I. Вступ.

...Дерева, на відміну від людей, нікуди не поспішають, хіба що рости - лопотіти листям назустріч дощу, тягнутися кожною галузкою до сонця.

         Все життя вони на одному місці, й тому, мабуть, так зірко спостерігають за мінливим світом навколо. І у свою чергу - навчають спостерігати нас...

 ІІ. Енерджайзер

 

 

То ж уявіть кожен своє улюблене дерево і подумки перенесімось у ліс... (Звучить г/з «Ліс. Голоси і звуки природи)    Ступіть на м'який килим моху...

Погладьте його рукою. Який він м'який і шовковистий!.. Потягніться до найвищої гілочки свого деревця, а тепер обніміть його. Нехай дерево передасть вам свою силу, міць.

 

III. Робота над темою уроку.

1) Сподіваюсь, що ця енергія допоможе нам сьогодні поговорити на дуже складну і цікаву тему: щастя.

Чи знайоме вам це слово? Як ви його розумієте?

2)  Рольова гра.

Казка «Про калюжу й булочку з родзинками».

         На тротуарі була невелика калюжа. Щойно пройшов дощ, і з блискучих листочків дерев скочувалися гарненькі краплини води. Всі, хто проходив повз калюжу, бачили в ній своє відображення і милувалися чистою прозорою водою і своєю вродою. Всім: і людям, і автомобілям, і птахам подобалося зазирати в калюжу.

         - Оце так життя! - думала калюжа. Куди цікавіше, аніж хмарами плавати по небу. Та було б набагато краще, якби на мене не лише заглядалися, а щоб моєї водички ще й скуштували. На те ж і є калюжа, щоб її випили.

         Саме в цей час повз калюжу проїжджав невеликий червоний фургон, заповнений  булочками з родзинками.  Одна булочка так розгойдалася, що не втрималася і плюхнулася прямісінько в калюжу.

- Ой - ой - ой! - голосно вигукнула булочка.- Я вся змокла, і тепер ніхто не захоче мене з'їсти. Бідна, я бідна!- і вона гірко залилася слізьми.

- Не плач, - сказала калюжа. - Ось побачиш, все буде добре.

- Спасибі тобі за добрі слова, - сказала булочка, а сама ще більше залилася  слізьми і всю цукрову пудру з себе змила. Тут, звичайно, теж непогано, але все ж таки мокрувате, і я можу стати несмачною. А мене везли в «Макдональдс», щоб пригощати дітей.

- Не плач, - сказала калюжа. - Заспокойся. Більше не буду. Я така рада, що познайомилась з тобою. Та для мене найбільше щастя - щоб мною хтось поласував.

         Звичайно - погодилась калюжа. - О, дивись-но!

Прямо до них через дорогу йшли мама качка з каченятами.

Міліціонер навіть рух транспорту зупинив, щоб родина каченят змогли спокійно перейти на другий бік вулиці.

- Куди прямуєте? - запитав міліціонер.

- Кряк! На озеро. А каченята відповіли: кря - кря - кря! - і побігли за мамою.

-  Ой, як я втомилася:, сказала мама качка. - Та й дітям не зашкодило б відпочити і попоїсти. І раптом вона побачила калюжу, а в ній булочку з родзинками.

-  Кряк - кряк! - вигукнула мама-качка - Дивіться, яка чудова булочка і яка симпатична калюжа.

         Велика родина качок була задоволена. Маленькі каченята і мама-качка з великим апетитом з'їли булочку з родзинками і запили водою з калюжі. Повз них весело пробігали червоні автобуси, проходили люди, а коли сонце зайшло, знову пішов дощ, вода закапала з дерев та кущів і на тротуарі з'явилася нова калюжа.

         Ситі каченята дрімали під маминим крилом і прислухалися до співу дощових краплин, шуму автомобілів, шелесту дерев. От і вся історія

 3)    Обговорення казки.

- Назвіть дійових осіб казки.

- Як почувалася булочка з родзинками і калюжа до приходу мами-качки з каченятами?

- Як ви гадаєте, в чому вони бачили щастя?

- Чи згодні ви з думкою, що бути кому-небудь потрібним – це вже щастя?

- Чи вдавалося вам почуватися щасливими від того, що робили

що-небудь для інших? Наведіть приклади.(Про себе розказати).

 

4) Ви, діти, ще зовсім маленькі люди на цій планеті і щодня зустрічаєтесь з чимось новим, відкриваєте таємниці природи, помічаєте те, до чого ми, дорослі, вже звикли і не помічаємо. Діти, це велике щастя - цінувати буденне.

         Дуже гарно про такі дитячі переживання написала моя коле вчителька Луцької школи №11 Надія Григорівна Красоткіна.

Читання віршів:

 

Я ВІДКРИВАЮ СВІТ

Мені уже чимало літ,                    То щось новеньке бачу я,

Ходжу я в перший клас.                         Про дивне дізнаюсь.

