Основні елементи: коло математичного горизонту (NS), вертикальна лінія (ZZ`) та точка півдня (S),

– т.М позначимо положення світила, координати якого треба визначити,

– точку перетину кола висоти з горизонтом позначимо М`,

– з центра сфери О проведемо радіуси у точки М і М`.

Центральний кут МОМ`, або дуга ММ` визначає віддаль світила від горизонту – називається висотоюсвітила (h). Висоту відлічують від горизонту до світила. Можливі значення h : 0^o÷90^o – якщо світило знаходиться над горизонтом, 0^o÷-90^o – під горизонтом в невидимій півсфері.

Висотою світила називається його кутова віддаль від горизонту.

Замість висоти зручно вживати кут ZOM , або дугу ZM - зенітну віддаль (z). Зенітну віддаль відлічують від зеніту до світила. Можливі значення : 0^o÷180^o . Отже h+z=90^o.

Зенітною віддаллю називається кутова віддаль світила від зеніту. Положення кола висоти визначається двогранним кутом між колами небесного меридіана та висоти, що вимірюється центральним кутом SOM`, або дугою SM` і називається азимутом (А). Відраховується по кругу горизонту від точки півдня S на захід до круга висоти. Можливі значення : 0^o÷360^o .

Азимутом називається кутова віддаль круга висоти світила від точки півдня. Висота і азимут міняються на протязі доби, бо пов`язані з пунктом спостереження.