молекули електроліту.

Електроліти за ступенем дисоціації поділяються на сильні, слабкі та електроліти середньої сили

Тому для кількісної характеристики електролітичної дисоціації вводиться величина-ступінь електролітичної дисоціації. Ступінь дисоціації дорівнює відношенню кількості молекул,що розпалися на йони, до загальної кількості його молекул перед дисоціацією.

Ступінь дисоціації позначається грецькою α(альфа)

                        N (дисоц.)

                  α =  --------------   × 100%

                       N (загальн.)

де Nдис — число молекул, що продисоціювали;

Nзаг — загальне число молекул, поміщених у розчин; а залежить від природи розчиненої речовини й розчинника.                                                                                                         

Ступінь дисоціації – безрозмірна величина. Його виражають в одиницях або відсотках.                                                                                                                                                            Розв’язок задач:

1. Що означає вираз: ступінь дисоціації дорівнює 0,20;50%;13%; 0,0014.
2. Обчисліть ступінь дисоціації, якщо відомо, що за температури 25^о С у воді розчинилося молекул речовини:

10 із 100;      10 із 80;

20 із 400;       50 із 150

3.Запис на дошці та в зошитах

За температури 18^о С ступінь дисоціації води дорівнює 1.4 10^-9. Обчисліть, скільки молекул продисоціює в1 л води.

Розв’язання:     ν  (Н₂О)  = 1000/18=55,55 (моль).

                                                         N (дисоц.)

                                                α =  --------------   × 100%

                                                      N (загальн.)

     N (загальн.)= ν Na, де Na=6,02 10 ²³

     N (дисоц.)= N (загальн.) α =1.4  10^-9  55,55  6,02 10 ²³=4,68  10¹⁶(молекул).

   Чому дорівнює ступінь дисоціації при повній дисоціації електроліту?

При повній дисоціації електроліту на йони α =1 або 100%,а неелектроліту     α =0.

 Речовини, ступінь дисоціації яких високий (α =1), називаються сильними електролітами.

  Речовини ступінь дисоціації яких низький, - це слабкі електроліти.

     До сильних електролітів належать речовини, які складаються з йонів, тобто солі та луги. Процес дисоціації – необоротний, і в рівняннях дисоціації ставлять знак «дорівнює».

Сила електроліту залежить від:

      Полярності хімічного зв’язку:  якщо зв'язок сильнополярний, то легше він розривається з утворенням йонів.

      Сила електроліту залежить також від природу електроліту і природи розчинника, концентрації розчину, температури та інших чинників.

Ступінь електролітичної дисоціації речовини α залежить від природи розчиненої речовини й розчинника.

Наведемо приклади. Розглянемо процес розчинення за допомогою досліду, спочатку купрум (II) хлориду. Наллємо в склянку 30 мл води і всипимо 5 г цієї солі. Розчин набуває синьо-зеленуватого кольору. Якщо далі будемо потрохи підливати води, то колір розчину переходить у блакитний.

Якщо занурити електроди приладу на визначення електропровідності в розчинах (а) та (б), то електропровідність розчину (б) буде краща, лампочка світиться яскравіше.

Чому розчин з зеленуватого переходить у блакитний?

 Збільшується число дисоційованих  кристалів, які далі дисоціюють на йони: катіони Купруму Cu²⁺ та аніони Хлору Cl.

Як же себе поведе концентрований розчин сульфатної та оцтової кислоти?

Якщо занурити електроди приладу для визначення електричної провідності в концентрований розчин оцтової кислоти, то нитка розжарювання в лампочці ледь жевріє, а в концентрованій сульфатній кислоті світиться дуже яскраво.При розчинені концентрованих розчинів сульфатної і оцтової кислоти та перевірки на електропровідність цих розчинів приладом, в розбавлених розчинах сульфатної та оцтової кислот лампочка світитиметься яскраво.

 Чому так відбувається?

У концентрованій речовині молекули оцтової кислоти майже не дисоціюють. При розчиненні розчину оцтової кислоти число дисоційованих  молекул збільшується. Якщо ж занурити електроди приладу на визначення електропровідності в концентрований і розбавлений розчин харчової солі –натрій хлориду, то розчинення майже не впливає на яскравість світіння лампочки.

На базі розглянутих дослідів можна зробити висновок: речовини йонної будови (солі, луги), що добре розчиняються у воді, практично всі є сильними електролітами.

Якщо α = 1, то при розчинні у воді електроліти повністю розпадаються на йони. Прийнято вважати, якщо :

    α > 0,3, або 30% то це сильні електроліти (солі, луги, сильні мінеральні кислоти: H₂SO₄, HNO₃, HCl, HI, HF, HClO₄, HMnO₄);

    від  3%  <  α  <  30%  -  електроліти середньої сили (H₃PO₄, H₂SO₃, HF);

    α < 3% - слабкі електроліти  ( H₂O, NH₄OН - нашатирний спирт, органічні кислоти, H₂CO₃, H₂SiO₃, H₂S, HNO₂, HClO, HCN).

Отже, електроліти мають ступінь дисоціації: ← 3% - α -  3% →

У розчинах слабких електролітів одночасно міститься молекули і йони розчиненої речовини.

Нагадаємо, що процес дисоціації електролітів оборотній, а у середніх і слабких електронів він буде ще й ступінчатий. Кожний наступний етап дисоціації буде проходити важче і важче, тому що дія сили притягування в йоні зростає.

            I-ша ступінь :   H₃PO₄  ↔  H ⁺ + H₂PO₄

            II-га ступінь :   H₂PO₄ ↔ H ⁺+ HPO₄²

III-тя ступінь:   HPO₄² ↔ H ⁺+PO₄³

    Сумарне рівняння:   H₃PO₄ ↔ 3H⁺ + PO₄³

Поділ розчинів електролітів на сильні та слабкі електроліти умовний, ступінь дисоціації α змінюється за умов:

• підвищення  температури;
• зменшення концентрації розчинених речовин;
• зміни розчинника.

      Серед кислот є як сильні,так і слабкі електроліти.

        Кислоти - це електроліти, які дисоціюють в розчині на йони Гідрогену та кислотні залишки. Чим міцніший зв'язок атомів Гідрогену з кислотним залишком, тим важче розірвати його і тим слабшою є кислота.

            Проблемне питання: чому в ряді HF-HCl-HBr-HI сила кислот збільшується?

        Зверніть увагу на радіус атомів галогенів. В молекулі HF зв'язок між атомами найслабший і ця кислота є найсильнішою.

Отже, хімічна активність кислот залежить від кількості йонів  Гідрогену у розчині.

       Силу оксигеновмісних мінеральних кислот можна визначити за таким правилом:

     сила кислоти тим більша, чим більша різниця між кількістю атомів Оксигену й Гідрогену в її молекулі.

    Якщо формулу кислоти записати у вигляді Е(ОН)_пО_m,то m-визначає силу кислоти: якщо m-менше або дорівнює 2 –кислота слабка, якщо m-більше або дорівнює 2-сильна.

Умовно прийнято вважати: якщо:

• α > 30 % — електроліт сильний (солі, луги, сильні кислоти);

• 2 % < α < 30 % — електроліт середній (H₃PО₄, НF);

• α < 2 — слабкі електроліти (H₂О, NH₄ОH, органічні кислоти, H₂CО₃, H₂SiО₃, H₂S та ін.).

Дисоціація середніх і слабких електролітів оборотна й поетапна. Ступінь дисоціації відіграє важливу роль у процесах, що протікають у розчині. У розчинах слабких електролітів одночасно містяться і іони, і молекули розчиненої речовини. Наприклад, у розчині карбонатної кислоти:

Одночасно в розчині можуть міститися три види іонів, молекули карбон(ІІ) оксиду й карбонатної кислоти.