Та відкриваю дивний світ            Така цікава вся земля,

Ну, кожен день і час!                    Я з подивом дивлюсь

                            На сині-сині небеса,

                            На ліс і рідний гай.

                            Повсюди диво і краса —

                            Дивись і пізнавай!

                           

 

ДИВИНА

Дивлюсь на світ і все мене дивує!

 І неба синь, і вітерець живий,

Літак на небі стежечку малює,

Який же дивний світ і чарівний!

 Роса як діаманти на травинці,

До сонця личка квіти підняли.

А у жучка є крапочки на спинці,

Ось дві мурашки хвою потягли.

На гілку сіла пташка й заспівала,

І сонце промінцями припекло.

У синім небі хмарка пропливала.

І гарно так у світі цім було!

                                    

КОЖНОМУ СВОЄ

Кожен у світі живе, як уміє:

Котик животик на сонечку гріє,

Песик голівку на лапки поклав,

Добре наївся і трішки поспав.

         Пташечка сонечко стріла й співає,

         Вітер легенький в гіллі повіває.

         Ніжні пелюсточки квітка розкрила,

         Жовтий метелик розкрив свої крила.

В небо безмежне злетіла пташина,

Світ відкриває для себе дитина.

 

КОТИК

 

                                                     А у мене котик є —

    Справжнє щастячко моє!

    Він завжди такий м'якенький,

    Гарний, добрий і тепленький!

                   Дуже любить він погратись,

                   З іграшками забавлятись.

                   Любить молочко він пити

                   І в теплі помуркотіти.

Та на сонечку погрітись,

Лапкою своєю вмитись!

(У кого вдома є котик? Чи щасливі ви, що маєте котика?)

 

ПЕСИК

Як добре з песиком дружить!         

         Він вміє лапку подавати!

         До мене з радістю біжить,

         А вранці не дає проспати.

І любить тапочки носить,

Зі школи він мене чекає.

І завжди може захистить,

Як хтось на мене нападає.

         Я свого песика люблю,

         Він так уміє гарно гратись!

         Я з ним гуляю, навіть сплю,

         Щодня люблю з ним забавлятись

 

(У кого вдома собака? Чи любите ви її)

 

          ХОМ'ЯЧОК

 

Ой, який же він гарненький, хом'ячок маленький!

В нього очки — намистинки та увесь м'якенький!

Він зробив собі кубельце і туди заліз

Хом'ячок на всіх дивився, сам насіння гриз.

(Чи доглядаєте ви своїх домашніх улюбленців? Чи щастя - мати домашню тварину?)

                                              ЛЯЛЬКА

         А у мене лялька зовсім невеличка,

         Але дуже гарна, просто як жива.

         Це не просто іграшка — це моя сестричка

         Й розуміє лялечка всі мої слова.

Я пишу у зошит букви помаленьку,

А вона картинки дивиться в цей час.

Ми обидві з нею сидимо тихенько,

Йде робота різна дуже добре в нас.

         Потім я для неї казку почитаю,

         Спатки покладу я лялечку свою.

         Солоденько з нею разом засинаю.

         Лише заспіваю «Баєньки-баю...»

 

(-У кого є улюблена іграшка?

-Чи щасливі ви від того, що вам купують іграшки?

-Хто купує вам іграшки?

-Як ви думаєте, чому вам купують іграшки?

-Чи щасливі ви, що вас люблять рідні?)

 

                         ДЖМЕЛІ

Над квітами гули джмелі,

Один влетів у хату.

Такі комахи ті малі,

А шуму ж як багато!

Гудуть джмелі біля вікон,

А я ось так гадала:

Коли б той джмелик був, як слон,

То пісня б як звучала?

                  МУХА

На листку сиділа муха.

Мила крильця, щічки й вуха.

Начищалась, умивалась...

І куди вона збиралась?

Я до неї придивлявся

Й дуже-дуже дивувався.

Муха гарною була! Може десь на бал ішла?

 

ЗНАХІДКА.

Дуже я була щаслива

У неділю вранці!

Бачила таке я диво —

Як в чарівній казці!

На світанку в ліс пішла

Й на піску, під дубом

Раптом я гриба знайшла

З кучерявим чубом!

Він цікавий, запашний,

Ще й умовно-їстівний.

А ви бачили хіба

Кучерявого гриба?

 

                   А що є на зорях?

                   А що там на зірочках є?

                   Хто може мені розказати?

                   А може там казка снує,

                   Бо хочеться їй мандрувати?

         А може там водяться сни,

         А радість віночки сплітає

         У пошуках раю й весни,

         А може там мрія літає?

                      

 

5) - Чи пов'язане здоров'я людини із щастям?

- Які є складові здоров'я?

- До якої з них можна віднести щастя?

 IV .    Робота в групах.

                    

Кожна група малює і пише на великих аркушах «Щастя - це...»

 V. Підсумок уроку.

- У кожної людини свої погляди на щастя. І це нормально. Треба тільки не проґавити своє щастя, бо можливо, воно зовсім поруч і до нього можна доторкнутися.