Узагальнюємо, що поділ на сильні та слабкі електроліти умовний. Ступінь дисоціації α змінюється за умов:

• підвищення температури;

• зменшення концентрації розчинених речовин;

• заміни розчинника.

Наприклад, у 98%-му розчині H₂SО₄ (слабкий електроліт), у разі розведення ступінь дисоціації збільшується.

Набуті знання використовуємо при розв’язанні завдань.

IV. Творче застосування отриманих знань (керована практика)

Завдання 1

Запишіть рівняння поетапної дисоціації речовин:

• H₂CО₃;

• Mg(ОH)₂;

• H₃PО₄;

• Ca(ОH)₂.

Завдання 2

А). Що означає вираз: ступінь дисоціації дорівнює 0,25; 50 %; 15 %; 0,0017?

Б). Обчисліть ступінь дисоціації, якщо відомо, що за температури 25 °С у воді розчинилося молекул речовини:

• 20 із 200;

• 10 із 80;

• 30 зі 100;

• 50 зі 150.

Завдання 3

Засоби  для  чищення  кухонних  плит,  мікрохвильових  печей, посуду,  універсальний  засіб  чищення  для  кухні,  каналізаційних  труб, адсорбуючі  медичні  препарати.  Застосовуючи  ці  засоби,  потрібно користуватися  гумовими  рукавичками.Чому?Тому  що  складовими перелічених засобів є основи. Луги застосовуються: 

 NaOH: виробництва мила, паперу, штучних волокон;

KOH: рідкого мила, акумуляторів;

 LiOH: в лужних акумуляторах;

Ca(OH)₂: пом’якшення  води,  дублення  шкіри,  в’яжучий  матеріал  в будівництві;

Mg(OH)2: виробництва лікарських препаратів;

 Al(OH)3:  компонент  зубних  паст,  компонент  твердого  реактивного палива, вироблення лакових фарб, адсорбуючий засіб у медицині.

 А  зараз  я  вам  хочу  продемонструвати  дослід,  яким  можна скористатись для видалення плям від зеленки на тканинах.

Дослід.  У  склянку  з  водою  додаємо  зеленку.  Потім  пероксид  водню, потім   засіб  для  чищення  «Крот»,  який  продається  в  магазинах  і використовується як засіб очищення. Тому що в своєму складі він містить луг натрію гідроксид. При додаванні цього засобу колір зникає. Таким способом можна  очистити  пляму  на  тканині.  Тільки  замість  «Крота»,  використати слабший  луг  -  амонію  гідроксид  (нашатирний  спирт,  який,  ви  знаєте, продається в аптеці).

Задача №1

Задача № 2.

Обчисліть та позначте кількість речовини катіонів у розчині, що містить розчинений калій нітрат, що використовується в сільському господарстві як мінеральне добриво /калійна селітра/, використання для виробництва чорного пороху) кількістю речовини 5,5 моль.

Задача №3

 Обчисліть та позначте масу аніонів у розчині, що містить розчинений натрій сульфат (використовується для виробництва скла, соди) кількістю речовини 32 моль.

Задача №4

Обчисліть та позначте число катіонів у розчині, що містить розчинений ферум (ІІІ) сульфат кількістю речовини 10,5 моль, якщо вважати, що сіль повністю продисоціювала.

Закріплення

   Лови помилку!(так,ні)

   1. Для розчинів кислот, основ, солей характерна діркова електрична провідність.(ні)

2. Дисоціація електроліту може відбуватися повністю і частково.(так)

3. Ступінь дисоціації показує електронегативність електроліту.(ні)

4. Сильні електроліти не дисоціюють.(ні)

5. Сильні електроліти дисоціюють практично повністю.(так)

6. Ступінь дисоціації показує, яка частка електроліту розпалася на йони.(так)

7. Слабкі електроліти утворюють мало йонів.(так)

8. Дисоціація слабких електролітів оборотна, відбувається у протилежних напрямах за тих самих умов. (так)

Контроль

  Опитування ланцюжком

1. Ступінь дисоціації –це відношення…
2. Ступінь дисоціації виражають у…
3. Електроліти поділяють на…
4. Сила електроліту залежить від…
5. Сильні електроліти дисоціюють практично… дисоціація необоротна, відбувається в одному…
6. Дисоціація слабких електролітів оборотна, відбувається у …

 Повідомлення домашнього завдання

  Особливе завдання

Підготувати алгоритми (щонайменше 2) розв’язку  задач ( приклад розв’язаної задачі обов’язково) з теми «Ступінь дисоціації»

 Рефлексія.   Підведення підсумків уроку.

Хімічний сенкан

1.Що?(1 буква)( α)

2. Що є?(3 іменника, 1 прикметник )(йони,  молекули розчиненої речовини)

3. Що робить?(3 дієслова)(змінюється, обчислюється, вимірюється)

4. Що показує?(коротке речення 7 слів)(яка частка електроліту розпалася на йони)

5. Формула.   (                     N (дисоц.)                )

                                     α =  --------------   × 100%

                                                N (загальн.)

Оцінення роботи учнів на уроці.

     У вас на парті лежать смайлики, прошу відповісти на питання піднімаючи відповідний смайлик (так-сміється,посередньо-серйозний,ні-незадоволений):

1. Чи всі основні моменти теми вам були зрозумілі?
2. Чи зрозумілий розвязок задач з даної теми?
3. Чи зрозумілі теоретичні питання розглянуті на уроці?
4. З яким настроєм завершуємо урок.

      Окрім того, задачі з хімії реалізують міжпредметні зв'язки, оскільки тісно пов'язані із використанням знань з алгебри (виготовлення розчинів з певною масовою часткою шляхом змішування розчинів з відмінним масовими частками, застосування системи рівнянь з двома невідомими при розв'язуванні задач на встановлення мас чи масових частин компонентів сумішей тощо), фізики (обчислення кількості частинок у певній кількості речовини, використання розрахунків, пов'язаних з об'ємом, масою та густиною розчинів) та багато інших прикладів. Тобто, в даному випадку вже йде мова про формування не лише предметних, а й ключових компетентностей учнів. Найкращим виявом міжпредметних зв’язків  є проведення інтегрованих уроків, які спрямовані на розширення знань з певної теми, формування здатності сприймати предмет різнобічно, системно .

Фрагмент уроку

Як визначити, не куштуючи на смак, який розчин більш солоний: виготовлений із 15 г солі та 285 г води  або із 9 г солі та 141 г води?

Розв’язання  задачі із застосуванням формули  масової частки речовини під керівництвом учителя хімії:

Розрахуємо маси розчинів:  m1 = 15 + 285 =300 г,

                                                 m2 = 9 + 141 =150 г.

Розрахуємо масові частки солі у розчинах:

ω1 = 15*100%/300 = 5%

ω2 = 9*100%/150 = 6%

Масова частка солі у другому розчині більша, тому він солоніший.

Розв’язання задачі математичним способом під керівництвом учителя математики:

Спробуємо розв’язати  цю  задачу за допомогою пропорції, скориставшись результатами m1 = 300 г,  m2 = 150 г.

               .

Учитель хімії: Давайте змінимо питання задачі. Скільки потрібно додати води  у солоніший розчин, щоб зрівняти їх концентрації?

(Рішення задачі учнями біля дошки)

5% * (150 + х) = 9* 100%

5х = 150

х = 30 (г)

Аби зрівняти концентрації солі  в розчинах, потрібно до  6%  розчину додати 30 г води.

Учитель математики: Як  вирішити цю задачу за допомогою пропорції?

(Рішення задачі учнями біля дошки)

Так як кількість солі в розчині не змінюється, то

                                                                                          9 г   -  5%

                                                                                           х г - 100%

                                                                                           х = 9*100/5,

 х = 180

Тому маса нового 5%  розчину 180 г і щоб зрівняти  концентрації солі в розчині, у більш солоний розчин  треба долити 180 – 9 – 141 = 30 (г) води.

Учитель  хімії: А що буде, якщо змішати обидва розчини? Яку  концентрацію буде мати новий розчин?

Розрахуйте масу солі у новому розчині.

Учень:

m3 = 15 + 9 = 24 (г)

Учитель хімії:  Визначте  масу нового розчину.

Учень:    m (розчину)3 = 300 + 150 = 450 (г)

Учитель хімії: Розрахуйте масову частку цукру в новому розчині.

Учень:   ω = 24*100%/450 = 5,3 (%)

Учитель математики: Чому дорівнює маса змішаних розчинів?

Учень: 300 + 150 = 450 (г), маса цукру у них: 15 + 9 = 24 (г).

Учитель математики: Складіть і розв’яжіть пропорцію:

         Учень:                                   450 г – 100%

                                                           24 г –  х%

                                                      х = 24 * 100/ 450

                                                                 х = 5,3

Отже, вміст цукру в отриманому при змішуванні розчині 5,3%.                                                   

  Учитель хімії: Задачі на змішування мають широку практичну спрямованість. Для домашньої консервації використовується столовий  9% оцет. А  технологи галузей  харчової промисловості використовують 80%  оцтову есенцію. Розрахуйте, скільки потрібно взяти  оцтової есенції  та води,  щоб отримати 1000 г столового оцту?         

Рішення:   За формулою  знайдемо масу розчиненої речовини у першому розчині: m_1в= 9%*1000/100%=90г

Знайдемо масу другого розчину (есенції): 90*100%/80%=112,5г

 Знайдемо масу води, необхідної для виготовлення столового оцту:1000-112,5 = 887,5г

Відповідь: 112,5г есенції, 887,5г води.

      Учитель математики: Як скоротити час на рішення задач подібного типу? Для цього  використаємо правило хреста («конверт Пірсона»). Це так звана діагональна схема змішування. При розрахунках записують масові частки розчинених речовин одну над другою, а в середині – масову частку, яку потрібно отримати. По діагоналі з більшого значення віднімають менше значення. Різниці при відніманні показують масові частки для першого і другого розчинів, що  необхідні для приготування потрібного розчину.

1000/ (71 + 9) * 71 = 887,5 г – води потрібно долити до есенції.

1000/ (71 + 9) * 9 = 112,5 г есенції.

Учитель хімії: Особливістю сьогоднішніх  задач є їхня практична спрямованість та можливість рішення різними способами. Виберіть задачу і вирішіть її більш зручним для вас способом.

Задачі різних типів можна ефективно використовувати на всіх етапах уроку: на етапі мотивації навчання, для розвитку інтересу, творчих здібностей, під час постановки проблеми, що потребує розв'язання, у процесі формування нових знань, вироблення практичних умінь учнів, з метою повторення, закріплення, систематизації та узагальнення засвоєного матеріалу, для контролю якості засвоєння навчального матеріалу чи діагностування навчальних досягнень учнів тощо. Зміст умови задачі має бути наближений до реальних умов життя людини, спонукати до використання хімічних знань у певних життєвих ситуаціях.

2.4. Проектна  технологія  – універсальний  метод  для  виховання

компетентісної людини.

Метод проектів при вивченні уроків хімії сприяє формуванню основних груп ключових компетентностей учнів. Уміння створювати, реалізовуватичи брати участь у проектах формує життєву компетенцію особистості.

Проектна технологія є одним із кращих прикладів формування та розвитку життєвих компетентностей учнів. Саме цей метод стимулює природну допитливість та творчий потенціал. В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі.

Метод проектів — освітня технологія, спрямована на здобуття учнями знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.

Дослідницькі проекти потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів роботи.

Творчі проекти зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту. Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята .

Ігрові проекти. Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього закінчення. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати можуть визначатися на початку проекту або до його завершення. Наявний високий ступінь творчості.

Інформаційні проекти спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності

Практико-орієнтовані проекти відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтований на соціальні інтереси самих учасників, роботи потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функції кожного. Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішню оцінку проекту.

Екологічне виховання та формування ключових компетентностей екологічної  думки  в  учнів  –  важливе  завдання  сучасної  школи.  Щоб успішно  охороняти  наші  ліси  та  водойми,  землю  та  повітря  від забруднення, а тваринний і рослинний світ від зникнення, треба знати

природу,  глибоко  розуміти  її  закони  та  цінність.  Мало  тільки милуватися  красивим  сходом  сонця  чи  чарівною  квіткою,  треба  ще вміти  бачити  серцем,  відчувати,  тобто  отримувати  від  спілкування  з природою заряд високих почуттів, благородства, духовної щедрості. А такому спілкуванню, звичайно, допомагає знання природи.

В умовах сучасної екологічної ситуації важлива екологізація всієї системи  освіти  та  виховання  підростаючого  покоління.  Актуальним  є створення  цілісної  системи  екологічної  освіти,  забезпечення  її безперервності,  в  результаті  чого  кожна  людина  будь-якого  віку

матиме  можливість  одержувати  необхідні  їй  екологічні  знання.

Виховання  бережного,  уважного  ставлення  до  навколишнього середовища,  формування  навичок,  спрямованих  на  покращення  і охорону  довкілля,  повинні  стати  невід’ємною  частиною  загальної системи навчання та виховання.

Розвиток екологічної культури дітей шкільного віку здійснюється з метою  формування  основних  екологічних  понять  у  процесі  вивчення навчальних дисциплін і в позакласній роботі, а також відповідального ставлення підростаючого покоління до навколишнього середовища та

здоров’я людини .

В  даний  час  екологізація  виховної  роботи  школи  стала  одним  з головних напрямів розвитку системи шкільної освіти. Хімія  є  однією  з  основних  природничих  наук,  з  якою  пов’язаний процес формування єдиних цілісних знань. Вона виступає як сполучна ланка неживого з живим. Тому  одним із завдань позакласної роботи з хімії  є  формування  специфічних  навичок  поведінки  з  речовинами, умінь грамотно застосовувати знання з хімії в спілкуванні з природою, показати  гуманістичну  спрямованість  хімії,  її  зростаючу  роль  у

розв’язанні  глобальних  проблем  людства,  в  тому  числі  й  захисті довкілля  від  забруднення  промисловими  і  побутовими  відходами, виховувати екологічну культуру учнів .

Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта – невідокремним складником загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить в умовах використання високих технологій, змушена протистояти  екологічним ризикам, зазнає різнобічних упливів інформації. Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.

Теорія без практики ніщо. Учень, спробувавши себе в ролі дослідника, експериментатора максимально засвоює навчальний матеріал. Залучений в дослідницьку діяльність дитина перебуває на шляху просування від незнання до знання, від невміння до уміння, тобто усвідомлює сенс і результат своїх зусиль. 

Тому я поставила за мету при вивченні хімії використовувати метод проектів, що сприяє формуванню компетентностей учнів. Проекти розробляються учнями індивідуально або в групах, я надаю консультацію щодо планування, визначення мети, завдань і методики дослідження, пошуку інформації, координую хід виконання проекту. Проектна робота може бути теоретичною або експериментальною. Тривалість проекту — різна: від уроку (міні-проект), кількох днів (короткотерміновий проект) до року (довготерміновий). Результати досліджень учні представляють у формі мультимедійної презентації, доповіді, тематичного масового заходу. Презентація й обговорення (захист) проектів відбувається на спеціально відведеному уроці або під час уроку з певної теми. Робота кожного виконавця проекту оцінюється за його внеском, індивідуально (презентації 3, 4 ).

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, яку вони виконують протягом визначеного часу. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результати своєї власної діяльності.Проектна діяльність школярів дозволяє розширити й поглибити знання учнів з хімії, активізувати їх пізнавальну діяльність, логічне мислення, навчальний матеріал засвоюється краще. Так, учні 9 класу провели дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин у шкільній галереї кімнатних рослин працюючи в групах і використовуючи знання з біології.

Як виміряти кислотність грунту - ph землі

Вивчити поняття "кислотність грунту". Провести лабораторне дослідження за рекомендованою інструкцією. Визначити рівень кислотності запропонованих зразків грунтів. Створити буклет "Рослини - індикатори".
“Якість життя” рослин, і мікроорганізмів, необхідних для їх життєдіяльності, в значній мірі залежить від ph землі. Дерева, чагарники, плодово-ягідні культури отримують поживні речовини з води, розчиненої в землі, яку характеризує рн кислотність. Мікроелементи по-різному засвоюються рослинами в залежності від кислотності грунту. Якщо вимір ph грунту не виконано і грунт закислений, доставка корисних речовин ускладнена.

Приклад 1. Як видно з діаграми, доступність фосфору знижується при ph грунту

Втрати від зниження врожайності, якщо не виміряти кислотність грунту, будуть відчутні для всіх:

Якщо знати як виміряти ph грунту, кислотність перебуватиме під постійним контролем і в деяких межах ph землі може регулюватися шляхом внесення мінеральних і органічних добавок і агрономічними заходами.

Що таке пш – шкала кислотності

Щоб розуміти як виміряти ph землі, необхідно оцінити вміст іонів водню в ґрунтовому розчині (розрахувати ph - Potentialofgydrogen). 

Вимірювання ph грунту починається з приготування лабораторного розчину шляхом розчинення зразка грунту в воді для подальшого хімічного аналізу, щоб визначити кислотність ph.

1. рн кислотність оцінюється як концентрація іонів H⁺ в 1 літрі води.
2. Кислотність ph (грунту, землі) надзвичайно мала і безпосереднє визначення рн ґрунту призвело б до аналізу показників з багатьма нулями перед комою.
3. Щоб виміряти кислотність грунту (розрахувати ph) і в подальшому використовувати ph землі в агрономії, рн кислотність приводиться до логарифмічної шкали з десятковою підставою, по-іншому іменується - шкала кислотності.

Приклад 2. Що таке пш - як розрахувати PH для дистильованої води
Співвідношення кількості позитивних (H+) і негативних (OH-) іонів у чистій воді знаходиться в динамічному стані рівноваги. Молекули розпадаються на іони (процес дисоціації) і з'єднуються знову. Концентрація OH-і H + однакова і дорівнює 10^-7 моль/литр, а результат перемноження складе 10^-14.

Ось що таке пш - шкала кислотності дозволяє розрахувати ph в повному діапазоні вимірювання (рн кислотність) – від 0 до 14.Як виміряти ph грунту – лакмус індикатор, індикатор кислотності грунту. Поєднання “водневий показник” (кислотність ph) з'явилося в словниковому запасі ще на початку 20-го століття, коли ще не було винайдено вимірювач кислотності грунту ph-тестер і питання як виміряти кислотність грунту викликало об'єктивні труднощі. 
На допомогу і тоді і зараз приходить хімія і з'явився індикатор кислотності грунту (лакмус індикатор) і можна ph смужки купити і хоч візуально, але виміряти кислотність грунту. 
Ряд речовин, знайомих ще зі шкільного курсу (фенолфталеїн, лакмус) змінюють забарвлення в залежності від рівня кислотності ph тестованого розчину. 
Для зручності вимірювання кислотності грунту можна ph смужки купити - індикатор кислотності грунту або лакмус індикатор з наступним зіставленням кольору - використовується шкала кислотності.

Але ph грунту вимірювання подібним чином - своєрідна візуальна шкала кислотності, має ряд обмежень і лакмус індикатор може бути рекомендований швидше як виняток:

• індикатор кислотності грунту вимагає приготування розчину, по іншому ph грунту вимір не вийде провести;
  • · вимір ph грунту, використовуючи лакмус індикатор, не достатньо точний і однозначний - необхідно, щоб індикатор кислотності грунту не була простроченим і від властивостей колірного зору людини багато що залежить - суб'єктивний фактор;
  • як виміряти кислотність грунту, якщо під рукою тільки індикатор кислотності грунту (лакмус індикатор), але визначення рн ґрунту потрібно провести в польових умовах, де немає насамперед лабораторної тари ? В цьому плані ph грунту вимір не така вже й проста справа.

Правда є і плюс. Якщо не знаєте як виміряти ph землі, але під рукою не присутній індикатор кислотності грунту, і ніде ph смужки купити, лакмус індикатор можна виготовити самостійно - знань шкільного курсу хімії вистачить, а рецептів в інтернеті маса, включаючи відеоролики.

Як виміряти ph землі - рослини індикатори кислотності грунту

Улюбленим місцем існування для ряду рослин може служити грунт з нейтральною, лужною або кислотною основою. Це так звані рослини індикатори кислотності грунту, оригінальний природний лакмус індикатор.

 - ph грунту з цієї хвилини під нашим повним контролем, а значить будете все чудово з кімнатними рослинами.

Міжпредметні зв’язки хімії з біологією

Якщо подивитися на обмін речовин в організмі з хімічної точки зору, ми побачимо сукупність великої кількості порівняно простих і одноманітних хімічних реакцій, які сполучаються між собою в часі, протікають не випадково, а в суворій послідовності, у результаті чого утворюються довгі ланцюги реакцій. І цей порядок спрямований на постійне самозбереження і самовідтворення всієї живої системи в цілому в даних умовах навколишнього середовища. Такі специфічні властивості живого, як ріст, розмноження, рухливість, збудливість, здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища пов'язані з певними комплексами хімічних перетворень. Саме хімією виявлено важливу роль хлорофілу як хімічної основи фотосинтезу, гемоглобіну як основи процесу дихання, установлено хімічну природу передачі нервового збудження, визначено структуру нуклеїнових кислот.

Вивчаючи хімічний склад речовин в клітинах рослин, тварин та людини згадуємо:  а) формули неорганічних речовин – води та мінеральних солей;

б) формули органічних речовин – білків, ліпідів, вуглеводів,  нуклеїнових кислот.

в) коли вивчаємо лікувальні властивості рослин згадуємо, які хімічні речовини вони накопичують, завдяки яким вони і мають лікувальну силу. Наприклад, коли вчимо пасльонові, то наголошуємо на тому, що серед них є отруйні рослини: блекота, дурман. Але в основному пасльонові – важливі сільськогосподарські та лікарські рослини.

Міжпредметні зв’язки хімії з екологією

Розуміння всіх хімічних процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі, неможли­ве без урахування дії біотичних, абіотичних та антропогенних факторів. Нині люди впливають на стан біосфери, зміню­ючи її фізичний і хімічний склад, умови збалансованої віками біогенної міграції атомів. У майбутньому це може спричинити дуже негативні зміни, які набувають здатності саморозвиватися й стають глобальними, некерованими (опустелювання, деградація грунтів, вимирання тисяч видів ор­ганізмів). За допомогою вивчення певних хімічних процесів, що лежать в основі головних екологічних проблем можна свідомо й активно запобігати розвитку таких негативних явищ, ке­рувати біогеохімічними процесами. Хімія допомагає розробити науково обґрунтовані методи природокористування та охорони довкілля.

Мною спільно з вчителем екології, біології, географії  О.О. Уманець разом з учнями була здійснена робота  над науково-дослідницьким проектом «Подаруй річці нове життя». Практика показує, що методи і прийоми, які використовуються під час вивчення навчального матеріалу з хімії, екології  з використанням методу проектів сприяють розширенню дидактичних можливостей; більш наочному поданню навчального матеріалу; ефективному засвоєнню теоретичних основ хімії і практичному їх застосуванню, підвищенню інтересу до предмету через активізацію пізнавальної діяльності учнів; самореалізації учнів; розвитку прийомів мислення: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; розвитку практичних вмінь здійснювати обробку інформації; у стислій формі відтворювати інформацію; формуванню інформаційної культури; естетичному вихованню за рахунок використання комп'ютерної графіки, технології мультимедія; надбанню досвіду використання інформаційних технологій в індивідуальній та колективній навчально-пізнавальній діяльності.

Учасники працювали над довготривалим проектом «Подаруй річці нове життя» (про вплив хімічних речовин на стан довкілля та здоров`я). Відрадно, що на пропозиції учасників проекту схвально прореагувала “місцева влада”. Результати своєї діяльності учні презентували на ІІІ етапі екологічної олімпіади. Мета проекту полягала у екологічній характеристиці, комплексній оцінці сучасного стану струмка Дьогтянчик, річки Вишенька та Вишенського озера для обґрунтування заходів щодо покращення екологічного стану водойм та здоров’я людей  (презентація 4,5).

Проектна технологія передбачає створення вчителем таких умов під час навчального процесу, за яких його результатом є вдосконалення індивідуальності учня, його потенціальних здібностей, виховання мотивації, особистісних та вольових якостей: самостійності, цілеспрямованості, організованості в роботі.

Проектна діяльність школярів дозволяє розширити й поглибити знання учнів з хімії, активізувати їх пізнавальну діяльність, логічне мислення, навчальний матеріал засвоюється краще. Так, учні 9 класу з великим захопленням проводять дослідження складу, властивостей, ролі та застосування органічних речовин, готові створювати проекти по  всім класам сполук, працюючи в групах і використовуючи знання з біології, фізики, географії, технологій, пробують себе в ролі журналіста, соціолога, проводять анкетування серед школярів (презентації 3, 6, 7).

2.5.  Використання практичних та лабораторних робіт для сприяння

розвитку мислення та предметних компетентностей.

Використання практичних та лабораторних робіт, що сприяють розвитку мислення та предметних компетентностей. Основною метою навчання учнів хімії є розвиток у них компетентностей, необхідних для творчої реалізації особистості, та набуття навичок самостійної науково-практичної та дослідницько-пошукової діяльності. Серед них чільне місце займають дослідницькі компетентності – складне особистісне утворення, яке може бути схарактеризоване через знання та уміння, необхідні для виконання дослідницької діяльності, позитивне ставлення до неї та усвідомлення її значущості незалежно від того, виконується вона особисто або спільно. Формування дослідницьких компетентностей відбувається та проявляється у оволодінні знаннями, уміннями і способами діяльності для ефективного здійснення навчально-дослідницької діяльності та здатності самостійно здобувати нові знання [2].

Розвиток дослідницьких компетентностей учнів відбувається зі збільшенням ступеня їх самостійності у здійсненні навчально-дослідницької діяльності.

Розвитку мислення та предметних компетентностей дітей, набуттю ними навичок самостійної роботи значною мірою сприяють практичні та лабораторні роботи. Не секрет, що окремі учні можуть непогано засвоювати навчальний матеріал, але не вміють застосовувати набуті знання під час виконання  практичних завдань, не вміють порівнювати, аналізувати, відповідати на питання проблемного характеру. Правильно організовані практичні роботи сприяють розумінню сутності понять, розкриттю причинно –наслідкових зв’язків, що загалом забезпечує міцне та глибоке засвоєння знань. Практичні роботи можуть використовуватися на різних етапах уроку та з різною метою. Загалом ця форма роботи може бути визначена як діяльність, спрямована на використання, поглиблення та розвиток теоретичних знань у комплексі з формуванням необхідних для цього вмінь і навичок (самостійне використання підручника, статистичних матеріалів, наочних посібників). За її допомогою учні готуються до самостійного творчого пошуку. Практична робота  може  розглядатися і як шлях удосконалення та розширення  знань, умінь, навичок, якими школярі вже володіють. Окрім того, використовуються ці роботи як засіб перевірки рівня знань та оволодіння основними програмними вміннями та навичками.

Часто, особливо в старших класах практикую проведення уроків –досліджень, коли учням треба дослідити властивості класу сполук, або конкретної речовини. Наприклад у 9 класі при вивченні будови та властивостей глюкози проводимо дослідження для виявлення складу та властивостей даної речовини. Під час вивчення білків цікаво проводимо лабораторні дослідження на виявлення білку та кольорові реакції білків. При виконанні даної роботи в учнів формується здоров’язбережувальна компетентність, коли  вони спостерігають денатурацію білку під впливом спирту, нагрівання. При виконанні лабораторних і практичних робіт організовую групову роботу. Під час якої кожна група демонструє результати своїх досліджень.

Практична робота № 5 «Виявлення органічних сполук у харчових продуктах» ще раз підтвердила думку, що хімія в нашому житті займає набагато більше місце і має  набагато більше значення, ніж ми думаємо. Чи то ми готуємо їжу, миємо посуд, ми весь час стикаємося з хімічними реакціями, хоча ніколи про це не задумуємося. Наш організм, кожна його клітина – це складна врегульована хімічна лабораторія зі своїми закономірностями і вимогами до умов навколишнього середовища. І чим більше знань з хімії отримає учень, тим менше він буде мати життєвих проблем.

Хімія без експерименту не дає цілісних уявлень про речовини та їх властивості. Тому поряд із традиційними хімічними експериментами на уроках я пропоную проводити домашні хімічні експерименти з використанням лікарських препаратів, харчових продуктів, тобто звичайних речовин і матеріалів, що дозволяє сформувати в учнів навички грамотного поводження з речовинами у повсякденному житті та сприяє формуванню життєвих компетенцій.

Домашній хімічний експеримент - це досліди, які учні самостійно виконують в домашніх умовах за завданням вчителя. Виходячи з означення цього поняття, можна зробити висновок, що домашній експеримент – це один із видів самостійної роботи учнів.

Домашній хімічний експеримент допомагає учням більш свідомо засвоїти основи наукових знань з хімії, активізує їх пізнавальну діяльність, сприяє формуванню вмінь самостійно здобувати знання, розвитку предметних компетенцій.

Домашній експеримент дає можливість формувати навички екологічно грамотної поведінки в побуті, навколишньому середовищі, розвиває здатність реально оцінювати ситуацію, виконує освітню, виховну та розвивальну  функцію, а також сприяє формуванню ужиткових компетенцій у світі хімічних речовин, які нас оточують в житті, розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва, доцільності застосування хімічних продуктів, можливості змінити життя на краще, завдяки хімічним знанням, формувати навички безпечного користування хімічними реактивами, що використовуються у повсякденному житті, вплив шкідливих речовин на здоров’я людини і довкілля.

Для учнів – гуртківців було запропоновано провести експерименти в початковій школі в рамках вивчення теми в Новій українській школі «Ми дослідники, ми винахідники». Основна особливість компетентнісного підходу порівняно з традиційним, полягає в зміщенні акценту з нагромадження нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики. Дев’ятикласники виступили в ролі вчителя у проведенні досліджень першокласникам, в поясненні явищ та  перетворень, що сприяло підвищенню мотивації до вивчення  хімії, удосконаленню навичок і умінь учнів у хімічному експерименті, практичному використанню  отриманих знань під час вивчення інших предметів (математика, фізика,біологія, географія) (додаток 3).

2.6.  Позакласна робота з хімії.

Розвивати здібності дітей, виявляти обдарованих учнів, стимулювати їх творче самовдосконалення, творчу активність, дати їм ґрунтовні, міцні знання озброїти їх практичним розумінням основ наук, підвищити їх інтерес до хімії, допомогти у виборі професії - це завдання, які дає можливість реалізувати позакласна робота з хімії. Основна мета позакласної роботи з хімії: допомога учням в формуванні стійкого інтересу до предмета, розширення світогляду та знань, естетичного та трудового виховання, формування життєвих та здоровязбережувальних компетенцій.

В позакласної роботі з хімії велика увага належить міжпредметним зв’язкам, це дуже важливо для профорієнтації учнів і розуміння хімії у житті людини. Для забезпечення  масовості  необхідно залучати більше учнів до підготовки та участі в заході. Видовищність вимагає  наявність  яскравих, цікавих і пізнавальних дослідів. Диференційований підхід  потребує  участь  в заходах учнів різних здібностей. Інтерактивність передбачає творчі можливості не тільки учнів, але й учителя. Позакласна робота з хімії в нашій школі включає в себе проведення тематичних тижнів, виховних заходів екологічного  спрямування, участь учнів в предметних олімпіадах. турнірах, участь в всеукраїнських інтерактивних конкурсах  «Геліантус»,  «Колосок»,  конкурсах еколого – натуралістичного змісту.

В рамках проведення тижня природничих наук стараюсь долучати до участі якомога більше дітей. Для початкових класів організовую конкурси малюнків та плакатів на тему «Хімія в моєму житті» з подальшим нагородженням переможців. Агітбригада учнів старших класів проводять цікаві бесіди, вікторини для учнів початкової школи : «Вітаміни. Ці знайомі незнайомці», «Смачні кислоти».З метою зацікавлення предметом,  разом  з старшими  учнями,  проводимо  цікаву екскурсію хімічним кабінетом, де розповідаємо про обладнання,  правила  техніки  безпеки  при роботі з ним. Учні 9 класу підготували для початківців хімічний ілюзіон, демонстрували цікаві досліди з хімії.

Для учнів , які вивчають хімію організовую проведення вікторин, КВК, круглих столів,    хімічних перегонів, конкурси хімічних газет, уроки-суди (прикладом став захист проекту на тему «Дослідження достовірності реклами з погляду хімії:  «Суд над тютюном»). Під час проведення  таких   заходів  практикую  проведення експериментів з підручних матеріалів, таких, які є в аптечці, дома. Такі  експерименти викликають захоплення  у дітей і  зацікавленість предметом, учні багато цікавого дізнаються про таку таємничу науку хімію.

Позакласна  робота допомагає  розвивати  в  учнів  вміння  працювати  з додаткової  літературою,  розвиває  навички  експериментальної  роботи,  вчить виступати  перед  аудиторією,  працювати  в  команді,  орієнтуватися  в  великій кількості  інформації,  аналізувати,  порівнювати,  виступати  в  ролі  тренера, наставника, відчувати свою значущість .

Логічним продовженням реалізації міжпредметних зв’язків, як основи формування ключових компетентностей  на уроках є позакласна робота, яка розширює, поглиблює і вдосконалює знання учнів, сприяє їх закріпленню. Проведення позакласних заходів  дає змогу вселити в душу кожного учня розуміння нерозривності і всеохопленості навчання, показати, що у школі всі предмети покликані допомогти йому стати освіченою, багатогранною особистістю. Розвиткові творчої особистості учня, можливості проявити свою індивідуальність допомагають предметні тижні (“Хімія та біологія”, “Хімія та екологія”), участь у гуртку “Юний хімік”. Поєднання різних форм і методів  на уроках хімії переконливо свідчать про доцільність учительського пошуку. Адже методика інтегрованого навчання хімії розширює можливості вчителя більш ефективно викладати матеріал, по-справжньому зацікавити ним учнів (додаток 4, презентація 11).

З метою ознайомлення вчителів природничого циклу міста з досвідом роботи щодо використання проектних технологій на уроках хімії, географії, біології та природознавства  була проведена мною разом з вчителями Уманець О.О., Білоконною Н.В. педагогічна майстерня   за темою: «Педагогічна майстерність проектна технологія навчання як засіб формування компентностей учнів на уроках природничого циклу та в позаурочний час».

На сьогодні освітня технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші способи навчання, і як система принципів та способів навчання, і як реальний процес навчання.

Досягаючи основної мети власного педагогічного пошуку, а саме формування життєвих компетенцій через практичну діяльність, використовуючи традиційні та новітні технології (інтеграцію, міжпредметні зв’язки, інтерактивні методи), приходи до думки, що все це дозволяє:

-        підвищити мотивацію учнів до вивчення хімії;

-        підвищити якість знань;

-        активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках;

-        полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються;

-        аналізувати, зіставляти факти з різних галузей знань;

-        здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу;

-        формуванню предметних загальноосвітніх компетентностей учнів .

Висновок

Компетентнісний  підхід  до  формування  понять  розглядається  як спрямованість  процесу  навчання  на  забезпечення  здатності  учнів використовувати засвоєні поняття в практичній діяльності під час розв’язання ситуацій і проблем реального життя. Для  набуття  учнями  навчальних  компетентностей  під  час  вивчення окремих  предметів  необхідно  вдосконалювати  існуючу  методику  їх  викладання.  Це  має  здійснюватися  з  урахуванням  таких  психолого  – педагогічних та методичних вимог:

-  враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів;

-  під час вибору засобів навчання доцільно активно застосовувати засоби наочності та проблемні задачі.

Основними  рівнями  сформованості  компетентності  є:  елементарна

хімічна грамотність, функціональна грамотність, компетентність. Важливим нині є не лише обсяг знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим  змінюватися  та  пристосовуватися  до  нових  потреб  ринку  праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя.

Розвиток навчання на сучасному етапі вимагає від учителя творчого підходу до проведення уроку, модернізації навчального процесу, використання інноваційних освітніх технологій:

-         проблемного навчання,

-         інформаційно-комунікаційних технологій,

-         інтерактивних технологій,

-         проектних технологій,

-         дослідницьких технологій.

При використанні інтерактивних форм навчання вчитель з носія готових знань перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Він виконує  функцію  незалежного  консультанта.  Тому  використовую  різноманітні  види  самостійної  діяльності  пошукового, дослідного, творчого характеру.

Сприяю розвитку й підтримці інтересу дитини до предмета, розвиваючи її творчі прагнення, креативність, створюю продуктивне, творче середовище, атмосферу пошуку нового.

Навчаючись у школі, учень засвоює не монопредметні знання, а у його свідомості формується система знань, умінь, навичок з різних навчальних дисциплін. У процесі взаємозв’язаного навчання відбувається виховання, розвиток, формування особистості школяра.

      Не менш важливим є і те, що міжпредметні зв’язки дозволяють більш доцільно планувати вивчення матеріалу, економити час, при цьому знання з інших предметів конкретизуються, поглиблюються, узагальнюються.

Таким чином, при систематичному використанні міжпредметних зв’язків, формуючи міжпредметну компетентність у учнів:

1. Формується інтерес до хімії.
2. Учні привчаються шукати зв'язок хімії з життям, що спонукає їх користуватися додатковими джерелами інформації.
3. Підвищується якість знань учнів і рівень їх навченості.
4. Вдосконалюються навички самоосвіти.

Потужну державу і конкурентну економіку забезпечить згуртована спільнота творчих людей, відповідальних громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня школа України.

З метою  формування творчої особистості, сприяння розкриттю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів  необхідно не лише забезпечити їх багажем знань, але й виховати інтелектуально розвинену особистість, що буде прагнути одержати ці знання.

Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», – писав Василь Сухомлинський.

Нова школа працює на засадах “педагогіки партнерства”, формуванні предметних компетентностей. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що урок — це центр, навколо якого обертаються і до якого повертаються всі думки і дії вчителя. При підготовці до уроку вчитель має пам'ятати, що на кожному уроці потрібні інтерес і захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і ди­вуватися. «Щоб запалити, треба горіти», Запалює сумлінна і всебічна підготов­леність до уроку, емоційна щедрість учителя, його захопленість.

              Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко і активно адаптуватися до нових вимог.  Вчитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності , спрямованої на виконання навчальних завдань. Тобто як би активно вчитель не намагався викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність учнів, процес навчання фактично не буде функціонувати. Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння.  Дидактичні можливості конкретних тем курсу хімії дають змогу проводити цілеспрямовану ефективну роботу з формування всіх основних груп компетентностей.

       Метою посібника є дослідження інтеграції знань, як одного з дидактичних принципів сучасної освіти. Обґрунтовано необхідність впровадження у освітній процес інтегрованих форм навчання, з метою формування предметноцілісного мислення у майбутніх фахівців.

Використана література

1. Закон України „Про освіту” (вiд 28 вересня 2017 року).

2. Закон України „Про загальну середню освіту” із змінами (від 28 вересня 2017 року).

3.Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. — 206 с.

4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392).

5. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: хімія 7-9 класи, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

6. Пометун .О., Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. К. Видавництво А.С.К., 2008

7. Загнибіда Н. М. З-14 Метод проектів на уроках хімії. — Тернопіль–Харків: Ранок, 2011. — 128 с. — (Серія «Нові педагогічні технології»).

8. Буджак Т. Метод проектів як педагогічна технологія // Біологія і хімія в школі.- 2004. - №1,- С. 43-45.

9. Косогорова О. Метод проектів.— Х. : Ранок, 2008.— С. 9-42.

10.  Гутак  І.  О.  «Розвиток  критичного  мислення  на  уроках  хімії  через

діяльнісний підхід» Шосткинський НВК Сумської області.

11. Енциклопедія  технологій  та  інновацій.  /Автор  укладач  Н.  П. Наволокова.  -    ,  Х.:  Вид.  група   «Основа»,  2012.  –  176с.  -  (Серія  «Золота педагогічна скарбниця»)

12.  Розвиток  критичного  мислення  (дещо  з  методики  та  досвіду). Укладач: Пальцева І.В.–  Сокаль; відділ освіти Сокальської районної державної адміністрації, Великомостівський освітній округ, 2010. – 22с.

13.  Родигіна  І.  В.  Компетентісно  орієнтований  підхід  до  навчання.  Х. «Основа», 2008

14.  Садкіна  В.  І.  101  цікава  педагогічна  ідея.  Як  зробити  урок.  –  Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 88 с. -  («Золота педагогічна скарбниця»)

15. Семенків  О.  М.  Застосування  технології  розвитку  критичного мислен-ня на уроках хімії та біології.Опис досвіду. КЗ «Любимівська ЗОШ І  –ІІІст.

16. Пустовіт Г. П. Дослідницька діяльність дітей та учнівської молоді / Г. П. Пустовіт // Енциклопедія освіти / Головний редактор В. Г. Кремень ; Акад. пед. наук України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 234-236.

17. БуринськаН. М. Методика розв'язування задач / Н. М. Буринська. - К.: Либідь, 1996. .

18. Решноеа С. Ф. Деякі питання методики розв'язування розрахункових задач з хімії. Навчально- методичні рекомендації / С. Ф. Решнова, І. П. Банківський. - Херсон: Видавництво, 2008. - 48 с.

19. Староста В. І. Навчання школярів складати й розв'язувати завдання з хімії: теорія і практика: моногр. / В. І. Староста. - Ужгород: Гражда, 2006. - 327 с.

20. Ярошенко О. Г. Збірник задач і вправ з хімії: навчальний посібник / О. Г. Ярошенко. - К.: Видавничий дім “Освіта”, 2015. - 272 с.

21. О. Іванець, Н. Тямушева. Реалізація інноваційних підходів при викладанні предметів природничо-математичного циклу. Методичний посібник,Вінниця-2019.

22. Інформаційні джерела  інтернетресурсів.

Додаток 1

Тема уроку:      Реакції    обміну  між  розчинами  електролітів, умови їх перебігу.  Йонні  рівняння.

Мета: формувати компетентності: ключові – вміння спостерігати, аналізувати, робити висновки; здійснювати самоконтроль і само оцінювання, інформаційні – вміння осмислювати й використовувати інформацію з різних джерел (мовлення вчителя, однокласників, зміст підручника), комунікативні – вміння вільно висловлюватися, оптимально використовувати власні знання й сприйняту на уроці інформацію для результативної комунікації; соціальні – вміння продуктивно співпрацювати з однокласниками, вчителем; предметні –формувати поняття про сутність реакцій йонного обміну, удосконалювати вміння пояснювати суть процесу  електролітичної дисоціації, навички складання рівнянь електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, встановлювати відмінність між електролітами й неелектролітами, сильними і слабкими електролітами, формувати вміння записувати реакції в молекулярній, повній та скороченій йонній формах, вдосконалювати техніку проведення хімічного експерименту Розвивати психічні процеси: мовлення, увагу, спостережливість, слухове зосередження на інформації, креативне та логічне мислення, вміння аналізувати та узагальнювати; розвивати вміння спостерігати і порівнювати, досліджувати умови протікання реакцій йонного обміну до кінця, порівнювати результати дослідів і робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; розвивати довільну увагу; коригувати самоконтроль під час складання рівнянь електролітичної дисоціації речовин, рівнянь реакцій обміну; виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, культуру поведінки учнів. Виховувати самостійність і працьовитість, вміння працювати в групі. Екологічне виховання.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми організації навчально-виховного процесу: фронтальна, групова, індивідуальна.

Методи навчання: словесні, частково-пошукові, практичні (лабораторний дослід), інтерактивні, використання ІКТ.

Наочність та обладнання: таблиця розчинності кислот, основ, солей у воді, реактиви відповідно до змісту лабораторних дослідів, дидактичні картки «Третій зайвий», «Слідство ведуть хіміки», « Від теорії до практики», кросворд «Йонні рівняння», мультимедійна презентація №1.

Девіз уроку:

Великий шлях починається з маленького
кроку вперед

Хід уроку

І. Організаційний етап. Привітання, налаштування на робочий настрій, перевірка організації робочого місця, правила роботи на уроці.

II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

Вправа « Хімічна розминка».(Продовжте визначення.).

—   Електролітична дисоціація - …

—   Електроліти - …

—   Неелектроліти - …

—   Чому розчини електролітів проводять електричний струм?

—   Приклади електролітів:

—    Катіони – це…

—    Аніони - це ...

—   Дати визначення кислот з точки зору теорії електролітичної   дисоціації.

—   Дати визначення основ з точки зору теорії електролітичної  дисоціації.

—   Дати визначення солей  з точки зору теорії електролітичної  дисоціації.

—   Ступінь електролітичної дисоціації - ….

—   Сильні електроліти - ….

—   Слабкі електроліти -….

—   Назвіть умови необоротності реакцій у розчині.

—   Дайте визначення йонним реакціям…

ІІІ.  Оголошення теми уроку. Учні формулюють основні цілі уроку, свої

сподівання щодо уроку.

V. Мотивація навчальної діяльності. У 30-50 роки ХХ ст. активно розвивалася наука і техніка. Значно збільшилися обсяги хімічних виробництв. З якими проблемами стикнулося людство? (сировинна, збільшення кількості і небезпечності відходів, кислотні дощі, шкода здоров’ю) Які механізми дії цих проблем? Можливі шляхи вирішення проблем.

V. Вивчення нового матеріалу.

Бесіда. Згадайте, які явища супроводжують хімічні реакції. Ми з'ясували, що в розчині електроліти перебувають у формі йонів.

Реакції в розчинах протікають до кінця за таких умов (робимо висновок разом з учнями): (слайд № 7,8,9,10,11)

1. Утворення нерозчинної або малорозчинної речовини ;

2.  Утворення газоподібної (леткої речовини);

3. Утворення малодисоційованої речовини ( наприклад - води, ступінь дисоціації дорівнює 1,8  •10^-9.).

VІ. Творче застосування отриманих знань

Завдання  1 (слайд №13)

Здійсніть реакцію між речовинами, запишіть рівняння реакцій у молекулярній та йонній формах:

1) BaCl₂ + Na₂SO₄ →

Завдання  2(слайд № 14)

Реакція обміну в розчинах електролітів з виділенням газу 

2) Na₂CO₃ + HCl →

(Якісна реакція на  йони CO²₃⁻ )

Завдання  3

Реакції обміну в розчинах електролітів  з утворенням води

3) NaOH + H₂SO₄ →

Завдання  4 (слайд № 15)

Запишіть  молекулярні та повні й скорочені йонні рівняння:

AgNO₃ + NaCl →

AgNO₃ + HCl →

Чим відрізняються ці два рівняння? Що в них спільного?

Ag⁺ + Cl⁻ → AgCl

Завдання  5 (слайд № 16)

2H⁺ + CO²₃⁻ → H₂O +CO₂

Використовуючи таблицю розчинності, підберіть вихідні речовини для здійснення цієї реакції та доведіть правильність обраних речовин йонним рівнянням.

Робота в групах

Зупинка  “Хто зайвий?” (слайд № 17)

Завдання:  з кожних  трьох  йонів,  поданих  символами,  викресліть  той,  що  не  взаємодіє  з  двома  іншими  з  утворенням  осаду,  газу  чи  води.  Між  двома,  що  залишилися,  складіть  йонні  рівняння  (скорочені  й  повні),  на  їх  основі,  молекулярні.

І  група:  K⁺ ,  Al³⁺ ,  OH^-

ІІ група:  H⁺,  CO₃^2- ,   Na⁺

ІІІ група:  Ba²⁺,  Cl^-,   SO₄^2-

 Записати  результати  роботи  в  групах  на  дошці,  прокоментувати.

Зупинка «Експериментальна» (слайд № 18)

Завдання:   Виконати   практично  хімічні  досліди,  які  доводять  справедливість  наведених  вами   в  попередньому  завданні  молекулярних та  йонних  реакцій.

Неухильно   виконуйте правила техніки безпеки

Зупинка «Слідство  ведуть  хіміки»(слайд № 19,20)

Ситуація 1.  Ви увійшли до кабінету хімії і побачили, що на столі – краплі якоїсь рідини. Відомо, що попередній клас працював з розчинами кислот і лугів. Як визначити, яка речовина розлита на столі? 

Ситуація 2. У кабінеті  хімії відмінник пояснював учневі, який пропустив кілька уроків через хворобу, як писати рівняння у молекулярному та іонному вигляді. Недбалий учень вирішив зашкодити їм і стер майже всі записи. На дошці залишились такі написи:

І група  Fe³⁺ + ……. àFe(OH)₃  ;

ІІ група 2H⁺ + SO₃^2-à H₂O + SO_{2 ;}

ІІІ група  H⁺ + OН^-àH₂O

Допоможіть відновити хімічні  рівняння.

VІІ. Підведення підсумків, виставлення оцінок

 Які механізми дії цих проблем?

  ¾  Розчинення відходів у воді та утворення розчинів електролітів

  ¾  Взаємодія розчинів один з одним та з об’єктами навколишнього середовища (кислотні дощі, ерозія ґрунту, забруднення рослин, зниження імунітету, вживання забрудненої їжі та води, знищення природного середовища існування організмів

  ¾  Вдихання відходів та утворення в організмі отруйних речовин.

Можливі шляхи вирішення проблем (встановлення якісних очисних споруд, заборона використання небезпечних продуктів хімічного синтезу, комплексне використання сировини, вторинна переробка ресурсів, знешкодження небезпечних відходів, грамотне використання засобів побутової хімії, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, дотримання здорового способу життя, розробка альтернативних видів палива, використання сонячної енергії).

Зупинка « Від   теорії  до  практики» (слайд № 24)

Ви    -  головний  еколог  на   хімічному  підприємстві.  Вас  хвилює  проблема ,  як  запобігти  забрудненню  навколишнього  середовища.  Для  очищення  води  від  катіонів  важких    і  токсичних   металів:  Pb²⁺ ,  Cr³⁺ ,   Hg²⁺ ,   Fe³⁺  ,   їх  необхідно  перевести  в  осад.  Від швидкості  прийняття  вами  рішення  залежить  доля  міста. Скориставшись  таблицею  розчинності,  з'ясуйте,  у  вигляді  яких  солей  можна  осадити  ці  йони.   Підтвердіть  свої  пропозиції  йонними  рівняннями  реакцій.

«Незакінчене  речення»(слайд № 25)

—     Сьогодні  на  уроці  ми  повторили  основні  положення  …..

—     Ми  застосували знання  про  електролітичну  дисоціацію  солей,  кислот,  основ  для ….

—     Ми  знаємо,  що реакції  у  водному  розчині  протікають  до  кінця ,  якщо ….

—      Ми стикаємося з цими розчинами в нашому житті…

—     Ми  навчилися  практично  застосовувати   знання  для …

—     Ми  провели  час  на  уроці  з …

VІІІ. Домашнє завдання (слайд № 27)
Опрацювати матеріал параграфа 11,12, відповісти на запитання до нього, , підготуватися до практичної роботи № 2.(стор. 68)
* Скласти кросворд  «Йонні  рівняння»
* Розв’язати задачу «Від теорії до практики»

1. Додатково  до уроку 

Кросворд  «Реакції йонного обміну» (слайд № 28,29)

1. Заряджені часточки, які утворюються під час дисоціації

2. Інша назва речовини, яка слабко дисоціює.

3. Назва продукту реакції, який випадає на дно пробірки.

4. Тип реакції між двома складними речовинами, під час якої вони обмінюються своїми складовими частинами.

5. Хімічні рівняння реакції, записані з використанням йонів.

6. Речовина, яка з реагуючої суміші виділяється у повітря.

2.  Додатково  до уроку 

Самостійна робота.  Підберіть вихідні речовини для здійснення реакцій

Варіант І

Hg²⁺ + S²⁻ → HgS                                                  2H⁺ + SiO²₃⁻ → H₂SiO₃

Варіант ІІ

Ca²⁺ + CO²₃⁻ → CaCO₃                                          Fe³⁺ + 3OH⁻ → Fe(OH)₃   

Варіант ІІІ

Al³⁺ + 3OH⁻ → Al(OH)₃                                                                                Zn²⁺ + S²⁻ → ZnS